Бухгалтерія як наука

І Вступ

ІІ Основна частина

Розділ 1

1.1. Історія та діяльність підприємства

1.2. Наказ про облікову політику, графік руху документів з обліку матеріалів, договір про повну матеріальну відповідальність

Розділ 2 “Облік запасів”

2.1. Визначення та класифікація запасів

2.2. Первісна оцінка запасів

2.3. Придбання запасів за плату (приклад 1 і 2)

2.4. Виготовлення запасів власними силами підприємства (приклад 3 і 4)

2.5. Внесення запасів до статутного капіталу підприємства

2.6. Безоплатне одержання запасів

2.7. Придбання в результаті обміну на подібні об’єкти (приклад 5)

2.8. Придбання у результаті обміну (часткового обміну) на неподібні об’єкти (приклад 6)

2.9. Визнання запасів (приклад 7)

2.10. Метод оцінки руху запасів

2.11. Метод ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів (приклад 8)

2.12. Метод середньозваженої собівартості (приклад 9)

2.13. Метод собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО) (приклад 10)

2.14. Метод собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО) (приклад 11)

2.15. Метод нормативних затрат (приклад 12)

2.16. Метод ціни продажу (приклад 13)

2.17. Порівняння методів оцінки руху запасів (приклад 14)

2.18. Аналіз впливу на чистий прибуток застосування різних методів оцінки руху запасів

2.19. Облік запасів

2.20. Системи обліку запасів

2.21. Облік виробничих запасів

2.22. Вибутті виробничих запасів

Розділ 3 (практична частина)

3.1. Розрахунок заробітної плати виробничим працівникам, адміністрації, працівникам відділу збуту

Розділ 4 (практична частина)

4.1. Облік придбання запасів

Розділ 5 (практична частина)

5.1. Додатки до розділів 2; 3; 4; 5

Розділ 6

6.1. Висновок

Перелік використаної літератури

І. ВСТУП

Бухгалтерія - це мистецтво.

Професія, що потребує таланту і терпіння.

Особливий дар бачити за цифрами складний

світ економіки у її взаємозв'язках і гармонії. (І. Штеммлер)

Невід'ємною складовою розвитку ринкових відносин в Україні є адекватна система бухгалтерського обліку, що забезпечує всіх членів суспільства надійною, своєчасною та корисною інформацією про господарську діяльність підприємств і організацій.

Прийнятий 16 липня 1999 року Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відкриває шлях до перетворення бухгалтерського обліку в реальний інструмент управління.

Це у свою чергу підвищує вимоги до кваліфікації бухгалтерів, менеджерів, підприємців, аудиторів. Тому важливим напрямком реформування бухгалтерського обліку в Україні є підготовка, перепідготовка та підвищення рівня кваліфікації спеціалістів бухгалтерського обліку.


Розділ 1.

1.1. Історія та діяльність підприємства.

Завод “Прожектор” організований на основі наказу Міністра електронної промисловості №471 від 26 листопада 1976 року на основі Київського заводу “Генератор”.

Розташоване підприємство в північно-східній частині міста Малина Житомирської області в 3,5 км від залізничної станції “Малин” Південно-Західної залізниці.

Підприємство має 19,2 тис. м.кв. площі, з яких 7.8 тис. м.кв зайнято цехами основного виробництва, а рештузаймають цехи допоміжного виробництва, складське господарство, энерготехнічне і сантехнічне забезпечення, адміністративно-управлінський апарат і інші служби.

Відкрите акціонерне товариство «Прожектор» (далі -Товариство) засновано відповідно до наказу Фонду державного майна України від 30 жовтня 1996 року № 30-АТ шляхом перетворення державного підприємства завод «Прожектор» у відкрите акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України «Про заходи щодо забезпечення прав громадян на використання приватизаційних майнових сертифікатів» від 26 листопада 1994 р. № 699/94

Місцезнаходження Товариства: 11603; Україна, Житомирська область, м. Малин, вул. Фрунзе, 36.

Мета та предмет діяльності товариства.

Метою діяльності Товариства є: отримання прибутку шляхом використання майна Товариства. здійснення виробничо-господарської, комерційної, іншої діяльності у порядку та згідно чинного законодавства.

Предметом діяльності Товариства є:

• виробництво багатоканальної апаратури зв'язку;

• виробництво товарів народного споживання та надання платних послуг населенню;

• торгово-комерційна та зовнішньоекономічна діяльність, у тому числі:

• оптова і роздрібна реалізація власної та контрагентської продукції,організація та здійснення оптової, комісійної, консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України та за її межами через власну та іншу торгову мережу;

• брокерські послуги, проведення біржових операцій у власних інтересах та інтересах інших осіб;

• здійснення торгово-закупівельної діяльності для підприємств, установ, організацій, громадян, у тому числі іноземних;

• архітектурне і будівельне проектування, реконструкція інженерних будівель і споруджень виробничого призначення, об’єктів соцкультпобуту і житла;

• надання послуг населенню в сфері громадського харчування, створення барів, кафе, піцерій з використанням алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

• товарообмінні (бартерні) операції у відповідності до діючого законодавства;

• надання всіх видів побутових послуг, прокат;

• ремонтно-механічне та пластмасове виробництво;

• операції по імпорту та експорту товарів, робіт, послуг та орендні операції, в тому числі лізингові операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб’єктами господарської діяльності;

• здійснення оптово-роздрібної торгівельної діяльності;

• здійснення операцій з дорогоцінними металами і дорогоцінним каміннями за такими видами діяльності:

• придбання атестованої продукції промислово-технічного призначення з дорогоцінних металів, що має сертифікат відповідності;

• придбання інструменту з природних алмазів, що має паспорт;

• використання та застосування для виробничих потреб придбаної атестованої продукції промислово-технічного призначення, що має сертифікат відповідності.

• здіснення вантажних та пасажирських перевезень на території України та за кордоном;

• ввіз в Україну сировини, технологій обладнання, харчових продуктів, переробка продукції та сировини для виробництва товарів і продуктів харчування, виробництво та реалізація сільськогосподарської продукції;

• надання рекламно-інформаційних послуг;

• розробка і впровадження програмного забезпечення.

