Основні заходи охорони рослинного світу

Вступ.

1. Основи охорони рослинного світу.

2. Забезпечення охорони рослинного світу.

Висновки.

Список використаної літератури.


Вступ

Природні рослинні ресурси за своєю екологічною, господарською, науковою, оздоровчою, рекреаційною цінністю та іншими ознаками поділяються на природні рослинні ресурси загальнодержавного та місцевого значення.

До природних рослинних ресурсів загальнодержавного значення належать:

а) об'єкти рослинного світу у межах: внутрішніх морських вод і територіального моря, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України; поверхневих вод (озер, водосховищ, річок, каналів), що розташовані і використовуються на території більш ніж однієї області, а також їх приток усіх порядків; природних та біосферних заповідників, національних природних парків, а також заказників, пам'яток природи, ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення;

б) лісові ресурси державного значення;

в) рідкісні і такі, що перебувають під загрозою зникнення, судинні рослини, мохоподібні, водорості, лишайники, а також гриби, види яких занесені до Червоної книги України;

г) рідкісні і такі, що перебувають під загрозою зникнення, та типові природні рослинні угруповання, занесені до Зеленої книги України.

До природних рослинних ресурсів загальнодержавного значення законодавством України можуть бути віднесені й інші об'єкти рослинного світу.

До природних рослинних ресурсів місцевого значення відносяться дикорослі та інші несільськогосподарського призначення судинні рослини, мохоподібні, водорості, лишайники, а також гриби, не віднесені до природних рослинних ресурсів загальнодержавного значення.


1. Основи охорони рослинного світу

Рослинність є важливішим компонентом біосфери, без якого остання існувати не може. Саме рослини є першоджерелом життя на Землі. Як об'єкт охорони, рослинність можна поділити на кілька груп:

  • водна рослинність;
  • ґрунтова рослинність;
  • підземна рослинність;
  • наземна рослинність.

Водна рослинність, яка представлена 10 тисячами видів, хоча і мало використовується людиною, відіграє важливу роль в житті водойм та їх мешканців. Найбільш згубним проявом впливу людини на водну рослинність є забрудненість водойм, особливо внутрішніх, як токсичними речовинами, так і біогенними (розвиток евтрофірування). Тому, необхідно вживати заходи по її захисту. Водна рослинність відіграє важливу роль в підтриманні екологічної рівноваги Світового океану, а відтак і атмосфери.

Ґрунтова рослинність (бактерії, водорості, деякі гриби) практично не використовується людиною. В той же час, ґрунтова рослинність відіграє важливу роль в процесах ґрунтоутворення та мінералізації органічних речовин ґрунтів. Внаслідок забруднення ґрунтів і ґрунтових вод відходами промислового виробництва, більшість з яких є токсичними, ґрунтова рослинність зазнає шкідливого впливу, що вимагає заходів по її захисту.

Підземна рослинність (найбільш бідна видами) представлена переважно бактеріями, які поширюються на глибину до 2-3 км. Вона не використовується людиною і вивчення впливу на неї людини практично не проводилось. Але, внаслідок міграції забруднюючих речовин в довкіллі, токсиканти можуть потрапляти в підземні води і надавати негативного впливу на підземну рослинність.

Наземна рослинність, яка представлена значною кількістю видів (понад 500 тисяч видів), широко використовується людиною і тому зазнає найбільшого негативного впливу. Саме вона потребує особливого захисту: захисту від негативного впливу забруднюючих речовин, захисту від надмірного використання людиною тощо. Саме наземна рослинність забезпечує продукування основної частини кисню атмосфери, кругообіг Карбону в природі тощо.

Якщо перші три групи рослинності можливо захищати, реалізуючи загальні природоохоронні заходи, то захист наземної рослинності має ряд особливостей. Слід зазначити, що рослинність є самовідновлюваним ресурсом.

