Державне регулювання мікроекономічних процесів у перехідних економіках

ВСТУП.

РОЗДІЛ І. Економічна роль держави в ринку.

1.1.Роль держави в сучасних перехідних економіках.

1.2. Необхідність та зміст державного втручання в економіку.

РОЗДІЛ ІІ. Напрямки державного регулювання мікроекономічних процесів в країнах перехідної економіки.

2.1. Державне регулювання ринку праці.

2.2. Державне антимонопольне регулювання.

2.3. Вплив державної податкової політики на діяльність фірм.

2.4. Досвід державної підтримки сільськогосподарського виробника.

РОЗДІЛ ІІІ. Оцінка державного регулювання мікроекономічних процесів в перехідних економічних (на прикладі України).

3.1. Аналіз ефективності державної політики підтримки малого та середнього підприємництва в Україні.

3.2. Аналіз ефективності політики держави в аграрній сфері.

ВИСНОВКИ.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.

ВСТУП

Актуальність теми. Державне регулювання економіки — це система заходів задля здійснення підтримуючої, компенсаційної та регулюючої діяльності держави, спрямованої на створення нормальних умов ефективного функціонування ринку та вирішення складних соціально-економічних проблем розвитку національної економіки й всього суспільства.

Підтримуюча діяльність держави (підтримка функціонування ринку) передбачає: правове забезпечення ринкової діяльності, створення ринкової та виробничої інфраструктури, підтримання конкурентного середовища тощо.

Компенсаційна діяльність держави покликана компенсувати (лат. — зрівноважувати) недоліки або негативні наслідки функціонування ринку шляхом проведення антимонопольних та екологічних заходів, організації системи захисту для непрацездатних та малозабезпечених верств населення, боротьби з безробіттям тощо.

Регулююча діяльність держави передбачає регулювання економічних та соціальних відносин з метою реалізації певних цілей.

Але, не дивлячись на наявність численних публікацій по питанню економічної діяльності держави в ринковій і перехідній економіці, теоретична і методологічна забезпеченість аналізу даної проблеми відстає від запитів і потреб економічної теорії і практики особливого етапу переходу до ринку. Все це потребує глибокого наукового аналізу багатьох проблем економічної діяльності держави і пошуку шляхів їх ефективного вирішення.

Мета і задачі дослідження. Ціллю роботи є комплексний аналіз соціально-економічної природи (змісту) державного регулювання економікою в перехідний період, виявлення сприятливих та несприятливих факторів, що впливають на цей процес й на цій основі розробка шляхів оновлення економічного впливу української держави.

Відповідно до поставленої мети вирішувались наступні основні завдання:

  • проаналізувати наявні тенденції у розвитку державного регулювання економіки;
  • з позиції сучасних досягнень світової економічної науки дослідити передумови і фактори, що визначають роль держави в економіці;
  • шляхом порівняльного аналізу розкрити особливості взаємодії держави і економіки в країнах з різними господарськими моделями;
  • розкрити об’єктивні передумови виникнення форм та методів державного регулювання;
  • уточнити зміст поняття "державне регулювання" та концептуально обґрунтувати її роль в становленні ринкової економіки;
  • дослідити сучасні форми та методи державного регулювання економіки;
  • обґрунтувати основні напрямки трансформації економічної політики держави в умовах переходу до багатоукладної економіки;
  • виявити можливості використання світового досвіду державного регулювання економіки в Україні.

Предметом дослідженнявиступають відносини щодо формування та розвитку форм і методів державного регулювання.


РОЗДІЛ І. Економічна роль держави в ринку

1.1. Роль держави в сучасних перехідних економіках

Основоположний пункт сучасного підходу до розв’язання проблеми участі держави в перехідній економіці полягає в уточнені її місця в перехідних економічних процесах та пошуку нових акцентів для зайняття активної позиції у становленні якісно нового рівня обґрунтування і реалізації усіх видів соціальної та економічної політики, орієнтованих на зростання і добробут своїх громадян. Складність полягає у тому, що сфера економічних функцій держави має бути не просто розширеною з огляду на специфіку перехідної економіки, а одночасно конструктивно оновленою та зміцненою.

