Українсько-словацькі відносини в період з 1991-2006 роках

Вступ.

Розділ 1. Основні концепції українсько-словацьких відносин 1991-2006 рр.

1.1. Чинники та нові умови розвитку відносин між Україною і Словаччиною.

1.2. Розвиток міждержавних стосунків та їх договірно-правової бази.

Розділ 2. Українсько-словацькі економічні та політичні відносини 1991-2006 рр.

2.1. Українсько-словацькі економічні відносини.

2.2. Українсько-словацькі політичні відносини.

Розділ 3. Українсько-словацьке гуманітарне співробітництво.

3.1. Сучасні відносин між Україною та Словаччиною в гуманітарній сфері.

3.2. Культурні українсько-словацькі відносини.

Висновки.

Список використаної літератури.


Вступ

Актуальність теми. Словацька Республіка (СР) - безпосередній західний сусід України. І незважаючи на те, що ця невелика центральноєвропейська держава значно - майже в десять разів поступається Україні масштабами території та чисельністю населення, рівень двосторонніх українсько-словацьких відносин міждержавного співробітництва повністю відповідає цивілізованим стандартам стосунків розвинених європейських демократій.

У зв’язку із зазначеним дослідження становлення і розвитку міждержавних відносин України та Словацької республіки в нових історичних умовах набуває особливої актуальності.

У цьому контексті представляє науковий і практичний інтерес аналіз процесу становлення системи ефективної взаємодії насамперед державних структур України і Словацької республіки, які реально і визначають кроки з основних напрямів, видів і форм українсько-словацьких відносин.

Складовою частиною або підрівнем міждержавного українсько-словацького співробітництва є взаємодія і транскордонна співпраця регіонів двох країн. Слід констатувати, що впродовж 1990-х років сформувалися в основному цілісна система, структура і рівні міждержавного українсько-словацького співробітництва.

Зміна геополітичної ситуації на європейському континенті в перші роки третього тисячоліття внаслідок розширення трансатлантичних і загальноєвропейських структур на Схід, згідно з рішеннями Празького самміту НАТО (листопад 2002 р.) та Копенгагенського самміту Європейського Союзу (грудень 2002 р.), в тому числі вступ Словацької республіки у 2004 р. до НАТО і ЄС, однак, потребує серйозного переосмислення стану і перспектив стосунків між Україною і Словаччиною. Актуальним тому є узагальнення досвіду їх міждержавного співробітництва у ракурсі євроінтеграції та формування цивілізованої європейської моделі добросусідських відносин, з метою збереження і розвитку найбільш ефективних його напрямів, видів і форм та адаптації українсько-словацьких стосунків до нової системи взаємодії України з ЄС та НАТО.

Хронологічні межі роботи— початок 1991-тих років - кінець 2007 року — обумовлені набуттям незалежності Україною в 1991 р., а Словацькою республікою — в 1993 р. та перетворенням їх внаслідок цього у суверенних суб’єктів міжнародних відносин і міжнародного права.

Об’єктом дослідженняв магістерській роботі є процес становлення і розвитку цілісної системи добросусідських, партнерських відносин між суверенними українською та словацькою державами.

Предмет роботи охоплює основні напрямки, види і форми взаємодії головних складових елементів системи міждержавного україно-словацького співробітництва: механізм міждержавних зовнішньополітичних, зовнішньоекономічних і культурно-освітніх відносин.

Головні методологічні принципидослідження наукова об’єктивність, історизм, історичний плюралізм та поєднання цивілізаційного і спеціального підходів до вивчення процесу становлення та розвитку українсько-словацьких відносин.

Методи дослідження.Методологічною та теоретичною основою магістерської роботи є системний підхід до аналізу процесів і явищ, які характеризують україно-словацькі міждержавні відносини, для чого використовувалися загальні наукові методи емпіричного та теоретичного пізнання: системний підхід, аксіоматичний, метод історизму, методи абстрагування, аналогії та порівняльного аналізу, синтезу.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження — розкрити еволюцію основних напрямів, видів та форм українсько-словацьких міждержавних відносин на базі аналізу процесу становлення і розвитку добросусідських відносин і основ системи стратегічного партнерства між Україною та Словацькою республікою.

