Книжкова торгівля та шляхи її розвитку за даними підприємства

Вступ.

Розділ 1. Теоретико-методологічні аспекти книжної торгівлі в Україні.

1.1. Сутність книжної торгівлі та матеріально-технічна та інформаційна мережа роздрібних підприємств.

1.2. Основні вимоги до матеріально-технічної бази книготоргівельних підприємств.

Розділ 2. Аналіз основних тенденцій розвитку торгівлі книгою в Україні та дослідження зарубіжного досвіду.

2.1. Стан та тенденції книготоргівлі в Україні.

2.2. Дослідження досвіду книготоргівлі в Європі та Росії.

Розділ 3. Стан та організація торгівлі на підприємстві «Клуб сімейного дозвілля».

3.1. Загальна характеристика компанії «Клуб сімейного дозвілля».

3.2. Маркетингові підходи до формування асортименту на книготорговельному підприємстві «Клуб сімейного дозвілля».

3.3. Управління асортиментною політикою на основі стратегій зростання та життєвого циклу видавничої продукції.

Висновки.

Список використаної літератури.


Вступ

Актуальність теми. Книговидання як традиційна основа інформаційної сфери України, яка має давню книжну культуру, належить до стратегічних пріоритетів держави у гуманітарній сфері й потребує особливої політичної відповідальності. Національне книговидання і книгорозповсюдження виконують основоположну функцію передусім у формуванні культурно-освітнього простору й духовного зростання нового покоління української нації, у розвитку й утвердженні мов етносів України та державної мови як вирішального етноконсолідуючого чинника. Національне книговидання як стратегічна галузь є невід’ємною складовою національної безпеки й потребує державного протекціонізму.

Мета роботиполягає в тому, щоб проаналізувати та з’ясувати основні риси розвитку книжкової торгівлі в Україні.

Для досягнення цієї мети у роботі вирішується ряд задач:

· визначити поняття та сутність книжкової торгівлі;

· охарактеризувати матеріально-технічну та інформаційну мережа роздрібних підприємств;

· дослідити основні вимоги до матеріально-технічної бази книготоргівельних підприємств;

· проаналізувати стан та тенденції книготоргівлі в Україні;

· охарактеризувати досвід книготоргівлі в Європі та Росії;

· здійснити аналіз стану організація торгівлі на підприємстві «Клуб сімейного дозвілля»;

· запропонувати маркетингові підходи до формування асортименту на книготорговельному підприємстві «Клуб сімейного дозвілля».

Об’єктом дослідженняє розвиток книжкової торгівлі в Україні.

Предметом дослідженнявиступає організація та вдосконалення книжкової торгівлі на підприємстві «Клуб сімейного дозвілля».


Розділ 1. Теоретико-методологічні аспекти книжної торгівлі в Україні

1.1. Сутність книжної торгівлі та матеріально-технічна та інформаційна мережа роздрібних підприємств

Через книжкову торгівлю неперіодичні видання потрапляють від виробника до споживача. Для ефективної організації товарообігу створено відповідну матеріально-технічну базу та апарат управління. Книжкова торгівля така ж специфічна, як і об'єкт її діяльності — книжка.

У книготорговельній літературі терміну "книжкова торгівля" відповідають три значення:

• книжкова-торгівля — вид діяльності (заняття);

• книжкова торгівля — галузь (частина культури та економіки);

• книжкова торгівля — процес (заміна товарної форми споживчої вартості книжки на грошову).

Роздрібна торгівля — це діяльність з продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим споживачам для їхнього особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків.

Для здійснення роздрібної торгівлі господарюючі суб'єкти використовують: магазини — стаціонарні пункти роздрібної торгівлі товарів, що займають окремі приміщення чи будівлі і мають торговельну залу для покупців[3, c. 16].

Магазини класифікуються:

• за товарною спеціалізацією—продовольчі, непродовольчі, змішані;

• за товарним асортиментом—спеціалізовані, неспеціалізовані, універмаги, універсами, будинки торгівлі, торгові центри (комплекси);

• за формою торгівлі — звичайного типу;

• самообслуговування, торгівлі за зразками, торгівлі за попереднім замовленням, дрібно гуртові, фірмової торгівлі.

Реалізацією книжок займаються палатки, кіоски, що мають окремі приміщення, але в них відсутня торговельна зала для покупців (дрібно-роздрібна мережа).

Правила діяльності дрібно-роздрібної торговельної мережі затверджені Міністерством зовнішніх економічних зв'язків та торгівлі України від 8 липня 1996 року № 369.

Роздрібна книжкова торгівля — заключна ланка сфери товарного обігу, куди гуртові підприємства постачають продукцію видавництв, що підлягає роздрібному продажу. В роздрібній торгівлі завершується процес товаропереміщення неперіодичних видань, забезпечується їхнє доведення до споживача.

Раціональне розміщення роздрібної книготорговельної мережі, правильне формування асортименту книжкової продукції в магазинах та кіосках, впровадження прогресивних методів обслуговування сприяють повнішому задоволенню попиту покупців на книжки, і, таким чином, підвищують культурний, професійний, ідейно-політичний рівень людей.

З урахуванням специфіки організації праці та обслуговування покупців розрізняють стаціонарну, пересувну та поштово-посилкову книготорговельну мережу. Основною формою роздрібної торгівлі книжками є стаціонарна книготорговельна мережа з книгарнями, бібліотечними колекторами та книжковими кіосками, тобто підприємствами, що мають спеціальне пристосоване приміщення для торгівлі книжками[6, c. 1-3].

