Авторські лексичні новотвори в поезії Василя Барки: семантика, функції, прагматика

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені М.П. ДРАГОМАНОВА

 

 Адах Наталія Арсенівна

 

АВТОРСЬКІ ЛЕКСИЧНІ НОВОТВОРИ В ПОЕЗІЇ
ВАСИЛЯ БАРКИ: СЕМАНТИКА, ФУНКЦІЇ, ПРАГМАТИКА

 

 10.02.01 – українська мова

 

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

 

 

Київ – 2009

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

         

Актуальність теми.Поетичне мовлення характеризується функціонуванням у ньому великої кількості різноманітних інновацій, зокрема, авторських лексичних новотворів (далі – АЛН). Основною причиною творення поетами оказіональних слів є їхня поліфункціональність. Вдало створена майстром художнього слова номінація здатна якнайточніше відбити не лише власне світобачення автора, а й образно відтворити особливості національного світовідчуття, заповнити у конкретній мовленнєвій ситуації певну мовно-естетичну нішу.

Лінгвістичні розвідки українських та зарубіжних мовознавців були присвячені вивченню різних аспектів оказіональних слів, а саме: лексико-семантичного, словотвірного, лінгвостилістичного, лексикографічного, функціонального, прагматичного (О.І.Александрова, М.А.Бакіна, І.К.Білодід, В.С.Ващенко, Г.М.Віняр, Г.М.Вокальчук, В.В.Герман, С.Я.Єрмоленко, О.О.Жижома, В.І.Заботкіна, О.А.Земська, А.А.Калєтнік, Є.А.Карпіловська, Г.М.Колесник, Ж.В.Колоїз, М.В.Кудряшова, Р.Ю.Нaмітокова, І.Г.Олійник, В.М.Русанівський, Н.М.Сологуб, О.А.Стишов, Г.М.Сюта, Л.Р.Шпачук, Т.К.Черторизька, Т.Г.Юрченко та ін.).

Ґрунтовне вивчення інновацій неможливе без комплексного дослідження особливостей оказіонального словотвору провідних українських письменників і виявлення загальних закономірностей у галузі індивідуально-авторської номінації в різні періоди розвитку української мови.

У сучасній лінгвістиці велику увагу приділено вивченню мови діаспорних поетів, оскільки вона є живим і різнобічним відтворенням динамічних процесів, які відбуваються у сферах матеріальної та духовної культури українського соціуму. Так, досліджувалася словотворча практика Яра Славутича (Н.М.Сологуб), здійснювався порівняльно-зіставний аналіз інноваційних лінгвальних явищ у поезії шістдесятників та членів Нью-Йоркської групи (Г.М.Сюта), вивчалися лінгвостилістичні особливості української діаспорної поезії 60-80 рр. XXстоліття (О.О.Бірюкова) та ін.

Особливої уваги дослідників заслуговує вивчення індивідуального стилю Василя Барки – видатного українського письменника й науковця, який увійшов в історію сучасної літератури й мови як сміливий експериментатор не лише в галузі розширення ідейно-тематичного спектру творів, а й у царині авторської лексичної номінації. Досі словотворча практика поета не була предметом спеціального наукового дослідження, незважаючи на те, що автор зробив вагомий внесок у збагачення поетичного лексикону XXст. Поодинокі розвідки присвячені творчості В.Барки, належать літературознавцям (Т.П.Голованю, О.O.Маланій, В.Ф.Пушко, Г.Д.Швець) та фольклористам (М.П.Вовк). Спеціальні ж лінгвістичні дослідження семантичних, функціонально-прагматичних особливостей мови творів В.Барки (зокрема, розмаїття індивідуально-авторських новотворів та їх лексикографічного представлення) у сучасному мовознавстві фактично відсутні, а мовний матеріал поетичних текстів автора не введений в активний науковий обіг. Усе це зумовлює актуальність обраної теми дослідження.

Зв'язок роботи з науковими проблемами, планами, темами.

Тема дисертації узгоджена з планами науково-дослідної роботи кафедри української мови Рівненського державного гуманітарного університету, затверджена вченою радою Рівненського державного гуманітарного університету (протокол № 11 від 25 червня 2004 р.) й скоординована на засіданні Наукової ради з проблем "Закономірності розвитку мов і практика мовної діяльності" Інституту мовознавства імені О.О.Потебні (протокол № 4 від 21 жовтня 2004 р.).

Мета дисертаційної роботи полягаєу з'ясуванні семантичних та функціонально-прагматичних особливостей лексичних новотворів В.Барки, здійсненні їхнього лексикографічного опису.

Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:

–                    установити максимально повний корпус індивідуально-авторських новотворів у поезії В.Барки;

–                    здійснити лексико-семантичну класифікацію оказіональних слів за їхньою частиномовною належністю;

–                    виконати частотний аналіз авторських лексичних новотворів за частиномовною належністю; за роками творчої діяльності В.Барки; за вживанням кореневих морфем певної семантики в новотворах, що є експонентами ключових понять і символів у мовотворчості поета; за розподілом інновацій у найчисленніших тематичних групах новотворів;

–                    виявити головні функціонально-прагматичні особливості авторських лексичних новотворів у поетичних текстах В. Барки;

–                    визначити основні тенденції в галузі індивідуально-авторської лексичної номінації поета;

–                    опрацювати теоретичні засади лексикографічного опису лексичних інновацій В.Барки;

–                    укласти словник авторських лексичних новотворів поета.

Об'єктом дослідженняє індивідуально-авторські лексичні новотвори, що вживаються у поезії В.Барки.

Предмет дослідження –семантика, функції, прагматика та лексикографічна інтерпретація лексичних інновацій.

Джерельною базою дослідженнястали збірки поезій В.Барки: Лірник. – К. : Вид-во "Орій" при УКСП "Кобза", 1992. – 688 с.; Океан: Лірика. Т.3. – К. : Вид-во "Орій" при УКСП "Кобза", 1992. – 322 с.; Апостоли. – Авґсбурґ : Друкарня Д. Сажнина, 1946. – 48 с.; Шляхи: Поезії. – Харків : Література і мистецтво, 1931. – 31 с.; Лірник : Вибрані поезії. – Нью-Йорк : Вид-во Нью-Йоркської Групи, 1968. – 301 с.; Океан : Лірика : 2-е вид. – Нью-Йорк : Слово, 1979, Ч.1. – 348 с.; Океан : Лірика : 2-е вид. – Нью-Йорк : Слово, 1979, Ч.2. – 284 с.; Поза традиції : Антологія української модерної поезії в діяспорі / [упоряд. Б. Бойчук, відп. ред. І. Макарик, Д. Струк, І. Фізер]. – К., Торонто, Едмонтон, Оттава : Вид-во Канадського ін-ту укр. студій та досліджень при Оттавському ун-ті, 1993. – 473 с.; Білий світ : Поезії. – Мюнхен : Вид-во "Українська трибуна", 1947. – 179 с.

Методи дослідження.Упроцесі аналізу лексичних інновацій був застосований системний підхід, який полягав у комплексному вивченні семантики, прагматичної ефективності, особливостей функціонування новотворів у поетичному мовленні, а також їхній лексикографічній інтерпретації. Для виконання конкретних завдань дослідження були використані такі методи: описовий – у розгляді функціонально-прагматичних особливостей інновацій, у процесі аналізу здобутків української письменницької лексикографії; метод компонентного аналізу – під час дослідження семантики новотворів. Частково використовувалися методи лінгвістичного спостереження, які охоплюють прийоми зіставлення і порівняння; статистичний метод – з метою виявлення загальних закономірностей номінативних тенденцій у словотворчій практиці В.Барки; типологічний метод – у процесі дослідження перспектив української індивідуально-авторської неографії (на матеріалі поезії В.Барки).

Наукова новизнадослідження полягає у здійсненні комплексного аналізу одиниць оказіональної лексичної номінації, засвідчених у поетичному лексиконі В.Барки. Уперше проаналізовано семантику й текстове призначення авторських новотворів як характерних ознак ідіостилю поета – одного з найпродуктивніших українських експериментаторів у галузі індивідуально-авторського словотвору. Встановлено специфіку лексичних інновацій В.Барки. Уперше за допомогою методів математичної статистики виявлено головні тенденції у словотворчій практиці В.Барки; опрацьовано теоретичні засади укладання різножанрових словників АЛН поета.

Теоретичне значенняроботи полягає в тому, що аналіз авторських інновацій дозволяє глибше дослідити й теоретично осмислити лінгвістичну природу лексичних новотворів як периферійних одиниць словникового складу мови. Спостереження та висновки, зроблені у процесі дослідження, можуть бути використані у подальшому опрацюванні проблем, пов'язаних із теорією оказіональної номінації, еволюцією індивідуально-авторського словотвору в українській поезії ХХ століття, з теорією лексикографії авторських лексичних новотворів.

Дисертаційне дослідження сприяє поглибленому вивченню ідіостилю письменника,