Історіографія - Оглобіна Олександра Петровича

Вступ.

1. Аналіз джерел з наукової діяльності та творчого доробку О.П.Оглобліна.

2. Основні групи джерел про творчу діяльність О.П.Оглобліна.

3. О.П.Оглоблін як представник історико-економічного напрямку в українській історіографії 1920-х рр.

Висновки.

Список використаної літератури.


Вступ

Дослідження життя і діяльності визначних українських істориків є одним із актуальних напрямків розвитку національної історичної науки. До числа тих істориків, які залишили помітний слід в українській історіографії, належить О.П.Оглоблін (1899 – 1992 рр.). Упродовж більш ніж 70-літньої самовідданої праці вчений творив українську історичну науку як в Україні, так і за її межами. Приклад О.П.Оглобліна дає можливість виявити специфіку суперечливого й неоднозначного процесу розвитку національної історіографії 1920-х – початку 1940-х рр., висвітлити умови існування української інтелектуальної еліти за часів утвердження тоталітарного режиму. Вивчення ж закордонного періоду життя й діяльності вченого (1944-1992 рр.) зумовлюється необхідністю відтворення особливостей розвитку еміграційної історіографії історії України.

Особливе значення має діяльність О.П.Оглобліна в ділянці історії народного господарства України. На початку 1920-х рр. свій науковий пошук він спрямував на дослідження тих господарських процесів і явищ, які визначали українську економіку як самостійний економічний організм. За висновком сучасного українського історика І.В.Верби, “це була перша спроба подібного ґатунку, яка виконувалася на найвищому рівні тогочасних знань”.


1. Аналіз джерел з наукової діяльності та творчого доробку О.П.Оглобліна

У цілому, актуальність вивчення наукової діяльності та творчого доробку О.П.Оглобліна у царині історії українського господарства зумовлюється двома найважливішими аспектами. По-перше, необхідністю визначення ролі й внеску вченого у становлення та розвиток відповідної галузі історичної науки. Без глибокого осмислення його історико-економічних праць неможливо відтворити загальну картину розвитку історіографії економічної історії України. По-друге, належить інтегрувати творчий спадок науковця в сучасні уявлення про економічний розвиток українських земель. Адже вже з кінця 1920-х рр. в СРСР будь-які спроби поставити питання про автономність господарського розвитку України нещадно придушувалися. З одного боку, пріоритетність історико-економічної тематики в радянській історіографії обумовила активну дослідницьку діяльність українських істориків у цій галузі. Їх зусиллями з’явилася низка ґрунтовних узагальнюючих праць із соціально-економічної історії та історії народного господарства України.

Автори численних монографій та статей намагалися відтворити розвиток сільського господарства, торгівлі, фінансів, промисловості та її окремих галузей. Написані на широкій джерельній базі, праці радянського періоду містять багатий фактологічний матеріал, який значно доповнив і розширив конкретну картину економічного розвитку України. У той же час, догматичне трактування та інтерпретація фактів із позицій марксистсько-ленінської методології обумовили шаблонність та спотвореність у висвітленні українського історико-економічного процесу. Радянські дослідники обґрунтовували офіційну схему українсько-російської історичної єдності, що нівелювало специфічність господарського розвитку України. Праці “українських буржуазних націоналістів”, у тому числі й О.П.Оглобліна, були засуджені як реакційні, антинаукові, ідейно порочні. Для сучасних вітчизняних істориків, які переосмислюють методологію дослідження історичного розвитку українського господарства, надзвичайно цінним є науковий доробок у цій галузі О.П.Оглобліна.

Розглянемо періодизацію історіографії творчості дослідника в ділянці економічної історії України. Її початок припадає на 1925 – 1930 рр., коли з’являється низка рецензій на твори історика, першою серед яких стала рецензія історика-економіста Ю.А.Сонні. У подальшому до наукових експертиз студій ученого вдалися представники основних течій в тогочасній українській історіографії – К.Є.Антипович, М.Є.Слабченко, Д.І.Багалій, М.М.Ткаченко, В.В.Дубровський та інші. Характерна риса цього етапу – плюралізм в оцінках наукового доробку вченого. Однак, усі вони збігаються у тому, що дослідник обґрунтував господарську автономію України в її історичному розвитку та думку про те, що український господарський комплекс є частиною світового.