Значне місце в роздрібній мережі займають книгарні, тому що в них, порівняно з іншими видами торговельної мережі (кіосками, пересувною мережею) представлений ширший асортимент видань, створені кращі умови для вибору книжок покупцями, застосовуються прогресивні методи обслуговування; магазини оснащені сучасними торговельним обладнанням, кваліфікація продавців значно вища. Тому матеріально-технічна база роздрібної книжкової торгівлі розвивається та удосконалюється насамперед за рахунок розширення мережі книгарень.

Книжкові кіоски, від стаціонарної мережі, відрізняються своїм наближенням до покупців. Вуличні кіоски мають власні приміщення (спеціально побудовані), де зберігається товар і є робоче місце для продавця-кіоскера. Покупців обслуговують через вікно. Книжкові кіоски порівняно з магазинами мають менше можливостей для показу асортименту та вибору книжок покупцями, проте мобільніші, тому що розташовані в найлюдніших або, навпаки, віддалених від центру місцях. Частина кіосків знаходиться на підприємствах, в установах та навчальних закладах. Вони мають або спеціальне приміщення, або столики, придатні для торгівлі книжками.

Пересувна книготорговельна мережа доповнює стаціонарну та ще наближеніша до покупців. Залежно від виду матеріально-технічної бази вона ділиться на розвізну та розносну. Розвізна мережа включає книжкові автолавки та їхні різновиди. До розносної мережі відносяться столики для торгівлі на вулиці, складні ятки, книжкові базари. Розносною торгівлею книжками займаються також книгоноші.

Поштово-посилкова книготорговельна мережа складається із магазинів та відділів "Книга-поштою". Нині вона володіє вищою мобільністю щодо інших форм торгівлі книжками, оскільки книжки потрапляють безпосередньо до покупців за їхніми замовленнями через розгалужену мережу поштової доставки. Акт реалізації (зміна форм вартості товарної на грошову) здійснюється при викупі накладом у приміщенні пошти.

У практиці роботи книготорговельних підприємств застосовують традиційні та прогресивні методи роздрібного продажу. Продаж товарів через прилавок вважають традиційним методом. Його застосовують у тих випадках, коли немає можливості перевести книготорговельні підприємства на роботу за прогресивними методами[8, c. 26-27].

До прогресивних методів роздрібної торгівлі віднесені, зокрема: самообслуговування, з відкритою викладкою, за зразками, за замовленням покупців, вдома у покупців, через автомати.

Вибір конкретного прогресивного методу продажу книжкових товарів залежить від їхніх специфічних особливостей (призначення, цінності, умов виходу у світ і тощо).

Матеріально-технічна база підприємства — це сукупність необхідних для виробничого процесу засобів виробництва (засобів праці).

Рівень розвитку матеріально-технічної бази тісно пов'язаний з технологічними процесами в народному господарстві. Річ у тім, що залежно від галузевого призначення підприємства та видів його діяльності, на розвиток і формування його матеріально-технічної бази істотно впливають ті чи інші галузі народного господарства. Тому під матеріально-технічною базою розуміють систему підприємств і господарств незалежно від їхнього відомчого підпорядкування. До матеріально-технічної бази належить три групи засобів виробництва, від яких певною мірою залежить діяльність конкретного підприємства. Це рухомий склад, під'їзні шляхи та виробничо-технічна база.

До рухомого складу матеріально-технічної бази належать засоби виробництва, які прямо чи опосередковано пов'язані з транспортуванням продукції та працівників й істотно впливають на виробничу діяльність підприємства. Це автомобілі та контейнери, спеціальний та спеціалізований транспорт, вагони, вантажо-розвантажувальна техніка тощо.

Під'їзні шляхи — це відрізки автомобільних шляхів, залізниць, якими підводять сировину та вивозять продукцію виробництва. Досить часто такі шляхи перебувають на балансі підприємства, які ще й відповідають за їхню експлуатацію. Тому витрати, пов'язані з утриманням, ремонтом та експлуатацією під'їзних шляхів певною мірою покладені на підприємство.

Виробничо-технічна база — сукупність об'єктів господарювання, які безпосередньо забезпечують технічний процес виробництва підприємства.

До виробничо-технічної бази належать:

• виробничі підприємства та їхні структурні підрозділи;

• допоміжне виробництво;

• автозаправні станції та станції забезпечення нафтопродуктами;

• підприємства-постачальники сировини та матеріалів;

• ремонтні майстерні й станції технічного та гарантованого обслуговування;

• складські приміщення;

• гаражі та допоміжні приміщення.

Інакше кажучи, матеріально-технічна база — це сукупність усіх підприємств та засобів виробництва, без яких неможлива діяльність підприємств (фірм). Співвідношення між групами засобів виробництва називають структурою матеріально-технічної бази[6, c. 5-7].

1.2. Основні вимоги до матеріально-технічної бази книготоргівельних підприємств

На формування й розвиток матеріально-технічної бази впливає багато факторів, насамперед науково-технічний процес, міжнародні та міжгалузеві відносини, а також екологія. І чим більшого значення надають екології, чим швидше у виробництво впроваджується нова техніка й технології, чим ширший потік інвестицій, розгалуженіші економічні та виробничі зв'язки, тим більшою мірою розвивається матеріально-технічна база конкретного підприємства. А це — будівлі, споруди, обладнання, інвентар, транспортні засоби.