Якщо певний вид діяльності з вказаних вище можливо здійснювати лише за умов його ліцензування. Товариство здійснює вказаний вид діяльності лише після отримання відповідної держаної ліцензії або дозволу.

Товариство має право здійснювати інші види діяльності, які не заборонено чинним законодавством України.

Юридичний статус товариства.

Товариство є юридичною особою від дня його державної реєстрації.

Товариство здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, цього Статуту та внутрішніх локальних Положень.

Товариство, після його державної реєстрації, є правонаступником державного підприємства Малинський завод «Прожектор».

Майно Товариства складається з основних засобів та оборотних коштів, а також матеріальних та нематеріальних цінностей, вартість яких відображено в балансі Товариства..

Товариство є власником:

• майна, переданого йому засновником у власність;

• продукції, виробленої Товариством у результаті господарської діяльності;

• одержаних доходів (прибутку);

• житлового фонду, що не є державною власністю;

• іншого майна, набутого на підставах, не заборонених чинним законодавством.

Ризик випадкової загибелі або пошкодження майна, що є власністю Товариства або передано йому в користування, несе Товариство.

Товариство здійснює володіння, розпорядження, користування майном, що йому належить, відповідно до мети своєї діяльності.

Товариство відповідає за своїми зобов'язаннями тількі майном, на яке згідно чинного законодавства може бути накладено стягнення.

Товариство має самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в банках; фірмову марку та товарний знак, які затверджуються Правлінням Товариства і реєструються згідно з чинним законодавством.

Товариство має круглу печатку зі своєю назвою, штампи та фірмовий бланк.

Товариство має право у встановленому чинним законодавством порядку:

• використовувати належне йому майно та інші матеріальні ресурси для здійснення господарської діяльності; продавати, передавати безкоштовно, обмінювати, передавати в оренду юридичним та фізичним особам вказані ресурси, відчужувати їх іншим способом, якщо це не суперечить чинному законодавству України та цьому Статуту.

• укладати угоди (контракти) в т.ч. зовнішньоекономічні, зокрема угоди купівлі-продажу, комісії. доручення, підряду, перевезень, зберігання, страхування, застави; видавати довіреності (доручення), створювати комісії, та інше; набувати майнові та особисті немайнові права, нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді, арбітражному та третейському суді.

• випускати цінні папери згідно чинного законодавства України та вимог Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

• засновувати об'єднання та брати участь в об'єднаннях з іншими суб'єктами підприємницької діяльності, в тому спільні підприємства в Україні та за її межами, приймати участь у фондах. асоціаціях, корпораціях спільно з українськими та іноземними партнерами.

• створювати на території України та за її межами свої підрозділи, філії, представництва, дочірні підприємства та інші. Створені структурні підрозділи, філії, представництва та дочірні підприємства можуть наділятися основними засобами та обіговими коштами, які належать Товариству. Керівництво їх діяльністю здійснюється особами, що призначаються Правлінням Товариства і затверджуються Спостережною Радою Товариства. Порядок створення, діяльності, реорганізації та ліквідації філій, представництв, дочірніх підприємств регулюється чинним законодавством, цим Статутом та Положенням про філії.

• придбавати необхідну для забезпечення власної діяльності продукцію виробничо технічного призначення, на виробничих підприємствах, у роздрібній та оптовій торгівлі, у комісійних магазинах та інших організаціях та у фізичних осіб.

• відкривати фірмові, комісійні та комерційні магазини.

• придбавати для соціальних потреб колективу працівників за власні кошти спортивні, культурно-побутові товари, продукти харчування, медичну техніку, препарати та інше.

• самостійно встановлювати для працівників Товариства додаткові відпустки, скорочений робочий день та інші пільги згідно колективного договору.

• залучати до роботи фахівців, які не входять до його складу, самостійно визначати форми, системи, вид та розміри оплати їх праці.

• застосовувати систему контрактів при найму на роботу працівників.

• встановлювати економічно обгрунтовані норми праці та заробітної плати.

• отримувати кредити у національній та іноземній валюті.

• самостійно визначати ціни та тарифи на вироблену продукцію, надані послуги та роботи.

• вимагати відшкодування заподіяних збитків та моральної шкоди від акціонерів Товариства, інших фізичних та юридичних осіб, якщо їхні дії призвели до матеріальних втрат Товариства чи його акціонерів,

• має право на комерційну таємницю, а саме відомості пов'язані з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням, фінансами та іншою діяльністю Товариства, розголошення (передача, витік) яких може завдати шкоди його інтересам; а також на захист своєї комерційної таємниці;

• вчиняти інші дії, що не суперечать чинному законодавству України.

Статутний фонд товариства.

Статутний фонд Товариства становить 5 853 730 (п'ять мільйонів вісімсот п'ятдесят три тисячі сімсот тридцять) грн.

Статутний фонд Товариства поділено на 23 414 920 (двадцять три мільйони чотириста чотирнадцять тисяч дев'ятсот двадцять) штук простих іменних акцій номінальною вартістю 0,25 грн. кожна.

Товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір Статутного фонду. Розмір Статутного фонду Товариства може бути збільшено або зменшено лише після повної сплати усіх раніше випущених акцій.

Органи управління товариством.

Управління Товариством здійснюють:

• вищий орган Товариства — Загальні збори акціонерів Товариства;

• Спостережна Рада;

• Правління Товариства;

• Ревізійна комісія.

Посадовими особами органів управління Товариством є: Голова Правління і члени Правління, Голова і члени Спостережної Ради, Голова Ревізійної комісії.

Облік і звітність товариства.

Товариство здійснює оперативний та бухгалтерський облік результатів своєї діяльності відповідно до чинного законодавства, а також веде статистичну звітність та подає її у встановленому порядку та обсязі органам державної статистики.

Перший фінансовий рік починається з дати реєстрації Товариства і завершується ЗІ грудня цього ж року, наступні фінансові роки визначаються відповідно до календарних.

Фінансово-господарська діяльність Товариства здійснюється відповідно до планів, які затверджуються Загальними зборами акціонерів Товариства.