Тривала кампанія цькування та ідеологічних “проробок” історика, що розгорнулася на рубежі 1920-1930-х рр., в спотвореному вигляді відобразила його вплив на розвиток національної історіографії. На вченого вилився цілий потік звинувачень, лейтмотивом яких було проголошення його типовим буржуазним істориком, який прикриває свою буржуазну суть марксівською фразеологією. Історіографія 1930-х - поч.1940-х рр. принципово акцентувала увагу на минулих методологічних “хибах” історика.

У травні 1942 р. Політбюро ЦК КП(б)У оголосило О.П.Оглобліна зрадником Батьківщини. З бібліотек і книготоргової мережі було вилучено всі праці дослідника. З того часу радянські історики одностайно визнавали О.П.Оглобліна за “українського буржуазного націоналіста”, “запроданця”, вишукували з позицій класового підходу недоліки в його працях та спростовували ті його висновки та положення, які не відповідали офіційній ідеології8. Разом з М.Слабченком, В.Дубровським та іншими істориками його зараховували до числа “українських буржуазних націоналістів”, які “фальсифікували промисловий розвиток України”.

Таким чином, 1942 – початок 1990-х рр. стали тим етапом, коли на Батьківщині історика його праці були заборонені, а на ім’я накладено анафему. У той же час життя і діяльність О.П.Оглобліна стали об’єктом дослідження зарубіжних учених. Найбільш плідною на ниві Оглоблінознавства виявилася робота голови Українського історичного товариства Л.Винара. Він – автор серії студій на ниві Оглоблінської біографістики та аналізу творчого доробку вченого. Л.Винар першим серед закордонних та вітчизняних істориків зробив спробу осмислення внеску О.П.Оглобліна в дослідження проблем української економіки. Йому належить найбільш повна на сьогодні бібліографія виданих та рукописних праць історика. Серед праць закордонних Оглоблінознавців виділяється розвідка О.Субтельного.

Найважливішими працями О.П.Оглобліна він вважав праці з економічної історії України, в яких автор мав “геніальний задум” виробити і представити “економічне підложжя” для концепції М.Грушевського. Він одним із перших звернув увагу на складність визначення тієї історичної школи, до якої можна зарахувати О.П.Оглобліна. У 1972 р. журнал “Український історик” оприлюднив рецензію Б.Винара на три томи Оглоблінських нарисів з історії української фабрики, які побачили світ у Harvard Series in Ukrainian Studies в 1971 р. Рецензент коротко зупинився на змісті трьох книг, оцінивши їх як “піонерську працю капітального значення для вивчення промислового розвитку України у XVIII – першій половині ХІХ ст.”. Як найвизначнішого спеціаліста історії України з кінця XVIII ст. оцінював О.П.Оглобліна професор Темпльського університету І.-С.Коропецький, широко використавши праці українознавця при аналізі економічного розвитку України. Окремих питань, пов’язаних із науковою діяльністю О.П.Оглобліна, торкнувся І.Лисяк-Рудницький. Більшість же закордонних дослідників присвятили свої праці реконструюванню життєпису історика.У цілому, закордонні оглоблінознавці, визнаючи, що головними у творчому доробку вченого радянської доби були історико-економічні праці, дали лише загальну їх оцінку. Аналізуючи методологічні засади творчості вченого, закордонна українська історіографія обмежилася визначенням його приналежності до київської документальної школи. При цьому нею досліджуються питання не світоглядно-філософського характеру, а, переважно, наукової технології історика.

Із здобуттям Україною незалежності склалися умови для повернення імені О.П.Оглобліна на Батьківщину. Пріоритет у цій справі належить історику І.В.Вербі. На сьогодні ним опубліковано більше півсотні праць про О.П.Оглобліна – як узагальнюючих, так і присвячених спеціальним темам.

Найбільшою ж подією вітчизняного Оглоблінознавства можна вважати появу у 1999 р. монографії І.Верби “Олександр Оглоблін: життя і праця в Україні”. Вона містить цілісну характеристику життєвого шляху, суспільної та наукової діяльності вченого в радянський період. І.Верба першим із українських дослідників вдався до постановки питання про теоретико-методологічні засади творчості О.П.Оглобліна. Він здійснив історіографічний аналіз головних праць історика, переважно виданих, у тому числі й історико-економічних, у загальних рисах визначив внесок вченого в розробку теорії економічної незалежності України в її історичному розвої. Цікава спроба розглянути творчість О.П.Оглобліна у контексті розвитку української суспільно-політичної думки зроблена у статті І.Верби й М.Кар