Матеріально-технічну базу класифікують за такими ознаками:

1) за формою власності:

• державна;

• кооперативна;

• приватна;

• іноземна;

• спільна;

• комунальна;

2) за належністю до галузей народного господарства:

• власна;

• та, що орендується.

Угоду про оренду складають на 10 років.

3) за приналежністю до ланок торгівлі:

• роздрібна;

• гуртова.

Книгарня є закладом культури і водночас підприємством торгівлі, її приміщення та обладнання мають відповідати цьому призначенню, сучасним потребам технічної та торговельної естетики. Зручність для покупців, можливість швидко, з найменшою витратою часу знайти потрібну книжку та оформити придбання — головні вимоги до приміщення, обладнання та оформлення книгарні[13, c. 32-33].

У магазині слід створити умови для широкого використання прогресивних методів продажу, пропаганди та реклами книжок, використання засобів механізації завантаження, розвантаження та переміщення товарів. У приміщенні потрібно забезпечити нормальні умови для праці й відпочинку персоналу, зберігання товарів і дотримання санітарно-гігієнічних вимог і правил безпеки праці.

За своїм призначенням уся площа магазину може бути умовно розділена на такі частини:

• торговельна зала;

• складські приміщення;

• адміністративно-побутові приміщення;

• технічні приміщення.

У торговельній залі розміщують товари, тут знаходяться робочі місця продавців тощо. У ній покупці знайомляться з асортиментом товарів, здійснюють покупки, оформлюють попередні замовлення.

Торговельна зала сучасної книгарні повинна бути світлою, просторою, зручною для огляду та вибору книжок. Для рівномірного освітлення зали потрібні світильники із люмінесцентичними лампами, закритими опаловими розсіювачами. Книжкові полиці та робочі місця продавців слід освітлювати більше, але при цьому пряме світло має знаходитися вище рівня очей покупців та продавців.

Неабияку вагу для книгарні має книготорговельне обладнання, яке ділять на основне та допоміжне. До основного відноситься обладнання:

• для показу асортименту та зберігання конкретного запасу літератури в торговельній залі;

• для організації робочих місць продавців-консультантів з урахуванням типу магазину та методів торгівлі;

• для показу та продажу подарункових і сувенірних альбомів великих форматів, плакатів, листівок, шкільних та канцелярських товарів.

Книготорговельне обладнання буває стаціонарним та пересувним. До стаціонарного належать пристінні — щафи-стелажі, шафи-стенди; острівне обладнання — столики-прилавки, гірки тощо.

До пересувного обладнання книгарні належать: вітринне обладнання для реклами, ящики та підставки для показу асортименту, вертушки для листівок.

Окремі вимоги є і до складських приміщень книгарні: тут потрібно забезпечити нормальні умови зберігання товарів, а самі склади мають бути сухими, розмішуватися за можливістю на одному рівні (без порогів), що дозволяє застосовувати засоби малої механізації для переміщення товарів.

До торговельного обладнання магазину належать також касові кабіни та касові апарати, які встановлюють а зручному для обслуговування покупців місці[15, c. 291-292].

Як відомо, книготорговельне підприємство здійснює не тільки операції з придбання і продажу друкованих видань, а й проводить інформаційно-рекламну роботу.

За допомогою комп'ютера, що знаходиться в торговельній залі книгарні, покупець може оперативно отримати компетентну довідку, відносно наявності книжки, її ціни, вихідних даних тощо.

Нині у великих книжкових супермаркетах, використовують обліково-розрахункові комп'ютерні системи, які складаються з комп'ютерних станцій, портативних сканерів, скануючих пристроїв, розташованих при вході-виході супермаркета та супровідного програмного забезпечення.

Перед тим як виставити книжки на продаж, на кожну наклеюють спеціальний чіп з порядковим штрих-кодом. Відповідно, до комп'ютера вводиться інформація про назву книжки, її ціну, номер штрих-коду тощо. Потім касир портативним сканером знімає дані про видання й автоматично отримує результат пошуку в електронній базі як окремий запис про нього. Після отримання грошей касир роздруковує чек і купленій книжці надається статус проданої, після чого покупець може без перешкод виходити з приміщення. Існує також досвід використання інтерактивних дощок в книгарнях для проведення конференцій, презентацій, круглих столів.

Останнім часом набули поширення Internet-магазини, для створення і роботи яких в структурі книгарень, створюють спеціальні відділи, де працють групи програмістів та дизайнерів. Зрозуміла річ, що всі процеси щодо організації роботи Internet-магазинів здійснюють з допомогою комп'ютерної техніки.

У багатьох сучасно оздоблених книжкових супермаркетах можна зустріти засоби внутрішньомагазинної телевізійної реклами: рідкокристалічні широкоформатні монітори і телевізори.

Щодо використання у роботі книгарні інформаційно-видавничого відділу, то мова йде про потужний комплекс поліграфічних засобів і пристроїв оцифрування та опрацювання інформації [30, c. 23-24].

До допоміжного обладнання, призначеного для організації діяльності книгарні, належать засоби малої механізації: транспортери, возики, рахунково-обчислювальна техніка, засоби пожежогасіння тощо.

Розташування обладнання в торговельному залі залежить від запроваджених у книгарні методів обслуговування. Традиційні методи продажу книжок з обслуговуванням продавцями характеризуються наближенням робочих місць продавців до місць зберігання книжкових товарів. Торговельне обладнання (прилавки, пристінні шафи) має лінійну розстановку і поєднує при цьому функції складання, експозиції, ознайомлення з асортиментом та оформлення придбання книжок. Для ефективнішого використання торговельних площ у приміщеннях з великою глибиною з'явилася боксова розстановка.

