Я-концепція особистості

ВСТУП.

Актуальність дослідження.Перспективи, що відкриваються сьогодні перед Україною вимагають залучати спеціалістів здатних глибоко розуміти, прогнозувати та планувати соціальну реальність. Серед професійних сфер діяльності від яких великою мірою залежить майбутній розвиток держави і суспільства особливе місце належить соціальній роботі.

Соціальна сфера - досить широке поняття, щопоєднує результати практичної діяльності у всіх сферах нашого життя - економіці, політиці, ідеології, культурі. Люди різняться своїм статусом, матеріальним добробутом, інтелектуальними інтересами та духовними потребами, але всі прагнуть визнання з боку держави та суспільства їх унікальної цінності. Інакше кажучи, члени суспільства бажають щоб державні інститути враховували їх інтереси та створювали умови для захисту їх прав та потреб. Активну роль в роботі такого захисного механізму покликані відіграватименеджери соціальної сфери. Саме спеціалісти цієї професії аналізують проблеми різних категорій громадян і планують роботу соціальних працівників, котрі допомагають цим людям вирішувати соціальні питання та створюють можливості для реалізації їхніх здібностей.

У сучасному суспільстві за умов стрімкого розвитку економічної, політичної, соціальної та сфери послуг професія менеджера вважається досить новою та перспективною. Але дослідження свідчать, що в багатьох організаціях відсутнє усвідомлення того факту, що професія менеджера містить у собі великі запити до кандидата. Менеджер у сфері соціальної роботи повинен відповідати високому професійному рівню.

Ситуація, що склалася в країні свідчить про те, що рівень багатьох організацій, у тому числі соціальних, занизький для надання ефективних, професійних, кваліфікованих та якісних послуг населенню.

Неефективність організацій можна пояснити відсутністю цілісної та інтегрованої професійної Я-концепції, необхідних знань та навичок у людей, які виконують функції менеджерів та по суті являють собою організаційне ядро. Дослідження показали, що в уявленнях багатьох менеджерів відсутня модель їхньої професійної діяльності. Ситуація ускладнюється тим, що на сучасному етапі становлення менеджменту соціальної роботи не існує адекватних та розроблених методик навчання щоб змоделювати її, а відсутність інтегрованої та розвиненої професійної Я-концепції не дає можливість самостійно вирішити наявне ускладнення.

У зв'язку з цим соціальна захищеність людини, різних категорій населення може бути досягнута, в першу чергу, завдяки розвитку соціальної політики, державних та недержавних форм допомоги і підтримки населення. Все це привело до організації і розвитку діяльності органів соціального захисту населення, соціальних служб, благодійних фондів, а також посиленню уваги до питань діяльності професійних управлінських кадрів (менеджерів) у сфері соціальної роботи.

Ефективність органів соціальної допомоги в сучасних умовах багато в чому визначається якістю її організації, управління, професіоналізмом управлінських кадрів. Управління соціальною роботою є необхідною умовою для функціонування будь-якої соціальної організації, установи.

Наукові дослідження в даній області були сконцентровані на розгляді структури та змісту, функціональних особливостей соціальної роботи як виду професійної діяльності (В.Г. Бочаров, В.І. Грігорьєв, Н.С. Данакин, Л.Д. Деміна, І.А. Зимня, І.М. Лавріненко, А.І. Ляшенко, П.Д. Павленок, А.С. Сорвіна, Е.Г. Сорокин, Л.В. Топчий, Е.І. Холостова). Проводилися дослідження, присвячені професійній підготовці фахівців соціальної роботи в системі вищої професійної освіти (Н. П. Клушина, В. А. Никітін, В.А. Сластенін та ін.).

Спроба поєднувати теоретичний, методологічний, методологічний і практичний матеріал по менеджменту в соціальній роботі була зроблена вченою А.І. Войтенко, В.І. Жук, Е.І. Комаровою також проводилися дослідження, направлені на формування та розвиток особистості соціального працівника як професіонала (С.І. Грігорьева, М.В. Фірсов, Е.І. Холостова, Н.Б. Шмельова, Т.І. Яркина, та ін.).

На сьогодні вже існують фундаментальні праці, присвячені дослідженню Я-концепції особистості в різних сферах професійної діяльності (К.О. Абульханова-Славськая, В.С. Агапов, М.В. Василец, Т. Л. Грігорьева, А. А. Деркач, М. Е. Колесникова, Р.Л. Кричевський, В.Н. Маркина, А. В. Каїмов, Е.В. Прокопьева). Проте в жодній з відомих нам робіт не розглядаються проблеми професійної Я-концепції менеджера у сфері соціальної роботи, що обумовлює необхідність теоретико – методологічного, емпіричного осмислення досліджуваної проблематики направленого на вдосконалення управлінської діяльності в органах соціальної допомоги населенню, на підвищення якості та ефективності управління.

Актуальність теми даного дослідження визначається низкою суперечностей:

- між стрімкими змінами в соціально-економічній сфері суспільства, що пред'являє досить високий рівень вимог до професійної діяльності управлінських кадрів в області соціальної роботи, і низьким рівнем розвитку професійної управлінської діяльності менеджерів соціальної роботи в Україні;

- між реальним рівнем розвитку професійної Я-концепції менеджера соціальної роботи й необхідністю підвищення, стимулювання професійного самовдосконалення менеджерів у сфері соціальної роботи.

Стан наукової розробленості проблеми дослідження.

Проблема дослідження структури Я-концепції, її механізмів розвитку і функцій в діяльності особистості знайшла відображення в роботах К.А.Абульханової, В.С.Агапова, Б.Г.Ананьева, Р.Бернса, Н.І.Бетанелі, А.А.Бодальова, Н.В. Боровікової, А.В.Бояринцевої, Т.Л. Григорьєвої, А.А. Деркача, У. Джеймса, І.В. Кулікова, Р.Л. Кричевського, В.Н. Маркина, Н.Ю.Мітюріної, С.Ф. Мурашко, С.Р.Пантілєєва, А.А.Реана, Т.І. Салімової, В.В. Століна, М.В. Федотової, Н.Ю.Хусаїнової, І.Е.Шейнюк.

Акмеологічні й вікові аспекти феномена Я-концепції вивчені в роботах Л.Е.Адамової2003, С.А. Баклушинського, І.В. Баришникової, Е.Н. Богданова, М.Р. Душкиной, А.Н. Євсєєвої, С.В. Жіліна, В.Г. Зазикіна, А.В. Іванова, А.В. Іващенко, А.В. Каїмова, М.П. Лекаревой, В.В. Луніной, Л.В. Моськвичової, Г.Г. Овчинникової, С.Л. Петера, П.В. Румянцевої, Е.М. Садикової, Е.В. Сайко, М.Г. Селюч, Т.О. Славнової, А.Н. Славськой, О.Д. Халтагарової.

