Організація та нормування праці

1. Нормування вантажно-розвантажувальних робіт, які виконуються механізованим способом.

2. Нормування вантажно-розвантажувальних робіт, які виконуються вручну.

3. Нормування ковальських робіт.

4. Нормування свердлильних робіт.

5. Нормування станкових робіт.

6. Нормування слюсарних робіт.

7. Нормування малярних робіт.

8. Нормування розбірно-складських робіт.

9. Нормування праці інженерно-технічних працівників.

10. Нормування мідницьких робіт.

Список використаної літератури.

1. Нормування вантажно-розвантажувальних робіт, які виконуються механізованим способом

Вантажно-розвантажувальні роботи варто виконувати механізованим способом за допомогою підйомно-транспортного встаткування й засобів малої механізації. Піднімати й переміщати вантажі вручну необхідно при дотриманні норм, установлених чинним законодавством.

Безпека виробництва вантажно-розвантажувальних робіт повинна бути забезпечена:

  • вибором способів провадження робіт, підйомно-транспортного встаткування й технологічного оснащення;
  • підготовкою й організацією місць провадження робіт;
  • застосуванням засобів захисту працюючих;
  • проведенням медичного огляду осіб, допущених до роботи, і їхнім навчанням.

Вибір способів провадження робіт повинен передбачати запобігання або зниження до рівня припустимих норм впливу на працюючих небезпечні й шкідливих виробничих факторів шляхом:

  • механізації й автоматизації вантажно-розвантажувальних робіт;
  • застосування пристроїв і пристосувань, що відповідають вимогам безпеки;
  • експлуатації виробничого встаткування відповідно до діючої нормативно-технічної документації й експлуатаційних документів;
  • застосування знакового й іншого видів сигналізації при переміщенні вантажів підйомно-транспортним устаткуванням;
  • правильного розміщення й укладання вантажів у місцях провадження робіт і в транспортні засоби;
  • дотримання вимог до охоронних зон електропередачі, вузлам інженерних комунікацій і енергопостачання.

При переміщенні вантажу підйомно-транспортним устаткуванням знаходження працюючих на вантажі й у зоні його можливого падіння не допускається.

Після закінчення й у перерві між роботами вантаж, вантажозахватні пристрої й механізми (ківш, грейфер, рама, електромагніт і т.п.) не повинні залишатися в піднятому положенні.

Переміщення вантажу над приміщеннями й транспортними засобами, де перебувають люди, не допускається.

2. Нормування вантажно-розвантажувальних робіт, які виконуються вручну

Плата за виконання вантажно-розвантажувальних робіт визначається із встановленої ціни (тарифу) за кожну тонно-операцію та ваги переробленого вантажу.

Ціни (тарифи) на вантажно-розвантажувальні роботи встановлюються на нормальний стан вантажу, стан його закріплення в транспортній одиниці і тари.

При навантаженні (розвантаженні, перевантаженні) змерзлих, злежалих, закам’янілих вантажів, що потребують розрихлення, відігріву, киркування чи іншого втручання, плата за виконання робіт збільшується на відсоток змерзлості, злежалості, закам’янілості.

Плата за користування локомотивом (маневрова робота) сплачується за додаткову роботу локомотива з вагонами, що обумовлена договором або виконується за окремими заявками вантажовласника. Плата стягується за кожні півгодини маневрової роботи. Неповні півгодини вважаються за повні.

3. Нормування ковальських робіт

Ковальські роботи під кувальними молотами, в основному, застосовується в малосерійному та одиничному виробництвах, коли економічно недоцільно виготовляти спеціальний інструмент, пристрої і штампи. Кувальне обладнання обслуговує бригада ковалів, склад якої встановлюють залежно від маси падаючих частин молота і способу виконання роботи з урахуванням можливого суміщення професій.

Рекомендований склад бригад, працюючих на молотах, наведений у таблиці 1.

При розрахунку норми штучного часу звертають увагу лише на ті переходи і прийоми, які не перекриваються у часі. Час на нагрівання заготовки перекривається часом на кування металу, а також часом на відпочинок і організаційно-технічне обслуговування робочого місця, тому його в норму штучного часу не включають.

