Природно-рекреаційний потенціал Київщини та його використання в туризмі

Вступ.

Розділ 1. Загальна характеристика потенціалу Київської області.

1.1. Фізико-географічна характеристика Київської області.

1.2. Короткий нарис історії Київської області.

1.3. Соціально-економічний розвиток області.

Розділ 2. Природно-рекреаційні та історико-культурні ресурси Київської області.

2.1. Природний потенціал Київської області.

2.2. Історико-культурні пам'ятки Київської області.

Розділ 3. Характеристика туристичної галузі Київської області: сучасний стан і перспективи розвитку.

3.1. Основні етапи розвитку українського туризму.

3.2. Туристичне районування Київської області.

3.3. Аналіз туристичного ринку Київської області.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Актуальність теми. Водночас туризм є однією з найприбутковіших галузей світової економіки і по своїй економічній віддачі вийшов на її провідні позиції: на нього припадає близько 10% виробленого у світі валового продукту та близько 30% світової торгівлі послугами. Також ним акумульовано близько 7% світових капіталовкладень. Кількість міжнародних туристичних мандрівок постійно зростає (з 25 млн. у 1950 р. до 675 млн. у 1998 р.), відповідно доходи від готельно-туристичних послуг також підвищуватимуться прискореними темпами і можуть зростати від 445 млрд. дол. у 1998 р. до приблизно 2 трлн. дол. у 2020 р. (за припущеннями). За даними Всесвітньої туристичної організації, щорічно подорожує більше 800 млн. чоловік. Примітним є те, що більш ніж в 40 країнах світу туризм є основним джерелом надходжень національного бюджету, а в 70 – однією з трьох статей. Наприклад, в Іспанії частка прибутків від іноземного туризму в загальній сумі надходжень від експорту товарів та послуг складає 35 %, на Кіпрі та в Панамі – понад 50 %, на Гаїті – більш як 70 %і.

На фоні бурхливого розвитку світового туризму закономірно постає питання про роль України на світовому ринку туристичних послуг. З моменту проголошення незалежності молода українська держава впевнено стала на шлях розбудови власної туристичної галузі. За час, що минув, завершується процес переорієнтації вітчизняного туризму з частини народногосподарського комплексу колишнього СРСР у самостійну розвинену галузь. В умовах розбудови української держави туризм стає дійовим засобом формування ринкового механізму господарювання, надходження значних коштів до державного бюджету, однією з форм раціонального використання вільного часу, проведення змістовного дозвілля, вивчення історії українського краю, залучення широких верств населення до пізнання історико-культурної спадщини. Розвиток туризму в Україні особливо актуальний, оскільки саме завдяки туризмові Україна може поліпшити соціально – економічну ситуацію. Зважаючи на місце і роль туризму в житті суспільства, держава проголошує його одним із пріоритетних напрямів розвитку національної культури та економіки.

Одним із найпривабливіших туристичних районів України є її столична область – м. Київ та його історично-культурні пам’ятки. Серед цих пам’яток, що приваблюють туристів зі всієї України та світу, особливо яскравими є – Києво-Печерська Лавра, Золоті Ворота, Софійський собор, Золоті ворота, Георгіївський і Ірининський монастирі, Кирилівська церква (50-і рр. XІІ ст.), Ільїнська церква (1692), корпуса Київської академії (XVІІІ - поч. XІ ст.), Андріївська церква (1747- 1753), Маріїнський палац (1750-1755), Кловський палац (1752-1756), Контрактовий будинок (1815-1817), Владимирський собор (1862-1882), Оперний театр (1901), Будинок Державного банку (1902-1905), Бессарабський критий ринок (1910-1912) і ін.

Київ один із самих зелених міст світу. У ньому розташувалося більш 60 парків, на його вулицях цвітуть липи і каштани. У Києві два ботанічних сади: старий, біля університету і Центральний республіканський ботанічний сад Національної академії наук України (закладений у 1935 році). Уздовж правого берега Дніпра розкинувся Центральний парк культури і відпочинку. На Трухановім і прилеглому островах зеленіє Дніпровський парк. До нього відноситься і молодий Парк дружби народів. Усі знають Зоологічний парк і Гідропарк.

Зважаючи на значний культурний потенціал Київської області, автор і обрала темою своєї курсової роботи: «Природно-рекреаційний потенціал Київщини та його використання в туризмі».

Об’єктом дослідженняє природний та культурно-історичний потенціал київської області.

Предметом дослідженнявиступає роль природно-рекреаційного потенціалу Київщини та його використання в туризмі.