При організації продажу методом самообслуговування найраціональніше лінійне планування, де обладнання (пристінне та острівне) розміщують паралельними лініями, що спрямовують потоки покупців. Лінійне планування може мати різноманітні геометричні композиції.

Лінійне розташування обладнання є найпростішою формою. Якщо торговельний зал має велику глибину, доцільно з'єднувати лінійне розташування з острівним. Достатню ізоляцію асортиментних комплексів дає боксова система розташування, при якій фронт робочих місць перпендикулярний основним транзитним потокам покупців.

Основне обладнання зони розрахунку — касові кабіни, їхнє розташування визначається схемою руху потоків покупців. Ефективність використання торговельних площ залежить від удосконалення порядку розрахунку з покупцями. В книгарнях самообслуговування розрахунок проводиться на виході з торговельної зали, в умовах продажу книжок іншими методами раціонально розташовувати касові кабіни безпосередньо біля робочих місць продавців.

Характеризуючи матеріально-технічну базу українських книгарень, насамперед зазначимо, що вона враховує специфіку українського книжкового ринку, платоспроможність та менталітет українського народу. Але при цьому не слід забувати про історію і сучасний стан роздрібної торгівлі за кордоном — досвід зарубіжних країн, уважно вивчивши і запровадивши який, можна значно підвищити якість матеріально-технічної бази та принципи її використання в роздрібних книготорговельних підприємствах.

Наприклад у Каталонії, книжковий зал в універмазі має площу, розміром Київського ЦУМу. Але вони ще й складають книжки на полицях корінцями для того, щоб покупець зміг отримати уявлення про наявний асортимент. Лицьовою стороною обкладинки стоять лише ті книжки, на які з тих чи інших причин треба звернути увагу покупця: новинки, бестселери, спеціальна література тощо [12, c. 28].

Чимала кількість різновидів торговельного обладнання здебільшого мають прості конструкції — столи, шафи, етажерки. Часом книжки просто лежать на підлозі, але вони мають вигляд такий самий новий, як і ті, що на горішніх поличках шаф. Іноді стоси книжок лежать навіть перед порогом крамниці.

У великих книгарнях зроблено усе, щоб полегшити покупцеві пошук літератури та орієнтацію в морі книжок. На стелажах або шафах обов'язково вказана тематика, полегшують орієнтування й різноманітні стрілочки.

На стелі часто побачиш "оферти" — спеціальні пропозиції. До речі, фахівці кажуть, що наявність таких нехитрих —"утримувачів уваги" збільшує продаж на 20—30 відсотків.

Отже можна зробити висновок, що матеріально-технічна база — це дійсно життєвонеобхідна сукупність усіх засобів виробництва і об'єктів господарювання, що забезпечують технічний процес[19, c. 54].


Розділ 2. Аналіз основних тенденцій розвитку торгівлі книгою в Україні та дослідження зарубіжного досвіду

2.1. Стан та тенденції книготоргівлі в Україні

Створена раніше чітка система формування асортименту книготорговельних підприємств, що базувалась на замовленні видань за планами випуску видавництв, централізованій поставці книжок, чіткому визначенні питомої ваги кожного розділу літератури, в сучасних умовах зазнала значних змін. На формування асортименту книгарень впливають взаємовідносини з видавництвами та посередницькими підприємствами, відсутність налагодженої інформаційної системи про книжки, що вийшли з друку чи заплановані до випуску, досвід формування торговельного асортименту, економічні умови закупівлі книжковою торгівлею видавничої продукції (ціни, націнки, умови оплати), різке звуження випуску книжок в Україні.

До1991 року держава приділяла постійну увагу видавничій справі, щопроявлялось уприйнятті відповідних законів— «Книжкова торгівля єскладовою комуністичної роботи щодо виховання населення» (Постанова ЦККПРС «Про стан тазаходи покращення книжкової торгівлі» у1960р.), увідкритті книгарень нацентральних вулицях обласних центрів істолиці, анеліквідація книгарень іпродаж їхпід відкриття інших магазинів, якцеспостерігається насучасному етапі, удержавному замовленні видання літератури, яка впливала насвідомість, була необхідною для освіти, науки, культури, увиділенні значних бюджетних коштів для комплектування фондів масових бібліотек, анезведення їхнанівець, коли бібліотеки неотримують найнеобхіднішого роками.

Врезультаті відсутності продуманої державної політики стосовно видавничої справи ,нерозуміння чиновниками того, щокнига— товар особливого роду, вУкраїні зменшилась кількість книг, щовидаються. Аценемогло непозначитись наасортиментній роботі книгарень ігуртовень. Зменшилась кількість книг, щопродаються вмагазині. Книгарні, вяких традиційно щороку васортименті було представлено по10тис.назв, змушені були вводити васортимент інші товари, щоб «вижити »вринкових умовах. Особливо постраждали спеціалізовані книгарні. Закрились книгарні підписних видань, книгарні, щоспеціалізувались напродажу політичної, науково-технічної, сільськогосподарської, дитячої книги, перестали існувати магазини «Книга-поштою».

Більше 70%книг, щовидані вобласних центрах недоходять досільського споживача, азалишаються там, девидані. Фактично відсутні суб’єкти видавничої справи вЖитомирській, Чернігівській, Закарпатській областях.

Різко зменшилась кількість книгарень (застатистичними даними їхкількість налічується до700), значна частина закрилась або перепрофілювалась іреалізує інші товари[24, c. 74-75].

