Організація обліку і аудиту грошових коштів і аналіз грошових потоків підприємства

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Теоретичні аспекти обліку грошових коштів

1.1. Грошові кошти як економічна категорія

1.2. Економіко-правовий аналіз нормативної бази з обліку грошових коштів

1.3. Огляд літературних джерел з обліку грошових коштів

1.4. Організаційно-економічна характеристика ТОВ „СЛАВ`ЯНА-СТИЛЬ”

РОЗДІЛ 2. Облік грошових коштів підприємства „СЛАВ`ЯНА-СТИЛЬ”

2.1. Управлінський облік грошових коштів

2.2. Фінансовий облік грошових коштів

2.3. Податковий облік грошових коштів

2.4. Документування господарських операцій з грошовими коштами

2.5. Шляхи вдосконалення обліку грошових коштів

РОЗДІЛ 3. Організація і методика економічного аналізу та аудиту грошових коштів на підприємстві „СЛАВЯНА-СТИЛЬ”

3.1. Організаційно-інформаційна модель аналізу грошових коштів 3.2. Загальний та факторний аналіз грошових коштів

Показники оборотності активів ТОВ „Слав`яна Стиль”

3.3. Організація та методика аудиту грошових коштів

3.4. Шляхи вдосконалення організації і методики аналізу та аудиту грошових коштів

РОЗДІЛ 4. Організація і методика проведення обліку, аналізу та аудиту грошових оштів з застосуванням комп`ютерних технологій

4.1. Постановка і характеристика задачі

4.2.Технологія обробки вхідної інформації

4.3. Характеристика вихідної інформації

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність. Більшість операцій, що відбуваються на підприємстві, пов'язані з придбанням, виробництвом і продажем товарів та послуг, і, у зв'язку з цим оплатою та одержанням грошових коштів. Оскільки грошові кошти мають здатність обертатись, ступінь ризику помилок в обліку та контролю на цій ділянці обліку досить великий. Тому важливим завданням є організація обліку, аналізу і аудиту грошових коштів з метою забезпечення мінімальних гарантій для користувачів фінансової звітності щодо достовірності, реальності, повноти і законності наведеної інформації про неї. Отже, питанням обліку грошових коштів має приділятись серйозна увага.

Вказані обставини вимагають подальшого дослідження особливостей обліку операцій з грошовими коштами і внесення, на цій основі, пропозицій по удосконаленню обліку та аналізу господарської діяльності підприємства. Крім того, необхідна також подальша наукова розробка питань, пов’язаних з дослідження суті поняття “грошові кошти”, її ролі в інформаційному забезпеченні управління підприємством, оптимізації основних показників і кількості носіїв первинної інформації по складанню і аналізу фінансової звітності.

Суттєве практичне значення викладених питань дозволить виявити шляхи покращення фінансово-економічного становища підприємства.

Метою роботи є вивчення та практична оцінка обліку, аналізу та контролю наявності та руху грошових коштів підприємства, а також напрямів їх удосконалення.

Виходячи з поставленої мети, можна сформувати завдання роботи :

- вивчення теоретичних аспектів обліку грошових коштів;

- характеристика підприємства і технології виробництва;

- висвітлення питань організації і ведення бухгалтерського обліку, аналізу і аудиту грошових коштів на підприємстві;

- на підставі узагальнених даних дослідження висунути рекомендації та пропозиції щодо обліку, аналізу і контролю грошових коштів на підприємстві.

Об'єктом дослідження є товариство з обмеженою відповідальністю „Слав`яна Стиль ”, основним видом діяльності якого є деревообробка та виготовлення меблевих виробів.

Предмет дослідження – облік операцій з грошовими коштами на підприємстві.

Основні показники та дані бухгалтерського обліку, які в дипломній роботі використовуються для аналітичних розрахунків були взяті з річної фінансової звітності, первинних документів та інших облікових регістрів досліджуваного підприємства.

Структура роботи: Робота складається з вступу, 4-х розділів, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг роботи 127 сторінок.

РОЗДІЛ 1. Теоретичні аспекти обліку грошових коштів

1.1. Грошові кошти як економічна категорія

Для розуміння сутності грошових коштів, потрібно уяснити їхню роль. В зв’язку з цим прийнято вважати, що найкраще економічна суть грошей проявляється в їх функціях.

Традиційно в економічній науці виділяють п’ять основних функцій грошей:

1. міра вартості;

2. засіб обігу;

3. засіб платежу;

4. засіб нагромадження;

5. світові гроші.

Перелічені функції у своїй системній єдності становлять реальне функціонування грошової маси.

Функція грошей як міри вартості проявляється через вимір грошової вартості (ціни) товарів. Без кількісної визначеності вартості в ціні товару неможливе ринкове господарство й еквівалентний товарний зв`язок між товаровиробниками.

Для забезпечення виконання грошима функції міри вартості держава у законодавчому порядку впроваджує масштаб цін, встановлюючи певну грошову одиницю розрахунків – національну валюту. Масштаб цін відіграє важливу технічну роль при виконанні грішми функції міри вартості.

Гроші як засіб обігу. У цій функції гроші відіграють роль тимчасового посередника при обміні товарів. У сфері товарного обігу при купівлі-продажу товарів гроші (готівкою або на банківському рахунку) обов`язково повинні бути в наявності. Функцію засобу обігу виконують реальні гроші.

Акт реалізації товару на ринку або акт перетворення товару в гроші – центральний, найважливіший у ринковому господарстві. Процес товарно-грошового обміну здійснюється за формулою: Т1 – Г – Т2; де Т1 – Г - продаж товару; Г – Т2 - купівля іншого товару на гроші. Ця формула відображає ту реальність товарного обміну, що в умовах ринкових відносин гроші важливіші, ніж товар. У краще становище потрапляє той господарський суб`єкт, хто має гроші (покупець), а не той, хто має товар (продавець).

Ці дві основні функції найбільше зумовлюють сутність грошей. Функція грошей як засобу обігу доповнює функцію грошей як міри вартості, а ідеальна міра вартості перетворюється у господарському обороті в реальний засіб обігу.

Функція грошей як засобу платежу відображає особливості кредитного господарства, тобто реалії купівлі-продажу товарів у кредит з відстрочкою оплати (платежу). Тобто, покупці сплачують гроші за придбані товари лише тоді, коли настає строк платежу.

