Вплив людини на біосферу

1. Проблеми питної води в Україні.

2. Наслідки аварії на ЧС для біосфери.

3. Діяльність людини на навколишнє природне середовище і хімічні забруднення та їх вплив на атмосферу.

Список використаної літератури.


1. Проблеми питної води в Україні

Сотні мільйонів людей у європейських країнах живуть у будинках без водопроводу. У країнах Східної Європи води і каналізації в будинку немає 16% населення. У сільських районах цього регіону Європи без водопроводу обходиться більше половини населення.

За даними ООН, у регіоні Євросоюзу від пов'язаних з водою хвороб щодня вмирають 37 дітей. За 2006 рік таких випадків було 170 тисяч. Багато жертв - малята у віці від 6 до 11 місяців, повідомляє служба новин ООН.

Чистих місць на карті екологів небагато, ріки й водоймища надзвичайно забруднені. У багатьох регіонах викиди промисловості вже встигли отруїти навіть підземні води. Криза охопила й Дніпро, що постачає водою 2/3 населених пунктів України. Директор Українського науково-дослідного інституту «Укрводгео» С. Разметаєв стверджує, що «фактично, це вже вода забруднена, яка має потребу в глибокому складному очищенні й у такому вигляді не придатна для водопостачання». Схід і Південь України знаходяться у зоні небезпеки через надмірне техногенне навантаження. В окремих місцях і районах відхилення від якості води досягає 80%. На Заході держави ситуація краща, аграрні регіони зберегли чистоту води. За винятком Львівщини, яку забруднили нафтовидобувачі й керівники промисловості на початку минулого століття. Хлорування води ситуації не рятує.

Крім того, небезпечні для організму шкідливі продукти утворюються під впливом хлору й потрапляють до організму із водою. За кордоном питну воду не хлорують, а очищають мікроорганізмами. Українські екологи не раз пропонували уряду ввести біоочистку води та нові стандарти якості. Зараз 75 % водопроводів України мають потребу в заміні.

Відповідно до Національної доповіді про стан техногенної та природної безпеки України, у 2006 році виявлено 25 випадків аварійного забруднення довкілля небезпечними хімічними речовинами, з них пов'язаних із наявністю у навколишньому середовищі шкідливих (забруднюючих) речовин понад гранично допустимі концентрації (ГДК): у питній воді — 3 випадки (Вінницька, Дніпропетровська, Івано-Франківська області); у підземних водах — 3 випадки (Волинська (2), Львівська області).

Однією з важливих передумов сталого розвитку є забезпечення водою в достатній кількості та якості як населення, так і виробництва. За запасами води, доступними для використання, Україна належить до малозабезпечених країн. Нерівномірний розподіл водних ресурсів у просторі та часі, деградація і антропогенне забруднення значною мірою обумовили критичну ситуацію щодо забезпечення якісною питною водою населення України. Більш ніж 75% людей в нашій країні споживають воду з поверхневих джерел водопостачання, які, за офіційними даними, є забрудненими.

Зношений стан об'єктів водно-каналізаційного господарства в містах, застарілі технології водопідготовки і очищення стоків, відсутність мережі централізованого питного водопостачання у сільській місцевості, де проживає близько 63% населення України, особливо в регіонах інтенсивного сільськогосподарського землекористування, обумовили нині значне погіршення якості питної води, що становить серйозну загрозу здоров'ю населення.

В Україні прийнято Закон «Про питну воду і питне водопостачання», яким встановлено принципи державної політики в сфері питного водопостачання: державне керування і регулювання; пріоритетність питного водопостачання перед іншими видами спеціального водокористування; гарантоване першочергове забезпечення питною водою населення; раціональне використання питної води; нормування якості питної води; державні стандарти на питну воду, технології виробництва питної води; попереджувальний характер заходів щодо охорони джерел і систем питного водопостачання; дотримання оптимального балансу використання поверхневих і підземних вод; обов'язковість державної експертизи; економічне стимулювання раціонального використання питної води; відповідальність у випадку порушення даного законодавства; відшкодування заподіяних збитків; вільний доступ до інформації про якість питної води; заборона відключення об'єктів питного водопостачання від системи енерго-, газо-, теплопостачання.