Роль наземної рослинності важко переоцінити. Основна частина наземних рослин, за виключенням хижих, є продуцентами і процес фотосинтезу, який в них реалізується є основою життя на землі, адже енергія Сонця перетворюється в хімічну енергію органічних сполук рослин (див. розділ І). Рослини відіграють важливу роль в кругообігу всіх речовин в біосфері: кисню і сполук Оксигену, азоту і сполук Нітрогену, сполук Карбону, Сульфуру, Фосфору тощо. Рослини відіграють важливу роль в передачі мінеральних солей ґрунтів тваринам, а після їх загибелі мінеральні речовини знову повертаються в ґрунти. Крім того, рослинність надає значного впливу на клімат, водойми, тваринний світ тощо.

Наземні рослини є основним компонентом біогеоценозів і саме вони надають йому загального вигляду. Рослини приймають участь в утворенні корисних копалин і ґрунтів, захищають ґрунти від ерозії тощо. Для людини рослини створюють необхідне середовище існування, є об'єктами естетичного задоволення, важливим джерелом їжі, сировиною для промисловості тощо.

Негативний вплив рослинності є мінімальним в порівнянні з користю, яку вони приносять. Дикі рослини можуть негативно впливати на агроценози, значна водна рослинність може призводити до заростання водойм, можливі опіки і отруєння людини рослинами, проростання рослин на дорогах тощо. Тільки в окремих випадках людина бореться з небажаною рослинністю.

Людина своєю діяльністю може надавати як позитивного, так і негативного впливу на рослинність. Позитивний вплив виражається в висаджуванні та вирощуванні людиною значних кількостей культурних рослин на орних землях, окультурених ландшафтах тощо. Важливу роль в цьому відіграє лісовідновлення, озеленення, підвищення врожайності рослин та боротьба з шкідниками, в тому числі лісу.

Поряд з позитивним впливом, людина може надавати і негативного впливу на рослинність. Це пряме знищення рослин в процесі їх використання, створення водосховищ, відкритого добування корисних копалин тощо. Крім того, внаслідок господарської діяльності людини змінюються умови життя та розмноження рослин, що є причиною їх загибелі. Це унеможливлює самовідновлення вибагливих представників флори і окремі види рослин стають рідкими, навіть зникають.

Отже, людина може надавати як прямого, так і опосередкованого негативного впливу на рослинність. Внаслідок цього скорочується фітомаса та рослинний покрив Землі, особливо лісів, що може стати причиною порушення екологічної рівноваги біосфери Землі. Ці наслідки можуть бути фатальними і для людства. Тому, захист рослинності, тобто раціональне її використання і відновлення, є важливим завданням. В першу чергу це стосується охорони лісів[215-217].

Охорона рослинності в Україні здійснюється у відповідності з Законом України "Про рослинний світ", Законом України "Про Червону книгу України" (для рідкісних та зникаючих видів) та Лісовим кодексом України. У відповідності з цими законодавчими актами, під час здійснення будь-якої діяльності, яка впливає на стан охорони, використання та відтворення рослинного світу, необхідно дотримуватись таких основних вимог:

• збереження природної просторової, видової, популяційної та ценотичної різноманітності об'єктів рослинного світу;

• збереження умов місцезростання дикорослих рослин і природних рослинних угруповань;

• науково обґрунтованого, невиснажливого використання природних рослинних ресурсів;

• здійснення заходів щодо запобігання негативного впливу господарської діяльності на рослинний світ;

• охорони об'єктів рослинного світу від пожеж, захист від шкідників і хвороб;

• регулювання поширення та чисельності дикорослих рослин і використання їх запасів з врахуванням інтересів охорони здоров'я населення;

• здійснення заходів щодо відтворення рослинного світу.

Використання ресурсів природного рослинного світу може бути загальним або спеціальним, наприклад, збирання лікарських рослин, заготівля деревини, заготівля живиці, кори, лубу, деревної зелені, деревних соків, збирання квітів, ягід, плодів, горіхів, насіння, грибів, лісової підстилки, очерету, заготівля сіна, випасання худоби, причому проводиться лімітування спеціального використання природних рослинних ресурсів. Раціональне використання ресурсів рослинного світу вимагає дотримання вищезазначених вимог при організації господарської діяльності.

