Первинний ринок цінних паперів

Вступ.

1. Сутність первинного ринку цінних паперів.

2. Становлення ринку цінних паперів на Україні. Первинний ринок цінних паперів в Україні.

3. Розміщення цінних паперів на первинному ринку.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

В Україні, як і в інших країнах з перехідною економікою, оборот цінних паперів стає однією з основних галузей фінансової сфери, без якої даремно сподіватися на нормальне функціонування складного механізму ринкової економіки. Реформування власності супроводжується структурною перебудовою народного господарства і зумовлює створення фондового ринку, а це, в свою чергу, сприяє закріпленню результатів цього реформування.

Ринок цінних паперів поділяють на первинний та вторинний ринок. Термін “первинний ринок” відноситься до продажу нових випусків цінних паперів. У результаті продажу акцій та облігацій на первинному ринку емітент отримує необхідні йому фінансові засоби, а папери осідають у руках першочергових покупців. Слідом за цим першочерговий інвестор має право перепродати ці папери іншим особам, а ті в свою чергу вільні перепродавати їх наступним вкладникам. Наступний перепродаж цінних паперів утворює вторинний ринок, на якому вже не відбувається акумулювання нових фінансових засобів для емітента, а має місце тільки перерозподіл ресурсів серед наступних вкладників. Без повноцінного вторинного ринку не можна говорити про ефективне функціонування первинного ринку. Створюючи механізм для термінового перепродажу цінних паперів, вторинний ринок посилює до них довіру зі сторони вкладників, стимулює їх бажання купувати нові фондові цінності і тим самим сприяє більш повному акумулюванню ресурсів суспільства в інтересах виробництва.

1. Сутність первинного ринку цінних паперів

Випуск цінних паперів — це продаж їх емітентом і придбання учасниками ринку цінних паперів. У цьому розділі йтиметься про угоди купівлі-продажу між емітентами та інвесторами або посередниками, які укладаються і здійснюються вперше. Відносини, що виникають у процесі первинного продажу і придбання цінних паперів, називаються також ще первинним ринком цінних паперів.

Таким чином, поняття «випуск цінних паперів» має на увазі їх випуск для продажу на первинному ринку. І, навпаки, реалізація договорів купівлі-продажу цінних паперів на первинному ринку передбачає те, що згадані угоди здійснюються в межах випуску цих паперів.

Повний продаж емітентом цінних паперів у певних кількісних та часових межах означає завершення випуску. Якщо у передбачений законодавством чи установчими документами час необхідна частина цінних паперів залишилася непроданою, то вважається, що їх випуск не відбувся. Незалежно від того, якими виявляться результати випуску цінних паперів, тобто відбудеться він чи ні, ці результати будуть наслідком взаємодії на первинному ринку.

Це означає, що первинні ринки окремих цінних паперів існують як відносно нетривалі ринкові відносини, іншими словами вони є тимчасовими ринками. Водночас первинні ринки з'являються щоразу, коли здійснюється випуск будь-яких нових цінних паперів. І в цьому розумінні вони підтримують своє існування постійно. Терміном «нові» цінні папери в даному розумінні охоплюються різні випадки: коли цінні папери одного й того ж виду, наприклад, акції, облігації або депозитні сертифікати випускаються різними емітентам; або коли цінні папери різних видів, скажімо, акції і облігації, облігації і переказні векселі випускаються одним і тим же емітентом кілька разів. Тобто в останньому випадку емітент здійснює кілька випусків цінних паперів одного й того ж виду, і тоді називають облігації чи акції емітента першого, другого, (і наступних) випусків.

При випуску акцій термін «нові» цінні папери має деякі особливості. Відмінною рисою договорів купівлі-продажу акцій, які укладаються на первинному ринку, є те, що всі вони здійснюються емітентом з метою формування власного статутного капіталу. Припустимо, що емітент здійснив випуск усіх дозволених видів акцій і що всі вони були придбані інвесторами (як правило, це відбувається з акціями відомого і високоприбуткового емітента). У цьому випадку слід вважати, що випуск акцій було реалізовано на первинному ринку. Через деякий час з метою збільшення статутного капіталу емітент здійснює додатковий випуск акцій. У цьому випадку поняття «нові» цінні папери буде стосуватися тільки акцій нового (вже другого) випуску.