У працях О.М. Бандурки, М.Вудкока, А.Л. Журавльова, В.П. Казміренка, Л.М Карамушки, Н.Л. Коломінського, Л.Е. Орбан – Лембрик, М.І. Пірен, В.В. Третьяченко, Д. Френсіса, Ю.М. Швалба, А.С. Шмельова, В.М. Шепелява вивчалися професійно важливі особистісні якості управлінців, але здебільшого висвітлювалися лише окремі чинники та умови їх розвитку.

Окремі питання становлення і розвитку особистості в процесі підготовки до професійної діяльності та безпосередньо в її процесі представлені в працях Г.О. Балла, Б.С. Братуся, Н. Ю. Волянюк, В.І. Гордієнко, Е.Ф. Зеєр, Є. О. Клімова, О. В. Киричука, Г. В. Ложкіна, С. Д. Максименка, Л. М. Мітіної, В. А. Семиченко, Е.Е. Симанюк, Т. С. Яценко та інших науковців.

Вказані дослідження, поза сумнівом, зробили певний внесок до розробки понятійного апарату психології Я-концепції. При цьому необхідно відзначити, що досліджувана проблема стала предметом вивчення у вітчизняній психології порівняно недавно і багато питань залишаються не до кінця вивченими. Очевидно, що недостатньо розроблена специфічна проблема розвитку професійної Я-концепції менеджерів у сфері соціальної роботи вимагає наукового розгляду, унаслідок її складності й практичної значущості. Об'єктивна потреба практики в створенні необхідних умов для самореалізації особистості, її творчого потенціалу в системі професійної діяльності визначило вибір теми дослідження.

Мета:Теоретично обґрунтувати і експериментально підтвердити необхідність розвитку професійної Я-концепції менеджерів у сфері соціальної роботи та розробити тренінгову технологію сприння розвитку професійної Я-концепції менеджерів у сфері соціальної роботи.

Об’єкт дослідження:Професіогенез менеджера в сфері соціальної роботи.

Предмет дослідження:Становлення професійної компоненти Я-концепції особистості менеджера у сфері соціальної роботи.

Гіпотеза. Інтегрована та цілісна професійна Я-концепція є соціально-психологічною основою для усвідомленого ефективного, продуктивного саморозвитку, самовдосконалення та самоаналізу, що є показником адекватної соціальної адаптації спеціаліста.

Завдання дослідження.

1. Проаналізувати вітчизняну та зарубіжну наукову літературу з проблеми розвитку Я-концепції особистості та визначити зміст професійної Я-концепції менеджерів у сфері соціальної роботи.

2. Розробити модель цілісної та інтегрованої професійної Я-концепції менеджера соціальної роботи та виявити структурні компоненти, специфіку, критерії й рівні професійної Я-концепції менеджера у сфері соціальної роботи.

3. Визначити соціально – психологічні механізми та умови ефективного розвитку професійної Я-концепції менеджерів у сфері соціальної роботи.

4. Розробити психодіагностичний інструментарій для оцінки рівнів розвитку професійної Я-концепції менеджера соціальної роботи відповідно до виділених компонентів та критеріїв.

5. Розробити та апробувати тренінгову модель з метою сприяння підвищенню рівня розвитку і вдосконалення професійної Я-концепції менеджерів у сфері соціальної роботи.

Методологічноюосновою даної роботи виступають:загальнопсихологічна теоріядіяльності (О.М.Леонтьев, С.Л. Рубінштейн); акмеологічна парадигма вивчення феноменів професіоналізму (Б.Г. Ананьєв, А.А. Бодальов, А.А. Деркач); дослідження в області професійної діяльності (Е.А. Клімов, А.К. Маркова); теоретичні й прикладні дослідження в області професійної кар'єри (А.С. Гусєва, В.К. Шаповалов).

Теоретичною основою дослідження виступають концептуальні роботи, що розкривають проблеми:

- структурній організації самосвідомості (В.М. Бехтерєв, Л.В. Бороздіна, В.П. Зінченко, С.В. Кошельова, А.Н. Леонтьев, А.Р. Лурія, А.А.Меграбян, B.C. Мерлін, Т.Л. Міронова, О.В. Москаленко, B.C.Мухина, А.Б.Орлова, В.Ф. Петренко, С.Л. Рубінштейн, А.Г.Спіркин, В.В.Столін, О.В.Хухлаєва, П.Р. Чамата, І.І.Чеснокова, Е.В.Шорохова), самопізнання, саморегуляції та самоконтролю (Б.В. Кайгородов, О.А. Конопкин, Ю.М. Орлов) і образу Я (Ф.В. Бассин, Л.І.Божовіч, Н.Д. Завалова, М.І. Лісина, Д.А.Ошанін, С.Д. Смирнов, Е.Т. Соколова).

- розвитку особистості (К.А. Абульханова, Л.І. Анциферова, А.Г.Асмолов, Т.Ф. Базильовіч, Е.Н. Богданов, Б.С. Братусь, А.В. Брушлинський, Л.С. Виготський, В.В.Давидов, Е.І. Ісаєв, В.І. Панов, К.К. Платонов, В.В. Рубцов, Д.І. Фельдштейн, Д.Б.Ельконін та ін.).

- становлення Я-концепції суб'єкта (К.А. Абульханова, B.C. Агапов, Р.Бернс, У. Джеймс, А.В. Іващенко, М. Кун, А. Маслоу, Дж.Г.Мід, Г. Олпорт, А.А. Реан, В.К. Слободчиков, Т. Шибутані, Е.А. Яблокова та ін.);

- системогенеза професійної діяльності (В.Г.Асєєв, А.А.Бодальов, А.А. Деркач, А.І. Донцов, А.Л. Журавльов, В.Г. Зазикин, Е.А.Клімов, В.Н.Князев, Н.І. Конюхов, Р.Л. Кричевський, А.І. Крупнов, А.Н. Леонтьев, Б.Ф. Ломов, А.В. Петровський, С.Л. Рубінштейн, В.Н.Селезньов, Г.В.Суходольський, Е.П. Утлик, А.В. Філіппов, X. Хекхаузента ін.).