Кожному споживачу питної води державою гарантується право вільного доступу до Інформації про якість питної води. З цією метою центральний орган виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства щороку готує і робить надбанням гласності Національну доповідь про якість питної води в Україні.

В міру загального погіршення якості природних вод усе більше приходиться займатися виведенням речовин, що додають воді присмаки і запахи, а також токсичних речовин.

Появу у воді присмаку і запахів викликають мінеральні розчинені і колоїдні речовини (сірководень, хлор, залізо), а також органічні сполуки.

Вибір методу дезодорації води залежить від походження запахів і присмаку. Якщо причиною є мінеральні розчинені і колоїдні речовини, проблема зважується демінералізацією, знезалізенням, дегазацією води. Однак основне питання дезодорації – питання видалення з води розчинених органічних речовин. Це вимагає спеціальної обробки води. З даною проблемою тісно зв’язана проблема видалення з води токсичних речовин, що знаходяться там, як правило, у малих кількостях.

Питна вода являє собою продукт харчування людини, а необхідний ступінь її очищення і знезаражування є гарантією здоров’я і довголіття. Однак придатної для використання не так багато, і її кількість увесь час зменшується.

Прийшов час, коли людина зобов’язана взяти на себе турботу про дбайливу витрату ресурсу, а також по його очищенню, яку вірніше було б назвати водопідготовкою. При цьому варто дотримувати вимоги екології, тобто щоб процес якнайменше порушав природну рівновагу.

Державна політика у сфері питної води та питного водопостачання будується на принципах:

— державного управління і регулювання відносин у сфері питної води та питного водопостачання;

— пріоритетності питного водопостачання перед іншими видами спеціального водокористування;

— гарантованого першочергового забезпечення питною водою населення для забезпечення питних, фізіологічних, санітарно-гігієнічних та побутових потреб;

— раціонального використання питної води;

— науково обґрунтованого нормування якості питної води, нормативів її споживання та формування тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення;

— наближення вимог державних стандартів щодо питної води, технологій виробництва питної води, а також засобів вимірювання і методів оцінки до відповідних стандартів, технологій, засобів і методів, прийнятих у Європейському Союзі;

— запобіжного характеру заходів щодо охорони джерел і систем питного водопостачання;

— дотримання оптимального балансу використання поверхневих і підземних вод для питного водопостачання;

— обов'язковості державної експертизи і оцінки експлуатаційних запасів підземних вод для питного водопостачання;

— обов'язковості державної екологічної і санітарно-епідеміологічної експертизи;

— економічного стимулювання раціонального використання питної води споживачами;

— невідворотності відповідальності у разі порушення законодавства у сфері питної води та питного водопостачання;

— відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення законодавства у сфері питної води та питного водопостачання;

— забезпечення вільного доступу до інформації про якість питної води;

— додержання єдиних правил, норм і стандартів усіма суб'єктами відносин у сфері питної води та питного водопостачання;

— ліцензування господарської діяльності із централізованого водопостачання та водовідведення;

— заборони відключення об'єктів питного водопостачання та водовідведення від системи енерго-, газо-, теплопостачання як об'єктів життєзабезпечення і стратегічного значення.


2. Наслідки аварії на ЧС для біосфери

Чорнобильська аварія належить до глобальних катастроф. Це пов’язано як з масштабами наслідків, так і з їх комплексним характером. Території Росії, України та Білорусі зазнали значного радіоактивного забруднення. Забруднення реєструвалося навіть у країнах Центральної Європи, Скандинавського та Балканського півостровів. Таке масштабне забруднення спричинило радіоекологічні, медичні, а також значні соціально-економічні наслідки.

Аварія на Чорнобильській АЕС не має аналогів по площі радіоактивного забруднення і величині радіоактивного опромінення рослин, тварин і людини. Найбільшу небезпеку для всього живого представляють радіоактивні ізотопи йоду, стронцію, цезію, плутонію завдяки своїй високій рухливості та високоенергетичному спектру випромінювань. У зв'язку з метеоумовами забруднення території протягом перших 10 днів після аварії було неоднорідним, «плямистим», тому рівень отриманих доз об'єктами живої природи навіть на невел