З огляду на це, принциповим стає розробка цілісної концепції державного впливу в межах перехідної економіки. Мова йде про створення системи, що є багаторівневою та має досить ефективний арсенал засобів впливу на всі основні параметри суспільного виробництва і споживання. Ця система повинна бути вмонтована в соціально-економічний механізм розвитку країни як його найбільш впливовий компонент, хоча і не в змозі вирішити всі проблеми та протиріччя. Така позиція йде в руслі тенденцій загальносвітового розвитку. Зокрема, у річному звіті Всесвітнього банку про світовий розвиток у 1997 році прямо вказується, що “без ефективної держави стійкий розвиток, як економічний, так і соціальний, є неможливим”.

Економічна теорія переконує, що цілісною така концепція здатна бути за умови, коли державний вплив розглядатиметься з таких позицій:

– державного макроекономічного регулювання;

– державної законодавчої регламентації;

– меж безпосереднього втручання в процеси функціонування кожного окремого суб’єкта підприємницької діяльності.

Ефективність державного впливу визначається, насамперед, якістю макроекономічного регулювання. Тут Україна досягла ряду важливих макроекономічних перетворень ринкового характеру. Споживчий ринок насичений різними товарами і послугами; формуються ринки праці, нерухомості, цінних паперів, фінансових ресурсів; створено валютний ринок; відбувається активне входження у світовий ринок. Ці перетворення стали можливими завдяки усуненню негативного впливу директивного планування, становленню відкритості економіки та лібералізації господарських відносин. У цілому вони дали імпульс для виникнення і розвитку нового, ринково-інституціонального середовища, ліквідації деформацій у матеріально-речовій структурі виробництва товарів та послуг. Разом з тим, в Україні не забезпечений соціально-економічний прогрес, потенціал ряду чинників, спроможних вивести країну на траєкторію економічного зростання, залишається не затребуваним і нереалізованим. Особливо слабким та болючим питанням є діюча практика застосування бюджетних та податкових чинників з огляду на їх критично важливе значення для реалізації державного впливу на економічні і соціальні процеси. Розгляду цього питання буде присвячено наступні параграфи роботи.

У даному випадку необхідно звернути увагу на невідповідність бюджетних параметрів проголошеним пріоритетам стратегії стабілізації та економічного зростання22, яка, на жаль, стає звичною практикою. Водночас регулюючий вплив бюджету на розвиток економіки закладається ще, власне, на стадії розробки його дохідної та видаткової частин. Украй незадовільним є використання податкових важелів у системі регулювання економіки держави. У той же час у ринковій економіці податки, як буде показано далі, становлять не тільки джерело державних фінансових ресурсів, але й важливий інструмент реалізації алокаційної та дистрибутивної функцій держави. В Україні проблеми оптимального розподілу ресурсів та пом’якшення майнової диференціації населення належать до ряду найгостріших[4, c. 25-27].

У трансформаційному періоді ще залишається значним вплив державного бюрократичного апарату на всі економічні процеси. Це створює умови, за яких “владні чи панівні структури впливають як на законодавчі орган, парламенти, так і на судову практику, міністерства та інші органи центрального управління”. Для виправлення становища необхідна така діяльність уряду, яка повністю відповідає першому принципу Ойкена: “Політика держави повинна спрямовуватись на те, щоб розпустити економічні та владні угруповання чи обмежити їх функції”.

Оскільки при переході від централізованої системи господарювання сталася глибинна “приватизація основних функцій держави – функцій пов’язаних із здійсненням... правил та норм господарського життя”, то постає завдання зміни основних економічних та соціально-економічних “правил гри”. У межах функціонуючої в країні економічної системи економічна свобода може бути реально сформована лише під впливом цілеспрямованої законодавчої діяльності. З погляду формування сучасної інституціональної структури економіки, сьогодні найбільш придатним є другий принцип Ойкена: “Політико-економічна діяльність держави повинна спрямовуватися на створення форм економічного порядку, а не на регулювання економічного процесу”.

Необхідно зважати, що будь-які дії держави в напрямі зміни соціально-економічних умов щодо діяльності