Основи ЗЕД

Загальні відомості про законодавство, що регулює ЗЕД України.

1. Конкурентоспроможність товарів і послуг на світовому ринку.

2. Принципова схема ціноутворення на світовому ринку.

3.Форми реалізації науково-технічних зв'язків на світовому ринку.

4 Єдиний митний тариф України: сутність і зміст.

5. Захист від валютного та кредитного ризиків у ЗЕД.

Список використаної літератури.


1. Загальні відомості про законодавство, що регулює ЗЕД України

Однією з важливих умов успішної й ефективної зовнішньоекономічної діяльності України є створення відповідної правової бази. Її недосконалість негативно впливає на розвиток зовнішньоекономічних відносин нашої держави, призводить до безконтрольного вивезення з неї вкрай дефіцитних ресурсів і продажу їх на світовому ринку за демпінговими цінами.

Безконтрольність та відсутність валютного регулювання з боку держави призвели до масового відпливу валюти за кордон, на що неодноразово зверталася увага у виступах політиків, у тому числі керівників держави та народних депутатів України.

І взагалі, в процесі зовнішньоекономічної діяльності виникає широке коло суспільних відносин, які потребують правового регулювання. Це відносини, пов’язані із правовим статусом суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, законодавчим закріпленням її видів, порядком укладення договорів, контрактів, державним регулюванням зовнішньоекономічної діяльності, питаннями оподаткування, розподілом прибутків, отриманих у результаті такої діяльності, митним регулюванням, ліцензуванням і квотуванням зовнішньоекономічних операцій тощо. Належне регулювання зазначених та інших відносин, безумовно, позитивно впливає на стан організації та здійснення зовнішньоекономічної діяльності, а це значить — і на авторитет нашої держави у зовнішньоекономічних відносинах з іншими.

Розглядаючи важливість правового регулювання зазначеної сфери, слід мати на увазі й те, що ще більший ефект від зовнішньоекономічної діяльності буде тоді, коли національне законодавство України буде належним чином гармонізоване з міжнародно-правовою системою, а в ряді випадків — і з правовими системами тих держав, із якими ми перебуваємо у найтісніших відносинах. Саме у зв’язку з цим дуже гостро для нашої держави при вступі до Європейського Союзу та Світової організації торгівлі постало питання гармонізації національного законодавства із тими міжнародно-правовими актами, на основі яких ці міжнародні структури діють.

Для національної системи зовнішньоторговельного регулювання, зазначає Димулєн І.І. характерним є високий рівень законодавчого забезпечення та регулювання, який визначає не тільки права та обов’язки суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, але й межі можливостей органів виконавчої влади. Проте, надмірно високий рівень регулювання стримує зовнішньоторговельну діяльність, викликаючи зайві, непередбачені бюрократичні перешкоди.

Сучасний стан практики регламентування зовнішньоекономічної діяльності обумовлений певним набором найважливіших засобів та інструментів внутрішньонаціонального та міждержавного характеру [2, c. 53-54].

Даючи загальну характеристику міждержавних методів регулювання, необхідно відзначити, що їх вплив здійснюється в основному за допомогою договорів між державами та установами ООН, елементів регулювання валютного ринку, системи кредитування експортно-імпортних операцій та страхування валютних ризиків.

Основними законодавчими актами, що регулюють ЗЕД на території України є: Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність”, Закон України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” і Декрет КМУ “Про систему валютного контролю і валютного регулювання”. Від чіткості положень і принципів цих законодавчих актів залежить розуміння і порядок здійснення експортних операцій.

В Україні державне управління й регулювання ЗЕД здійснюється системою державних органів. У нормативних і законодавчих документах можна умовно виділити законодавчі й нормативні акти, спрямовані на визначення загальних положень і принципів, і ті, які регулюють практичні питання організації й проведення ЗЕД. І якщо перші є основними, базовими й здійснюють загально правове регулювання, те другі - здійснюють її оперативне регулювання.

Таким чином, питанням нормативно-правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності мають велике значення [7, c. 18].

1. Конкурентоспроможність товарів і послуг на світовому ринку

З'ясування рівня конкурентоспроможності товарів чи послуг, які є предметом ділового плану, має логічні наслідки у подальшій його розробці. Особливо це стосується обґрунтування обсягу продажу та цінової політики фірми. Тобто визначений у плані обсяг продажу має підтверджуватися якісними характеристиками товару та наявності на нього певного попиту. Те саме стосується і запланованого рівня ціни.