Відтворення природних рослинних ресурсів забезпечується різними шляхами, зокрема - сприяння природному відновленню рослинного покриву, штучним поновленням природних рослинних ресурсів, запобіганням небажаним змінам природних рослинних угруповань та негативному впливу на них господарської діяльності, в тому числі зупинка господарської діяльності з метою створення умов для відновлення деградованих природних рослинних угруповань.

Охорона рослинного світу передбачає реалізацію комплексу заходів, спрямованих на збереження просторової, видової, популяційної та ценотичної різноманітності і цілісності об'єктів рослинного світу, охорону умов їх місцезнаходження, збереження від знищення, захист від шкідників та хвороб тощо. Це забезпечується:

- встановленням правил і норм охорони, використання та відтворення об'єктів рослинного світу;

- забороною та обмеженням використання природних рослинних ресурсів у разі необхідності;

- проведенням екологічної експертизи та інших заходів з метою запобігання загибелі об'єктів рослинного світу в результаті господарської діяльності;

- захистом земель, зайнятих об'єктами рослинного світу, від ерозії, селей, підтоплення, затоплення, заболочення, засолення, висушення, ущільнення, засмічення, забруднення промисловими та побутовими відходами і стоками та від іншого несприятливого впливу;

- створенням та оголошенням територій та об'єктів природно-заповідного фонду;

організацією наукових досліджень, спрямованих на забезпечення здійснення заходів щодо охорони та відтворення об'єктів рослинного світу;

- розвитком системи інформування про об'єкти рослинного світу та вихованням у громадян дбайливого ставлення до них;

- створенням системи державного обліку (кадастру рослин) та здійснення державного контролю за охороною, використанням та відтворенням рослинного світу;

- занесення рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів рослин до Червоної книги України, та рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, та типових природних рослинних угруповань - до Зеленої книги України;

- встановленням юридичної відповідальності за порушення порядку охорони та використання природних рослинних ресурсів.

Реалізація всіх цих заходів дозволить зберегти видове різноманіття рослинного світу, генофонд рослинного світу, фітомасу рослинних угруповань та забезпечити рівновагу в екосистемах[4, c. 173-176].


2. Забезпечення охорони рослинного світу

Рослинний світ, або флора, дуже чутливо реагує на зміни екологічних факторів і є чітким показником обсягу антропогенного впливу на природу. Рослини — найбільш беззахисні перед діяльністю людини, й з урахуванням сучасного стану біосфери їх охорона стала нині важливим комплексним міжнародним завданням. У 1948 р. при ООН було створено спеціальну постійну Комісію з охорони щезаючих видів рослин і тварин, а згодом — Міжнародну Червону книгу, куди заносяться всі рослини та тварини, яким загрожує вимирання. У 1982 р. Закон про Червону книгу прийнято і в Україні. Сьогодні до неї занесено понад 800 видів рослин і тварин з метою їх охорони і збереження, оскільки їм серйозно загрожує вимирання або знищення через людську діяльність.

Природні умови України сприяли розвитку дуже багатої та різноманітної флори. Тут зростає близько 5 тис. видів рослин природної флори та близько 1 тис. видів культурної та заносної флори. Найбагатшою є флора Карпат та Криму (близько 2 тис. видів).

200 років тому життєдайні ліси вкривали більше половини всієї площі України, сьогодні — лише 14 %. Незважаючи на величезне екологічне значення лісу й прийняття постанов і законів щодо його охорони, в Поліссі та Карпатах ліси, як і раніше, хижацьки знищуються, а відтворення лісового фонду здійснюється дуже повільно й недостатньо. Слід зазначити, що останнім часом ліси через перевантаження відпочиваючими, з їх дикунським ставленням до природи, винищення рідкісних лікарських рослин, ягід, грибів, вирубування дерев, спричинені людьми пожежі втрачають свої оздоровчі та рекреаційні властивості. Ліс не витримує напливу людей у густонаселених районах, страждає, хворіє й гине від промислових забруднень, внаслідок діяльності нафтовиків, будівельників, гірників.