Функція грошей як засобу нагромадження. У цій функції гроші вилучаються з товарного обігу і нагромаджуються на банківських рахунках. Такі заощадження є об`єктивною потребою розвитку ринкового господарства. Банки акумулюють гроші як засіб нагромадження і через позику знаходять їм прибуткове застосування в інших структурних ланках народного господарства.

Світові гроші у функціональному плані відображають вихід товарно-грошового обміну за межі національних кордонів. Порівняння купівельної спроможності грошових одиниць різних країн відбувається на міжнародних валютних ринках. При цьому виникає специфічний інструмент міжнародного порівняння національних грошей – валютний курс.

Зі сказаного вище можна виділити три основні властивості грошей, що розкривають їх суть:

- гроші забезпечують всезагальну безпосередню обмінюваність. На них можна придбати будь-який товар;

- гроші виражають мінливу вартість товарів. Через них визначається ціна товару, а це дає кількісне порівняння різних за споживчою вартістю товарів;

- гроші виступають матеріалізацією всезагального робочого часу закладеного в товарі.

Кожна з вищевказаних функцій має свою специфіку, але при цьому діє у взаємозв`язку з іншими функціями, і будь-яке непорозуміння в системі функціонування грошей руйнує їх стійкість та протидіє виконанню законів грошового обігу.

На підприємстві грошові кошти формуються при утворенні статутного фонду, який являється початковим джерелом власних коштів підприємства та в подальшому використовуються для забезпечення виробничо-господарської діяльності та розвитку підприємства.

Грошові кошти підприємств знаходяться на розрахунковому, валютному та інших рахунках, в касі.

Джерелами грошових коштів на підприємстві є:

- надходження від основної діяльності: виручка від реалізації продукції, робіт та послуг;

- надходження від фінансово-інвестиційної діяльності підприємства: фінансово-банківської та страхової системи; від продажу акцій, облігацій та інших видів цінних паперів; внесення коштів на депозитні рахунки; від здачі майна в оренду.

Частина отриманих коштів відраховується до бюджету та позабюджетних фондів, виконання зобов’язань перед банками, страховими організаціями, іншими суб’єктами господарювання, а частина формує валовий та чистий прибуток підприємства.

Грошові фонди – це частина грошових коштів, які мають цільове спрямування. До грошових фондів відносяться: статутний фонд, фонд оплати праці, амортизаційний фонд (на державних підприємствах), фонд розвитку виробництва, фонд соціальних потреб, фонд матеріальної допомоги, резервний фонд.

Статутний фонд використовується для інвестування в оборотні та основні фонди. Фонд оплати праці – для виплати основної та додаткової заробітної плати працівникам. Амортизаційний фонд – для фінансування капітальних вкладень і капітального ремонту. Фонд споживання – для фінансування відтворення робочої сили. Фонд накопичення – для розвитку підприємства.

Фінансові ресурси – грошові кошти, які знаходяться в розпорядженні підприємства і призначені для реалізації його фінансових зобов’язань та витрат стосовно розширеного відтворення.

Джерелами утворення фінансових ресурсів на підприємстві є власні (і прирівняні до них) та залучені кошти.

Обсяг виробництва, його ефективність обумовлює розмір, склад та структуру фінансових ресурсів підприємства. В свою чергу від величини фінансових ресурсів залежить ріст виробництва, соціально-економічний розвиток підприємства.

Наявність фінансових ресурсів, їх ефективне використання визначають платоспроможність, ліквідність, фінансову стійкість підприємства.

Отже, грошові кошти - кошти у вигляді грошей, які знаходяться в касі підприємства, на рахунках в установах банку, в акредитивах, у підзвітних осіб і так далі.

Основним джерелом (каналом) надходження грошових коштів в госпрозрахункових підприємствах є виручка від реалізації продукції, робіт та послуг, здійснених на сторону. Крім цього, грошові кошти на рахунки підприємств можуть надходити у вигляді бюджетних асигнувань, виручки від ліквідації основних засобів, реалізації непотрібного майна, у вигляді страхових відшкодувань, від продажу валюти та валютних цінностей, від здачі майна в оренду, у вигляді фінансової допомоги від вищестоящих органів управління, у вигляді банківських відсотків по розрахунково-депозитним операціям, у вигляді пені, штрафів, недоїмок за порушення господарських договорів, у вигляді бюджетних дотацій, субвенцій і т.д.

При цьому, виручка від продажу продукції, товарів, робіт та послуг підприємствам та організаціям, робітникам, службовцям та населенню може надходити як у безготівковому порядку на відповідні рахунки підприємств-постачальників (продавців) в банках, так і готівкою в їх каси з подальшим її внесенням в банк для зарахування на поточний рахунок. Інші надходження грошових коштів зараховуються як правило на поточний рахунок підприємства.

Всі грошові кошти що надходять підприємству або на його ім'я, зберігаються на відповідних рахунках в установах банку. Однак в межах ліміту, встановленого банком, грошові кошти можуть зберігатися і в касі підприємства. Зберігання грошових коштів в касі господарства понад ліміту допускається на протязі трьох днів під час виплати заробітної плати (оплати праці).

Таким чином, грошові кошти є найбільш ліквідними активами. Вони присутні на початковому та кінцевому етапах облікового циклу, який включає придбання товарів, виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг, а також їх продаж і отримання виручки.

1.2. Економіко-правовий аналіз нормативної бази з обліку грошових коштів

Механізм здійснення готівкових та безготівкових операцій регулюється певною законодавчою і нормативною базою. Розглянемо нормативні акти в таблиці 1.1.

Наведений перелік нормативних документів не є вичерпним, оскільки потрібно враховувати дію інших нормативних документів, що опосередковано впливають на облік операцій з грошовими коштами.

Відповідно до п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 4 "Звіт про рух грошових коштів" грошові кошти - це готівка, грошові кошти на рахунках в банках та депозити до запитання.

Перш за все, аудитору слід мати на увазі, що згідно із загальними вимогами національних стандартів до визнання активів грошові кошти можуть знайти відображення в балансі, якщо може бути достовірно визначена їх грошова оцінка та в майбутньому очікується отримання економічних вигоді від їх використання.

Касові операції, згідно з Положенням №72 про ведення касових операцій у національній валюті України, - це операції підприємств між собою та з підприємцями і фізичними особами, пов'язані з прийманням та видачею готівки при проведенні розрахунків через касу підприємства з відображенням цих операцій в касовій книзі, книзі обліку розрахункових операцій.