- формування професіоналізму менеджерів (О.С.Анісімов, А.С.Гусєва, Е.С. Жаріков, О.І. Жданов, Т.С. Кабаченко, А.В.Карпов, П.А. Корчемний, Ю.Д. Красовський, В.Г. Крисько, Н.В.Кузьміна, Л.Г.Лаптєв, А.К. Марков, А.С.Огньов, Ю.П. Поваренков, Дж.Равен, М.Ф.Секач, Ю.В. Синягин, В.Д. Шадріков та ін.).

Організація та етапи дослідження. Дослідження здійснювалося в три етапи:

1 етап (2005-2006р.р.) передбачав вивчення теоретико-методологічних основ розвитку професійної Я-концепції особистості. На даному етапі був здійснений пошуково-теоретичний аналіз, який включав вибір теми, теоретичне осмислення проблеми і теми дослідження, вивчення вітчизняних і зарубіжних теорій та підходів з проблеми розвитку професійної Я-концепції менеджерів у сфері соціальної роботи. Підбір методів і експериментальних методик.

2 етап (2006-2007р.р.) передбачав організацію емпіричного дослідження розвитку професійної Я-концепції менеджерів у сфері соціальної роботи. Було проведено опитування та тестування менеджерів у сфері соціальної роботи. Обробка та аналіз отриманих результатів слугувала основою для розробки тренінгу розвитку професійної Я-концепції менеджерів у сфері соціальної роботи.

3 етап (2007-2008р.р.) – впровадження тренінгу розвитку професійної Я-концепції менеджерів у сфері соціальної роботи. Аналіз та інтерпретація отриманих даних, узагальнення теоретичних та практичних положень, що дали можливість виявити соціально-психологічні фактори та умови продуктивного розвитку професійної Я-концепції менеджерів у сфері соціальної роботи. Цей етап включав якісний, кількісний аналіз, остаточну інтерпретацію даних, узагальнення отриманих результатів, формулювання висновків.

Для перевірки висунутої гіпотези та вирішення поставлених задач нами використовувалася система наукових методів, вибір яких визначався логікою і завданнями, що вирішуються на кожному етапі дослідження.

Теоретичні методи дослідження:теоретичний аналіз наукової літератури по соціальній роботі, психології розвитку особистості, акмеології, соціальній психології, психології управління, менеджменту; аналіз і синтез емпіричного матеріалу.

Діагностичні методитестування самооцінки професійних умінь та якостей професійної Я-концепції менеджера:

1.Анкета спрямована на вивчення соціально – психологічних особливостей діяльності менеджерів у сфері соціальної роботи.

2.Методика виявлення комунікативних та організаційних здатностей (КОЗ-2).

3.Опитувальник який є модифікованим варіантом тесту «Аналіз своїх обмежень», з роботи Майкла Вудкока та Дейва Френсіса «Розкутий менеджер».

4.Тест Кеттела. По шкалам: Фактор В «конкретне мислення-абстрактне мислення», Фактор С «емоційна нестійкість-емоційна стійкість», Фактор Е «підлеглість-домінантність», Фактор N «прямолінійність - дипломатичність», Фактор Q2 «конформність - самостійність», Фактор MD «адекватність самооцінки».

Спеціальну групуметодів склали методи математичної обробки даних, отриманих в ході емпіричного дослідження.

Емпіричну базу дослідження склали: 80 менеджерів у сфері соціальної роботи, а саме, працівники соціальних організацій, які виконують управлінські функції,середній вік 32 роки. Приводимо перелік організацій, працівники яких взяли участь у дослідженні:Управління з питань молодіжної політики, Молодіжний центр «молодь для молоді», «Громада», Молодіжний центр «Надія», Дніпропетровський центр молодіжного співтовариство ДРТРЦМ , Молодіжний центр «Черкаси», Молодіжний центр, МЦ «Десна», ТЦ «Марич», Районна організація, Громадська Організація, Молодіжний центр «Світоч», Відділ молоді та спорту, МБФ «Відкритий інститут громадського здоров’я», Благодійний Фонд.

Наукова новизна дослідження:

- розроблено модель цілісної професійної Я – концепції менеджерів у сфері соціальної роботи, як суб’єктів професійної діяльності;

- визначена роль професійної Я-концепції менеджера соціальної роботи при реалізації професійної управлінської діяльності;

- розглянутий реальний рівень розвитку професійної Я-концепції менеджера при реалізації управлінської діяльності в органах соціальної допомоги населенню;

- визначені критерії розвитку професійної Я-концепції менеджерів, що дозволяють оптимізувати професійний розвиток та самовдосконалення

- виявлені й обґрунтовані структурні компоненти, критерії та рівні розвитку професійної Я-концепції менеджера соціальної роботи;

- запропоновані науково обґрунтовані практичні рекомендації по ефективному розвитку та вдосконаленню професійної Я-концепції менеджера при реалізації управлінської діяльності.

Теоретична значущістьрезультатів дослідження визначається тим, що:

- узагальнений і систематизований теоретичний матеріал в рамках проблеми розвитку професійної Я – концепції менеджерів у сфері соціальної роботи;

- теоретично обґрунтована необхідність підвищення рівня розвитку професійної Я-концепції менеджера соціальної роботи при реалізації професійної управлінської діяльності.

Практична значущість дослідженняполягає в тому, що сформульовані положення, виводи та розробки можуть бути використані для виявлення внутрішніх резервів менеджерів в процесі розвитку їх професійною Я-концепції. Розроблений інструментарій діагностики рівня розвитку професійної Я-концепції менеджера соціальної роботи може бути використаний в процесі оцінки ефективності діяльності управлінських кадрів в органах соціальної допомоги населенню і визначення перспектив професійного зростання менеджера соціальної роботи. Наукові, теоретичні та емпіричні результати дослідження можуть бути використані керівниками кадрових служб при підборі й розстановці управлінських кадрів. Запропоновані практичні рекомендації, реалізація яких сприяла б підвищенню рівня розвитку професійної Я-концепції менеджера соціальної роботи в державних і недержавних організаціях, підвищенню психологічної підготовки менеджерів соціальної роботи для досягнення ними свого найвищого професійного рівня.

Достовірність і надійність отриманих результатів обумовлена початковими методологічними принципами, репрезентативністю вибірки і використанням сукупності апробованих методик, відповідних цілям і завданням дослідження; застосуванням методів математичної статистики в обробці отриманих емпіричних даних; підтвердженням гіпотези конкретними теоретичними і практичними результатами; схваленням основних положень дослідження на конференціях та семінарах різного рівня.