На первинному ринку емітент може здійснювати продаж цінних паперів безпосередньо або за допомогою посередників. За допомогою до посередників емітенти змушені звертатися з ряду причин: невпевненість у тому, що випущені цінні папери будуть продані; недостатнє інформування емітентом потенційних інвесторів; намагання досягти економії в часі і зусиллях тощо[7, c. 63-64].

Поняття «первинний ринок» зазвичай належить до цінних паперів, що випускаються у вільний або обмежено вільний обіг. При закритих випусках цінних паперів частіше йдеться про їх «розподіл».

Випуск цінних паперів в обіг може здійснюватися шляхом підписки на них або безпосередньо купівлі-продажу за готівку. Підписка за змістом також є своєрідною угодою купівлі-продажу, виконання якої відстрочене в часі. Тобто між продавцем цінних паперів та покупцем укладається угода, яка передбачає, що оплата вартості куплених цінних паперів здійснюватиметься частинами протягом певного періоду. Безпосередня купівля-продаж їх може здійснюватися в результаті переговорів, обміну листами або участі в аукціоні.

Слід нагадати, що в Україні до 1996 року тривав розвиток первинного ринку, який характеризувався такими параметрами, як передача державної власності через приватизаційні майнові та компенсаційні сертифікати, акціонування та приватизацію суспільного виробництва, розвиток ринкових відносин, створення фондового ринку, зміна системи управління виробництвом, зміна суспільної свідомості тощо. І лише в 1996 році, з прийняттям Закону «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», зроблено перший важливий крок на шляху створення вторинного ринку цінних паперів, його подальшого формування і розвитку.

Ринок цінних паперів, як і будь-який інший ринок, являє собою систему економічних відносин із приводу купівлі-продажу, де зіштовхуються попит та пропозиція і визначається ціна. Величина ринку, як відомо, безпосередньо зв'язана зі ступенем спеціалізації суспільної праці. Цьому цілком відповідає ринок цінних паперів, що теж розвивається внаслідок росту спеціалізації емітентів і інвесторів, тобто продавців і покупців товару "цінний папір". З одного боку, росте число емітентів, що здійснюють емісії цінних паперів; з іншого боку, усе більш диференціюються їхні види, збільшуються масштаби їхнього звертання, розширюється коло інвесторів.

Ринок цінних паперів безпосередньо складається з первинного і вторинного ринків[9, c. 118-119].

На первинному ринку здійснюється емісія державних і муніципальних облігацій, а також акцій і облігацій, що випускаються різними акціонерними компаніями як фінансового, так і нефінансового профілю. Безпосередніми інвесторами на первинному ринку цінних паперів виступають комерційні й інвестиційні банки, власне біржові фірми, страхові компанії, пенсійні фонди, нефінансові корпорації (інституціональні інвестори) і приватні особи (індивідуальні інвестори), що здобувають чи безпосередньо за допомогою біржових фірм і інвестиційних банків акції й облігації. Вторинний ринок цінних паперів являє собою нецентралізовану чи централізовану (фондова біржа) купівлю-продаж емітованих цінних паперів. Існування нецентралізованого ринку цінних паперів зовсім не означає стихію торгівлі ними. Дрібні акціонерні компанії, як правило, розміщають свої цінні папери серед невеликого кола відомих облич. Гнітюча частина середніх і великих корпорацій, що не котирують свої цінні папери на фондових біржах, найчастіше вдаються до допомоги брокерсько-дилерських фірм комерційних банків, що здійснюють торгівлю цінними паперами, користаючись сучасними системами зв'язку.

У розвитих країнах з ринковою економікою масштаби емісії облігацій значно більше масштабів емісії акцій. Це визначається двома основними причинами: по-перше, емітентами акцій виступають тільки корпорації, а емітентами облігацій - не тільки вони, але і держава, муніципалітети, різні некорпоративні установи; по-друге, для самих корпорацій емісія облігацій за інших рівних умов більш вигідна, оскільки обходиться дешевше і дає більш швидке розміщення серед інвесторів, не збільшуючи при цьому числа акціонерів.

У цінних паперів мається одна характерна риса, завдяки якій вони відрізняються від інших видів приміщення позичкового капіталу: це оборотність, тобто можливість для власника в будь-який момент звернути їх у гроші. Можливість оборотності цінних паперів у вирішальній ступені залежить від ліквідності ринку, на якому вони виступають об'єктами купівлі-продажу.

Ця ліквідність тим вище, чим вище обертається цінний папір, чим більше актів купівлі-продажу з нею відбувається.

Характерні риси ринку цінних паперів і самого цінного папера як об'єкта угод на ць