Згідно з Положенням № 72 визначено порядок приймання і видачі готівки та оформлення касових операцій, порядок ведення касової книги і зберігання грошей, ревізія каси і контроль за дотриманням касової дисципліни підприємствами, установами та організаціями України. Вимоги цього Положення поширюються на юридичних осіб незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на зареєстрованих у встановленому порядку фізичних осіб, які є суб'єктами підприємницької діяльності [4, с. 2].

1 серпня 2001 року Національний банк України видав Постанову "Про затвердження змін до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" № 311, що зареєстроване в Міністерстві юстиції України 21 серпня 2001 року за № 731/5922. Згідно цієї Постанови НБУ усуваються будь-які обмеження на готівкові розрахунки підприємств (підприємців) між собою при закупівлі сільськогосподарської продукції (перелік якої передбачено Державним класифікатором продукції та послуг, затвердженим наказом Державного комітету стандартизації та сертифікації України). Підприємства, які мають поточні рахунки в різних установах банків, подають заявку-розрахунок на власний розсуд до будь-якої установи банку, в якому відкрито його поточний рахунок, а іншим установам банків - копії заявки-розрахунку з установленим лімітом каси [7, с. 5].

Постановою Правління НБУ від 19 лютого 2001 року затверджено Інструкцію "Про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України". Дана Інструкція розроблена відповідно до законодавства України.

Інструкція регулює порядок організації роботи установами банків України з готівкового обігу національної валюти як єдиного законного платіжного засобу на території України. Установи банків відповідно до нормативно-правових актів Національного Банку України здійснюють аналіз готівкового обігу, організовують і виконують оперативні функції з реалізації єдиної грошово-кредитної політики на території відповідних регіонів.

Механізм безготівкових розрахунків, їх форми, стандарти документів і документообіг визначені Інструкцією "Про безготівкові розрахунки в національній валюті", затвердженою Постановою Правління НБУ від 29.03.2001 року № 135, з подальшими змінами згідно Постанови Правління НБУ від 1 серпня 2001 року №318, яка визначає загальні принципи організації безготівкових розрахунків, їх форми, стандарти документів та документообігу, введені в господарський обіг України. Ця Інструкція розповсюджується на підприємства, організації, установи всіх видів та форм власності, банки та підприємців без статусу юридичної особи і фізичних осіб та є обов'язковою для виконання [5, с.2].

Указ Президента України від 03.09.1997 року №949/97 зі змінами і доповненнями "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки" визначає фінансові санкції у вигляді штрафів, які застосовуються при порушенні норм регулювання обігу готівки, встановлених НБУ, юридичними особами всіх форм власності, а також фізичними особами-громадянами України, іноземними громадянами, які є суб`єктами підприємницької діяльності [9, с. 2].

1.3. Огляд літературних джерел з обліку грошових коштів

На сучасному етапі грошові кошти є найбільш ліквідними активами підприємства. Вони присутні на початковому та кінцевому етапах облікового циклу, який включає придбання товарів, виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг, а також їх продаж і отримання виручки.

В літературних джерелах існують різні підходи щодо визначення поняття „грошові кошти”. Для розуміння сутності грошових коштів, проаналізуємо думки провідних вітчизняних і зарубіжних вчених в різних літературних джерелах.

З макроекономічних позицій Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. [9, 139] розглядають грошові кошти як засоби, які знаходяться в народному господарстві в готівковій і безготівковій формах і виконують функції засобів обігу, платежу і накопичення.

Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. [9, с.141] визначають грошові кошти як засоби збереження вартості й на цій основі використовуються як посередник обімну товарів і послуг.

Бутинець Ф. Ф. [7, с.354] надає визначення грошовим коштам згідно з П(С)БО 4: це готівка, кошти на рахунках в банку та депозити до запитання.

Пушкар М.С. [21, с.72] розглядає грошові кошти як грошові знаки національної і іноземної валюти які є платіжними засобами.

Ткаченко Н.М. [24, с. 478] вважає, що це необхідні для забезпечення господарської діяльності підприємства кошти, що зберігаються в касі або на рахунках в банку.

З аналітичного погляду Савицька Г.В. [23, с. 299] наводить наступне визначення: грошові кошти - це кошти, що зберігаються в касі або на рахунках в банку. Грошові кошти, що находяться на рахунках в банку, не приносять доходу, їх потрібно мати в наявності на рівні безпечного мінімуму.

З фінансової точки зору Г.Г.Кірейцев [27, с. 72] визначає грошові кошти складовими оборотних активів, їх обсяги, шляхи надходження та вибуття залежать в першу чергу, від зміни обсягів виробничих запасів, стану дебіторської і кредиторської заборгованості, платежів до бюджету тощо.

Американський учений Дж. К. Ван Хорн вважає [20, с.84], що "рух грошових коштів фірми являє собою безперервний процес". Активи фірми являють собою чисте використання коштів, а пасиви - чисті джерела. Обсяг коштів коливається в часі в залежності від обсягу продажів, інкасації дебіторської заборгованості, капітальних витрат і фінансування. Дж. К. Ван Хорн підкреслює, що поняття грошових коштів та грошових потоків можна трактувати по-різному в залежності від завдань аналізу. Як правило, грошові кошти і грошові потоки розглядають як готівку або робочий оборотний капітал, тобто у вузькому або широкому тлумаченні цього поняття.

Як видно з наведених визначень, автори по різному підходять до визначення грошових коштів. Проте в усіх визначеннях зустрічається визначення матеріальної основи готівкових коштів – „гроші”, „кошти”, „знаки”, „засоби” і місце зберігання – на рахунках в банку, в касі підприємства.

При цьому в економічній літературі поняття „грошові кошти” трактується як засоби, які знаходяться в народному господарстві в готівковій і безготівковій формах і виконують функції засобів обігу, платежу і накопичення.

В підручниках з бухгалтерського обліку поняття „грошові кошти” розглядається відповідно до П(С)БО 4, як готівка, кошти на рахунках в банку та депозити до запитання

В підручниках з фінансів поняття „грошові кошти” визначається як найбільш ліквідні активи підприємства.

В економічній літературі існує багато визначень, поняття „гроші”, які значно відрізняються одне від одного.

Поняття „грошові кошти” в економічній літературі майже не зустрічається, більш поширене поняття „гроші”.