Апробація і впровадження результатів дослідження. Основні положення дослідження обговорювалися на наукових конференціях: VIII Міжнародна конференція молодих науковців «Проблеми особистості в сучасній науці: результати та перспективи досліджень» (27-28 квітень 2006); Х Міжнародна конференція молодих науковців «Проблеми особистості в сучасній науці: результати та перспективи досліджень» (23-24 квітня 2008); ІV Міжнародна науково-практична конференція «Сучасні проблеми екологічної психології» (15-16 травня 2008), засіданнях кафедри університету.

Публікації.Основний зміст та результати дослідження представлені у 4одноосібних публікаціях надрукованих у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертаціївідповідає логіці дослідження та складаєтьсяіз вступу, трьох розділів, одинадцяти параграфів, висновку, списку літератури та додатків.

Об'єм дисертації складає 161 сторінок машинопису. Список літератури включає 203 найменування. У роботі приведено 15 таблиць.


I. ТЕОРЕТИКО – МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПРОФЕСІЙНОЇЯ – КОНЦЕПЦІЇ МЕНЕДЖЕРІВ У СФЕРІ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ

1.1 Структура та функції професійної Я-концепції особистості

Для того, щоб розглянути теоретичні основи професійної Я-концепції менеджерів у сфері соціальної роботи, на наш погляд, доцільно дати визначення поняттю «Я-концепція».

Само слово «концепція» походить від латинського слова conceptio - єдиний задум, провідна думка, що означає систему поглядів на розуміння явища. Відповідно Я-концепція неповторна система поглядів, когнітивно-емоційний конструкт розуміння себе, відношення до себе та світу. Як стверджує X. Ремшмідт, це - «теорія самого себе».

У психологічному словнику визначається, що Я-концепція - це динамічна система уявлень людини про саму себе, що включає: усвідомлення своїх фізичних, інтелектуальних та інших властивостей; самооцінку; суб'єктивне сприйняття зовнішніх чинників, що впливають на власну особистість. Найважливішою функцією Я-концепції є забезпечення внутрішньої узгодженості, щодо стійкості поведінки особистості. Розвиток особистості, її діяльність й поведінка знаходяться під істотним впливом Я-концепції. Я-концепція формується під впливом життєвого досвіду людини, перш за все дитячо-батьківських відносин, проте достатньо рано вона сама набуває активної ролі, впливаючи на інтерпретацію цього досвіду, на ті цілі, які, індивід ставить перед собою, на відповідну систему очікувань, прогнозів відносно майбутнього, оцінку їх досягнення і тим самим на власне становлення та саморозвиток [138].

Значний внесок у дослідження Я-концепції внесли зарубіжні психологи: Р. Бернс, О. Боун, Г. Кохут, Е. Кріс, Ч. Кун, М. Малер, А. Маслоу, Дж. Мід, Г. Олпорт, К. Роджерс, М. Розенберг, В. Реймі, Б. Сміт, Т. Шибутані, Д.Шлін та ін.

Узагальнюючи найбільш поширені погляди вітчизняних психологів на проблему дослідження Я-концепції (А.А. Деркач, А.В. Іващенко, B.C. Агапов, І.В. Баришникова, А.А. Бодальов, Л.А. Степнова), виділені наступні положення:

1. Я-концепція є вищим продуктом і утворенням свідомості, самосвідомості й несвідомого. Вона утілює ступінь сформованості інтегральних смислових утворень з якими зв'язані стратегія життя, саморозвиток і самоадаптація. Я-концепція визначає орієнтацію особистості в змінних життєвих обставинах - активну в одних випадках, пасивну, пов'язану з розчаруванням - в інших, масовими стереотипами свідомості й поведінки - в третіх, таких, що вимагають психологічної підтримки та допомоги - в четвертих.

2. Я-концепція як система уявлень про самого себе, самосприйняття, розуміння, визначення себе суб'єктом складається на основі взаємодії з іншими, зі світом. Уявлення про себе може бути адекватним або спотвореним.

3. Я-концепція - особистісне ядро, здійснює інтеграцію в структурі особистості, створюючи її типологію.

Різноманіття визначень поняття «Я-концепція» яскраво виявилося при моделюванні структурних варіантів Я-концепції. Серед причин формування багатозначності у визначенні змісту поняття «Я-концепція» потрібно назвати: вікові прояви характеристик Я-концепції; прийняття людиною різних ролей; різноманіття її потреб й діяльностей; соціально-психологічні особливості сприйняття людиною себе та інших людей; широкий спектр методологічних підстав в конструюванні даного поняття; запозичення поняття з певного напряму наукової психології, де воно має абсолютно інший сенс.

Проблеми Я-концепції розглядалися у ряді робіт (B.C. Агапова, Г. Аммельбург, І.В. Баришниковова, Г.В. Волкова, В.А. Напівхіни, Р.Б.Гительмахер, О.В.Горлов, А.А. Деркач, Л.В. Кандибовіч, Л.І. Катаєва, М.А. Кисельова, С.В. Кошельова, Ю.Д. Красовський, Р.Л. Кричевський, І.Д. Ладану, А.Л. Ласигин, В. Максвел, А.К. Марков, О.В. Москаленко, Н.А. Ошуркова, А.А. Реан, Н.Т. Селезнева та ін.) де встановлено, що Я - концепція тісно вплетена в структуру професійної діяльності.

В даний час питання про зміст і структуру Я-концепції особистості є одним з найскладніших питань проблеми самосвідомості. Складність цієї проблеми виражається в тому, що різні автори указують від двох до дванадцяти окремих компонентів в структурі професійної Я-концепції особистості. На наш погляд особливо потрібно звернути увагу на той факт, що багато дослідників при структуризації Я-концепції особистості спиралися на різні методологічні підстави. Тому представлені нашій увазі різні структури Я-концепції особистості, як вітчизняних, так і зарубіжних авторів по різному відображають наукову ідею взаємодії суб'єкта і об'єкту, біологічних, психологічних і соціальних впливів в ході розвитку Я-концепції особистості [138].

Перш ніж перейти до розгляду змісту і структури професійної Я-концепції менеджера соціальної роботи, звернемося до аналізу існуючих підходів у виділенні рівнів структурного змісту Я-концепції особистості.

Я-концепцію часто визначають як сукупність установок, направлених на себе, і тоді по аналогії з атитюдом виділяють в ній три структурні елементи:

1). Когнітивний - «образ Я» (характеризує зміст уявлень про себе);

2). Емоційно - ціннісний, афектний (відображає відношення до себе в цілому або до окремих сторін своєї особистості, діяльності та виявляється в системі самооцінок);

3). Поведінковий (характеризує прояви перших двох елементів в поведінці).