Товариство зобов'язане надавати до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку звіт про господарсько-фінансове становище та результати діяльності, згідно вимог, затвердженнях Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Зовнішньоекономічна діяльність.

Товариство здійснює зовнішньоекономічну діяльність в рамках предмету діяльності Товариства на основі чинного законодавства України, нормативних документів, що регулюють зовнішньоекономічну діяльність.

Зовнішньоекономічні договори (контракти), укладені Товариством, підписуються двома особами, а саме: право підпису має Голова Правління Товариства та особа, яка уповноважена на таке підписання довіреністю, підписаною Головою Правління Товариства.

1.2. Наказ про облікову політику підприємства, графік руху документів з обліку матеріалів, договір про повну матеріальну відповідальність (див додаток)

НАКАЗ №_______

від _______________200__р.

ПРО ОБЛІКОВУ ПОЛІТИКУ

Відповідно до п.5 ст.8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р № 996-ХІУНАКАЗУЮ:

встановити на підприємстві таку облікову політику:

1. При веденні бухгалтерського обліку і формуванні фінансової звітності керуватися Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

2. Встановити тривалість операційного циклу (на основі того, що склався на підприємстві) такою, що дорівнює 30 днів;

3. До складу малоцінних і швидкозношуваних предметів відносити матеріальні активи вартістю менше 1500 грн.

4. Знос малоцінних необоротних матеріальних активів нараховувати у розмірі 100%.

5. Амортизацію основних засобів нараховувати пооб'єктно за методами, наведеними у додатку № 1 до наказу Розрахунок амортизації основних засобів проводити у відомості відповідно до додатка № 2 до наказу.

6. Нематеріальні активи амортизувати протягом строку їх корисного використання, що встановлюється, обраними методами, які відображаються у відомості, наведеній у додатку № 3 до наказу.

7. Вибуття запасів здійснювати за такими оцінками:

- матеріалів (за видами і групами) — ідентифікованою собівартістю;

- паливо - собівартістю перших за часом надходження запасів (ФІФО);

-запасних частин - собівартістю перших за часом надходження запасів (ФІФО);

- готової продукції - нормативними витратами;

- товарів в оптовій торгівлі - ідентифікованою собівартістю;

- товарів у роздрібній торгівлі - цінами продажу;

- МШП - середньозваженою собівартістю.

8. Аналітичний облік загальновиробничих витрат вести за такими статтями:

а) змінні:

-витрати на поточний ремонт основних засобів;

- витрати на охорону праці;

- витрати на електроенергію;

- знос малоцінних і швидкозношуваних предметів (спецобладнання);

- комунальні послуги;

- страхування ризиків;

- інформаційні послуги;

- витрати матеріалів;

- заробітна плата працівників, які займаються ремонтом обладнання, і відрахування на соціальні заходи;

- компенсаційні та заохочувальні виплати робітникам основного виробництва;

- амортизація основних засобів (при виробничому методі);

- витрати на відрядження робітників цехового персоналу;

- інші витрати;

б) постійні:

-амортизація основних засобів;

- заробітна плата працівників, які обслуговують виробниче обладнання;

- відрахування на соціальні заходи;

- опалення;

- витрати на гігієну і санітарію;

- медичне страхування працівників;

- витрати на операційну оренду;

- амортизація нематеріальних активів;

- інші витрати.

Прийняти за базу розподілу загальновиробничих витрат:

-між витратами і собівартістю реалізованої продукції - обсяг виробництва (зарплату тощо);

- між об'єктами витрат - заробітну плату (відпрацьовані години, прямі витрати тощо). За нормальну потужність прийняти обсяг випуску продукції, що дорівнює __ (машино-годин тощо).

9. Облік адміністративних витрат здійснювати за таким переліком статей:

- зарплата адміністративно-управлінського персоналу;

- відрахування на соціальне страхування;

- амортизація основних засобів загальногосподарського призначення;

- витрати на операційну оренду об'єктів основних засобів;

- амортизація нематеріальних активів загальногосподарського призначення;

- витрати на відрядження працівників адміністративної сфери;

- витрати на банківські послуги;

- витрати на аудиторські, юридичні послуги;

- утримання автотранспорту загальногосподарського призначення;

- витрати на охорону;

- судові витрати;

- податки, обов'язкові збори та платежі;

- поштові та канцелярські витрати;

- інші витрати.

10.Облік витрат на збут здійснювати за такими статтями:

- заробітна плата продавців, менеджерів та іншого персоналу, які займаються збутом продукції;

- відрахування на соціальні заходи;

- амортизація основних засобів, що обслуговують торговельну мережу;

- транспортні витрати;

- претензії, збитки покупців;

- створення гарантійного резерву;

- витрати на рекламу, пов'язану зі збутом;

- інші витрати.

11.Резерв сумнівних боргів визначати виходячи із платоспроможності окремих дебіторів (на підставі класифікації дебіторської заборгованості).

12.Резерви майбутніх витрат і платежів не створювати (наприклад, забезпечення оплати відпусток).

Графік руху документів з обліку матеріалів.

Назва документа

Створення та оформлення документа

Перевірка документа

Обробка документа

Передача в архів

Виконавець

Строк виконання

Виконавець

Строк виконання

Виконавець

Строк виконання

Виконавець

Строк виконання

Накладні, под. накладні, прихідні накладні

Ст. комірник, відділ постачання

вівторок. четверг

Заступник гол. бухгалтера

День надходження

Бухгалтер матеріального складу

Протягом 3-х днів з дня отримання

Заступник гол. бухгалтера

Протягом тижня після подання річного звіту

Вимоги на матеріали

Ст. комірник, відділ постачання

вівторок. четверг

Заступник гол. бухгалтера

День надходження

Бухгалтер матеріального складу

Протягом 3-х днів з дня отримання

Заступник гол. бухгалтера

Протягом тижня після подання річного звіту

Головний бухгалтер ___________


Розділ 2. “ОБЛІК ЗАПАСІВ”

2.1. Визначення та класифікація запасів

2.2. Первісна оцінка запасів

Запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю (собівартістю), яка визначається залежно від шляхів надходження запасів.