Із13700 найменувань книг, щовидані вУкраїні 2003 року, більшу частину займає навчально-педагогічна література. Інші розділи втратили своє жанрове івидове різноманіття, щосвідчить про негативні духовні процеси, які відбуваються унашому суспільстві.

Книгарні стали приватними підприємствами. Нажаль, ценезавжди осередки культури, оскільки вумовах жорсткої реальності основною метою діяльності книгарні стає прибуток, часто залюбу ціну, так щокнигарні часто недовиховання культури ідуховності.

Змінилась система замовлення книгарень, втрачені кадри, які виїхали зкраїни чиперепрофілювались, різко зменшились засоби рекламної роботи ,щозастосовується вкнигарнях, вминуле відійшла інформаційно-бібліографічна діяльність книгарні, чим вона вигідно відрізнялась від інших магазинів. Вцих умовах ледь животіють бібколектори, які немають можливості займатись пропагандою читання, бібліофільства, поширенням бібліографічних знань. Ценегативно впливає намолодь, напроведення нею свого вільного часу.

Поки відбувався розвал добре налагодженої системи книгопоширення івиникнення нових засад розповсюдження книги, спостерігалися значні економічні втрати. Незначна кількість книг, щовидавались вУкраїні, (менше як0,5книги надушу населення) призвели доактивного їхввезення з-за кордону, докупівлі українським населенням книг, виданих уРосії (приблизно на100 млн. дол. США щорічно). Цегроші, вивезені знашої країни. Більше того, цікниги часто обминають митні кордони ідержава від ввезення іреалізації книг зРосії немає жодного економічного зиску. Російські книги (у2003р.вийшло біля 700 млн. од.)часто дешевші, якісніше виконані, актуальніші затематикою, різноманітніші заасортиментом. Українські книги менш конкурентоспроможні порівняно зними ідорожчі, оскільки відсутність пільг воподаткуванні робить книгу недешевою, анацінки гуртовень ікнигарень щезбільшують ціну. Тому російську книжку купляють швидше, ніж українську. Звідси міф про «неможливість вУкраїні вижити книгарням, які реалізують українську книгу». Хоча приклад однієї зкращих книгарень України— «Української книги» (м.Львів), васортименті якої представлена виключно україномовна книга ,говорить про інше. Книгарня нелише отримує прибутки, аєіцентром духовності, проводить презентації книги, має постійних покупців, щейвиграла протистояння з«МcDonald’s»,який хотів отримати їїприміщення для облаштування чергового ресторану. Вїїтоварообороті значне місце займає дрібний гурт, тобто продаж книг бібліотекам. Вкнигарні працюють фахівці, які нетільки мають вищу освіту, айвеликий досвід роботи, люблять ізнають книгу.

Українські книготорговельні підприємства івидавництва неберуть участі вміжнародних книжкових ярмарках. Україна усвіті асоціюється звідомими спортсменами чиспіваками. Про Україну зкниг незнає ніхто, тому щопоказати нічого. Мало видань іноземними мовами, щомалиб гідно представляти Україну.

Тому уявляється доцільним змінити ставлення держави докниги. Мова йде нелише про прийняття конструктивної законодавчої бази, зменшення податкового тиску накниготорговельні підприємства, але йіпро надання пільг книгарням ворендній платі заприміщення, сплаті комунальних послуг, перевезенні друкованої продукції, поштових пересиланнях, уволодінні статистичною інформацією про книгорозповсюдження врегіонах, впіднятті іміджу професії видавця чикнигаря, уформуванні моди начитання, збирання власних бібліотек, бобез книги, цивілізованого книговидання ікнигопоширення немає перспектив розвитку ніосвіта, нінаука, нівиробництво, нідержава вцілому[31, c. 10].

Книгарня – це посередник між видавцем та покупцем. Деякі керівники книжкових крамниць намагаються виграти на кількості проданих книг і для себе лишають незначний відсоток понад видавничу ціну, що дає можливість жити добре і видавцям, і книгарням. Інші ж – ставлять ціну мало не вдвічі більшу за видавничу, знаючи, що на будь-який товар є свій покупець, тільки треба зачекати, іноді – довго. Тому ціна книжки, коли та потрапляє до рук керівників книгарень, варіюється від мінімальної до непристойно великої, через що часто не має нічого спільного з реальною ціною на неї. Деякі видавництва для збільшення продажу і можливості надати свою продукцію читачам за найнижчими цінами звертають особливу увагу на відділ реалізації власної книжкової продукції.

Зараз абсолютно відсутня система підрахування і прогнозування випуску книжкової продукції загалом в Україні чи то з боку держави, чи з боку великих оптових фірм. Візьмемо, наприклад, літературу з психології: що сьогодні є на ринку, що потрібно споживачам – значення і цифра гіпотетичні. Навіть проаналізувавши прайс-листи відомих видавництв, точно відповісти не маємо можливості. Іноді відсутня книга, яка потрібна спеціалістам однієї галузі, а інша за редакцією різних авторів у декількох незначних варіантах виходить у різних видавництвах України майже одночасно. Суцільний хаос був на початку 90-х років, але згодом керівники видавництв зрозуміли, що в одну воду двічі не зайдеш, тому майже всі утворили відділи реалізації і почали потроху освоювати "дикий" на той час ринок. І хоча централізована система надавала б набагато більше переваг і можливостей (адже зараз важко знайти директора книгарні або бібліотеки, які б не зітхали і не жалкували за повним каталогом всіх видань, що виходять в Україні бодай за рік, не кажучи вже про квартал чи місяць), все ж свій відділ маркетингу і збуту – сьогодні найкращий вихід із ситуації для всіх видавництв, що прагнуть вижити на ринку.