За даними ООН, щорічно на планеті вирубується понад 3 млрд. м3 лісу, й ця цифра до 2000 р. зросте в 1,5 раза. Особливо тривожить доля Амазонських і Сибірських лісів, що відіграють найважливішу роль в очищенні атмосфери Землі.

лісів є такі: раціональне (з урахуванням екологічної ситуації) обмежене їх вирубування; висаджування нового лісу на місці вирубаного; повна переробка деревини й супутньої сировини з метою збільшення виходу продукції з одиниці площі; раціональне збереження ягідних, кормових, лікарських, технічних рослин; проведення селекції та насіннєвих дослідів для створення видів лісової флори, продуктивніших і стійкіших до хвороб і забруднень середовища; створення лісозахисних і водоохоронних лісосмуг, рекреаційних і заповідних лісових і лісопаркових зон і масивів; боротьба з кислотними дощами; підвищення рівня екологічної освіти та виховання свідомого ставлення населення, особливо молоді, до лісу[8, c. 216-217].

Іншим важливим компонентом природи України є степи. В нашій державі вони майже на 100 % розорані (крім заповідників).

Колись високопродуктивні, багаті гумусом степові чорноземні ґрунти України в наш час значно виснажені через екстенсивне господарювання, інтенсивне випасання худоби, неправильну меліорацію, переущільнення важкою сільськогосподарською технікою, перехімізацію.

Велике значення в Україні мають болота — важливий гідрологічний і кліматичний регулятор Полісся, зона поширення багатьох рідкісних і цінних видів рослин (зокрема, реліктів льодовикового періоду). Масове науково не обґрунтоване осушення боліт, що розпочалося з 50-х років XX ст., викликало значне пониження рівня ґрунтових вод, всихання навколишніх лісових масивів, зникнення деяких цінних болотних трав. Нині, коли життя показало хибність політики масового осушення болотних масивів, змінюється оцінка ролі боліт. Розпочато роботи для їх збереження, охорони й відтворення. Кілька боліт оголошено заповідними — вони виконують функції еталонів болотних екосистем.

Охорона рослинного світу забезпечується:

1) встановленням правил і норм охорони, використання та відтворення об'єктів рослинного світу;

2) забороною та обмеженням використання природних рослинних ресурсів у разі необхідності;

3) проведенням екологічної експертизи та інших заходів з метою запобігання загибелі об'єктів рослинного світу в результаті господарської діяльності;

4) захистом земель, зайнятих об'єктами рослинного світу, від ерозії, селей, підтоплення, затоплення, заболочення, засолення, висушення, ущільнення, засмічення, забруднення промисловими і побутовими відходами і стоками, хімічними й радіоактивними речовинами та від іншого несприятливого впливу;

5) створенням та оголошенням територій та об'єктів природно-заповідного фонду;

6) організацією наукових досліджень, спрямованих на забезпечення здійснення заходів щодо охорони та відтворення об'єктів рослинного світу;

7) розвитком системи інформування про об'єкти рослинного світу та вихованням у громадян дбайливого ставлення до них;

8) створенням системи державного обліку та здійсненням державного контролю за охороною, використанням та відтворенням рослинного світу;

9) занесенням рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів рослин до Червоної книги України, та рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, та типових природних рослинних угруповань - до Зеленої книги України;

10) встановленням юридичної відповідальності за порушення порядку охорони та використання природних рослинних ресурсів;

11) здійсненням інших заходів і встановленням законодавством інших вимог щодо охорони рослинного світу.

Рідкісні і такі, що перебувають під загрозою зникнення, види рослин, що зростають в природних умовах на території України, в межах її територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, підлягають особливій охороні і заносяться до Червоної книги України.