Запаси на підприємство можуть надходити в результаті:

• придбання за плату;

• виготовлення власними силами підприємства;

• внесення до статутного капіталу підприємства;

безоплатного одержання;

• придбання в результаті обміну на подібні активи;

• придбання в результаті обміну (часткового обміну) на неподібні активи.

2.3. Придбання запасів за плату

Первісною вартістю запасів, що придбані за плату,є собівартість, яка складається з таких фактичних витрат:

• сум, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків;

• суми ввізного мита;

• суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;

• затрат на заготівлю, оплату тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи, транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів, оплату послуг сторонніх підприємств та організацій з навантаження-розвантаження запасів (транспортно-заготівельні витрати);

• інших витрат, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, у якому вони придатні для використання у запланованих цілях, як, наприклад, прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів.

На розмір сум, що сплачуються згідно з договором постачальнику і включаються до собівартості запасів, впливає знижка за дострокову оплату. Цю знижку підприємство отримує від постачальника за умови, якщо оплатить вартість придбаних товарів протягом зазначеного постачальником періоду.

Для відображення знижок в обліку використовують два методи: метод ціни "брутто" і метод ціни "нетто".

При використанніметоду ціни "нетто" в обліку реєструється "чиста" вартість придбаних запасів відповідно до рахунка-фактури за вирахуванням знижки за дострокову оплату.

Метод ціни "брутто"передбачає відображення вартості придбаних запасів у повному обсязі, без знижки, незалежно від того, використана вона чи ні. Торговельні знижки, інші знижки та подібні їм статті вираховуються при визначенні собівартості придбаних запасів.

Приклад 1.ВАТ "Прожектор" придбало в ТОВ “Техсервіс” накл. №38 від 20.01.01 р. (див. додаток) 200 мікросхем за ціною 50 грн. за одиницю (ПДВ - 2 000 грн.) розрахувавшись передоплатою для подальшої реалізації на умовах 2/10, п/30 (2 % знижки за умови оплати товару протягом 10 днів від виставлення рахунка). Експерту Торгово-промислової палати було сплачено суму у розмірі 1 000 грн. (ПДВ - 200 грн.) за видання сертифіката якості товару (отримано сертифікат). Транспортній організації ТОВ "Швидка доставка" за завезення мікросхем на склад сплачено 3 000 грн. (ПДВ - 600 грн.) (отримано товаро-транспорну накладну).

Вартість товару було оплачено постачальнику протягом терміну дії знижки.

Необхідно визначити: собівартість мікросхем.

Рішення:

1. Оплата постачальнику:

(200 х 50) - 0,02 х (200 х 50) + 2 000 = 11 800 грн. (додаток №1)

2. Собівартість мікросхем, грн.:

вартість придбання 11 800 (додаток №2)

ПДВ - 2 000 (додаток №3)

сертифікація товару + 1 200 (додаток №4)

ПДВ - 200 (додаток №5)

транспортні витрати + 3 600 (додаток №6)

ПДВ - 600 (додаток №7)

Разом 13 800

(Ціна 1 шт. - 69,00 грн. без ПДВ.) (додаток №8;9)

При оприбуткуванні мікросхем було виявлено нестачу 1 шт. про що було складено акт (див. додаток)

Приклад 2.ВАТ “Прожектор” придбало частини до телефонних апаратів - телефонні трубки (код ТН ВЕД 851790910) по імпорту (рах.-фактура №145 від 22.01.01 р. - див. додаток) від фірми “Тесал”, Словаччина на суму 1 000 дол. США. На дату оформлення митної декларації курс Національного банку України становив 5,42 грн./дол. США.

При здійсненні митних процедур підприємство сплатило:

- податок на додану вартість (ПДВ) - у розмірі 20 %;

- ввізне мито - у розмірі 10 %;

- митні збори - у розмірі 0,15 %.

Додаткові витрати з доставки частин на склад склали, грн.:

транспортні витрати 1200

ПДВ 240

навантажувальні-розвантажувальні роботи 800

ПДВ 160

страхування вантажу 1600

Необхідно розрахувати: первісну вартість оприбуткованих частин.

Розрахунок:

1. Митна вартість: 1 000 дол. США х 5,42 грн./дол. США = 5 420 грн. (до даток №10)

2. Сума ввізного мита: 5 420 грн. х 10 % = 542 грн.

3. Сума митних зборів: 5 420 грн. х 0,15 %= 8 грн.

4. Сума податку на додану вартість:(5 420 грн.+542 грн.)х20%=1 192 грн.

Загальна первісна вартість придбаних за імпортом частин, гри.:

Митна вартість 5 420

Ввізне мито +542

Митні збори + 8

Транспортні витрати + 1 440

ПДВ -240

Навантажувальні-розвантажувальні роботи + 960

ПДВ - 160

Страхування вантажу + 1 600

Разом 9 570

(Ціна за 1 шт. - 9,57 грн.) (додаток №11;12)

Примітка.Згідно із Законом України від 04.11.99 р. № 1214-ХІV "Про внесення змін до деяких законів України з питань оподаткування підакцизних товарів, продукції" митна вартість для цілей оподаткування збільшується лише на суму ввізного мита без урахування акцизного збору.

2.4 Виготовлення запасів власними силами підприємства

Первісною вартістю запасів, що виготовляються власними силами підприємства,визнається собівартість їх виробництва, яка визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 р. № 318, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19.01.2000 р. за № 27/4248.

Собівартість виробництва готової продукції включає витрати, що безпосередньо пов'язані з одиницями виробництва, а саме:

• прямі матеріальні витрати(вартість сировини, купованих напівфабрикатів та комплектуючих виробів, інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат);

• прямі витрати на оплату праці(заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим на виробництві продукції, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат);

• інші прямі витрати(усі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація тощо),

• загальновиробничі витрати(витрати на управління виробництвом, амортизація основних засобів і нематеріальних активів загальновиробничого призначення, витрати на обслуговування виробничого процесу тощо), які виникають при переробці матеріалів у готову продукцію і поділяються на:

постійні накладні витрати(непрямі витрати на виробництво, що залишаються незмінними або майже незмінними при зміні обсягу виробництва),

• змінні накладні витрати(непрямі витрати на виробництво, що змінюються прямо або майже прямо пропорційно до зміни обсягу діяльності).