Я-концепція – цілісне утворення, всі компоненти якого, хоча і володіють самостійною логікою розвитку, тісно взаємозв'язані. Я-концепція складається із компонентів які особистість усвідомлює та не усвідомлює. Я-концепція відрізняється складною багаторівневою побудовою, яка по-різномурозуміється різними авторами. Наприклад, М.Розенберг та Е.Т. Соколова описують Я-концепцію з погляду змісту і характеру уявлень особистості про себе, складності та диференційованості цих уявлень, їх суб'єктивній значущості для особистості, а також внутрішньої цілісності та послідовності, узгодженості, спадкоємності та стійкості в часі (Я-минуле - Я-сучасне -Я-майбутнє).

Найголовніше в Я-концепції – відчуття людиною своєї визначеності, ідентичності. Особиста визначеність встановлюється тільки у зв'язку з рештою суспільства. У свою чергу, визначеність особистості є основою організованого соціального життя.

Особлива значущість Я-концепції витікає з того, що у людини, як істоти свідомої, властивості особистості виявляються в поведінці не автоматично, несвідомо, а заломлюючись через самосвідомість і самооцінку, відношення до себе. Іншими словами, значення має не просто те, якою людина є, так би мовити об'єктивно, але те, як вона себе бачить, цінує, відчуває, усвідомлює [19].

У дослідженнях Бітянової М.Р. наголошується, що Я-концепція особистості включає наступні компоненти: пізнавальний, емоційно-оціночний, мотиваційно-поведінковий [27].

В структурі Я-концепції С.М. Петрова виділяє наступні складові:

1).Описова (знання про себе), яка називається образом Я;

2).Самооціночна (самовідношення), емоційно-забарвлена оцінка уявлень про себе;

3).Поведінкова – конкретні дії, поведінкові реакції, що породжуються образом Я та самооцінкою [129].

Протеу дослідженнях К.А.Абульханової-Славськой, С.Л. Рубінштейна, А.Бандури, Ж.Піаже, Дж. Міда встановлено, що Я-концепція складається з трьох відношень - до себе, до інших та очікуваннявідношення інших до себе. Іншими словами в структуру Я-концепції включаються відношення між особистістю й іншою людиною, вона охоплює специфіку відношення «Я» - інший.

Провідна підстава для виділення різних рівнів в структурі Я-концепції особистості А.Г. Спіркин і І.І. Чеснокова визначають ступінь розвитку когнітивних, емоційних і вольових процесів, які покладені в основу формування та функціонування різних актів самосвідомості [187].

Чеснокова І.І. в своїх дослідженнях пропонує розрізняти два рівня самосвідомості по критерію тих рамок, в яких відбувається співвідношення знань про себе. В основу характеристики рівнів самосвідомості І.І. Чеснокова пропонує покласти:

1. Джерела самосвідомості (діяльність або спілкування);

2. Механізми самосвідомості (самосприйняття, самоспостереження, самоаналіз, самоосмислення);

3. Результати самосвідомості (образ - Я).

1 рівень - відбувається співвідношення в рамках зіставлення «Я» та «іншої людини». На даному рівні якість сприймається і розуміється, а потім вона переноситься на себе, основними механізмами виступають самосприйняття та самоспостереження;

2 рівень - співвідношення знань про себе відбувається в процесі
аутокомунікації, тобто в рамках «Я і Я», тут людина оперує вже
готовими знаннями про себе, але за рахунок думок і висновків формує
нові знання, основними механізмами є – самоаналіз і
самоосмислення. На даному рівні людина співвідносить свою поведінку і
мотиви, потреби, інтереси. Для цього проводиться аналіз своїх мотивів.
Вищого розвитку самосвідомості на цьому рівні особистість досягає при
формуванні життєвих планів і сенсу життя [187].

До найбільш науково розроблених і евристичних досліджень самосвідомості належить концепція В.В. Століна. У циклі проведенихним досліджень, була сформульована модель рівневої побудови самосвідомості, заснована на обліку характеру активності людини. Згідно його точці зору, є вертикальна і горизонтальна організованість самосвідомості. Горизонтальна будова припускає:

- Виділення когнітивної складової і самовідношення (відчуття,
емоційне переживання), які разом складають образ Я;

- Розділення Я-образа на:

а) знання про загальні риси і якості, які об'єднують індивіда з іншими людьми (система ідентичності), - це приєднуюча складова Я-концепції;

б) знання, що виділяють індивіда порівняно з іншими людьми, це
диференціююча складова Я-концепції, що додає унікальність і неповторність людині.

Вертикальна будова розглядається ним як рівневі, критерієм розділення якого є рівні активності людини. Таких рівнів В.В. Столін виділяє три: організмічний, індивідний та особистісний. «Людина є одночасно трьома цілісними системами: вона виступає як організм, як соціальний індивід і як особистість» [162].

Модель структури Я-концепції B.C. Мухіної утворюється наступними ціннісними складовими:

1). Орієнтаціями на визнання своєї внутрішньої психічної суті й зовнішніх даних;

2). Орієнтаціями на визнання свого ім’я;

3). Орієнтаціями на соціальне визнання;

4). Орієнтаціями на фізичні, психічні і соціальні ознаки певного роду;

5). Орієнтаціями на значущі цінності у минулому, сьогоденні і майбутньому;

6). Орієнтаціями на свої права в суспільстві;

7). Орієнтаціями на борг перед людьми.

Як відзначає Мухіна В.С, кожна з даних ланок рівнозначно несе в собі вираз всієї психічної структури Я-концепції, тому розвиток самосвідомості особистості пов'язаний з розпізнаванням і переживанням свого «Я» щодо кожної з орієнтації з подальшим самоінтегруванням загальної картини ціннісних відносин до «Я» і світу в часі [117].

Значний внесок до дослідження змісту і структури Я-концепції внесли зарубіжні автори: У. Джеймс, К. Роджерс, Р. Бернс, Г. Олпорт, 3. Фрейд, К. Хорні, Е. Еріксон, М. Кун, Т. Макпартленд та інші.

Розглянемо, як Р. Бернс представив Я-концепцію особистості у вигляді ієрархічної структури (Додаток № 1). На вершині структури розташовується глобальна Я-концепція, що включає всілякі грані індивідуальної самосвідомості. Це - «потік свідомості», про яку писав У. Джеймс, або відчуття власності й неповторності. Він виділив два елементи - Я-усвідомлююче, і Я як - об'єкт. У реальному психічному житті ці елементи настільки злиті воєдино, що утворюють єдине, практично нерозривне ціле. Образ і оцінка свого Я схиляє індивіда до певної поведінки; тому глобальну Я-концепцію Р. Бернс розглядав як сукупність установок індивіда, направлених на самого себе. Проте ці установки, як відзначає Р.Бернс можуть мати різні ракурси і модальності. Існує три основні модальності самоустановок:

1. Реальне Я - установки, пов'язані з тим, як індивід сприймає свої актуальні здібності, ролі, свій актуальний статус, тобто його уявлення про те, який він насправді.