В західній іноземній літературі суть грошей найчастіше трактують як "все те, що використовується як гроші". У вітчизняній літературі широко розповсюджене визначення грошей як специфічного товару, який виконує роль загального еквівалента. Підручники з бухгалтерського обліку дають перелік складових грошових коштів, згідно з П(С)БО 4.

З проведеного дослідження сутності грошових коштів можна вивести таке їх визначення. Грошові кошти – це найбільш ліквідні активи підприємства, що складаються з готівки, коштів на рахунках в банку та інші еквіваленти.

З проведеного аналізу науково-практичних видань з бухгалтерського обліку зроблено висновок, що у вітчизняних літературних джерелах більш повно розкриваються особливості бухгалтерського обліку операцій з грошовими коштами. Іноземними фахівцями детально описується методика розрахунку необхідного розміру залишку грошових коштів, подаються методи аналізу ефективності використання готівки, методи планування потреби в готівкових коштах. Аналіз періодичних джерел показав, що фахівців здебільшого хвилюють проблеми первинного обліку грошових коштів, їх синтетичного обліку, організації роботи каси та застосування санкцій за порушення розрахунково-касової дисципліни.

Актуальною проблемою обліку операцій з грошовими коштами є ухилення від оподаткування шляхом використанням не облікованих готівкових грошових коштів.

Головною причиною використання не облікованого готівкового обороту є надто високий рівень оподаткування заробітної плати в порівняні з низьким рівнем соціальних гарантій.

1.4. Організаційно-економічна характеристика ТОВ „СЛАВ`ЯНА-СТИЛЬ”

Товариство з обмеженою відповідальністю “ Слав`яна Стиль” (далі ТОВ “ Слав`яна Стиль”) засноване в 1999 р. В своєму складі має один цех по виробництву меблевих виробів, матеріальні склади для зберігання сировини і готової продукції, а також магазин.

Метою діяльності товариства є отримання прибутку за рахунок виробничої та підприємницької діяльності.

Предметом діяльності є:

1. Виробництво та реалізація меблевих виробів;

2. Реалізація на основі отриманого прибутку соціальних і економічних потреб працівників, створення безпечних умов праці;

3. Зовнішньоекономічна діяльність;

4. Комерційна, посередницька, торгова та інші види господарської діяльності, не заборонені чинним законодавством.

Майно Товариства складається з основних засобів та обігових коштів, а також цінностей, вартість яких відображена в балансі.

ТОВ “ Слав`яна Стиль” має самостійний баланс, поточний рахунок в установах банків, печатку зі своєю назвою.

Прибуток підприємства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку Товариства відраховуються передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету.

Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у повному розпорядженні Товариства.

Організаційна структура управління підприємства представлена на рис.1.1.

На схемі суцільними лініями показані взаємодії безпосереднього підпорядкування, крапками – функціональні взаємозв’язки, що носять непрямий, рекомендаційний характер.

Відповідно до організаційної структури управління ТОВ „Слав`яна Стиль” підприємство очолює директор, що організує всю роботу підприємства і несе повну відповідальність за його стан і діяльність перед державою і трудовим колективом. Директор представляє підприємство у всіх установах і організаціях, розпоряджається майном підприємства, укладає договори, видає накази по підприємству

Повноваження установчих зборів і директора товариства визначаються статутом товариства.

До функцій технічного директора відносяться:

1. він є заступником генерального директора;

2. контроль над дотриманням техніки безпеки і вимог до охорони праці на підприємстві;

3. контроль над станом устаткування, забезпечення своєчасного ремонту і профілактичних робіт;

4. контроль якості сировини, моніторинг запасів сировини, своєчасна доставка запасів зі складу.

Відповідно до кваліфікаційного довідника посад керівників, фахівців і службовців визначено посадові інструкції керівників, фахівців і службовців.

Взаємовідносини між товариством і працівниками регулюються колективним договором.

Прямими споживачами продукції підприємства є оптові і роздрібні споживачі м. Житомира і області.

Оцінити реальний поточний стан і ефективність використання ресурсів у ТОВ „Слав`яна Стиль” можна на підставі використання певного комплексу показників (табл.1.2.), використовуючи дані фінансової звітності підприємства за 2002-2004 рр. (Додаток А).

Аналізуючи діяльність підприємства за останні три роки, можна виявити, що різкий ріст основних показників приходиться на 2004-й рік, що пов'язано з розширенням сфер діяльності підприємства. Новим напрямом у господарській діяльності підприємство стало виробництво Чернових заготовок із дерева для будівельних організацій.

Виручка від реалізації продукції у 2003 р. збільшилась на 124 тис. грн, або на 43,1 %, що пов'язано із зростанням обсягів господарської діяльності. В 2004 р. виручка зросла порінянно з 2003 р. на 713,2 тис. грн., або в 1,7 раз. Таке підвищення пояснюється розширенням сфери діяльності: підприємство розпочало виробництво і реалізацію Чернових заготовок із дерева для будівельних організацій. За період з 2002-2004 рр. виручка від реалізації продукції збільшилась на 837,2 тис.грн., тобто майже в 3 рази. Звичайно, таке підвищення також викликане збільшенням собівартості виробництва.

Собівартість реалізованої продукції за період 2002-2004 рр. зросла на 751,2 тис. грн, або в 3,1 рази. Як видно, зростання собівартості випереджає зростання виручки, тому це негативно відображається на валовому прибутку.

Валовий прибуток в 2004 р. зріс в порівнянні з 2002 р. на 13,4 тис. грн., або на 64,2%, хоча в порівнянні з 2003 р. прибуток в 2004 р. зріс майже на 21 тис. грн., тобто в 1,5 рази.

Підйом господарської діяльності у 2004 році пояснюється, перш за все, розширенням сфер діяльності підприємства. Крім того, зростаюча платоспроможність населення дала змогу підвищити обсяги господарської діяльності.

Середньорічна вартість основних виробничих фондів зросла в 2004 р. в порівнянні з 2003 р. на 40,8 тис.грн., або на 25,4%, що пов'язано із зростанням обсягів господарювання, а саме із розширенням мереж збуту.

Оскільки фонди змінились значно у 2004 р., а фондовіддача залежить від обсягів господарської діяльності , то її рівень зріс на 3,8 грн., або в 2 рази. Це пов'язано із впровадженням нових фондів і зростанням обсягів господарювання.