Постійні виробничі накладні витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) при нормальній потужності.

Відповідно до П(С)БО 16 "Витрати" нормальна потужність - це очікуваний середній обсяг діяльності, який може бути досягнутий за умов звичайної діяльності підприємства протягом кількох, наприклад, 3 - 5 років або операційних циклів, з урахуванням запланованого обслуговування виробництва.

Розподіл постійних виробничих витрат може призвести до появи нерозподілених постійних загальновиробничих витрат. Такі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) у період їх виникнення. Але слід ураховувати, що загальна сума розподілених і нерозподілених постійних витрат не повинна перевищувати їх фактичну величину.

Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) виходячи із фактичної потужності звітного періоду.

Формування собівартості запасів, що виготовляються власними силами , підприємства, показане на рис. 3.2.

Приклад 3 ВАТ "Прожектор" на виробництво тари витратило матеріалів на суму 40 000 грн.

Пряма заробітна плата робітників, зайнятих у процесі виробництва тари, становить 56 000 грн., прямі витрати на соціальні заходи - 22 400 грн., загальна сума виробничих накладних витрат складає 38 400 грн., у тому числі змінні витрати - 26 400 грн., постійні - 12 000 грн., фактичні накладні витрати дорівнюють запланованим. За період було виготовлено 5 200 одиниць тари. Нормальна потужність - 6 000 одиниць.

Необхідно розрахувати: собівартість виготовленої тари.

Розрахунок:

1. Розподіл загальновиробничих накладних витрат:

26 400 грн. відносяться на собівартість випущеної продукції;

12 000 грн. розподіляються між собівартістю продукції і витратами періоду. Для цього:

а) визначається ставка розподілу постійних виробничих витрат:

12 000 грн. : 6 000 од. = 2 грн.

б) розраховується сума постійних накладних витрат, які відносяться до:

собівартості виготовленої продукції:

5 200 х 2=10 400 (грн.).

витрат періоду:

800 х 2 = 1 600 (грн.).

2. Собівартість виготовленої продукції, гри.:

Прямі матеріальні витрати 40 000

Прямі витрати на оплату праці 56 000

Прямі витрати на соціальні заходи 22 400

Змінні накладні витрати 26 400

Постійні накладні витрати, що відносяться

до виготовленої продукції 10 400

Разом 155 200

Результатом виробничого процесу можуть бути декілька продуктів, що виробляються одночасно. Це відбувається, наприклад, коли виготовляється спільна продукція, яка поділяється на основні та побічні продукти.

Побічними є продукти,які мають незначну вартість у порівнянні з основними спільними продуктами.

Під час процесу виробництва витрати на переробку кожного продукту не можна віднести до відповідних спільних продуктів. Лише коли спільні продукти стають технологічно відокремленими, витрати на переробку можна безпосередньо віднести до відповідних спільних продуктів

Якщо витрати на переробку кожного продукту неможливо визначити окремо, вони розподіляються між продуктами на основі раціональної та послідовної бази.

За базу розподілу спільних витрат можуть прийматися показники фізичного обсягу виробництва або вартість продажу спільних продуктів.

За своїми властивостями більшість побічних продуктів є несуттєвими. У таких випадках їх часто оцінюють за чистою вартістю реалізації, і ця вартість вираховується із собівартості основного продукту.

Як результат - балансова вартість основного продукту суттєво не відрізняється від його собівартості.

Приклад 4.У процесі спільного виробництва були понесені такі витрати, грн.:

- прямі матеріальні витрати 80 000

- прямі витрати на оплату праці 55 000

- прямі витрати на соціальні заходи 22000

- загальновиробничі накладні витрати 45 000

Разом 202 000

У результаті спільного виробництва було виготовлено 2 000 одиниць основного продукту і одержано 250 кг побічного продукту.

Побічний продукт був додатково оброблений і реалізований. Витрати на додаткову обробку побічного продукту становили 5 000 грн. Ціна реалізації складала 40 грн. за 1 кг.

Необхідно розрахувати: собівартість виробництва основного продукту.

Розрахунок:

Чиста вартість реалізації побічного продукту становить:

(250 х 40) - 5 000 • 5 000 (грн.).

Собівартість виробництва основного продукту:

202 000 - 5 000 = 197 000 (грн.),

або

197 000 грн. : 2 000 од. = 98,5 грн. на одиницю.

Коли вартість побічного продукту дуже мала і він не потребує подальшої обробки, дохід від його реалізації відображається у Звіті про фінансові результати. Отже, собівартість основних продуктів не зменшується на суму чистої вартості реалізації побічного продукту.

2.5. Внесення запасів до статутного капіталу підприємства.

Первісною вартістю запасів, що внесені до статутного капіталу підприємства,визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість.

Відповідно до П(С)БО 19 "Об'єднання підприємств"справедлива вартість -сума, за якою може бути здійснений обмін активу або оплата зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

2.6. Безоплатне одержання запасів.

Первісною вартістю запасів, одержаних підприємством безоплатно, визнається їх справедлива вартість.

Сума, яку можна отримати від продажу або сплатити за придбання на активному ринку запасів (матеріалів) , одержаних на безоплатній основі, є їх первісною вартістю.

2.7. Придбання запасів у результаті обміну на подібні об'єкти.

Відповідно до П(С)БО 7 "Основні засоби" подібні об'єкти - це об'єкти, які мають однакове функціональне призначення та однакову справедливу вартість

Первісна вартість запасів, придбаних у результаті обміну на подібні об'єкти,дорівнює балансовій вартості переданих об'єктів Якщо балансова вартість переданих запасів перевищує їх справедливу вартість, то первісною вартістю отриманих запасів є їх справедлива вартість.

Різниця між балансовою і справедливою вартістю переданих запасів включається до складу витрат звітного періоду

Приклад 5. ВАТ "Прожектор" здійснило обмін з підприємством "Буд-топ" фарби зеленого кольору (балансова вартість -140 грн , справедлива вартість -130 грн ) на фарбу жовтого кольору (балансова вартість - 150 грн ).

