Історико-культурні ресурси Бразилії

Вступ.

1. Визначні пам’ятки Бразилії та історичні міста.

2. Культура та релігія Бразилії.

3. Бразильські свята.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Бразилія - найбільша держава Південної Америки, вона займає майже половину континенту. Першими мешканцями цих земель були корінних американських народностей, у тому числі араваки. В 1500 році на береги Бразилії висадився португальський адмірал Кабрал Педру Алвариш і оголосив ці землі володіннями Португалії. Протягом наступних декількох століть Бразилія була португальською колонією, нині це сама більша нортугалоязычная країна у світі.

Культура Бразилії вбрала в себе традиції самих різних народів - особливо європейських, африканських і корінних американських. Щорічно тут із самий знаменитий карнавал у світі. По вулицях всіх бразильських міст проходять святкові яскраві ходи з музикою й танцями. Найбільш барвисте карнавальне подання влаштовується в Ріо-де-Жанейро, другому але величині місті Бразилії. У цьому місті особливо наочно представлений контраст між життям бідних і багатих шарів бразильського суспільства. Райони нетрів сусідять тут із кварталами сучасних багатоповерхових будинків і розкішних нічних клубів. Бразилія буяє чудесами природи. Велика Амазонка ліниво несе свої коричневі води через північні райони країни, покриті самими великими у світі масивами вологих і задушливих тропічних лісів. Крім того країна багата корисними копалинами й родючими ґрунтами, на яких виростають кава, какао й цукровий очерет. Однак незважаючи на достаток природних ресурсів, Бразилія, як і інші країни Південної Америки, зазнає економічних труднощів. Рятуючись від убогості, тисячі людей кинулися в глибину країни в пошуках нових орних земель. У результаті значні площі амазонських джунглів були вирубані. Ця обставина стала екологічною проблемою світового масштабу.


1. Визначні пам’ятки Бразилії та історичні міста

Історичні квартали міста Оре-Прету ретельно відреставровані і в даний час охороняються як національне надбання Бразилії і пам’ятка світового значення. У столиці — Палац Ітамараті, кафедральний собор, Музей сучасного мистецтва, Індіанський музей, Етнографічний музей і багато інших. Символом Ріо-де-Жанейро є гора Корковадо зі статуєю Христа Спасителя. Знаменитий щорічний карнавал.

Сучасна історія Бразилії розпочалась на її найближчому до Європи північно-східному узбережжі, де вперше з'явилися португальці. Майже 250 років Північний Схід був ядром колонії, в якій панували великі латифундії, рабство і такі експортні продукти, як деревина, тютюн, тростинний цукор, бавовна і какао. Салвадор, столиця колонії з 1532 по 1763 р., і Олінда як міста з архітектурними пам'ятками того часу, занесені до переліку культурної спадщини ЮНЕСКО. Зараз Північний Схід — відстала і найбідніша частина Бразилії. її характерні риси — максимальний елемент негроїдної раси і найнижчий рівень індустріалізації. В прибережній частині панують великі латифундії з їх експортними культурами та дешевою робочою силою і дрібне екстенсивне споживче землеробство; у внутрішній частині, яка збігається з природною зоною Каатінґи, переважає екстенсивне тваринництво.

Південний Схід складають чотири штати: Еспіриту-Санту, Ріо-де-Жанейро, Сан-Паулу і Мінас Жерайс. Це 11 % території Бразилії і 43 % її жителів. Тут найгустіше населення і найвищий рівень урбанізації. За своїми ресурсами та їх концентрацією це також багатий район. Через нього проходить тропік Козерога, він отримує достатньо вологи і має родючі червоноземні ґрунти, поруч знаходиться Бразильський щит з його корисними копалинами та гідроенергією. Розвиток Південного Сходу почався у XVIII ст., коли були знайдеш золото і алмази, але зробили його «серцем» Бразилії культура кави і залізничне будівництво в кінці XIX ст. В роки масової імміграції з Європи саме сюди спрямовувався основний потік переселенців і капіталів. Саме цей район асоціювався з культурою кави в Бразилії.

Зараз на Південний Схід припадає 2/5 сільськогосподарського виробництва, 3/5 видобутку корисних копалин і 3/4 обробної промисловості. Тобто за всіма показниками це основа Бразилії, причому «нової» Бразилії. Трикутник Сан-Паулу — Ріо-де-Жанейро — Белу-Оризонті є ядром Південного Сходу і всієї Бразилії.