2. Дзеркальне (соціальне) Я - установки, пов'язані з уявленнями індивіда про те, як його бачать інші.

3. Ідеальне Я - установки, пов'язані з уявленнями індивіда про те, яким він хотів би стати [26].

Більшість авторів при вивченні Я-концепції враховували ці модальні відмінності. Розглядаючи структуру Я-концепції індивіда, важливо підкреслити, що реальне Я і соціальне Я повинні бути узгоджені за змістом. З іншого боку, між змістом реального Яі змістом ідеального Я можуть спостерігатися істотні розбіжності, які піддаються об'єктивному вимірюванню. Ідеальне Я складається з ряду уявлень, що відображають сокровенні сподівання і устремління індивіда. Ці уявлення бувають відірвані від реальності. Хорнівідзначає, що велика розбіжність між реальним та ідеальним Я нерідко веде до депресії, яка обумовлена недосяжністю ідеалу. Допомогти людині відмовитися від нездійсненних устремлінь, продиктованих ідеальним Я, надмірно відірваним від реальності, є, на її думку, одним з найбільших полегшень, які може принести людині психотерапія.

Г.Олпорт вважає, що ідеальне Я відображає цілі, які індивід пов'язує зі своїм майбутнім. І. Комбс і І.Сьюпер розглядають ідеальне Я як образ людини, якою індивід хоче або сподівається стати, тобто як набір рис власної особистості, які необхідні, для досягнення адекватності, а іноді і досконалості. Багато авторів пов’язує ідеальне Я із засвоєнням культурних ідеалів, уявлень і норм поведінки, які стають особистими ідеалами завдяки механізмам соціального підкріплення. Такого роду ідеали властиві всім індивідам.

У свою чергу, І.С.Кон в своїх дослідженнях виділив нижній рівень самосвідомості, який утворений слабо структурованими, мало усвідомленими установками, в них домінує емоційний компонент. На вище розміщених рівнях само установки набувають все більш узагальненого і структурованого характеру та інтегруються в цілісний образ Я [88].

К.Гордон так само розглядає декілька рівнів в структурі Я-концепції особистості, виділення яких повторює ту ж саму логіку: рівень конкретної самопрезентації (що включає усвідомлення і оцінку окремих характеристик) вважається початковим в структурі Я-концепції; на її вершині розташовується таке глобальне, підсумкове вимірювання, як самооцінка.

У дослідженні А.В. Каімова підкреслюється, що Я-концепція має складну структуру з безліччю компонентів; у всіх структурах Я-концепції підкреслюється одночасна наявність суб'єктивних іоб'єктивних просторів; Я-концепція формується в процесі і на основі досвіду особистості та відношення оточуючих; відсутня єдина структура Я-концепції особистості. Узагальнюючи найбільш поширені погляди на проблему дослідження структури Я-концепції особистості, А.В. Каїмов виділяє наступні рівні її розвитку:

1. Низький рівень - зміст структури Я-концепції характеризується наявністю зв'язку між компонентами, але вона має або виражений суперечливий характер, або відрізняється домінуванням певних компонентів і якостей, тому діапазон відносин особистості до себе, як професіоналові коливається від активного до пасивного.

2. Середній рівень - поєднання характеристик низького і високого рівнів розвитку Я-концепції.

З. Високий рівень - структурні зв'язки стійкі, діалогічна модель відносин особистості до себе та світу; самореалізація здійснюється різними способами [79].

На думку В.С.Агапова, в площині Я-концепції при взаємодії всіх її структурних і змістовних компонентів можна виділити наступні її рівні:

1. Ангармонічний – в структурі Я-концепції зв'язки слабкі або відсутні; взаємовідношення зі світом нестійке, має місце спрощення в розумінні себе та інших, себе в очах інших;

2. Дисгармонічний – зміст структури Я-концепції характеризується наявністю зв'язку, але вона має або виражений суперечливий характер, або відрізняється домінуванням певних компонентів і якостей, тому діапазон відносин з навколишнім світом коливається від безініціативного до активного;

3. Змішаний – поєднання характеристик дисгармонійного і оптимального рівнів;

4. Оптимальний – структурні зв'язки Я-концепції стійкі; відсутнє домінування певних компонентів; рівновага у відносинах до себе і зовнішнього світу; з'являється прагнення до самореалізації;

5. Гармонійний – в структурі Я-концепції стійкі та виражені зв'язки, діалогічна модель відносин зі світом, самореалізація черезрізні способи. З цим рівнем ми зв'язуємо і вирішення проблеми самовдосконалення особистості.

Я-концепція формується під впливом різних зовнішніх факторів, якім підвладний індивід. Особливо важливими є для нього контакти із значущими іншими, які, насправді, і визначають уявлення індивіда про самого себе. Але на перших порах практично будь-які соціальні контакти несуть для нього формуючу дію. Проте з моменту свого зародження Я-концепція сама стає активним початком, важливим чинником в інтерпретації досвіду. Таким чином, Я-концепція грає, по суті, потрійну роль: вона сприяє досягненню внутрішньої узгодженості особистості, визначає інтерпретацію досвіду і є джерелом очікувань.

· Я-концепція як засіб забезпечення внутрішньої узгодженості.

Ряд досліджень по теорії особистості ґрунтується на концепції, згідно якої людина завжди йде по шляху досягнення максимальної внутрішньої узгодженості. Уявлення, відчуття або ідеї, які вступають в суперечність з іншими уявленнями, відчуттями або ідеями індивіда, приводять до дисгармонізації особистості, до ситуації психологічного дискомфорту. Вслід за Фестінгером психологи називають такий стан когнітивним дисонансом. Відчуваючи потребу в досягненні внутрішньої гармонії, людина готова робити різні дії, які сприяли б відновленню втраченої рівноваги [59;54].

Одним з перших, хто зв'язав цю точку зору з Я-концепцією, був Леки. На його думку, індивід є цілісною системою, перед якою стоїть задача досягнення гармонії з навколишнім середовищем. Вирішуючи цю задачу, індивід може або відмовитися бачити речі такими, які вони є, і вірити людям, які повідомляють йому щось про його особистість, або прагнути змінити якимсь чином себе або оточуючих.