Представлення власного асортименту безпосередньо до уваги покупців, тобто на полицях, як у справжній крамниці, має декілька переваг – це і презентування власної продукції в повному обсязі, а отже можливість продавати і оптом і вроздріб; і продаж за власними цінами, уникаючи послуг посередників, що дає перевагу перед книжковими магазинами та ін.[33, c. 26-27]

За період становлення Незалежності книжковий ринок зазнав численних та значних трансформацій, періодів активного прогресу та регресії. Економічна криза в країні за перше півріччя поточного року суттєво змінила картину розвитку книжкової галузі загалом та критично вплинула на окремі її напрямки.

За даними опитування видавців, що проводилось Українською Асоціацією видавців та книгорозповсюджувачів на кінець лютого 2009 року більшість видавництв пішли шляхом скорочення як кількості нових назв, так і середнього накладу. Середні показники цих скорочень складають відповідно 60—65 % за назвами і 48—50 % за накладами.

Утім, спостерігаються й цікаві тенденції. При основній масі показників, які символізують зменшення виробництва книжок, у 75 % опитаних керівників видавництв обсяги відвантаження продукції у роздрібну та гуртову торгівлю зі складу залишилися на попередньому рівні, а у 10 % видавництв навіть суттєво зросли.

У першу чергу цей "феномен" в умовах загальної кризової ситуації пов’язується з різким зниженням імпорту російської книги і значним зростанням, порівняно з українською, її вартості. Намагаючись не зменшити асортиментну пропозицію, книжкова торгівля збільшила запит на літературу вітчизняного виробництва. Тобто нині відбувається "вимивання" з видавництв товарної маси без відповідного її оновлення і поповнення.

Мережа книгорозповсюдження Харківщини постійно розширюється. На базі колишнього Облкниготоргу існує колективне підприємство „Харківкнига”, що має 7 магазинів у Харкові та 4 у райцентрах. Протягом останніх років підприємство значно збільшило обсяг реалізації видань українською мовою, який становить близько 60% в загальному товарообігу.

За останні п’ять років кількість книжкових магазинів у області зросла з 14 до 90. П’ять з них перебувають у державній та комунальній власності, решта – у приватній та колективній. Створені нові книжкові магазини та відділи різних форм власності в усіх райцентрах. Свої фірмові магазини мають книжкові фабрики „Глобус” та ім. М.В. Фрунзе і ряд видавництв, такі як „Ранок”, „Світ дитинства”, „Навчальна книга”, „Фактор”, „Фоліо”. Інші видавництва здійснюють продаж літератури безпосередньо в офісі. Видавництва „Фоліо” та „Клуб сімейного дозвілля” задовольняють попит населення на книги за схемою „Книга – поштою”. Видавництвом „Консул“ відкритий Інтернет-магазин „Правова література”[32, c. 4-5].

2.2. Дослідження досвіду книготоргівлі в Європі та Росії

В Європі усі крамниці збудовані за принципом вільного доступу: книжки, косметика, одяг, спорттовари тощо. Каса у великій книгарні стоїть не на виході біля дверей, а посеред залу і має вигляд звичайного столу напівкруглої форми, відкритого з усіх боків. За покупку продавці дякують, запрошують приходити ще, а книжки запаковують у фірмову торбинку.

Впровадження сучасних інформаційних технологій, здійснюване видавництвами й підприємствами книжкової торгівлі, впливає на розвиток російського книжкового бізнесу. Глобалізація комп'ютерних мереж формує нове інформаційне середовище засноване, з одного боку, на технічному рівні сучасного співтовариства, а, з іншої, на його корпоративному розумінні необхідності взаємодії в сфері інформаційного обміну даними. Все це створює необхідні передумови для загальної інформатизації, принаймні , на рівні обміну інформацією про книжкову продукцію.

Базовим кодексом, що лежить в основі побудови інформаційного співтовариства, на наш погляд, стає ідея вимоги якої можуть бути представлені приблизно так: у будь-який час і, у будь-якому місці повинен бути для кожного члена світового співтовариства забезпечений вільний доступ до всієї сукупності суспільно значимої інформації. Цей вимога до статусу "інформації" знаходить все більше підтвердження у всіх сферах гуманітарної діяльності людства.

У книговиданні, книжковій торгівлі й бібліотечній діяльності відбувається інтеграція спільних інтерес у потужну інформаційну систему, що обслуговує утворення, науку й культуру. Фахівці усе більше усвідомлять необхідність побудови єдиного інформаційного простору, рівнодоступного для всіх користувачів, що дозволяє регламентувати правила роботи з інформацією про книгу в системі комунікаційних відносин "автор - видавець - розповсюджувач - бібліотеки - читач"[28, c. 9-10].

Відношення до книги усе більше визначається величезним значенням інформації в постіндустріальному суспільстві. Уже сьогодні очевидні реальні кроки європейського й світового книжкового співтовариства в плані кооперації зусиль для створення книжкового бізнесу такого рівня, коли в будь-якій крапці миру користувач може оперативно знайти й роздрукувати необхідну для нього наукову, довідкову й іншу інформацію. технології, Що З'явилися в останні роки, "Books on Demand" розширюють ці можливості на всі розділи літературних творів. Російському книжковому співтовариству має бути робота з освоєння цих технологій разом з бібліотеками.

