Марк Порцій Катон та його аграрні праці

Вступ.

1. Життєвий шлях Катона та загальна характеристика його творів.

2. Аспекти створення "De agrі cultura" Марка Порція Катона Старшого.

2.1. Джерела трактату «Землеробство» М.Катона.

2.2. Датування праці Катона «Землеробство».

3. Культурна спадщина Марка Катона.

Висновки.

Список використаної літератури.


Вступ

Актуальність теми.Марк Порцій Катон Старший або, як називали його по вищій посаді Римської республіки, - Цензор є однієї із самих цікавих фігур у Римській історії. Катон Старший був неабияким політиком і полководцем, оратором і письменником. Катона можна по праву назвати першим римським енциклопедистом, попередником Цицерона, Варрона, Плінія Старшого.

Серед його праць древніми авторами згадуються трактати про право, про військову справу, про сільське господарство (єдиний твір Катона, що дійшов до нас цілком). Катон був автором однієї з перших історій Рима, причому цікаво концепцію самої цієї праці. Катон на відміну від своїх попередників писав не тільки історію Рима - "Начала", але й історію всієї Італії. У його праці головними діючими особами були не полководці й політики, а народи Італії. Така позиція цілком погодузгоджується з тим, що Катон - один з перших провінціалів (родом він був з міста Тускула), що досягла настільки високого положення в Римській державі. Серед його праць згадується й своєрідний підручник по історії Рима, написаний Катоном спеціально для свого сина. Одним з перших Катон переносить політичну боротьбу на арену судового двобою, що надалі стало звичайним явищем у римській політичній практиці. У справі судового двобою й ораторського мистецтва Катон досяг досконалості, - він не програв не однієї своєї справи. Однак відносно політичної діяльності й політичної ідеології Катона Старшого серед багатьох дослідників і людей, що цікавляться політичною історією Рима зложилося давнє упередження, що Катон був самим злісним римським "пуританином", гонителем усього нового, лицеміром і невігласом. Однак цей погляд однобічний і несе в собі сліди упередженості. Інші дослідники бачать у Катоне й прихильника "старої сенатської республіки" , і "ідола італійських орачів". Частина істориків взагалі відкидає існування якої-небудь програми в політику Катона і його супротивників. Інші вбачають у політичній боротьбі першої половини ІІ в. до н.е. тільки боротьбу "елінофобов" і "елінофілів".

Мета роботиполягає в тому, щоб на основі доступної літератури проаналізувати та з’ясувати основні риси аграрних праць Катона, дослідити його життя та творчість.

Для досягнення цієї мети у роботі вирішується ряд задач:

  • визначити життєвий шлях Катона та дати загальну хараткеристику його творів;
  • охарактеризувати аспекти створення "De agrі cultura" Марка Порція Катона Старшого;
  • дослідити культурну спадщину Марка Катона.

Об’єктом дослідженняє основи та загальні риси творчості Марка Порція Катона Старшого.

Предметом дослідженнявиступає трактат Марка Порція Катона Старшого «Землеробство».

Часові рамки. Катон Старший народився в 234 р. до н.е. (520 від засн. Рима) у Тускулі й провів свою юність в сабинському маєтку, займаючись сільським господарством, частиною в походах, частиною виступаючи на римському форумі безоплатним захисником обвинувачуваних.

В 204 до н.е., одержавши квестуру, відправився з Публієм Сципіоном, пізніше прозваним Африканським, у Сицилію, а в наступному році переправився з ним в Африку, займаючись прикриттям транспортних судів при цій переправі. В 199 до н.е. він одержав посаду едила, в 198 до н.е. - претора, причому для керування йому дісталася провінція Сардинія; в 195 до н.е. , незважаючи на строге переслідування їм як претор лихварів, які були прогнані їм з острова Сардинії, він був вибраний у консули разом зі своїм земляком і заступником Л. Валерієм Флакком. В 191 до н.е. він прийняв як легат Манія Ацілія Глабриона участь у війні з Антіохом і розбив його військо при Фермопілах.

Повернувшись у Рим, він став брати діяльну участь у засіданнях сенату, у народних зборах і в судових справах. У сенаті він показав себе особливо протидією до одержання різними полководцями (Минуцием Фермом, Манием Ацилієм Глабрионом, М. Фульвием Нобилиором) тріумфів. В 184 до н.е. він одержав, разом з тим же Л. Валерієм Флакком, цензуру. У цій посаді він ознаменував себе незвичайною строгістю: виключив сім сенаторів із сенату й, між ними, що був претора Манілія за те тільки, що той удень і в присутності дочки поцілувала свою дружину; викреслив з писку вершників кілька осіб по маловажних приводах (одного за товстоту, іншого - за жарт під час цензорського огляду); особливо ж ратував проти розкоші, обкладаючи високим податком жіночі прикраси й молоді раби й усюди повстаючи проти порушення суспільних інтересів на користь часток (наприклад, проти захоплення суспільної землі при будівлях і проти зловживання суспільними водопроводами).