Необхідно визначити вартість придбаної у результаті обміну фарби жовтого кольору.

Рішення:

Здійснений обмін подібними запасами Отже, первісна вартість придбаних запасів дорівнює справедливій вартості переданих запасів, тобто 130 грн.

Різниця між балансовою і справедливою вартістю фарби зеленого кольору 10 грн. (140 грн. - 130 грн.) включається до складу витрат звітного періоду.

2.8. Придбання запасів у результаті обміну (часткового обміну) на неподібні об'єкти.

Неподібні об'єкти- це об'єкти, які не мають однакового функціонального призначення та однакової справедливої вартості.

Первісна вартість запасів, що придбані в обмін (частковий обмін) на неподібні об'єкти,дорівнює справедливій вартості переданих об'єктів, збільшеній (зменшеній) на суму грошових коштів чи їх еквівалентів, що була передана (отримана) у процесі обміну.

Приклад 6: ВАТ "Прожектор" обміняло оліфу (балансова вартість - 600 грн., справедлива вартість - 650 грн.) на ветоніт (балансова вартість - 800 грн.) у підприємства "Топбуд", доплативши 240 грн., у тому числі ПДВ - 40 грн. готівкою.

Необхідно визначити: вартість придбаного в результаті обміну ветоніту.

Рішення:

Здійснений обмін неподібними запасами (різна справедлива вартість). Первісна вартість ветоніту дорівнює справедливій вартості оліфи, скоригованій на суму грошових коштів:

Справедлива вартість оліфи 650 грн. (додаток №13;14)

Грошові кошти (без ПДВ) 200 грн. (додаток №17;18)

Первісна вартість ветоніту 850 грн. (додаток №15;16;19;20;21)

Не включаються до первісної вартості запасів, а належать до витрат тогоперіоду, у якому вони були здійснені (установлені);

- понаднормові витрати і нестачі запасів;

- відсотки за користування позиками;

- витрати на збут;

- загальногосподарські та інші подібні витрати, які не пов'язані з придбанням і доставкою запасів та приведенням їх до стану, у якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

Первісна вартість запасів у бухгалтерському обліку не змінюється, крім випадків здійснення оцінки запасів на дату балансу, коли запаси відображаються за правилом "нижчої оцінки".

2.9. Визнання запасів.

Запаси визнаються активами, якщо:

• існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням;

• їх вартість може бути достовірно визначена.

При цьому слід ураховувати також критерії для визнання реалізації продукції (товарів, інших активів),а саме:

• покупцеві передаються ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив);

• покупець здійснює надалі управління та контроль за продукцією (товарами, іншими активами).

Необхідність урахування наведених критеріїв обумовлена тим, що головною умовою зарахування до складу запасів одиниць або однорідних груп (видів) є володіння ризиками і вигодами, пов'язаними з правом власності підприємства на ці предмети, та контроль, який пов'язаний з володінням.

Як правило, ризики і вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію (товар, інші активи), переходять від однієї особи (підприємства) до другої особи (підприємства), коли перша особа здійснює продаж, а друга особа -придбання. Із цього моменту матеріальні цінності повинні бути включені до складу запасів покупця і не відображатися у складі запасів продавця

В операції купівлі-продажу головним критерієм є той, згідно з яким ризики й вигоди, пов'язані з правом власності, передаються у момент, узгоджений у контракті сторонами, що беруть участь у цій операції.

Звичайно, ризики та вигоди переходять до покупця, коли продавець фактично передає йому товари. Але в деяких випадках можуть бути винятки, наприклад, коли матеріальні цінності деякий час знаходяться у розпорядженні третьої сторони — незалежної транспортної компанії, яка перевозить цінності від підприємства-постачальника до підприємства-покупця.

Якщо згідно з умовами продажу (поставки) транспортування товарів повинен оплатити покупець (наприклад, умови поставки "FOB "франко-борт" -порт відвантаження"), то вважається, що ризики і вигоди, пов'язані з правом власності, переходять до покупця тоді, коли матеріальні цінності передані транспортному агенту. І, навпаки, якщо продавець повинен оплатити доставку цінностей до місця призначення ("FOB "Франко-борт" - порт призначення"), то ризики і вигоди, пов'язані з правом власності, переходять до покупця тільки тоді, коли матеріальні цінності доставлені на місце призначення.

Момент передачі ризиків і вигоди, пов'язаних з правом власності на товарно-матеріальні цінності, які реалізуються як в Україні, так і за її межами, визначають базові умови поставки за Міжнародними правилами інтерпретації . комерційних термінів "ІНКОТЕРМС" редакції 2000 р., застосування яких обумовлене Указом Президента України від 04.10.94 р. № 567/94 "Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів".

Отже, підставою для зарахування до складу запасів товарно-матеріальних цінностей, які придбані і знаходяться в дорозі, є передача продавцем і відповідно отримання покупцем ризиків і вигод, пов'язаних з правом власності на ці матеріальні цінності. Момент передачі ризиків і вигод, пов'язаних з правом власності на цінності, визначається в контракті на придбання останніх.

Крім зазначених базових умов поставки, передача ризиків і вигод, пов'язаних з правом власності на товарно-матеріальні цінності, а також управління та контроль за реалізованими активами обумовлені консигнаційними угодами

Так, до складу запасів включаються також товари, передані торговельним агентам за консигнаційними угодами.

Консигнаційна угодапередбачає, що власник товару передає його торговельному агенту для реалізації. Агент не купує цей товар, проте він приймає на себе відповідальність за його збереження. Після реалізації агент передає його власнику виручку за вирахуванням зазначених у консигнаційній угоді витрат і комісійних. Таким чином, товари, які знаходяться на реалізації у агента, входять до складу запасів підприємства-постачальника, що передало їх агенту, а не агента

Одночасно, коли підприємство має у своєму розпорядженні предмети, які є власністю інших фізичних та юридичних осіб (наприклад, на відповідальному зберіганні тощо), ці предмети не будуть включатися до складу запасів підприємства, а облічуватимуться на забалансових рахунках.