Оборотні засоби підприємства зросли у 2003 р. на 13,2 тис. грн., або на 6,8% оскільки зросла дебіторська заборгованість, а у 2004 році їх вартість в порівняння з 2003 р. зросла на 99,0 тис. грн., або на 47,5%. Це пояснюється тим, що на підприємстві збільшилась дебіторська заборгованість.

Середньоспискова чисельність працівників у 2003 р. не змінилась., а у 2004 р., коли обсяги реалізації почали зростати, необхідним стало залучення одного працюючого.

Продуктивність праці в 2003 р. зросла на 10,5 тис.грн, або на 34%, а в 2004 р. ситуація істотно покращилась, продуктивність зросла в порівнянні з 2003 р. на 61,3 тис.грн, або в 1,6 раз, що пов'язано зі зростанням обсягу господарської діяльності. В порівнянні з 2002 р. в 2004 р. продуктивність праці зросла на 71,8 тис. грн., або в 2,7 рази.

Слід проаналізувати співвідношення тенденції підвищення фонду оплати праці та продуктивності праці. Для забезпечення умов розширеного відтворення необхідне зростання продуктивності праці більшими темпами, ніж зростання фонду оплати праці, що можна спостерігати на даному підприємстві. Так, у 2004 р. в порівнянні з 2002 р. фонд оплати праці збільшився на 16,1 %, а продуктивність праці зросла на 270%. Але така тенденція говорить про низьку матеріальну зацікавленість працюючих в результатах своєї праці, тому слід підвищити оплату праці працівникам.

Рентабельність господарської діяльності по роках була позитивною, так у 2002 р. вона склала 8,5%, в 2003 р. 3,8% , а в 2004 р. 3,5%. Таке зменшення рівня рентабельності оцінюється негативно, відбувається стрімке падіння його рівня, так за період 2002-2004 рр. рентабельність зменшилась більш ніж в два рази. Тому господарську діяльність підприємства можна вважати низькорентабельною. Зменшення рівня прибутковості пояснюється перш за все тим, що на протязі цих років істотно подорожчала закупівельна вартість деревини, зросли витрати на оплату праці, внаслідок чого собівартість реалізації зросла за цей період в 3,1 а ціни реалізації підвищилися не значно, в середньому на 50%. Але не дивлячись на відносно низький рівень рентабельності, господарська діяльність забезпечує оборотність капіталу і є надійним джерелом доходу підприємства.

Для того, щоб оцінити поточний і прогнозний фінансовий стан підприємства, необхідно провести фінансовий аналіз. Він є методом оцінки і прогнозування фінансового стану підприємства на підставі даних бухгалтерського обліку і звітності.

Під фінансовим станом розуміють спроможність підприємства фінансувати свою діяльність. Фінансовий стан може бути стійким, нестійким та кризовим. Здатність підприємства своєчасно здійснювати платежі та фінансувати свою діяльність на розширеній основі свідчить про його задовільний фінансовий стан.

Оцінити фінансову звітність підприємства допомагають різні фінансові коефіцієнти, які показують фінансові пропорції між різними статтями звітності.

Для визначення ліквідності ТОВ „Слав`яна Стиль” розрахуємо коефіцієнти ліквідності. Згідно таблиці 1.3. можна зробити висновки про не досить високий рівень ліквідності підприємства за період, що аналізується. Це, звичайно, свідчить про нестабільне фінансове становище підприємства на протязі даного періоду.

Згідно отриманим даним, коефіцієнт абсолютної ліквідності в 2004 р. є дуже низький. Його значення свідчить про те, що тільки 7% короткострокової заборгованості підприємство може погасити негайно.

Коефіцієнт миттєвої ліквідності теж в 2004 р. має низьке значення, але дорівнює нормативному. А оскільки даний коефіцієнт має вирішальне значення для банків, так як характеризує ступінь надійності підприємства при поверненні кредитів, тенденція до зменшення свідчить не на користь підприємству.

Показники загальної ліквідності також мають тенденцію до зменшення в 2004 р. На жаль, високі показники загальної ліквідності свідчать не про стабільний фінансовий стан підприємства і про ефективність його діяльності, а про наявність у підприємства понаднормативних виробничих запасів, що не є негативною рисою фінансового стану підприємства.

Таким чином, можна стверджувати про ліквідність і платоспроможність досліджуваного підприємства. Але через брак грошових коштів на рахунку підприємство не здатне покрити короткострокових зобов'язань. Більшість коштів підприємства мобілізовані у виробничі запаси і незавершене виробництво, які є важкореалізованими активами і не можуть забезпечити високу платоспроможність підприємства.

Наступним важливим показником, що характеризує фінансову стійкість підприємства, є показник автономії, який показує наскільки підприємство незалежне від позикового капіталу.

Доля власних коштів у загальній сумі джерел коштів в 2002-2003 рр. була високою : відповідно 94 і 91%%. В 2004 р. частка власного капіталу зменшилась і становила 68%, при нормативному значенні 50%.

Взагалі отримані дані свідчать про не досить високий рівень залежності підприємства від зовнішнього фінансування.

Наступними показниками, які заслуговують на увагу з боку фінансового аналізу є коефіцієнт фінансової стійкості та коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів.

Показник фінансової стійкості підприємства є вижчим за нормативне значення. Зниження даного коефіцієнту в кінці 2004 р. обумовлено підвищенням обсягу позикових коштів.

Згідно даних таблиці 2.2. на кожну гривню вкладених в активи підприємства власних коштів в 2002 р. припадало 0,06 грн.. позикових коштів, в 2003 р. – 0,10 грн., а в 2004 р. – 0,47 грн. Порівняно з 2002 р. в 2004 р. значно підвищився рівень фінансової залежності підприємства від позикових коштів.

Таким чином, ТОВ „Слав`яна Стиль” має нестійке фінансове становище. Основні недоліки, які виявилися при аналізі, це по перше великий обсяг запасів, в результаті того, що підприємств має сезонні проблеми з сировиною, і тому іммобілізує грошові кошти у запаси. Внаслідок цього, на підприємстві збільшуються обсяги кредиторської заборгованості, яка спрямована на покриття потреб у власних оборотних активах.

