Національний тероризм на прикладі країн Близького Сходу

Вступ.

Розділ I. Феномен національного тероризму (де проходе границя між тероризмом та національно-визвольним рухом).

Розділ II. Прояви національного тероризму у близькосхідному регіоні.

Висновки.

Список використаної літератури.


Вступ

Розвиток сучасного світу характеризується існуванням гострих глобальних проблем, серед яких, поряд з такими «традиційними», як термоядерна, екологічна, енергетична, демографічна та продовольча, значне місце сьогодні займає проблема організованої злочинності та тероризму. Як складова частина загальносвітової політичної реальності тероризм охоплює все нові регіони та соціальні верстви, наполегливо перетворюючи світове суспільство у свого заручника. Якщо у 1980 р. у світі було зафіксовано 500 терактів, то у 1996 р. їхня кількість склала понад 5 тисяч.

Актуальність теми. Тероризм як небезпечне явище у політичному, соціальне-економічному житті, міжнаціональних відносинах світового співтовариства став об'єктом активної уваги політологів, юристів, істориків, психологів та інших науковців. Але, незважаючи на значний суспільний інтерес, чіткої теорії тероризму, яка б з точки зору кримінологічної науки викрила суттєві характеристики цієї небезпеки і, тим самим, вказала на шляхи його локалізації, створення можливостей для протидії, на сьогодні ще не розроблено.

Така слабка науково-теоретична озброєність проти тероризму має свої пояснення. Найбільш значні напрацювання науковців у цій галузі, які глибоко досліджують історію тероризму, його суспільно-політичні, соціально-економічні, релігійні та інші передумови, припадають на 60-80-ті роки. Серед них можна назвати праці В.Лакера «Тероризм», Ф.Тессандорі «Про червоні бригади», Л.А.Моджорян «Тероризм: правда і вигадки», Є.Г.Ляхова «Тероризм і міжнародні відносини»[22], Ж.Діспо «Машина терору», а також монографії та статті д.Александера, Дж.Бейкера, Дж.Белла, Ч.Добсона, Б.Дженкінса, М.Крен-щоу, Д.О.Брайена, А.Політі, П.Уілкінсона, А.Курца, М.Ренсторпата інших, у постперебудовний період вийшли в світ роботи таких учених, як В.В.Вітюка, Н.С-Бєглової, М.Я.Лазарєва, В.С.Коміссарова, А.Є.Жалінського, С.О.Ефірова, В.В Лунєєва, Ю.М.Антокяна та інших. В Україні теоретичними дослідженнями щодо проблем боротьби з тероризмом, на жаль, займається небагато спеціалістів (В.О.Глушков, В.В.Крутов, В.П.Ємельянов, Д.Б.Глущенко та ін.).

У дослідженнях сучасних фахівців в основному превалює тенденція до надання оцінки стану тероризму, прогнозується подальше зростання його небезпечності. У кращому випадку аналізуються і досліджуються фактори другого порядку; проблема зброї, недосконалість законодавства, питання міграції, взаємоінформації і под. Докорінні ж причини кримінологічного, етнотериторіального, політичного та соціально-економічного характеру, усунення або послаблення яких суттєво б підірвало базу, на якій існує та паразитує тероризм, залишаються поки що без належної уваги.

Тероризм перетворився у своєрідний інструмент вирішення різноманітних конфліктів. Причому, при відносно скромних витратних механізмах реалізації терористичних актів, масштабність цілей зростає: тероризм уже посягає на коригування внутрішньополітичних, і здебільшого міжнародних рішень лідерів держав та міждержавних утворювань.

Актуальність теми дослідження зумовлена справді унікальною роллю близькосхідного регіону в світовій політиці, необхідністю встановлення причинно-наслідкових зв’язків між "гарячими" і "холодними" фазами військово-політичної кризи на Близькому Сході як передумови для забезпечення прогресу в розв'язанні арабо-ізраїльського конфлікту; відсутністю комплексного дослідження в сучасній науковій літературі, де б розглядався цей регіональний конфлікт в контексті вивчення процесів глобалізації.

Мета дослідження: показати витоки та охарактеризувати національний тероризм на прикладі країн Близького Сходу.

Для досягнення цієї мети у роботі вирішується ряд задач::

- розкрити теоретичні та нормативно-правові проблеми визначення і дослідження феномену тероризму;

- здійснити аналіз сучасної практики боротьби з тероризмом та перспектив її удосконалення;

- показати державну політику протидії тероризму, як фактор забезпечення національної безпеки.