Розрахунок норми штучного часу виконується за формулою

де tн.ш— неповний штучний час на технологічні переходи кування, він включає:

— основний час, протягом якого відбувається безпосередньо заміна форми і розмірів поковки, хв;

  • допоміжний час, пов'язаний з технологічним переходом (наприклад, проміри поковок у процесі кування), хв;
  • час на організаційно-технічне обслуговування робочого місця, хв;
  • час на відпочинок і особисті потреби, хв; (час на обслуговування робочого місця, відпочинок і особисті потреби складає: при куванні на молотах із застосуванням маніпулятора — 22 %, без застосування маніпулятора — 25 % від неповного оперативного часу);

К — поправковий коефіцієнт на кування різних марок сталей і сплавів;

t, н.ш.д — допоміжний час на вільне кування, пов'язаний з виробом, він включає:

  • час на завантаження заготовок у піч, вивантаження їх з печі набойок молота або стіл преса, знімання і укладання поковок, хв;
  • час на подачу інструменту, хв;

— час на вимірювання і клеймування поковок, хв.
Допоміжний час наданий з урахуванням часу на організаційно-технічне обслуговування робочого місця, відпочинок і особисті потреби.

Норма часу на виготовлення партії поковок визначається за формулою

Для визначення бригадної норми часу слід норму часу на виготовлення партії поковок помножити на чисельність бригади.

Підготовчо-заключний час, пов'язаний з отриманням завдання, визначають залежно від складності роботи: проста — 3 хв; середня — 5 хв; складна — 7 хв. Окремо за нормативами нормують витрати часу на настроювання бойків і пристроїв.

4. Нормування свердлильних робіт

На свердлильних верстатах виконуються такі основні роботи: свердління і розсвердлення отвору, зенкерування, зенкування різноманітних фасонних отворів, підрізання бобишок та інших торцевих поверхонь, розгортання отвору циліндричними і конічними розвертками, нарізування різьби машинними мітчиками.

Нормування робіт, виконуваних на свердлильних верстатах, виконується як за диференційованими нормативами режимів різання і часу, так і за укрупненими нормативами. При розрахунку норм за диференційованими нормативами одним з основних факторів є визначення оптимальних режимів різання, на підставі яких розраховується основний час.

Розрахунок основного (машинного) часу. Основний (машинний) час залежно від виду робіт, що виконуються, визначається за формулами:

а) свердлення, розсвердлювання, зенкерування, розгортання і зенкування отвору, підрізання торця цековкою або підрізною пластиною

Швидкість різання визначається залежно від виду робіт, глибини різання і подачі, матеріалу різальної частини інструменту, довжини отвору та ін.

Вибраний режим різання для свердлення, розсвердлювання і зенкерування перевіряється за потужністю, а також за крутним моментом і повинен відповідати таким умовам:

Розрахунок допоміжного часу, часу на обслуговування робочого місця і підготовчо-заключного не відрізняється від розрахунку при роботі на токарних верстатах, Виняток складає призначення часу, пов'язаного з переходом (проходом). У цьому випадку до нього необхідно додавати час на введення і виведення свердла для видалення стружки (свердлення і розсвердлювання)

5. Нормування станкових робіт

Основна частина робіт при металообробленні виконується на металорізальних верстатах. Впровадження прогресивної технології у виробництво заготовок (профільний прокат, точне лиття і штампування) дозволяє істотно скоротити обсяг верстатних робіт, бо ці роботи мають велику питому вагу при виготовленні продукції.

При широкому впровадженні новітнього обладнання — верстатів з ЧПК, роботизованих комплексів і т. ін. — з великою диференціацією технологічного процесу вимагається на верстатних роботах визначати особливо точно витрати часу як на окремі елементи операції, так і на операцію в цілому.

Докладне вивчення нормування верстатних робіт створює базу для вивчення нормування інших видів робіт.

При верстатному обробленні металів на підприємствах виробничий процес надто різноманітний і складається з таких робіт: токарних, токарно-багаторізцевих, револьверних, стругальних, фрезерних, свердлильних, шліфувальних, зуборізних, а також робіт на автоматах і напівавтоматах, на верстатах з ЧПК і роботизованих комплексах і т. ін.

Залежно від типу виробництва та організаційних умов для нормування верстатних робіт застосовують диференційовані нормативи режимів різання і часу або укрупнені нормативи, що можуть мати різноманітний ступінь укрупнення (наприклад, укрупнення осн