Якщо наміри сторін щодо передачі ризиків і вигод, пов'язаних із правом власності, незрозумілі, то потрібно врахувати всі сукупні обставини, а потім, на підставі зібраної інформації, вирішити, коли ж фактично право власності перейшло від продавця до покупця.

Недотримання критерію переходу ризиків і вигод, пов'язаних із правом власності, може призвести до перекручення даних фінансових звітів.

Приклад 7. Дані про рух запасів на дату балансу такі:

- загальна вартість запасів складає 400 000 грн.;

- вартість запасів, що знаходяться на відповідальному зберіганні, у сумі 30 000 грн., було враховано у загальній вартості запасів;

- придбані запаси на суму 20 000 грн. (ПДВ — 4 000 грн.), що знаходяться в дорозі (на умовах "франко-станція відвантаження"), не було враховано при визначенні загальної вартості запасів;

- реалізовані запаси на суму 15 000 грн., що знаходяться в дорозі (на умовах "франко-станція відвантаження"), не було враховано при визначенні загальної вартості запасів.

Необхідно проаналізувати: як наведена інформація впливатимена загальну вартість запасів.

Рішення:

1. Вартість запасів, що знаходяться на відповідальному зберіганні, у сумі 30 000 грн. повинна вираховуватись із загальної вартості запасів.

2. Вартість запасів, що придбані на умовах "франко-станція відвантаження" у сумі 20 000 грн. (ПДВ - 4 000 грн.), повинна додаватися до загальної вартості запасів.

3. Вартість запасів, що реалізовані на умовах "франко-станція відвантаження", у сумі 15 000 грн. не повинна включатись у вартість запасів на дату балансу.

Таким чином, загальна вартість запасів на дату балансу становить:

400 000 - 30 000 + 20 000 = 390 000 (грн.).

2.10. Методи оцінки руху запасів.

П(С)БО 9 "Запаси" передбачені такі методи оцінки руху запасів:

- ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

- середньозваженої собівартості;

- собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

- собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО);

- нормативних затрат,

- ціни продажу.

Для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.

2.11. Метод ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів.

Конкретна ідентифікація означає, що облік витрат і розрахунок собівартості здійснюється за кожною відповідною одиницею запасів. Цей метод застосовується для визначення собівартості запасів, які відпускаються, та послуг, що надаються для спеціальних замовлень і проектів (виробництво літаків, кораблів і т. д.), а також запасів, які не замінюють одне одного (торгівля автомобілями, ювелірними виробами тощо).

Приклад 8.Інформація про здійснені протягом місяця записи щодо руху виробу така:

Показник

Виріб

Залишок одиниць

Одиниць

Ціна за одиницю, грн.

Загальна вартість, грн.

Залишок на початок періоду.

80

12

960

80

Придбано вперше

100

15

1 500

180

Реалізовано вперше

60

120

Придбано вдруге

40

18

720

160

Реалізовано вдруге

30

130

Залишок на кінець періоду

130

Необхідно: визначити собівартість реалізованого виробу та собівартість залишку на кінець періоду, застосовуючи метод оцінки ідентифікованої собівартості відповідної одиниці.

Рішення:

Дата

Придбано

Вибуло

Залишок

Кількість, од.

Ціна, гри.

Сума, грн.

Кількість, од

Ціна, грн.

Сума, грн

Кількість, од

Ціна, грн.

Сума, гри.

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

Початок

80

12

960

Придбано вперше

100

15

1 500

80

12

960

100

15

1 500

Реалізовано вперше

60

12

720

20

12

240

100

15

1 500

Придбано вдруге

40

18

720

20

12

240

100

15

1 500

40

18

720

Реалізовано вдруге

30

18

540

20

12

240

100

15

1 500

10

18

180

Разом

140

2200

90

1 260

130

1 920

При застосуванні методу ідентифікованої собівартості заздалегідь відомо, де і за якими цінами розміщений виріб і які одиниці вибувають.

2.12. Метод середньозваженої собівартості.

Оцінка запасів проводиться по кожній одиниці запасів за формулою:

Сс=(Сп+Сн)/(Кп+Кн), де:

Сс- середньозважена собівартість;

Сп і Кп- відповідно собівартість і кількість запасів на початок періоду;

Сн і Кн- відповідно собівартість і кількість запасів, що надійшли протягом періоду Алгоритм застосування методу середньозваженої собівартості розглянемо на прикладі.

Приклад 9.На підставі даних попереднього прикладу необхідно визначити собівартість реалізованого виробу та собівартість залишку виробу на кінець періоду, застосовуючи метод оцінки середньозваженої собівартості.

Рішення:

Дата

Придбано

Вибуло

Залишок

Кількість

Ціна, грн.

Сума, грн.

Кількість

Ціна, грн.

Сума, грн.

Кількість

Ціна, грн.

Сума, грн.

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

Початок

80

12

960

Придбано вперше

100

15

1 500

180

14,45

2601

Реалізовано вперше

60

14,45

867

120

14,45

1 734

Придбано вдруге

40

18

720

160

14,45

2312

Реалізовано вдруге

30

14,45

433,50

130

14,45

1 879,5

Разом

140

2200

90

14,45

1 300,50

130

14,45

1 879,5

Середньозважена вартість одиниці виробу розраховується діленням сумарної вартості залишку запасів на початок періоду (960 грн.) і вартості одержаних у звітному періоді запасів (2 220 грн.) на сумарну кількість виробу на початок періоду й одержаних протягом періоду (відповідно 80 і 140). Отже, середньозважена вартість виробу становитиме 14,45 грн. за одиницю:

(960+2220)/(80+140)=14,45 (грн.)

2.13. Метод собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО).

Оцінка запасів за цим методом базується на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство (відображені у бухгалтерському обліку), тобто одиниці запасів, які надійшли (придбані, вироблені) першими, відпускаються (продаються) також першими.

Алгоритм застосування методу "ФІФО" для визначення собівартості запасів розглянемо на прикладі.

Приклад 10.На підставі даних попередніх прикладів необхідно визначити собівартість реалізованого виробу та собівартість залишку виробу на кінець періоду, застосовуючи метод оцінки собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО)

Рішення:

Дата

Придбано

Вибуло

Залишок

Кількість

Ціна, грн.