РОЗДІЛ 2. Облік грошових коштів підприємства „СЛАВ`ЯНА-СТИЛЬ”

2.1. Управлінський облік грошових коштів

Управління грошовими потоками є важливим напрямом діяльності головного бухгалтера ТОВ „ Слав`яна Стиль” і містить у собі:

  • розрахунок часу обороту коштів (фінансовий цикл);

  • аналіз грошового потоку;

  • прогнозування грошового потоку.

Ключовим моментом управління ліквідністю бізнесу є цикл грошового потоку (фінансовий цикл). Фінансовий цикл являє собою час, протягом якого грошові кошти відвернені з обороту.

Іншими словами, фінансовий цикл ТОВ „ Слав`яна Стиль” містить у собі:

1. інвестування коштів у сировину, матеріали, комплектуючі й інші активи для виробництва продукції;

2. реалізація продукції, надання послуг і виконання робіт;

3. одержання виручки від реалізації продукції, надання послуг, виконання робіт.

У силу того порядку, у якому проходять ці види діяльності, ліквідність ТОВ „ Слав`яна Стиль” знаходиться під безпосереднім впливом тимчасових розходжень у проведенні операцій із грошовими коштами для кожного виду діяльності.

Якщо витрата грошей, реалізація продукції і надходження грошей не збігаються в часі - виникає потреба або в більшому обсязі грошового потоку, або у використанні інших джерел засобів (капіталу і позик) для підтримки ліквідності.

Важливим моментом управління грошовими потоками ТОВ „ Слав`яна Стиль” є визначення тривалості фінансового циклу (рис.2.1).

Зі схеми видно, що через можливу неузгодженість по всьому технологічному ланцюжку фізичного руху виробничих ресурсів і коштів необхідно стежити за співвідношеннями компонентів операційного і фінансового циклів і всього циклу ділової активності підприємства.

Операційний цикл характеризує загальний час, протягом якого фінансові ресурси зосереджені в запасах і дебіторській заборгованості. Оскільки підприємство оплачує рахунки з тимчасовим лагом, час, протягом якого грошові кошти відвернені з обороту, тобто фінансовий цикл, менше на середній час обороту кредиторської заборгованості.

Скорочення операційного і фінансового циклів у динаміці розглядається як позитивна тенденція. Якщо скорочення операційного циклу може бути здійснене за рахунок прискорення виробничого процесу й оборотності дебіторської заборгованості, то фінансовий цикл може бути скорочений як за рахунок даних факторів, так і за рахунок деякого уповільнення оборотності кредиторської заборгованості.

Однією з головних умов нормальної діяльності підприємства є забезпеченість коштами, оцінити яку дозволяє аналіз грошових потоків.

Основна задача аналізу грошових потоків полягає у виявленні причин недостачі (надлишку) коштів, визначенні джерел їх надходжень і напрямків використання.

Мета аналізу – виділити, по можливості, всі операції, що торкаються рух грошових коштів.

Для того, щоб оцінити синхронність надходжень і платежів, а також ув`язати величину отриманого фінансового результату зі станом коштів, виділимо і проаналізуємо всі напрямки надходження коштів, а також їхньої витрати.

Основна діяльність - це діяльність підприємства, що приносить йому основні доходи, а також інші види діяльності, не пов'язані з інвестиціями і фінансами. Нижче приведені основні напрямки припливу і відтоку коштів від основної діяльності в ТОВ „ Слав`яна Стиль”(табл. 2.2.).

Основна діяльність є головним джерелом прибутку і є основним джерелом коштів.

Однією з умов фінансового благополуччя ТОВ „ Слав`яна Стиль” є приплив грошових коштів. Однак надмірна величина коштів говорить про те, що реально підприємство зазнає збитків, пов”язаних зі знеціненням грошей, а також з упущеною можливістю їх вигідного розміщення. Це говорить про те, що необхідно управляти рухом грошових потоків, а для цього на першому етапі аналізується частка коштів у складі поточних зобов'язань, тобто визначається коефіцієнт абсолютної ліквідності. Аналіз ліквідності ТОВ „ Слав`яна Стиль” (табл. 1.3.) показав, що коефіцієнт абсолютної ліквідності в 2004 р. є дуже низький. Його значення свідчить про те, що тільки 7% короткострокової заборгованості підприємство може погасити негайно. У цих умовах поточна платоспроможність підприємства цілком залежить від надійності дебіторів.

Прогнозування потоку коштів на ТОВ „Слав`яна Стиль” дозволить передбачати дефіцит або надлишок засобів ще до їхнього виникнення і дасть можливість за визначений час скорегувати поводження підприємства.

Прогноз потоку коштів - це звіт у якому відбивають усі надходження і витрати коштів у процесі очікуваних угод (операцій) за визначений період.

Оскільки більшість показників досить важко спрогнозувати з великою точністю, прогнозування грошового потоку зводиться до побудови бюджетів коштів. Бюджет коштів – прогноз потоків наявних засобів, викликаних інкасацією і виплатами .

Він розробляється на основі планування майбутніх наявних надходжень і виплат підприємства за різні проміжки часу і показує момент і обсяг очікуваних надходжень і виплат коштів за звітний період.

Нижче подано опис поетапного процесу прогнозування потоку грошових коштів в ТОВ „ Слав`яна Стиль”.

Етап 1: Наявні грошові кошти.

Грошові кошти наприкінці одного місяця переносяться як стартові грошові кошти наступного місяця.

Етап 2: Облік грошових коштів.

Ведеться облік продажу за грошові кошти, продажу в кредит, будь-яких доходів у вигляді відсотків.

Етап 3: Дебіторська заборгованість.

Ведеться облік очікуваних виплат заборгованостей по місяцях їх передбачуваної сплати. Розраховується показник обороту дебіторської заборгованості.

Етап 4: Різні додаткові готівкові прибутки.

Ведеться облік різних очікуваних грошових надходжень, включаючи нові позики від банків, чи доходи від продажу акцій, сплата за оренду і т.д.

Етап 5: Загальна сума грошових коштів

Протягом кожного місяця в прогнозі складаються суми, отримані на етапах один - чотири. Це число – загальна сума грошових коштів в кожному місяці.

Етап 6: Витрати грошових коштів.

Оцінюються поточні витрати. Визначаються усі витрати в тому місяці, в якому вони будуть оплачені, а не в якому виникли. Список поточних витрат:

- Заробітна плата брутто, включаючи очікуваний понаднормовий час.