Як відзначається у літературних джерелах з цієї проблеми, в системі аналізу конкурентоспроможності можна виокремити такі основні питання, вирішення яких дозволить найбільш повно та якісно виконати її оцінку:

- визначення показників (критеріїв) конкурентоспроможності послуг:

- визначення факторів, які формують конкурентоспроможність послуги (впливають на значення показників конкурентоспроможності);

- визначення методів та практики оцінки конкурентоспроможності послуги.

Від успішного розв’язання проблем підвищення рівня конкурентоспроможності вітчизняної продукції залежить не лише покращення фінансового стану українських підприємств, а й економічна безпека країни.

Розвиток економічних відносин та інтеграція України до світового економічного простору вимагає від вітчизняних виробників виробляти конкурентоспроможну продукцію.

Конкурентоспроможність продукції і конкурентоспроможність фірми-виробника продукції відносяться поміж собою як частина і ціле. Можливість компанії конкурувати на визначеному товарному ринку безпосередньо залежить від конкурентоспроможності товару і сполуки економічних засобів діяльності фірми, надаючи перевагу в умовах конкурентної боротьби.

На рівень конкурентоспроможності торгівельної фірми впливає науково-технічний рівень і ступінь удосконалення технологій продажу, використання новітніх винаходів та відкриттів, залучення сучасних засобів автоматизації збуту та збільшення асортименту продукції.

Рівень конкурентоспроможності торгівельної фірми залежить від того, якими товарами вони торгують, де і як товари споживаються.

Конкурентні позиції фірми на ринку залежать також від тієї підтримки, яку фірма отримує з боку національних державних органів і інших організацій шляхом надання гарантій експортних кредитів, їх страхування, звільнення від податків, надання експортних субсидій, забезпечення інформацією про кон’юнктуру ринку та ін.

Як правило, конкурентоспроможним є підприємство (фірма), що здатна довгий час залишатися прибутковим в умовах відкритої ринкової економіки [6, c. 32-33].

До кола показників, які визначають конкурентоспроможність торгівельних фірм, включаються:

Слід вважати, що закордонні дослідники класифікують і визначають для всіх рівнів цінову і структурну конкурентоспроможність. Остання, іноді, визначається як "конкурентоспроможність за обсягом", або "загальна конкурентоспроможність торгових підприємств". Відділення цього типу конкурентоспроможності відображає той об`єктивний процес, коли міжнародна конкуренція переміщується із цінової сфери в сферу, де конкурують національні умови виробництва. Іншими словами, структура конкурентоспроможності являє собою інтегральне поняття, в якому відображається виробничий, технологічний, експортний потенціал національної економіки.

Конкурентноздатність товару – вирішальний фактор його комерційного успіху на розвитому конкурентному ринку. Це багатоаспектне поняття, що означає відповідність товару умовам ринку, конкретним вимогам споживачів не тільки по своїм якісним, технічним, економічним, естетичним характеристиках, але і по комерційних і інших умовах його реалізації (ціна, терміни постачання, канали збуту, сервіс, реклама). Більш того, важливою складовою частиною конкурентноздатності товару є рівень витрат споживача за час експлуатації.

Інакше кажучи, під конкурентноздатністю розуміється комплекс споживчих і вартісних (цінових) характеристик товару, що визначають його успіх на ринку, тобто перевагу саме цього товару над іншими в умовах широкої пропозиції конкуруючих товарів аналогів. І оскільки за товарами стоять їхні виробники, то можна з повною підставою говорити про конкурентноздатність відповідних підприємств, об'єднань, фірм, так само як і країн, у яких вони базуються.

Любий товар, що знаходиться на ринку, фактично проходить там перевірку на ступінь задоволення суспільних потреб: кожен покупець купує той товар, що максимально задовольняє його особисті потреби, а вся сукупність покупців – той товар, що найбільше повно відповідає суспільним потребам, ніж конкуруючі з ним товари.

Тому конкурентноздатність (тобто можливість комерційно вигідного збуту на конкурентному ринку) товару можна визначити