Види рослин, які не занесені до Червоної книги України, але є рідкісними або такими, що перебувають під загрозою зникнення на території Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, можуть заноситися до Переліку видів рослин, що підлягають особливій охороні на цих територіях. Перелік та Положення про нього затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, відповідними обласними, Київською та Севастопольською міськими радами[3, c. 248-250].

Підприємства, установи, організації та громадяни, діяльність яких пов'язана з розміщенням, проектуванням, реконструкцією, забудовою населених пунктів, підприємств, споруд та інших об'єктів, а також введенням їх в експлуатацію, повинні передбачати і здійснювати заходи щодо збереження умов місцезростання об'єктів рослинного світу.

Будівництво, введення в експлуатацію підприємств, споруд та інших об'єктів і застосування технологій, що викликають порушення стану та умов місцезростання об'єктів рослинного світу, засмічення, а також забруднення хімічними та іншими токсичними речовинами територій, зайнятих ними, забороняється.

Випалювання сухої природної рослинності або її залишків без дозволу органів державного контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища забороняється.

З територій, відведених під забудову населених пунктів, підприємств, споруд та інших об'єктів, будівництво доріг, трубопроводів, ліній електропередачі і зв'язку, а також з тих земель, що підлягають затопленню, рідкісні рослини і такі, що перебувають під загрозою зникнення, повинні бути пересаджені на ділянки з однотипними умовами місцезростання. Пересаджувати такі рослини зобов'язані юридичні або фізичні особи, які здійснюють цю забудову.

В Україні є великі природні ресурси цінних видів рослин, у тому числі і лікарських. Однак ресурсний потенціал багатьох цінних видів обмежений, тому виявлення сировинних резервів та оцінка фіторесурсів, розробка наукового обґрунтування їх невиснажливого використання мають загальнонаціональне значення. Виснаження природних фіторесурсів багатьох цінних видів рослин, що зростають в Україні, значною мірою спричинене відсутністю координації між основними міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, у віданні яких знаходяться відповідні ресурси, заготівельними організаціями та фармацевтичною промисловістю. З 1075 видів судинних рослин, які мають визнану лікувальну дію, 386 видів органічно пов’язані з лісовими фітоценозами, хоча частка дерев тут незначна (56 видів). Близько 40 видів — чагарники та напівчагарники, решта — трав’янисті рослини. 312 видів є типовими представниками безлісих лучно-болотних, лучно-степових, лучних, прибережно-водних угруповань і 377 видів представляють лабільну групу синантропних видів, які активно проникають на порушені ділянки будь-яких фітоценозів, в тому числі й лісових. Заготівля дикорослих видів лікарських рослин здійснюється підрозділами Укоопспілки, ЗАТ «Ліктрави» та державним консорціумом «Укрфітотерапія».

Відсутність скоординованих дій цих установ призводить до ускладнень в процесі розробки та впровадження заходів по забезпеченню національного виробництва медичних препаратів з рослинної сировини, невиснажливого використання природних фіторесурсів, тим більше — їх відтворення. Результати дослідження флори судинних рослин України показують, що з 5,1 тис. видів рослин 535 видів підлягають охороні, 439 видів занесені до Червоної книги України, з них 73 види — цінні лікарські рослини. Близько 1,2 тисячі судинних рослин України мають лікувальні властивості.

Обмеженими є фіторесурси лікарських рослин, використання яких підлягає суворому контролю — для 21 видів. Це стосується лікарських рослин, ресурсний потенціал яких досить значний в Україні, однак великий попит на їх сировину може спричинити виснаження національної сировинної бази цих рослин (звіробою звичайного, цмину піскового, материнки звичайної, конвалії звичайної, крушини ламкої тощо). Сюди віднесені також види, ресурси яких значно зменшились внаслідок радіоактивного забруднення сировинних ареалів: багна звичайного, журавлини, мучниці, перстачу (калгану) та ін. Фіторесурси 23 видів лікарських рослин природної флори України, сировина яких до недавнього часу використовувалась практичною медициною, зараз на межі виснаження. Кризову ситуація природної сировинної бази цих видів викликано зміною екологічних умов зростання та надмірним використанням сировини. Це, в першу чергу, стосується аїру (лепехи звичайної), бобівнику трилистого, глечиків жовтих, латаття білого, сухоцвіту болотяного, золототисячника звичайного. Так аналіз динаміки заготівлі кореневищ аїру за останні 20 років свідчить, що валовий обсяг їх заготівлі в Україні зменшився більше, ніж у 90 разів. В цілому в 1998 р. заготовлено 3 т сировини аїру, тоді як середньорічна заготівля 1977—79 рр. становила 282 т, а в 1968 р. було заготовлено 806 т неочищених кореневищ аїру. Ресурси цих видів підлягають моніторинговим дослідженням для організації дійових заходів по попередженню виснаження їх запасів[5, c. 211-213].