Сума, грн.

Кількість

Ціна, грн.

Сума, грн.

Кількість

Ціна, грн

Сума, грн

1

2

3

4

3

6

7

8

9

10

Початок

80

12

960

Придбано вперше

100

15

1 500

80

12

960

100

15

1 500

Реалізовано вперше

60

12

720

20

12

240

100

15

1 500

Придбано вдруге

40

18

720

20

12

240

100

15

1 500

40

18

720

Реалізовано вдруге

20

12

240

-

-

-

10

15

150

90

15

1 350

-

-

-

40

18

720

Разом

140

2200

90

1 110

130

2070

2.14. Метод собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО).

Оцінка запасів базується на припущенні, що запаси використовуються у послідовності, яка є протилежною їх надходженню на підприємство (зарахуванню у бухгалтерському обліку), тобто одиниці запасів, що надійшли (придбані, вироблені) останніми, відпускаються (продаються) першими

Алгоритм застосування методу "ЛІФО" для визначення собівартості запасів, що вибули, розглянемо на прикладі.

Приклад 11.На підставі даних попередніх прикладів необхідно визначити собівартість реалізованого виробу та собівартість залишку виробу на кінець періоду, застосовуючи метод оцінки собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО).

Рішення:

Дата

Придбано

Вибуло

Залишок

Кількість

Ціна, грн.

Сума, грн.

Кількість

Ціна, грн.

Сума, грн.

Кількість

Ціна, грн

Сума, гри

1

2

3

4

3

6

7

8

9

10

Початок

80

12

960

Придбано вперше

100

15

1 500

80

12

960

100

15

1 500

Реалізовано вперше

60

15

900

80

12

960

40

15

600

Придбано вдруге

40

18

720

80

12

960

40

15

600

40

18

720

Реалізовано вдруге

30

18

540

80

12

960

40

15

600

10

18

180

Разом

140

2200

90

1 440

130

1 740

2.15. Метод нормативних затрат

Нормативні (стандартні) затрати -це заплановані витрати на виробництво одиниці продукції (послуг), які базуються на нормах використання матеріалів, праці і нормальної виробничої потужності.

Метод оцінки нормативних затрат застосовується при наявності і руху готової продукції і незавершеного виробництва (у тому числі цей метод може бути використаний у підприємствах громадського харчування).

Оцінка за методом нормативних затрат полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін.

Застосування методу допускається лише тоді, коли результати оцінки запасів приблизно дорівнюють їх собівартості.

Загальне відхилення на продукцію, що надійшлаз виробництва за місяць, розраховується за формулою:

3В = Фк х Фц - Нк х Нц, де:

3В - загальне відхилення на продукцію, що надійшла з виробництва за місяць;

Фк - фактична кількість виробленої продукції, Фц - фактична ціна одиниці продукції;

Нк - визнана нормативна (стандартна) кількість для фактичного результату;

Нц - нормативна (стандартна) ціна одиниці продукції;

або

ЗВ=ФС-НС, де:

ФС - фактична собівартість;

НС - нормативна собівартість.

Приклад 12Підприємство нещодавно перейшло на систему нормативних затрат. За перший місяць діяльності бухгалтер зібрав таку інформацію, яку необхідно проаналізувати:

1. Інформація про нормативні витрати:

Прямі матеріальні витрати 10 грн. за кг.

Необхідна кількість матеріалів на одиницю 100 кг на одиницю

Тариф заробітної плати виробничого персоналу40 грн за год.

Нормативна кількість годин на одиницю 2 год. на одиницю

Бюджетні постійні накладні витрати 2 400 грн. за місяць

Нормальна потужність 1 200 одиниць

Ставка застосування змінних накладних витрат 4 грн. за одиницю

Ставка застосування постійних

накладних витрат(24 000 грн.:1 200 одиниць)=20 грн. за одиницю

Ставка застосування загальних накладних витрат 24 грн за одиницю

2. Інформація про фактичні витрати за поточний місяць:

Прямі витрати на оплату праці і відрахування на

соціальні заходи 936 000 грн.

Придбано і використано матеріалів 104 000 кг

Собівартість прямих витрат на оплату праці і

відрахувань на соціальні заходи, 92 960 грн.

у тому числі:

прямі витрати на оплату праці 67 608 грн.

відрахування до Пенсійного фонду 21 634 грн.

відрахування до Фонду соціального страхування 2 704 грн.

відрахування до Фонду захисту від безробіття 1 014 грн.

Години праці робітників 2 240 год.

Собівартість змінних накладних витрат 4 704 грн.

Собівартість постійних накладних витрат 25 700 грн.

Обсяг виробництва 1 000 одиниць

Обсяг вибуття 900 одиниць

Необхідно: 1. Розрахувати нормативну (стандартну) собівартість одиниці продукції.

2. Розрахувати фактичну собівартість виготовленої за поточний місяць продукції.

3. Розрахувати загальне відхилення фактичної собівартості виготовленої за місяць готової продукції від вартості готової продукції за стандартними цінами.

Рішення:

1. Карта нормативної (стандартної) собівартості одиниці продукції:

Нормативні витрати

Нормативна (стандартна)

Кількість

Ціна, грн.

Собівартість, грн.

Прямі матеріальні витрати

100 кг

10

1 000

Прямі витрати на оплату праці

2 год

40

80

Загальновиробничі накладні витрати, усього у тому числі:

• постійні

• змінні

24

20

24

20

4

4

Разом

1104

Нормативні витрати: 1 104 грн. х 1 000 од. = 1 104 000 грн.

2. Фактична собівартість, грн.:

Прямі матеріальні витрати 936000

Прямі витрати на оплату праці 92 960

Загальновиробничі витрати:

постійні 25 700

змінні 4704

Разом 1 059 364

1 059 364 грн. : 1 000 од. - 1 059,36 грн. на одиницю продукції

3. Загальне відхилення: 1 059 364 грн. - 1 104 000 грн = 44 636 грн.

2.16. Метод ціни продажу

Метод ціни продажу використовують підприємства роздр