Сучасні регіональні особливості природного руху населення в світі

Вступ.

1. Сутність і значення сучасних регіональних особливостей природного руху населення в світі.

2. Передумови розвитку регіональних особливостей природного руху населення в світі.

3. Сучасний стан та регіональні особливості природного приросту населення в світі.

4. Особливості демографічної політики в регіонах світу та дієвість її результатів.

5. Пропозиції, перспективи формування народонаселення за регіонами світу.

Висновки.

Список використаної літератури.


Вступ

Актуальність теми. До числа найбільш актуальних проблем сучасного людства відноситься проблема народонаселення, пов'язана насамперед із прискореними темпами зростання населення. Так, на початку нашої ери на Землі нараховувалося близько 200 млн. осіб, у 1000 р. - 275 млн., у середині 17 ст. - 500 млн., у 1850 - 1,3 млрд., у 1900 - 1,6 млрд., у 1950 - 2,5 млрд., у 1970 - 3,6 млрд. за даними на 1999 рік, чисельність населення світу становила 6 млрд.

Зараз чисельність населення Землі складає 6,2 млрд. осіб. Протягом ХХ ст. кількість людей виросла у чотири рази. У містах мешкає 47% населення, у селах - 53%.

За оцінками ООН, чисельність населення збільшується на 1,2%, тобто 77 млн. 97% зростання доводиться на такі країни, як Індія, Китай, Пакистан, Нігерія, Бангладеш, Індонезія.

Експерти вважають, що до 2050 р. в Індії мешкатиме на 100 млн. осіб більше, аніж у Китаї. А з розвинених країн високий рівень народжуваності зберігається лише в США. Ця країна займає сьоме місце в світі за темпами приросту чисельності населення. 80% цього зростання забезпечують іммігранти. Чисельність населення в Європі скорочується незважаючи на імміграцію.

Особливо швидкими темпами зростає населення в країнах, що розвиваються, Азії, Африки, Латинської Америки. Хоча, якщо ще кілька років тому деякі демографи ООН стверджували, що протягом одного-двох століть чисельність населення подвоїться і досягне 12 млрд. Тепер їм доводиться переглядати прогнози. Вони обережно передрікають, що до 2200 року кількість людей на планеті досягне 10 млрд., а потім почне скорочуватися.

Ще кілька десятиліть тому рівень народжуваності в деяких країнах - в Бразилії, Єгипті, Індії, Мексиці - доходив до 5-6 дітей у однієї жінки. Зараз загальний рівень народжуваності у світі складає - 2,1 дитини у однієї жінки.

За умов глобалізації, яка посилює диспропорції в рівнях поступу економічно розвинених та решти країн, серед причин, що стримують повноцінне формування трудового, зокрема інтелектуального потенціалу, особливе місце посідають несприятливі тенденції сучасного демографічного розвитку. При цьому глобалізаційні та економічні процеси певним чином взаємодіють з особливостями деморозвитку тих чи інших країн. Зокрема, безпосередньо вплив глобалізації на демопроцеси виявляється в істотному перерозподілі та використанні інтелектуального потенціалу країн, що стали на шлях самостійного розвитку та ринкових реформ, у його перетоку з менш розвинених регіонів світу в більш розвинені. Для України і низки інших постсоціалістичних країн, що характеризуються від’ємним приростом населення, такий стан речей сприяє ще більшому загостренню демографічної кризи. Загалом, в більшості країн з перехідною економікою економічна та демографічна кризи тісно пов’язані між собою і посилюють одна одну, що особливо негативно позначається на формуванні майбутнього потенціалу суспільства.

Враховуючи винятково важливу роль розвитку народонаселення в становленні трудового потенціалу, кожне суспільство змушене проводити адекватну поточному моменту демографічну політику, спрямовану на досягнення бажаного рівня розвитку кількісних та якісних параметрів цього потенціалу. При цьому суспільство, якому притаманна трансформація всієї системи соціальних і економічних відносин в умовах зростаючого дефіциту кількісної визначеності трудового потенціалу, повинне орієнтуватись не стільки на припинення зменшення чисельності населення, скільки на пріоритетний розвиток його якісної, зокрема інтелектуальної компоненти, спроможної забезпечити досягнення цілей і завдань подальшого прогресивного розвитку суспільства.

Мета роботиполягає в тому, щоб проаналізувати та з’ясувати основні риси природного руху населення в світі.