Істотним чинником внутрішньої узгодженості є те, що індивід проводить самоаналіз. Тому в своїх діях він так чи інакше керується самосприйняттям.

Якщо новий досвід, отриманий індивідом, узгоджується з існуючими уявленнями про себе, він легко асимілюється, входить всередину якоїсь умовної оболонки, в яку вкладена Я-концепція. Якщо ж новий досвід не вписується в існуючі уявлення, суперечить вже тому, що є в Я-концепції, то оболонка спрацьовує як захисний екран, не допускаючи чужорідне тіло всередину цього збалансованого організму. У тому випадку, коли відмінність нового досвіду від вже наявних уявлень індивіда про себе не принципово, він може упроваджуватися в структуру Я-концепції, наскільки це дозволяють адаптаційні можливості складових її самоустановок [46;73].

Суперечливий досвід, що вносить розузгодження в структуру особистості, може також засвоюватися, але з допомогою захисних психологічних механізмів, таких, наприклад, як раціоналізація. Ці механізми дозволяють утримувати Я-концепцію в урівноваженому стані, навіть якщо реальні факти ставлять її під загрозу. Прагнення захистити Я-концепцію, від руйнуючих дій є одним із основоположних мотивів всякої нормальної поведінки. При цьому раціональні схеми, які вигадує індивід для пояснення своєї поведінки, іншим людям можуть здаватися вельми сумнівними, а сама поведінка - абсурдною. Проте необхідно пам'ятати, що по-справжньому зрозуміти мотиви поведінки іншої людини, побачити світ її очима можна, тільки поставивши себе на її місце.

Значущість будь-якого з аспектів ставлення до власної особистості визначається навколишнім середовищем і тому може змінюватися. Факт «контекстуальної обумовленості» багатьох самоустановок дозволяє пояснити парадокс особистісної розузгодженості. Як вже наголошувалося, особистість прагне досягнення внутрішньої єдності. Співіснування конфліктних самоустановок пояснюється тим, що внутрішній дисонанс виникає унаслідок синхронності суперечливих проявів Я-концепції, що і приводить до виникнення в свідомості індивіда явного конфлікту. Дисонанс може виникнути лише в тому випадку, якщо дві ситуації, якось вплинуть одна на одну. Таким чином, з одного боку, особистісна розузгодженість, що виникає унаслідок прийняття різних соціальних ролей і дій в різних обставинах, супроводжує людину на протязі всього життя, а з іншого, особистість прагне подолати те, що спричинило цю розузгодженність, і позбавитися її в ті моменти, коли вона виникає з особливою виразністю. Диференціація Я-концепції в реальному життєвому прояві людини грає позитивну роль, оскільки негативна самоустановка, що сформувалася в одній сфері життя, але може з легкістю «резонувати» в інших сферах.

Суть розвинутої Фестінгером теорії когнітивного дисонансу полягає в тому, що індивід не може примиритися з неузгодженим образом Я і вимушений шукати спосіб усунути виникаючу суперечність, вдаючись, наприклад, до раціоналізації. Проте внутрішні суперечності Я-концепції достатньо часто стають джерелом стресу, оскільки людині все ж таки властива здатність реально оцінювати ситуацію [59;49].

Коли Джемс визначив самооцінку за допомогою оригінальної формули

САМООЦІНКА = УСПІХ / ДОМАГАННЯ

він, фактично, вказав на два шляхи підвищення самооцінки. Насправді, індивід може поліпшити уявлення про себе, або збільшуючи чисельник цього дробу, або зменшуючи її знаменник, оскільки для самооцінки важливо лише співвідношення цих показників. Як мудро помітив Джемс, "наше самовідчуття в цьому світі залежить виключно від того, ким ми намагаємося стати і що ми маємо намір зробити". Цілий ряд соціальних ролей або атрибутів не є для нас значущими життєвими орієнтирами і тому не особливо важливий для самооцінки. Кожний індивід вільний обирати стандарти і цінності, щодо яких він оцінюватиме успішність своїх досягнень. Вибір, що надається життям, великий, а далі все залежить від позиції самої людини. Проте, особистість вибираючи орієнтири і критерії оцінки своїх досягнень, чомусь все ж таки обмежена, оскільки не може ігнорувати реальні факти. Крім того, критерії самооцінки нерідко обираються до того, як з'являється можливість випробувати їх по-справжньому. Часто лише після того як пройде час з'ясовується, що у людини немає якостей, необхідних для успішного здійснення її устремлінь. Тому так важливо мати розвинуту професійну Я-концепцію та реально оцінювати свої можливості, вміння, задатки.

Орієнтири, одного разу встановлені індивідом як критерії його самоцінності, володіють силою інерції, і тому їх реорганізація для кращого психологічного пристосування часто виявляється справою нелегкою; в той же час діапазон вибору цих орієнтирів надзвичайно широкий, і вибір цей здійснюється самим індивідом.

Професіонал високого рівня знає, що для ефективної роботи йому постійно потрібно навчатися, розвиватися, оволодівати новими технологіями роботи. Тому критерії та орієнтири, які були встановлені особистістю півроку тому, напевно зміняться та підвищаться на актуальний момент.

В роботі Ховленда, Ламсдейна і Шеффілда, а також в роботі Шерифа і Шерифа (1956) переконливо показано, що легше за все формуються або змінюються ті установки, які є якнайменше структурованими. Крім того, як показали Шериф і Кентріл, установка, що одного разу склалася, має властивість «самопідтримки». Оскільки в дитинстві Я-концепція є якраз якнайменше структурованою, вона володіє в цей період найбільшою пластичністю. Монополія батьків на спілкування з дитиною, самосвідомість якої тільки починає прокидатися, призводить до того, що їх установки стають вирішальним чинником формування основ її Я-концепції [72;22].

· Я-концепція як інтерпретація досвіду.

Ще одна функція Я-концепції в поведінці полягає в тому, що вона визначає характер індивідуальної інтерпретації досвіду. Дві людини, зіткнувшись з однією і тією ж подією, можуть сприйняти її абсолютно по-різному.

У людини існує стійка тенденція будувати на основі власних уявлень про себе не тільки свою поведінку, але й інтерпретацію індивідуального досвіду. Тому, коли Я-концепція сформувалася і виступає як активний початок, змінити її надзвичайно важко.