Досягнення зазначеної мети відбувається через виконання наступних завдань:

- аналіз передумов та виділення етапів становлення відносин співробітництва між Україною і Словацькою республікою;

- характеристика процесів формування основ українсько-словацького стратегічного партнерства і добросусідських відносин;

- аналіз співпраці двох держав у зовнішньополітичній сфері та з питань вдосконалення договірно-правової бази українсько-словацького співробітництва;

- вивчення чинників і напрямів розвитку зовнішньоекономічних зв’язків між Україною та Словацькою республікою;

- дослідження українсько-словацьких взаємозв’язків у культурно-духовній сфері;

- характеристика специфіки транскордонного і міжрегіонального українсько-словацького співробітництва;

- узагальнення досвіду українсько-словацького міждержавного співробітництва з розробкою рекомендацій практичного характеру, спрямованих на покращення добросусідських відносин між країнами.

Джерельну базу роботи складають декілька типів джерел, які використовувались при написанні роботи. Головну увагу було приділено конституціям обох країн[1], договорам[2], угодам[3], протоколам[4] та іншим міжнародно-правовим документам, що регулюють українсько-словацьке міждержавне спiвробiтництво. А також опубліковані офiцiйнi статистичнi матерiали, зокрема, статистичні щорiчники України і СР, матеріали загальнодержавних переписів населення Словаччини в 1991 р. та 2001 р., України – в 1989 р. і 2001 р., зовнiшньоекономiчна i регiональна статистика.

Специфіку українсько-словацьких відносин розглядали в своїх працях також Гожій С.Я., Єременко В.І., Іванишин М.В., Кучерів І.С., Мєсєжніков Г.В., Мірошниченко О.О., Якубяк М.О., Колесніченко А.В., Яшкіна С.В. Однак і ці публікації є нечисленними, переважно оглядовими, системно не характеризують українсько-словацьке політичне та економічне співробітництво і його вплив на зовнішню політику України.

Серед українських дослідників даної теми, слід сказати про праці Гершкова І.Н., Гордєєва Т.Д., Грущинська Н.Є., Долішній М.В., Єршов І.С., Литвин В.М., Мітряєва С.І., Новіков Г.М., які в основному досліджували лише окремі аспекти українсько-словацьких відносин.


Розділ 1. Основні концепції українсько-словацьких відносин 1991-2006 рр.

1.1. Чинники та нові умови розвитку відносин між Україною і Словаччиною

Новітня історія українсько-словацьких міждержавних відносин офіційно бере початок з 1 січня 1993 р. Саме тоді на політичній карті європейського континенту і світу з'явилася нова незалежна держава - Словацька Республіка. Цивілізований взаємопогоджений процес політичного саморозпуску Чеської і Словацької Федеративної Республіки в 1992 р. справедливо йменується "розлученням по-чехословацьки". Поваги заслуговує навіть продумана до найдрібніших деталей процедура розподілу федерального майна між новоствореними Словаччиною і Чехією за пропорцією 1:2 - згідно з принципом співвідношення потенціалів кожної із республік, у т. ч. кількості населення (близько п'яти в СР і десяти млн. осіб у ЧР)[5].

Попри дискусії навколо результатів і наслідків національно-державного усамостійнення через розпад єдиної федерації, що, як подеколи ностальгійно і в Україні за радянським минулим, тривають у словацькому і чеському суспільстві до сьогодення, вельми цікавим є такий момент. Як згадує колишній останній голова федерального уряду ЧСФР (1992 р.) Я. Стражскі, словацька делегація, очолювана В. Мечіаром, на переговорах улітку 1992 р. з чеським представництвом, керованим В. Клаусом (теперішнім президентом ЧР), своєрідно, з прицілом на стратегічну перспективу обгрунтовувала необхідність проголошення незалежності Словаччини і Чехії. Політичні лідери словаків стверджували, що за майбутнього вступу, наприклад, єдиної чехословацької держави до Європейського союзу насамперед чехи сприйматимуться як державницька нація, а словаки залишаться в об'єднаній Європі в статусі хіба що регіонального народу. І лише усамостійнення Словаччини дасть змогу словацькому народу увійти до складу ЄС як державотворчій нації - на рівних правах і засадах із чеським народом та його суверенною державою. Добре відомо, що словацькі демократичні політики різного ідейного спрямування відразу після антитоталітарної революції 17 листопада 1989 р. закликали до надання Словаччині "власного крісла" у Європі або самостійної словацької "зірочки" на синьому прапорі ЄС.

Домінанту європейського спрямування з перших днів незалежного державотворення початку 1990-х років у Словаччині, як і в Україні, однак, було зовсім непросто впроваджувати