Інтерпретація англомовного жарту з лінгвістичною основою

Вступ

Розділ І Лінгвокультурні характеристики англійського жарту

1.1. Гумористичне спілкування та його ознаки

1.2. Англійський гумор як лінгвокультурне явище

Розділ ІІ  Лінгвокультурні ознаки англійського мінімального гумористичного тексту

    2.1. Гумор у фонетиці

    2.2. Гумор у словотворенні

    2.3. Гумор у граматиці

    2.4. Жарти у правописі

    2.5. Лакунарність мінімального гумористичного тексту

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Тема роботи:  „Інтерпретація англомовного жарту з лінгвістичною основою”.

Актуальність роботи:

1. гумор та жарти є необхідним елементом спілкування, але багато характеристик гумору ще не вивчені в лінгвістичній літературі;

2. неминучою характеристикою міжкультурного спілкування є комунікативні збої, в силу розбіжності картин і потребують лінгвокультурногопояснення,

3   пояснення й запобігання комунікативних збоїв, викликаних нерозумінням англійського гумору, дуже важливо як для лінгвістичною теорії, так і для практики міжкультурного спілкування.

   В основу роботипокладенатака гіпотеза: сенс англійського гумористичного тексту визначається ціннісної картиною світу, яка відбивається  в стереотипах поведінки англійців.

    Мета роботи встановити лінгвокультурніхарактеристики англійського жарту. Для виконання поставленої було розв'язано такі завдання:

 1)      охарактеризувати англійський жарт як  явище;

 2)    встановити основні типи нерозуміння англійських анекдотів при  між культурному  спілкуванні,

 3) виявити  лінгвокультурні ознаки англійського мінімального гумористичного тексту  та вказати  шляхи їх аналізу.

Теоретична значущістьданої роботи полягає в тому, що ця робота робить відповідний внесок  в розвиток теоретичного дискурсу  теорії  в області лінгвістики гумористичного мовного дійства та жарту.

Практична цінність роботиполягає в тому, що її  результати можуть бути використані в практичних курсах по стилістиці  англійської мови та інтерпретації тексту.

Методи: використовувалися інтерпретаційний аналіз, інтроспективний та понятійний  методи.

Об`єкт дослідженняявляється сучасний англійський жарт.

 В якості  предмета дослідження розглядаються його лінгвокультурні характеристики.

    На думку М.В. Хардіна, комічному у всіх його проявах притаманна одна загальна риса – протиріччя у самому широкому розумінні, тобто таке, яке містить в собі поняття гумору, іронії, сатири, сарказму, які лінгвістично виражаються однаковими мовними засобами. В основі всіх таких засобів комічного  є алогізм, який характеризується як стилістичний прийом навмисного порушення логічних зв`язків з метою створення комізму. [20, с.3-4]

   Але форми комічного різноманітні. В ньому завжди є два протилежні елементи, один з яких здається позитивним і пригортає до себе увагу, а насправді виявляється негативним проявом. Почуття гумору є різновидом естетичного почуття, яке завжди ґрунтується на високих естетичних ідеалах. Гумор притаманний естетично розвиненому розуму, який спроможний швидко, емоційно-критично оцінювати сутність явища, який схильний до несподіваних порівнянь, зіставлень і асоціацій.

   З точки зору лінгвістики, природа гумору була досліджена Г.Г. Поцепцовим [21, с.11]. Автор зазначає, що гумор існує в двох формах: ситуативний гумор та гумор з лінгвістичною основою. Г.Г. Поцепцов стверджує, що гумористична ситуація можлива лише при наявності спостерігача, який слідкує за актантами комунікації та реєструє зміщення об`єкта комунікації.

    Гумористичний ефект жартів з лінгвістичною основою відбувається за рахунок відсутності співвідношення „один до одного”. Між формою, тобто зовнішнім проявом, мовної одиниці та її значенням (внутрішнім проявом), а також за рахунок „непорозумілості”, що викликана збігом або приблизністю значення лінгвістичної одиниці з її формальним проявом.

    Таким чином, вище було розглянуто причини та механізми виникнення гумору. Категорія комічного є категорією психологічною, естетичною, лінгвістичною. Гумористичний ефект жартів з лінгвістичною основою досягається за рахунок відсутності співвідношення між зовнішнім проявом мовної одиниці та її значенням.