Використання сучасних інформаційних технологій перетворило й саму форму книги. Вона стала віртуальної. Її електронний аналог вільно переміщається по комп'ютерних мережах. Потужний імпульс до розвитку одержала вся система російського книгорозповсюдження.

У рамках централізованої системи книгорозповсюдження при обмеженому числі суб'єктів книжкового ринку для її функціонування не було потрібно потужної інформаційної підтримки. У ринкових умовах, коли одночасно діють тисячі продавців книг, їхнім покупцям (індивідуальна й колективним) потрібна оперативна вичерпна інформація як про що вийшли, так і про заплановані до виходу виданнях.

Книжкова торгівля, будучи частиною системи комунікаційних відносин, виявилася в центрі проблем, пов'язаних з поширенням книги й інформацією про книгу. В умовах зростаючої конкуренції російський книжковий бізнес першим гостро відчув необхідність створення єдиного інформаційного простору для забезпечення вичерпною інформацією про видавничу продукцію.

При державній підтримці в сфері економіки книжкова торгівля фактично одержала інвестиції від держави для освоєння нових технологій в організації книготоргівлі і її інформаційній підтримці. Однак для ефективного використання отриманого ресурсу необхідно було його використання в інтересах усього співтовариства.

Сучасні інформаційні технології не ефективні на обмеженому просторі їхнього застосування. Ефект наступає при їхньому використанні в масштабі всього ринку й співтовариства користувачів. Усвідомлюючи це, ми просуваємо в практику такі технології, які дозволяють нам і нашим партнерам по бізнесі, мати вичерпну інформацію на будь-який момент про рух товару до його споживача[26, c. 14-15].

Інформаційна мережа вибудовується таким чином, щоб до книг, представленим в електронних картотеках виробників і покупців, був прямий доступ російських і закордонних користувачів. Фахівцями Центра інформаційно-комп'ютерних технологій ТД " Бібліо-Глобус" розроблені й автоматизовані операції прийому й передпродажної підготовки книг, впроваджена в повному обсязі система автозаказа книг зі складу в торговельні зали; розробляється просунута версія системи автозаказа книг у видавців.

Завдяки розвитку й застосуванню інформаційних технологій ТД "Бібліо-Глобус" добре знають як книготорговельного партнера й за рубежем. На американський ринок торговий дім представляє фірма "Russіan Story". Взаємодія із ГПНТБ дозволило нам представити через сайт свою продукцію в бібліотеці конгресу США. Сьогодні в постійній базі даних близько 80 тисяч назв книг. В оперативній базі даних відразу ж після замовлення користувачеві надається можливість оформити покупки до 20 тисяч назв, інші замовлення виконуються через видавництва з відстрочкою за часом.

У силу того, що в Росії поки ще тільки формується єдиний інформаційний простір, нам не вдалося поки вирішити завдання забезпечення користувачів нашою продукцією в повному обсязі. Через неповної й неоперативної, а головне, різнорідної (не стандартизованої) інформації, ефект взаємодії видавців, постачальників і користувачів знижується. Наприклад, між сегментами ринку - книговиданням, книжковою торгівлею й бібліотечною справою недостатньо розвинений зв'язок в області стандартизації, немає системи єдиних класифікаторів продукції, існує дублювання й паралелізм у розробці подібних інформаційних проблем з обліком тільки внутрішніх умов діяльності.

Проведення міжгалузевого дослідження зі створення єдиної інформаційної платформи для взаємодії видавців, книгопродавців і бібліотек, здійснюваного із цього року НІЦ "Економіка" і фінансованого МПТР Росії дозволить розв'язати головні вузли протиріч в інформаційному обслуговуванні споживачів.

Ціль роботи - створення системи ефективної взаємодії в області інформаційних технологій видавництв, передплатних агентств, книготорговельних організацій і бібліотек, зближення нормативної бази й проектування сучасної системи використання, обліку й зберігання електронних видань. Суть проекту полягає в розробці єдиних бібліографічних описів, класифікацій, форматів, депозитарію[32, c. 6].

До кінця 2002 року планувалось створити структуру й механізм депозитарію, у якому в електронній формі буде зафіксоване все, що видається в Росії. Здійснення проекту дозволить всім суб'єктам книжкового ринку взаємодіяти на одній мові й приступитися до створення повноцінного простору інформації для книжкового співтовариства й користувачів.

Для участі в побудові єдиної інформаційної платформи групою фахівців із суміжних сфер діяльності утворена суспільна некомерційна організація - Гільдія Книгарів Росії. Головні її завдання - обслуговування книжкового ринку, забезпечення інформаційної взаємодії видавництв, книжкової торгівлі й бібліотек. Комплекс послуг, пропонованих Гільдією, дуже широкий завдяки різним напрямкам діяльності вхідних у неї компаній. Гільдія пропонує також інформаційну й технологічну підтримку книжкової справи в цілому.

Сполучну роль у Гільдії грає концепція побудови інформаційних технологій, розроблена й здійснювана в ТД " Бібліо-Глобус". У її основі лежать наступні інформаційні принципи роботи з покупцем: воля вибору при придбанні книг і супутніх товарів; надання вичерпних відомостей про книжкову продукцію, що виходить у Росії й за рубежем; обслуговування на рівні міжнародних вимог.