Для досягнення цієї мети у роботі вирішується ряд задач:

· визначити сутність і значення сучасних регіональних особливостей природного руху населення в світі;

· охарактеризувати передумови розвитку регіональних особливостей природного руху населення в світі;

· дослідити сучасний стан та регіональні особливості природного приросту населення в світі;

· проаналізувати особливості демографічної політики в регіонах світу та дієвість її результатів;

· виробити пропозиції, перспективи формування народонаселення за регіонами світу.

Об’єктом дослідженняє природний рух населення у світі.

Предметом дослідженнявиступають регіональні особливості природного руху населення в світі.


1. Сутність і значення сучасних регіональних особливостей природного руху населення в світі

Природний рух населення і його міграції визначають чисельність народонаселення, забезпеченість країни трудовими ресурсами й у такий спосіб впливають на функціонування економіки й соціальне на вантаження на бюджет. У свою чергу демографічні процеси залежать | від соціально-економічних процесів, що відбуваються у світі й конкретній країні. Для характеристики природного руху населення використовуються коефіцієнти народжуваності, смертності й природного приросту.

Сьогодні населення світу перевищує 6,4 млрд чоловік й продовжує І швидко рости. Згідно із прогнозами ООН, до 2050 р. кількість землян збільшиться приблизно на 2,5 млрд чоловік. У той же час щорічний приріст населення знижується, цю тенденцію можна спостерігати протягом останнього десятиліття. У 50-х pp. минулого століття населення щороку збільшувалося на 53 млн чоловік, у 60-х — на 66 млн, у 70-х — на 70 млн, у 80-х — на 86 млн, досягши піка в 90-х — більше 90 млн чоловік. Зараз цей показник знизився до 76 млн чоловік у рік. При цьому зменшився й середній розмір родини — із шести дітей на одну жінку в 1960 р. до менш ніж три дитини сьогодні.

Послідовна зміна показників народжуваності, смертності й природного приросту, що отримало назву демографічного переходу, відбувається у світі соціально-економічного розвитку країн світу. Показовим є те, що цей процес починається майже одночасно із формуванням індустріального суспільства. За останні 150 років багато країн пройшли через період різкого збільшення приросту населення, що отримало назву демографічного вибуху. Спочатку демографічний вибух призвів до швидкого росту населення найбільш розвинених держав, потім, протягом наступних десятиліть, у нього поступово втягувалися й інші країни.

Послідовність цього процесу така: розвивається країна — зростає рівень життя, що проявляється в підвищенні якості медичного обслуговування, побутових умов, харчування — знижується смертність і зростає тривалість життя — народжуваність залишається на досить високому рівні — швидко зростає чисельність населення.

Але на цьому демографічні «перетворення» не закінчилися. Коли початок демографічного вибуху торкнувся менш розвинених країн, передові держави вже опинялися в наступній фазі, коли смертність продовжує знижуватися, але народжуваність падає ще швидше, внаслідок чого природний приріст поступово зменшується. І демографічний перехід доповнився ще однією ланкою: подальший ріст добробуту — зміна соціального стану жінки в суспільстві, її залучення в суспільне виробництво — падіння народжуваності — зменшення природного приросту — зниження темпів росту чисельності населення. На сучасному етапі найбільш розвинені країни вже проходять наступну,— третю фазу демографічного переходу, для якої характерне вповільнення зниження народжуваності за підвищення смертності. При цьому природний приріст зберігається на низькому рівні, а іноді відсутній або змінюється незначним зменшенням населення. У результаті протягом останніх п'ятдесяти років темпи приросту населення сповільнилися з 20% у i960-1965 pp. до 17% у 1980-1985 pp., 13,5% у 1995-2000 pp. і менше 12 % сьогодні. У той же час народжуваність, смертність і природний приріст населення країн з різним рівнем соціально-економічного розвитку істотно відрізняються. Проілюструємо це з допомогою статистичних даних[7, c. 28-29].

За даними ООН, у 2003 р. середньорічний природний приріст населення у світі становив 12%, народжуваність — 22%, смертність — 9% (у.2005 р. народжуваність очікується у 20,2 %, а смертність — 8,8 %). При цьому в більш розвинених країнах природний приріст становив 1 % (народжуваність — 11%, смертність — 10%). На одну жінку тут у середньому припадає 1—2 дитини. У найменш розвинених — 24% (народжуваність — 39%, смертність — 15 %). Одна жінка тут у середньому має 5 дітей. Нагадаємо, що експерти ООН розділяють країни світу на три групи: більш розвинені (more developed regions), менш розвинені (less developed regions) й найменш розвинен