- Щомісячна плата власникам

Соціальні виплати і пільги, включаючи оплату відпусток, лікарняних, страхування здоров'я і соціальне страхування по безробіттю.

- Обговорені в контракті додаткові послуги, включаючи вартість робочої сили і матеріалів.

- Закупівлі сировини і матеріалів.

- Необхідні запаси.

- Ремонт і експлуатація.

- Витрати на упаковку, доставку і розвантаження.

- Транспортні витрати, автомобіль, витрати на паркування.

- Реклама і просування.

- Професійні послуги, такі як гонорари юристам, бухгалтерам, консультантам тощо.

- Орендна плата.

- Телекомунікації, такі як телефон, факс, доступ в Інтернет.

- Комунальні послуги: вода, опалення, електрика, газ.

- Страхування, включаючи страховку на випадок пожежі, страховку відповідальності, компенсацію робітникам тощо.

- Податки.

- Відсоток по позиках.

- Інші витрати.

Підраховується загальна сума поточних витрат.

Етап 7: Інші витрати.

Підраховуються інші поточні витрати підприємства:

- Виплата позик.

- Капітальні витрати.

- Попередні витрати – витрати, понесені до першого місяця роботи й оплачувані протягом наступного року (років).

Етап 8: Загальна сума витрат.

Підсумовуються всі поточні витрати.

Етап 9: Щомісячний наявний оборот.

Віднімається загальна сума витрат (Етап 8) від суми грошових коштів (Етап 5). Різниця – щомісячний стан грошових коштів або потік грошових коштів.

При планування потоку грошових коштів перевіряється, щоб наприкінці місяця він був позитивним. У протилежному випадку, негайно вживаються заходи з перекриття цих передбачуваних нестач. Обновлюється прогноз щомісяця, вносячи зміни щоразу, коли стикаються з несподіваною витратою чи доходом.

2.2. Фінансовий облік грошових коштів

Ведення бухгалтерського обліку покладено на головного бухгалтера підприємства, який підпорядковується безпосередньо керівнику підприємства.

Головний бухгалтер ТОВ „Слав`яна Стиль” веде облік наявності і руху власного майна, матеріальних ресурсів; господарських операцій всіх видів діяльності, розрахунків з постачальниками за товари і послуги, з покупцями за реалізовані товари, складає всі види періодичної звітності з захистом її у відповідних інстанціях і вирішує інші питання за вказівками керівництва та запитами структурних підрозділів. Посадова інструкція головного бухгалтера ТОВ „Слав`яна Стиль” наводиться в Додатку Б.

Головний бухгалтер підписує з керівником підприємства документи, які є підставою для приймання і видачі матеріальних цінностей, грошових коштів, розрахункових, кредитних і фінансових зобов’язань. Головним бухгалтером підприємства здійснюється формування облікової політики підприємства і затверджується наказом про облікову політику (Додаток В).

Основним завданням організації обліку грошових коштів в умовах ТОВ „Слав`яна Стиль” є:

- належний порядок приймання і видачі готівки, оформлення касових документів, зберігання грошей і ведення касової книги;

- здійснення контролю за дотриманням касової дисципліни, в т.ч. за витрачанням отриманих в установах банку грошових коштів;

- своєчасне і правильне оформлення документів і відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій з руху грошових коштів;

- проведення інвентаризації грошових коштів та відображення результатів інвентаризації на рахунках бухгалтерського обліку.

Для узагальнення інформації про наявність та рух грошових коштів в касі підприємства призначений рахунок 30 "Каса".

Рахунок 30 активний, балансовий, призначений для обліку господарських засобів підприємства, має такі субрахунки:

301 "Каса в національній валюті";

302 "Каса в іноземній валюті".

По дебету рахунку 30 "Каса" відображається надходження грошових коштів до каси підприємства, по кредиту - виплата готівки.

Аналітичний облік може вестись за центрами відповідальності: кожною операційною касою, а також за видами валют.

Облік операцій на рахунках в банках ведеться на рахунку 31 "Рахунки в банках".

Рахунок 31 "Рахунки в банках" призначено для обліку наявності та руху грошових коштів, які знаходяться на рахунках в банку, і які можуть бути використані для поточних операцій.

Цей рахунок активний, балансовий, призначений для обліку господарських засобів - грошових коштів, має такі субрахунки:

311 "Поточні рахунки в національній валюті";

312 "Поточні рахунки в іноземній валюті";

313 "Інші рахунки в банку в національній валюті";

314 "Інші рахунки в банку в іноземній валюті".

По дебету рахунку 31 "Рахунки в банку" відображається надходження грошових коштів, а по кредиту - їх використання.

Субрахунки 312 "Поточні рахунки в іноземній валюті" та 314 "Інші рахунки в банку в іноземній валюті" призначені для узагальнення інформації про наявність та рух грошових коштів в іноземній валюті.

На субрахунку 313 обліковується рух коштів, що знаходяться в акредитивах, на особових рахунках по вантажообігу і в чекових книжках.

На кожний виставлений акредитив відкривають окремий аналітичний рахунок із зазначенням конкретного постачальника. Після відвантаження товару (продукції) постачальник надає в своє відділення банку рахунок на відвантажену продукцію, на підставі якого йому зараховують платіж з акредитиву. Списання коштів в банку платника здійснюється на підставі одержаних від банку постачальника рахунків і доданих до них товарно-транспортних документів тощо.

В обліку розрахунки чеками відображаються так само, як і при акредитивній формі розрахунків. Для відкриття чекової книжки на суму перерахованих коштів складають бухгалтерську проводку: Д-т рах. 313 "Інші рахунки в банку в національній валюті", К-т рах. 311 "Поточний рахунок в національній валюті". Чеки, що надійшли постачальнику в платіж за товари та послуги, здаються в банк.

Суми по одержаних в банку лімітованих чекових книжках списуються в міру оплати виданих підприємством чеків, тобто в сумах погашення банком пред'явлених йому чеків згідно з випискою банку. За даними пред'явлених чеків дебетується рахунок 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" і кредитується субрахунок 313 "Інші рахунки в банку в національній валюті". Суми по чеках виданих, але не оплачених банком (не пред'явлених до оплати), залишаються на субрахунку 313.