Об’єктом дослідженняє близькосхідний тероризм в системі міжнародних відносин. Предметом дослідження є теоретичні аспекти державної політики протидії тероризму, як фактора суспільної стабільності.

Методи дослідження: У процесі роботи використані загальнонаукові методи дослідження. Основними з них є системний підхід, аналіз та синтез, порівняння, класифікація тощо, які застосовані окремо або в комплексі під час виявлення проблематики, визначення предмета дослідження, узагальнення невирішених питань, пошуку удосконалення державної системи протидії тероризму в Україні.

Теоретична та методологічна база дослідженняскладається з трьох груп творів: 1. законів України „Про правові основи держави: Збірник законів станом на 15 березня 2005 року”; 2. наукових монографій та збірок, таких як: Антипенко В. Ф. „Тероризм: кримінологічна та кримінально-правова характеристика”, Грачев А. С. „Политический экстремизм”; 3. суспільно-політичної літератури: Замойский Л. П. „Тайные пружины международного терроризма”, Минна Р. „Мафия против закона”, Несук М. Д. „Про тероризм справжній і вигаданий”, Моджорян Л. А. „Терроризм : правда и вымысел” та інш. 4. статей з наукових журналів „Вісник Академії правових наук України”, „Вопросы философии”, „Політика і час”, „Международная жизнь”, „Право Украины”, „Социологические исследования”, „Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України” та інш.

До числа новітніх досліджень з близькосхідної проблематики у Росії можна віднести серії публікацій та збірників, ініційованих Інститутом сходознавства РАН та Інститутом вивчення Ізраїлю та Близького Сходу, праці Є.Сатановського, К.Полякова, А.Хасянова, В.Ахмедова, В.Юрченка.

Структура роботи: робота складається із вступу, 2-х теоретичних розділів, висновків, списку використаних джерел (25) і має загальний обсяг 30 сторінок.


Розділ I. Феномен національного тероризму (де проходе границя міжтероризмом та національно-визвольним рухом)

Загальновідомо, що термін “тероризм” від латинського “teror”— страх, жах. За підрахунками різних авторів існує близько 200 понять тероризму, жодне з яких не визнано поки що класичним.

Виходячи з цього, було запропоновано теоретично обґрунтоване і, на мій погляд досить оптимальне визначення:

“Тероризм — це особлива форма насильства, сутнісною властивістю якої є залякування, намір створити атмосферу жаху, обстановку соціальної незахищеності, дестабілізувати політичну ситуацію з метою змушування владних структур прийняти вигідні для терористів рішення.”

Знаючи, що криється за поняттям тероризму розглянемо деякі його типи:

1.1)Політичним тероризмом визначаються усі прояви терористичної

активності, що направлені на зміну суспільного устрою в цілому в будь-якій його частині.

1.2) Національний тероризм здійснюється за етнічними ознаками.

1.3) Сеператиський тероризм проводиться національно-політичними групами, що борються за суверенітет чи розширення автономії історичної території проживання.

1.4) Національно-визвольний тероризм здійснюється народами окупованих чи колонізованих держав проти представників країни-агресора. Мета - відновлення державного суверенітету.

1.5) Територіально-сепаратистський тероризм явище мало поширене. Він здійснюється в межах однієї держави представниками панівної нації з вимогами представлення суверенітету будь-якій частині країни.” Цю форму тероризму використовують чеченці з метою відстоювання своїх інтересів.

Розглянемо соціально-психолгічний аспект розвитку тероризму:

“Варто спробувати визначити психологічний профіль осіб, спроможних до вчинення терористичних актів, або, кого можуть використати керівники таких терористичних груп для подібних діянь… Насамперед, це особи, що не реалізували себе в політичній сфері, але рвуться до влади і які мають комплекс неповноцінності,-вважає психолог, професор В.Ф.Пирожков,- із ними поєднуються елементи, які мають бандитські наміри, уже пролили кров і спроможні за гроші виконати будь-яке замовлення терористичних організацій.”[19, c. 6-8]

Я вважаю, що слід погодитися з цією думкою, хоча норми права, що пов’язані з покаранням терористичних діянь, можна побачити в багатьох розділах Кримінального Кодексу України. Як визначив А.Шопенгауер:”Для злості та жорстокості, страждання та скорботи інших сомі по собі є метою, а вчинення їх –насолодою.”

Ісламська етика та естетика смерті, отже, є однією з підвалин ісламського тероризму.

Ісламським терористам взагалі властивий високий ступінь залученості до теракту, що є однією з відмінно