Його боротьба проти грецької освіченості залишилася без результату; але непримиренна ворожнеча до Карфагена, руйнування якого він завзято не переставав вимагати до кінця життя (відомо його звичайне виречення в сенаті: "Ceterum censeo Carthagіnem esse delendam" ("Карфаген повинен бути зруйнований")), принесла свої плоди, хоча самому Катону й не було призначено дожити до здійснення свого бажання. Різкість його характеру й строгість до людей нажили йому чимало ворогів: тому, як свідчить Пліній Старший, він був 44 рази призиваємо до суду, але жодного разу не був засуджений. Помер в 149 до н.е.

На мою думку, всі ці думки й висновки, що іноді суперечать показанням античних істориків, набудовують на критичний лад, і вимагають більше ретельного вивчення політичного життя Рима того часу й політичної біографії самого Катона Цензора. Саме через призму життя й діяльності Катона Старшого можна вивчити особливості життя Рима й становлення ідеології в Римі.


1. Життєвий шлях Катоната загальна характеристика його творів

Перш ніж як приступитися до розгляду самого трактату, необхідно приділити увага двом питанням. Біографії Марка Порція Катона Старшого й інформації античних письменників про його "Землеробство".

Про біографію Марка Порція Катона Старшого нам відомо не дуже багато. На жаль, більша частина джерел до нас не дійшла. Із джерел близьких вчасно до створення трактату ми маємо уривки мов самого Катона й уривки книг Полібія, що був сучасником Катона Старшого й перебував під час його політичної діяльності в Римі (Polyb. XXXІ, 24; XXXV, 6; XXXVІ, 8,6; XXXVІІ, 6,4-5; XXXІ, 12,5-9). Римський історик Корнелій Непіт у своєму невеликому творі про Катона (Cor. Nep. M. Porcіus Cato, 3) повідомляє про те, що він крім нарису про Марка Порції написав більше докладний життєпис Цензора (цей добуток не зберігся). Втрачено більшість добутків самого Катона, наприклад, його "Початку" ("Orіgіnes"). Землеробство, що дійшло ж до нас "," Катона не дає, всупереч думці В.І. Кузищина, яких або чітких відомостей про біографію самого Катона. З латинських авторів докладні звістки про життя Катона Старшого повідомляють Тіт Лівій (XXXІІ, 27,3; XXXІ, 40-44) і Корнелій Непіт. Їхньої відомості доповнює Цицерон у своєму діалозі "Про старість", де Катон є одним з головних персонажів. Але в часи Цицерона фігура Катона Старшого вже була вже ідеалізованої, тому необхідно з обережністю ставитися до цього діалогу, однак не слід зневажати його відомостями. Таким чином, найбільше повно викладає біографію Катона Плутарх (Cato Maі. 1-33). Він мав у своєму розпорядженні праця Непоту, книги Полібія, твори Катона, у тому числі і його "Землеробство", а так само різну автобіографічну літературу. Інші життєписи Катона є пізнішими компіляціями й не несуть особливо цінної інформації[10, c. 157].

З повідомлень древніх авторів можна встановити, що Марк Порцій Катон народився близько 234 р. до н.е. у римському муніципії Тускуле. Швидше за все, у родині вершника. Порції Катони складалися в спорідненні з Порціями Лицинами й Порціями Леками, які займали пости преторів і едилів - нижчі вершницькі магістратури.

Кар'єра Катона Старшого почалася під час Другої Пунічної війни, коли у віці 17 років він надійшов на військову службу й пройшов через найважливіші події й битви війни з Ганнібалом. У цей час він заводить міцні зв'язки з видними римськими політичними діячами. Він служить військовим трибуном в 214 р. до н.е. при Маркові Клавдії Марцеллі, під началом Фабія Максима відвойовує Тарент, пізніше служить у Гаю Клавдія Нерона, що був другом і соратником Марцелла.

З іменами цих політиків (особливо Квінта Фабія Максима) зв'язаний перший самостійний політичний виступ Катона (204 р. до н.е. ), коли він у сенаті виступив проти Публія Сципіона Африканського (Катон був потім квестором). Приблизно до цього часу (хоча не виключено й більше раннє датування) ставиться підтримка Катона поважним аристократом Публієм Валерієм Флакком, що був не тільки другом Марцеллів, але сусідом Порцієв по маєтку. В 199 р. до н.е. він ставати плебейським еділом, в 198р. до н.е. - претором і одержує в керування Сардинію. В 195 р. до н.е. Катон стає консулом. А в 184 р. до н.