Рух коштів по чекових книжках, виданих в підзвіт працівникам підприємства для розрахунків з підприємствами-кредиторами, обліковується на рахунках 63 "Розрахунки з постачальниками і підрядниками" або 685 "Розрахунки з іншими кредиторами" і по аналітичному рахунку "Підзвітні особи по виданих їм чекових книжках" до рахунку 372 "Розрахунки з підзвітними особами". Видача таких книжок підзвітним особам відображається по кредиту рахунку 685 і дебету рахунку 372. Після подання підзвітними особами звіту кредитується рахунок 372 в кореспонденції з рахунком 685 на суму використаних чеків. Таким чином, сальдо по рахунках 372 і 685 повинні співпадати бути тотожними сумі по залишку чеків у підзвітних осіб, а різниця між названими сальдо і сальдо по рахунку 313 покаже суму по використаних, але не оплачених банком чеках.

Організація обліку і контролю коштів на валютному рахунку підприємства, а також операцій в іноземній валюті має свої особливості. Вони відображаються в бухгалтерському обліку в національній грошовій одиниці України на підставі попереднього перерахунку суми в іноземній валюті за курсом НБУ, діючим на дату здійснення операцій.

Рахунок 33 "Інші кошти" призначений для узагальнення інформації про наявність та рух грошових документів національній та іноземній валюті), які знаходяться в касі підприємства (поштових марок, марок гербового збору, сплачених проїзних документів, сплачених путівок до санаторіїв, пансіонатів, будинків відпочинку тощо), та про кошти в дорозі.

Рахунок 33 активний, балансовий, призначений для обліку господарських засобів підприємства, має такі субрахунки:

331 "Грошові документи в національній валюті";

332 "Грошові документи в іноземній валюті";

333 "Грошові кошти в дорозі в національній валюті";

334 "Грошові кошти в дорозі в іноземній валюті".

По дебету рахунку 33 "Інші кошти" відображається надходження грошових документів до каси підприємства та коштів в дорозі, по кредиту - вибуття грошових документів та списання коштів у дорозі після зарахування на відповідні рахунки.

На субрахунку 331 відображаються грошові документи за їх номінальною вартістю. Надходження грошових документів відображається по дебету рахунку 331, списання - по кредиту рахунку.

Аналітичний облік грошових документів ведеться за їх видами.

На субрахунках 333 та 334 обліковуються грошові кошти (переважно грошова виручка), внесені до кас банків, ощадних кас чи кас пошті відділень для зарахування на поточний рахунок підприємства, але ще не зараховані за призначенням. По дебету цих рахунків відображаються суми, що здані до банку, по кредиту - суми, зараховані на поточні рахунки. На перше число кожного місяця сальдо по субрахунках 333 та 334 повинно збігатись з розміром виручки, зданої до банківської установи в останній день місяця.

Проводки з обліку касових операцій та по рахунках в банку показані в Журналі реєстрації господарських операцій ТОВ „Слав`яна Стиль” за січень 2005 р.

2.3. Податковий

облік грошових коштів

Взаємозв’язок бухгалтерського обліку з нормами податкового законодавства є однією з найважливіших проблем сьогодення, котра вже декілька років обговорюється науковцями та практиками.

Головними причинами, що спричиняють розбіжності показників фінансової та податкової звітності є і пов`язані з рухом грошових коштів є:

- дата визнання доходів і витрат у бухгалтерському обліку та відповідно до податкового законодавства;

- обмеження щодо віднесення затрат до валових витрат;

- фіскальний підхід щодо формування доходів і витрат тощо.

Розглянемо кожен із названих факторів.

Момент визнання доходів (витрат) підприємства є одним із ключових питань обліку. Основними причинами різниці у часі між доходами (витратами) бухгалтерського обліку і відповідними їм валовими доходами (витратами) є:

а) застосування правила "першої події". Одним з базових принципів розрахунку валових доходів і витрат є розмежування подій на першу та другу. У бухгалтерському обліку визначення моменту визнання доходу (витрат) пов'язане з передачею права власності на об'єкт і грунтується на принципі відповідності доходів і витрат;

б) коригування витрат на залишки запасів. Застосування п. 5.9. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" регламентує оцінку приросту (убутку) покупних матеріальних активів на складах, а також у незавершеному виробництві і готовій продукції. У результаті цього валові витрати щодо придбання ТМЦ фактично формуються під час реалізації готової продукції (товарів, робіт), а не під час їх придбання, як це здається на перший погляд; і не під час їх вибуття в експлуатацію як у бухгалтерському обліку. Коригування вартості ТМЦ за допомогою оцінки приросту (убутку) балансової вартості запасів на складі і у незавершеному виробництві призводить до таких негативних наслідків:

- значне відстрочення , реального віднесення суми запасів до витрат,

- трудомісткість оцінки матеріальних активів у складі незавершеного виробництва і готової продукції,

- не відображається в обліку за допомогою проводок, а тому існує вірогідність помилки;

в) застосування різних методів амортизації. Розмаїття методів нарахування облікової амортизації (їх є п'ять) та можливість самостійного вибору підприємством одного з них не підтримана податковим законодавством, у результаті чого у бухгалтерському обліку основні засоби відновлюють свою вартість швидше, ніж за податковим методом. Основними недоліками останнього є застосування норм амортизації не до вартості окремого об'єкту (щодо ОФ групи 2 і 3), а до балансової вартості групи основних фондів, а також встановлення регламентованих норм амортизації, котрі не враховують термін корисного використання об'єкту і його моральний знос.

Внаслідок різниці у часі щодо відображення сум активів і зобов'язань у фінансовій і податковій звітності виникають тимчасові різниці, котрі поділяються на ті, що підлягають вирахуванню, і ті, що підлягають оподаткуванню. Добуток тимчасових рівниць і ставки податку утворюють відстрочений податковий актив, що обліковується на однойменному рахунку 17, і відстрочене податкове зобов'язання, котре відображається в обліку на однойменному рахунку 54 [4, с. 327].

Іншою і дуже важливою причиною конфлікту норм податкового законодавства і принципів бухгалтерського обліку є застосування обмежень щодо віднесення затрат до валових витрат. Такі фіскальні ліміти можна поділити на три групи:

1) обов'язкова участь у господарській діяльності підприємства є головною умовою віднесення затрат до валових витрат. У зв'язку з цим, не відносяться на зменшення валового доходу такі витрати бухгалтерського обліку як амортизація, і витрати на утримання невиробничих фондів, крадіжки, нестачі і псування запасів тощо;

2) застосування процентних обмежень