Розділ І. Лінгвокультурні характеристики англійського гумору

1.1. Гумористичне спілкування та його ознаки

     Гумористичне спілкування обумовлено наміром викликати добродушний сміх як реакцію на безглуздість. У колективній мовній свідомості виділяються такі ознаки повідомлення про смішну ситуацію:

1) протиставлення того, хто розповідає про гумористичну подію, жартує, прагне викликати сміх, і того, хто реагує на таке повідомлення, розуміє, або  не розуміє жарт;

2) добре або зле ставлення до адресата чи предмета мови (гумор і глузування);      3) витонченість або простота подання смішною ситуації;

 4) пряме або непряме висловлення глузливого відношення того,  хто говорить до адресата або об'єкта мови (звичайна жарт і іронія);

 5) жанрова фіксація кумедного в усному або письмовому тексті (жарт, анекдот, комедія, бурлеск, пародія, частівка, лимерик тощо.)[1, с.43]

   Основні наукові уявлення про гумор  зводяться до наступних ознак:

  • у філософії -  це оцінкове протиставлення несерйозного, ігрового початку серйозному, діловому; 
  • в естетиці  -  це м'яка форма критики потворного і неприємного;
  •  в психології -  це несподівана розрядка емоційного напруги;
  •  в соціології -  це карнавальне перевертання соціальних цінностей.[1, с.140]

    Підсумовуючи наукове і життєве розуміння кумедного, ми пропонуємо класифікацію видів сміху на підставі наступних критеріїв:

 1) наявність або відсутність об'єкта,

 2) позитивне або негативне емоційне ставлення до об'єкта;

 3) публічність (обрядовість) або непублічність.

    Таким чином, протиставляються обрядовий і необрядовийсміх, в рамках не обрядового фізіологічний і нефізіологічний  сміх, в рамках останнього - добродушний і уїдливий сміх.

  Лінгвокультурне вивчення гумору передбачає пріоритетне висвітлення тих перевернутихцінностей, які актуальні для порівнюваних культур. Ці цінності можуть отримати різне висловлення в гумористичних текстах.

    Гумористична мовленева дія виділяється на основі тональності як ознаки спілкування, протиставляється серйозному інформаційному обміну, встановленню контакту, церемоніальній мовній дії і може бути обмірювана в просторі, утвореному координатами "дружня  - недружня комунікація" і "серйозна - несерйозна комунікація". За ступенем серйозності пропонується встановити чотири основних позиції (серйозне, напівсерьйозне, жартівливе, блазнівське спілкування), за рівнем дружелюбності в мовленнєвому спілкуванні  також чотири позиції (дружня бесіда , недружня бесіда, вороже спілкування). У отриманійматрицітипів тональності лежатьжарти - натяки, відверті жарти, етикетні жарти. Напівсерйозне, жартівливе і блазнівське спілкування різняться за рівнем самоконтролю комунікантів,цяознака виключно важливадля англійської лінгвокультури.[5, с.43]

Гумористичні мовні дії уявляють собою двухступеневі комунікативні рівніі можуть бути представлені першої позицією у схемі, що складається з чотирьох можливих варіантів:

1) жартівлива інтенція - жартівлива реакція,

2) жартівлива інтенція - серйозна реакція,

3) серйозна інтенція - жартівлива реакція,

4) серйозна інтенція - серйозна реакція.[1, с.53]

При моделюванні гумористичних мовних дій в лінгвокультурномуаспекті представляється доцільним висвітлення:

 1) специфічних для цієї культури зразків мовної поведінки Дорослого, Дитини і Батька(за Е.Берном),  [5, с.87]

2) переважної орієнтації на один із цих типів поведінки,

3) униканняодного з типів поведінки.

 Типологія учасників гумористичної мовної дії може бути також побудована на підставі певних психотипів,які беруть участь у гумористичному  спілкуванні і схильних, відповідно, до жартівливої поведінки, або до розиграшів і глузування, або до жартів-натяків і етикетних  жартів. Такі психотипиуніверсальні, але існує етнокультурна специфіка поведінки кожного з них, яка виражається, насамперед,  прийнятою в даній лінгвокультурі  нормі щирості і тактовність поведінки. Англійська лінгвокультура характеризується високою вимогливістю дотримання тактовності. [18,c. 76]

   Характерними ознаками ситуації англомовного гумористичного спілкування є такі моменти:

1)  комунікативний намір учасників спілкування уникнути серйозної розмови,

2) гумористична тональність спілкування, тобто прагнення скоротити дистанцію і критично переосмислити в м'які