Охороняти рослинні угруповання — означає підтримувати в них природні процеси, допомагати відновленню порушеної рівноваги, усувати небажані фактори й наслідки нерозумного втручання людини в життя екосистем (біогеоценозів).

На жаль, багато хто з нас, буваючи на природі, не зупиняється перед красивою квіткою, щоб помилуватися нею, а, як правило, прагне зірвати її для букету. Часом, заради цікавості, зірвуть, покрутять у руках і викидають. Звичайно, природа безмежно різноманітна, прекрасна і щедра, але не можна допускати, щоб її щедрість оберталася для неї ж руйнуванням. Адже за останні 20—30 років із Землі зникало на рік по одній тварині, на день — по одній рослині. Над природою в результаті анти-екологічної діяльності людини нависла загроза зникнення багатьох видів, а це для біосфери — справжня катастрофа. Тому для охорони не тільки тваринного світу, але і рослинного що річно вносяться все нові й нові види зникаючих рослин у Чер вону книгу. Так, у 1996 р. до неї було занесено понад 400 видів квіткових, 7 видів голонасінних, 6 видів плауноподібних, 8 видів папоротевих, 28 видів мохоподібних, 17 видів водоростей, більш ніж 30 видів грибів і 27 видів лишайників. Серед них знаменита сосна піцундська, сосна ликова, звичайний пролісок, півонія кримська, рябчик великий, ковила Лессинга, Венерин черевичок, тюльпан Шренка та багато інших.

Найбільш вагомий захід щодо збереження рослин—це охорона їхнього місцеперебування. Для цього створюють заповідники, заказники, природні (національні) парки. Основна відмінність заказників від заповідників полягає в тому, що на Їхніх територіях охороняється не весь природний комплекс, як у заповідниках, а лише та його частина, яка забезпечує Існування певних видів.

У країнах СНД розроблена програма, що передбачає створення широкої мережі природоохоронних об'єктів. Відповідно до неї створюються заповідні зони, національні парки, регіональні ландшафтні парки тощо.

Вагому роль в охороні рідкісних рослин відіграють ботанічні сади, дослідницькі станції й інші установи. Ботанічний сад — це зосередження колекцій живих рослин — представників місцевої, вітчизняної й іноземної флори — не тільки для вивчення, але і для створення нових, більш продуктивних рослинних форм. Найважливішою ланкою в роботі ботанічних садів є акліматизація рослин, тобто сприяння пристосуванню їх до нових умов існування, до нових біогеоценозів. Ботанічні сади збагачують місце ву флору новими представниками рослинного світу. Це не тільки науково-дослідні, але і просвітницькі установи, що пропагують передові ідеї і досягнення науки ботаніки.

У наш час, коли усім відома величезна роль рослинного світу в житті людини, не можна допускати Зникнення з обличчя Землі жодного виду рослин, тому що це велика втрата насамперед для людини.

Зі зникненням виду рослин людина позбавляється однієї частки земного життя, що була джерелом її здоров'я, прикрасою ландшафту і надавала їй естетичну насолоду. Людина повинна дбайливо й уважно ставитися не тільки до тих рослин, що занесені до Червоної книги, але і до тих, що всюди оточують нас — і на природі, і в саду, і будинку.