Географічними рамкамикурсової роботи є територія Київської області за сучасним територіально-адміністративним поділом України.

Хронологічні рамкикурсової роботи охоплюють період від моменту створення міста Києва до сьогодення.

Джерельна базаскладає 22 джерела, зокрема при написанні роботи були використані підручники «Історія туризму в Україні», «Історія екскурсійної діяльності в Україні» , «Менеджмент туристичної індустрії» туристична статистика Держкомстату була взята з сайту державної туристичної адміністрації - http://tourism.gov.ua.

Мето курсової роботиє всебічне дослідження природно-рекреаційного потенціалу Київщини.

Для досягнення зазначеної мети, автор ставить перед собою наступні завдання:

  • визначити природно-рекреаційні та історико-культурні ресурси Київської області;
  • охарактеризувати туристичну галузь Київської області: сучасний стан і перспективи розвитку;
  • дослідити основні етапи розвитку українського туризму;
  • проаналізувати туристичний ринок Київської області.

Структура роботи. Відповідно до мети та завдань дослідження курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та джерел, додатків.


Розділ 1. Загальна характеристика потенціалу Київської області

1.1. Фізико-географічна характеристика Київської області

Територія області з давніх-давен освоєна людьми, нашими предками-трипільцями, які вперше в Європі засіяли зерна відомого всім нині українського хліба. Київська область заснована 27 лютого 1932 року. Розташована в середній течії Дніпра з його притоками — річками Рось, Десна, Ірпінь, Трубіж, Прип'ять та іншими. Протяжність Дніпра в межах області — 246 км. Київщину пронизує 177 річок.

Розташована на півночі України в басейні середньої течії Дніпра. Утворена 27 лютого 1932 року. Площа-28,1 тис. км2. Центр області – столиця України, місто-герой Київ.

Київська область межує на Сході з Чернігівською і Полтавською, на Південному-Сході і Півдні з Черкаською, на Південному-Заході з Вінницькою, на Заході з Житомирською областями України, на Півночі з Гомельською областю Білорусі.

Найбільшими містами є Біла Церква, Бориспіль, Бровари, Васильків, Ірпінь, Фастів.

Рельєф рівнинний із загальним похилом до долини Дніпра. Поверхня більшої частини області – хвиляста рівнина, розчленована річковими долинами, ярами й балками.

В області є 13 водосховищ, понад 2 000 ставків, майже 750 невеликих озер.

Область поділена на 25 районів, нараховує 25 міст, у тому числі міст обласного значення (включаючи м. Прип'ять) і 14 — районного значення, 30 селищ міського типу, 1 129 сільських населених пунктів. Усього населених пунктів — 1 184. В області є 686 місцевих рад: із них обласна — 1, районних — 25, міських (обласного значення) — 10, міських (районного значення) — 14, селищних — 30, сільських — 606. [9, c.8-10]

Кількість наявного населення області складає 1 763,8 тис. осіб, у тому числі: міське — 1 049,7 тис. осіб, сільське — 714,1 тис. осіб; щільність населення на 1 км² — 63 особи. Чисельність економічно-активного населення становить 846,9 тис. осіб, у тому числі працездатного віку — 776,1 тис. осіб. Чисельність працівників у віці 15-70 років, зайнятих економічною діяльністю, складає 791 тис. осіб, із них працездатного віку — 720,2 тис. осіб.

Поверхня області переважно рівнинна. Північна частина області розташована в межах Поліської низовини. На сході територія області захоплює частину Придніпровської низовини. Найбільш підвищені і розчленовані — південні та південно-західна частини, які належать до Придніпровської височини. В області — 130 територій та об'єктів природно-заповідного фонду (площею 31,3 тис. га). До складу природно-заповідного фонду загальнодержавного значення області входить 14 заказників, дві пам'ятки природи, один дендрологічний парк, три пам'ятки садово-паркового мистецтва.

Клімат — помірно-континентальний. Середня температура січня — -5,6°С, липня — +19,3°С. Річна кількість опадів становить 570-610 мм.

Корисні копалини на Київщині це переважно будівельні матеріали: граніти, гнейси, каолін, глина, кварцеві піски. Є поклади торфу і джерела мінеральних вод. При цьому, чималі запаси корисних копалин є нерозвіданими і, за умови вкладання коштів у їх розвідку, можуть бути використаними для розвитку бізнесу, зокрема в будівельній сфері, хімічній промисловості, тощо.[14, c.3-7]