Ріо-де-Жанейро засновано в 1502 р. У XVIII ст. через нього проходив найбезпечніший шлях до золотих та алмазних копалень. Двісті років (1760—1960) Ріо-де-Жанейро виконував функції столиці. Зараз в його метрополітені 11 млн жителів. Це великий фінансово-торговий, транспортний, промисловий і туристичний центр. Його культурні заклади стоять на світовому рівні. Поруч знаходиться Санта-Ріта — бразильська «долина електроніки». В світі Ріо-де-Жанейро відомий мальовничим ландшафтом, пляжами, спортивними подіями і карнавалами. Разом з тим, саме нетрі Ріо-де-Жанейро (португальською мовою «фавели») стали уособленням латиноамериканської злиденності.

Сан-Паулу (17 млн жителів) розташований за 80 км від узбережжя. Його «воротами» в море є порт Сантус, відомий експортом кави. Місто — майже ровесник Ріо-де-Жанейро. У ньому в 1822 р. проголошено незалежність Бразилії від Португалії. В свій час це була столиця «кавового» буму. Сучасний його розвиток визначився «бразильським дивом» другої половини XX ст. Сан-Паулу — найбільший банківський, управлінський, торговий та індустріальний центр країни. Його часто називають «Бразильським Нью-Йорком» або «Бразильським Чикаго». Промислове обличчя представлене всіма галузями, які існують в Бразилії, але головним є машинобудування, а в ньому автомобілебудування. Центральна частина Сан-Паулу забудована хмарочосами та експресвеями. В місті багато культурних закладів і, одночасно, типових для Латинської Америки проблем перенаселеності, злиденності тощо[3, c. 70-73].

Південь Бразилії за рівнем розвитку мало поступається Південному Сходу. Ця територія, розташована південніше від тропіка Козерога, є свого роду перехідною від тропічної Бразилії до країн «Південного конусу» — Аргентини й Уругваю і в природному, і в економічному плані. Частка вихідців з Європи тут найвища в Бразилії. Саме на Південь прямували іммігранти з Німеччини та Східної Європи, в тому числі й з України. Тут високі продуктивність праці, інтенсивність виробництва і доходи. Майже відсутні експортні культури і мінерали. Але видобувають вугілля, вирощують пшеницю, картоплю, виноград і яблука. На заході, це стик Бразилії, Аргентини і Парагваю, знаходиться відомий національний парк з водоспадом Іґуасу, занесений до реєстру природної спадщини ЮНЕСКО.

Захід та Амазонія. Це 2/3 площі Бразилії (5,4 млн км кв) і лише 13 % населення (19 млн чоловік). Захід — західна частина Бразильського плоскогір'я — являє собою савану (кампос), Амазонія — вкритий екваторіальним лісом (сельвою) басейн річки Амазонки. Умови існування людини тут дуже складні.

Після другої світової війни уряд Бразилії вжив ряд заходів, спрямованих на освоєння цієї частини країни. В 1960 р. за 1000 км на північ від Ріо-де-Жанейро закінчилося будівництво нової супермодерної столиці, яка отримала назву Бразиліа. Прокладено Трансамазонське шосе та інші автошляхи, відкрито нові аеропорти і навігацію на Амазонці та її притоках. На розчищених ділянках сельви закладено багато нових ферм і ранчо. Визначено 15 «полюсів росту». Серед них Каражас у штаті Пара з його унікальним комплексом корисних копалин. Але все це можна розглядати лише як перший крок. Освоєння Заходу та Амазонії ставить на порядок денний чимало складних проблем екологічного, технічного та економічного плану.

Найбільшим містом району є Манаус, який лежить на березі Амазонки за 1600 км від її гирла. Його казкове зростання на рубежі XIX та XX ст. пов'язано з «каучуковою лихоманкою». Пам'яткою тих часів залишається оперний театр, побудований тут у самому центрі Амазонської сельви на зразок Паризької опери. Зараз почалось «друге» життя Манауса. Кількість його жителів за короткий час перевищила мільйон. Манаус виступає в ролі плацдарму «наступу» на Амазонію. В ньому працюють науковий інститут географії та історії Амазонії, університет, ботанічний сад, музеї тощо[5, c. 76-77].


2. Культура та релігія Бразилії

Культура Бразилії перш за все походить від культури Португалії. Португальські колоністи і іммігранти принесли католицьку віру, португальську мову і багато традицій, які все ще створюють значний вплив на сучасну бразильську культуру. Як багатонаціональна країна, на її культуру також вплинули інші народи. Американські індіанці значно вплинули на кухню Бразилії та на її мову, а африканці, привезені як раби, в значній мірі вплинули на бразильську музику, танці, кухню. Італійські і німецькі іммігранти, які у великій кількості переселялися до Бразилії, також створили значний вплив на різні аспекти життя, але їх вплив найсильніший на півдні країни.

Культура Бразилії представлена :

1. Бразильським карнавалом

2. Бразильською кухнею

3. Бразильською літературою

4. Бразильською музикою

5. Бразильським кіно

6. Бразильськими святами

Бразильський карнавал (порт. Carnaval, походить від слова «м'ясний») — щорічний фес