Можна отримати велике задоволення від спілкування з природою, не зірвавши ні єдиного листка чи квітки[2, c. 237-239].


Висновки

Під час здійснення діяльності, яка впливає на стан охорони, використання та відтворення рослинного світу, необхідно дотримуватися таких основних вимог:

  • збереження природної просторової, видової, популяційної та ценотичної різноманітності об'єктів рослинного світу;
  • збереження умов місцезростання дикорослих рослин і природних рослинних угруповань;
  • науково обґрунтованого, невиснажливого використання природних рослинних ресурсів;
  • здійснення заходів щодо запобігання негативному впливу господарської діяльності на рослинний світ;
  • охорони об'єктів рослинного світу від пожеж, захист від шкідників і хвороб;
  • здійснення заходів щодо відтворення об'єктів рослинного світу;
  • регулювання поширення та чисельності дикорослих рослин і використання їх запасів з врахуванням інтересів охорони здоров'я населення.

Охорона рослинного світу передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження просторової, видової, популяційної та ценотичної різноманітності і цілісності об'єктів рослинного світу, охорону умов їх місцезростання, збереження від знищення, пошкодження, захист від шкідників і хвороб, а також невиснажливе використання.

Охорона рослинного світу здійснюється центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, власниками та користувачами (в тому числі орендарями) земельних ділянок, на яких знаходяться об'єкти рослинного світу, а також користувачами природних рослинних ресурсів.


Список використаної літератури

1. Білявський Г. Основи екології: Підручник для студентів вищих навчальних закладів/ Георгій Білявський, Ростислав Фурдуй, Ігор Костіков. - К.: Либідь, 2004. – 406 с.

2. Заверуха Н. Основи екології: Навчальний посібник для вищих навчальних закладів/ Нелі Заверуха, Валентин Серебряков, Юрій Скиба,. - К.: Каравела, 2006. - 365 с.

3. Запольський А. Основи екології: Підручник для студентів техніко-технологічних спеціальностей вищих навчальних закладів/ Анатолій Запольський, Анатолій Салюк,; Ред. К. М. Ситник. - К.: Вища школа, 2003. - 357 с.

4. Корсак К. Основи екології: Навчальний посібник/ Костянтин Корсак, Ольга Плахотнік; МАУП. - 3-тє вид., перероб. і доп.. - К.: МАУП, 2002. - 294 с.

5. Основи екології: Навчальний посібник для вищих навчальних закладів/ О. М. Адаменко, Я. В. Коденко, Л. М. Консевич; Ін-т менеджменту та економіки "Галицька академія". - 2-е вид.. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 314 с.

6. Основи екології та екологічного права: Навчальний посібник/ Юрій Бойчук, Михайло Шульга, Дмитро Цалін, Валерій Дем’яненко,; За ред. Юрія Бойчука, Михайла Шульги,. - Суми: Університетська книга, 2004. - 351 с.

7. Сухарев С. Основи екології та охорони довкілля: Навчальний посібник/ Мін-во освіти і науки України, Ужгородський нац. ун-т. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 391 с.

8. Царенко О. Основи екології та економіка природокористування: Навч. посібн. для студ. вузів/ Олександр Царенко, Олександр Нєсвєтов, Микола Кадацький,. - 2-е вид., стереотипне. - Суми: Університетська книга, 2004. - 399 с.

Схожі роботи
Біоекологія
Біоекологія – теорія тваринного світу. Забруднення навколишнього середовища ( технологія та її вплив на навколишнє середовище)...
Закони екології – закони природи
Аналіз соціально-економічних законів, принципів і правил екології. Класифікація законів екології...
Економіка природокористування, її інструменти та основні складові
Інструменти механізму природокористування. Загальний алгоритм управління природокористування. Лісовиробничий комплекс України...
Державне регулювання природоохоронної діяльності
Система екологічних норм. Державна екологічна експертиза. Види екологічних експертиз. Загальнодержавні екологічні програми (природоохоронні). Правове й адміністративне...