Для реалізації поставлених завдань у ТД "Бібліо-Глобус" розроблений і впроваджений новий програмний технологічний і інформаційний комплекс. Він істотно підвищив функціональні можливості підрозділів підприємства. Особлива увага при його реалізації було приділено роботі підрозділів, що мають справу з інформацією: бібліографічній, довідковій і маркетинговій службам.

Програма бібліографічного опису книг забезпечила внесення в базу дані інформації про всіх вхідним на підприємство виданнях. З'явилися нові поля - "УДК" і "спеціальний визначник УДК". Кількість полів опису видання зросло в три рази. Розроблено програму пошуку видань, завдяки чому розширився використовуваний набір пошукових параметрів, підвищилася інформативність надаваних послуг. Програма безперервного аналізу залишків на складі й у торговельному залі дозволила в реальному режимі часу перейти на оперативне керування запасами й розробити систему автоматичного збору замовлень через мережу Інтернет. Розроблений також програмний модуль для оптових покупців, що володіє більшою функціональністю й забезпечує персональною реєстрацією користувачів.

Впровадження комплексу забезпечило можливість переходу на новий рівень інформаційного спілкування підприємства з видавництвами. Рух документації про товаропотоках з половиною партнерів здійснюється із застосуванням електронних носіїв інформації, включаючи Інтернет. Процес одержання й обробки інформації значно прискорився, розширився перелік послуг, надаваних клієнтам. Партнерам надається програмне забезпечення й сервісні послуги[21, c. 33].

Колективні й індивідуальні клієнти одержали доступ до системи інформації з можливістю комплектування через Інтернет. Першими скористалися з можливості оформлення замовлень через Інтернет бібліотеки. Послуга здійснюється за допомогою доступу до колективної інформаційної бази даних, що включає оптимальні асортименти вітчизняної й закордонної книжкової продукції: www.shop.bіblіo-globus.ru/wholesaler

Наведена технологія роботи з використанням Інтернет у цей час апробується на базі торговельних крапок, розташованих у ГПНТБ і МИПКРО (Московському інституті підвищення кваліфікації працівників утворення).

Система продовжує розвиватися. У технічному плані здійснюється: підтримка нових стандартів передачі інформації на основі єдиних електронних і бібліографічних форматів, нарощування пошукових параметрів, створення тематичних підписок. В інформаційному - заповнення додаткових полів опису. В організаційному - формування перспективної бази даних і системи попередніх замовлень на основі тематичних планів видавництв, а також пошуку рідких видань і малотиражної літератури.

ЗАТ " Мк-Періодика", як член Гільдії Книгарів, надає свої традиційні послуги й одночасно нарощує нові можливості для бібліотек. Фірма має партнерів в 46 країнах миру й працює більш ніж з 500 закордонними організаціями, займаючись експортом і імпортом періодичних видань. Російським бібліотекам фірма пропонує більше 80 тисяч найменувань іноземних журналів і передплату на будь-яке інше періодичне закордонне видання. Новою послугою, пропонованою фірмою, є обслуговування бібліотек російською періодикою з використанням каталогу фірми на російську періодику для іноземних клієнтів. Цим каталогом бібліотеки користуються, щоб зорієнтуватися при веденні міжнародного книгообміну. Для російських організацій фірма пропонує піврічну підписку, бібліотекам за спеціальними цінами періодику країн СНД.

Новою пропозицією для бібліотек є послуга "Мк-Періодики" по відправленню літератури за рубіж у рамках міжнародного книгообміну. Для зручності клієнта створена сторінка в Інтернет (www.perіodіcals.ru). Клієнт із її допомогою може сформувати замовлення, використовуючи можливості тематичного відбору видань[9, c. 118-119].

Російська книжкова компанія "Бібліон" створена для найбільш повного задоволення потреб покупців в іноземній літературі, а також для ознайомлення закордонних читачів з новинками російських видавництв. "Бібліон" здійснює поставку на книжковий ринок Росії різноманітного асортименту закордонних книг і експортує книги російських видавництв. Фірма виконує замовлення державних і комерційних організацій, бібліотек і приватних осіб на імпортні книги по всіх галузях знань. Пряма поставка книг дозволяє постійно розширювати й обновляти асортименти книг відповідно до вимог клієнтів за помірними цінами.

Гільдія Книгарів прагне розподілити зусилля між своїми членами так, щоб максимально забезпечити їхня взаємодія з будь-якими партнерами на ринку, надавши їм якісний сервіс і волю вибору.

Новий підхід до книгорозповсюдження вимагає постійного вдосконалювання нашої діяльності. Зусилля спрямовані на те, щоб забезпечити клієнтів попередньою інформацією про видання. Поставлено завдання одержувати попередню інформацію не тільки на видавничу продукцію, але й на малотиражні видання, що випускаються численними навчальними й науковими організаціями й вузами, адміністрацією фірм і підприємств. Формується база даних ретроспективних видань із метою виявлення книг колишніх років випуску, що не втратили свою актуальність і потребуючі перевидання. Продовжують удосконалюватися умови передачі інформації різним клієнтам. Для з і бібліотек з'явиться можливість одержання даних про книги й періодику у форматах UNІMARC і RUSMARC.

Зусилля ТД " Бібліо-Глобус" і його партнерів по Гільдії книгарів Росії спрямовані на те, щоб просувати на російському ринку й у книжковому співтоваристві в цілому ідеї інформаційної консолідації й прямого доступу споживачів до інформації. На наш погляд, рух у цьому напрямку усе більше підтримують і інші суб'єкти книжкового ринку. Бібліотеки Росії щодо цього могли б зіграти роль користувача-