Ми часто наївно вважаємо, що можна легко підвищити занижений рівень самооцінки дитини шляхом створення позитивних підкріплень. Керуючись цією думкою, ми щедро марнуємо похвали на адресу такої дитини, прагнемо зробити так, щоб вона посіла в класі або в школі яку-небудь "високу посаду", яка допомогла б їй увірувати в свої сили. Проте немає ніякої гарантії, що дитина сприймає все це саме так, як ми розраховуємо. Її інтерпретація наших дії може виявитися несподівано негативною. Наприклад, дитина може сказати собі: "Мабуть, я зовсім нездібний, раз вчитель весь час прагне вселити мені зворотне" або "Чому мене, такого товстого, призначили капітаном команди? Напевно, вчитель хоче, щоб всі переконалися, який я безнадійно тупий" [26;62].

Не існує практично такого прийому, який міг би зробити вчитель, не побоюючись, що дитина із заниженою самооцінкою не дасть йому негативної інтерпретації. Неважливо, наскільки позитивною виглядатиме ця дія в очах інших дітей, наскільки сам вчитель вкладатиме в нього щирі благі наміри - дитина може відреагувати негативно. От чому так важливо, щоб у дитини з раннього дитинства формувалося позитивне уявлення про себе. Я-концепція діє як свого роду внутрішній фільтр, який визначає характер сприйняття людиною будь-якої ситуації. Проходячи крізь цей фільтр ситуація осмислюється, набуває значення, відповідне уявленням людини про себе.

· Я-концепція як сукупність очікувань.

Отже, Я-концепція визначає, по-перше, те, як діятиме індивід в конкретній ситуації, а по-друге, то, як він інтерпретуватиме дії інших.

Третя функція Я-концепції полягає в тому, що вона визначає також й очікування індивіда, тобто його уявлення про те, що повинно відбутися. Багато дослідників вважають цю функцію провідною. Наприклад, Мак-Кендлес розглядає Я-концепцію як сукупність очікувань, а також оцінок, що відносяться до різних областей поведінки, з якими ці очікування зв'язані.

Люди, упевнені у власній значущості, чекають, що і інші відноситимуться до них таким же чином. Діти, що підверглися сильній материнській депривації, звичайно сумніваються в своїй цінності; вони наперед переконані в неможливості встановлення тісних емоційних зв'язків з матір'ю або з іншою близькою людиною. В результаті вони починають уникати всяких соціальних контактів, оскільки завжди чекають, що будуть знехтуванні. В основі таких відносин, що складаються між очікуваннями і поведінкою, лежить механізм «пророцтва, що само реалізовується» [37;23].

Кожній людині властиві якісь очікування, багато в чому визначаючі і характер її дій. Діти, що вважають, що вони нікому не можуть подобатися, або поводяться виходячи з цієї позиції, або інтерпретують відповідним чином реакції оточуючих.

Іншою важливою стороною є те, що Я-концепція є категорія самосвідомості.

Самосвідомість, будучи вінцем розвитку свідомості, дозволяє особистості не тільки відображати зовнішній світ, але, виділивши себе в цьому світі, пізнавати свій внутрішній світ, переживати його і певним чином будувати відношення до себе. Усвідомлення себе як стійкого об'єкта передбачає внутрішню цілісність, постійність особистості, яка незалежно від змінних ситуацій здатна залишатися сама собою. А відчуття людиною своєї цілісності підтримується безперервністю її переживань в часі: пам'ятати про минуле, переживати сьогодення, володіти надіями на майбутнє. Безперервність таких переживань і дає людині можливість інтегрувати себе в єдине ціле. Для виконання цих функцій самосвідомість і випрацьовує Я-концепцію [50].

Як наголошувалося нами раніше, Я-концепція є категорія самосвідомості. Проте співвідношення понять Я-концепція і самосвідомість точно не визначене. Часто вони виступають як синоніми. Разом з тим існує тенденція розглядати Я-концепцію на відміну від самосвідомості, як результат, підсумковий продукт процесів самосвідомості. Відповідно, ми вважаємо, що буде доцільно звернути нашу увагу на дослідження в області самосвідомості та професійної самосвідомості особистості.

Я-концепція безпосередньо залежить від рівня розвитку самосвідомості. Людина з низьким рівнем розвитку самосвідомості володіє інтуїтивним відчуттям себе і того, що з нею відбувається. У людини виникає відчуття самозадоволення, або смутна незадоволеність собою. Високий рівень самосвідомості виявляється в усвідомленому, осмисленому уявленні про себе [50]. Ю.М.Орлов стверджує, що чим глибше самосвідомість особистості, тим ефективніше вона діє, тому розширення самосвідомості і подальше її поглиблення в пізнанні самого себе є умовою успіху в праці, навчанні, засобом підтримки відносин з суспільством [126].

А.К.Маркова (1996), спираючись на ряд проведених досліджень в цій області, стверджує, що професійна самосвідомість будується на базі загальної самосвідомості особистості.

Професійна самосвідомість - це комплекс уявлень людини про себе як професіоналові, це цілісний образ себе як професіонала, система відносин та установок до себе як професіонала.

На думку А.К.Маркової (1996), професійна самосвідомість включає [106]:

- усвідомлення особистістю норм, правил, моделі своєї професії як еталону для усвідомлення своїх якостей; тут закладаються основи професійного світогляду, пізніше - особистого професійного кредо, особистої концепції професійної праці, з якої виходить фахівець в своїй праці;

- усвідомлення цих якостей, порівняння себе з «ідеальними», абстрактними або конкретними моделями професіоналів;

- аналіз очікувань й оцінка себе як професіонала з боку колег;

- самооцінювання особистістю своїх окремих сторін - розуміння себе, своєї професійної поведінки, а також емоційне відношення й оцінювання себе. Професійна самосвідомість спирається на професійну самооцінку - ретроспективну (Я як професіонал вчора), актуальну (Я як професіонал сьогодні), потенційну (Я як професіонал завтра), ідеальну (Я як професіонал у далекому майбутньому);

- позитивне оцінювання себе в цілому, визначення своїх позитивних якостей, перспектив, що приводить до розвитку позитивної Я-концепції.

У професіонала, що володіє таким рівнем самосвідомості, підвищується упевненість в собі, задоволеність своєю професією, ефективність, зростає прагнення до самореалізації.

У дослідженні С.В.Кошельова (1997), встановлено, що основними
структурно – змістовними компонентами професійної самосвідомості менеджера є:

- психологічний профіль, що складається з ряду комплексних психологічних якостей особистості, що характеризують інтелектуальні, соціально-комунікативні, регулятивні та мотиваційно-орієнтовані можливості менеджерів;

- інтеріорізована структура професійно-посадової діяльн