Законодавча база застосування векселів

Вступ.

1. Вексельний обіг на фондовому ринку України.

2. Удосконалення вексельного обігу на фондовому ринку України.

3. Шляхи вдосконалення вексельного законодавства України.

Висновки.

Список використаної літератури.


Вступ

Водночас, роль і місце вексельного права та його морально-етичних норм чесного бізнесу давно вже вирішено. Добре збалансованим є ставлення учасників господарських дій до векселя як найдавнішого різновиду цінного папера і провідного нині фінансового документа.

Безумовність векселя як боргового зобов'язання боржника, суворість і швидкість примусового стягнення боргу стали основою інших видів платежу і розрахунків, у тому числі банкнот, чеків, акредитивів та ін. На основі векселя набули належного розвитку акції, облігації, депозитні сертифікати та похідні від них інструменти ринку цінних паперів. Водночас, жоден з них за своїми виконуваними функціями та значенням не може зрівнятися з векселем. Розвиток вексельного обігу призвів до зародження безготівкових грошових розрахунків, витіснив з грошового обігу золото і срібло, замінив еквіваленти мінового обороту паперовими символами. Саме недосконалість, колізійність вексельних норм та невідповідність їх міжнародним вимогам й робить актуальним і доцільним дослідження проблем правового регулювання вексельного обігу в Україні.

Питанням вексельного регулювання присвячені праці науковців: А.Демківського, Н.Деркача, О.Єфімова, Б.Івасіва, І.Івасіва, О.Кириченка, Й.Лечиги, Ю.Лисенкова, В.Ляшка, І.Мешка, Г.Рошка, Т.Руденка, І.Сидорова тощо. Окрім того, деякі питання вексельного обігу розглянуто у працях С.Коробкіна, В.Мамутова, С.Маслова, О.Подцерковного, Н.Саніахметової та ін.


1. Вексельний обіг на фондовому ринку України

Вексель, як один із фінансових інструментів, за своєю економічною природою є досить унікальним цінним папером. Так, з одного боку, він є короткостроковим борговим зобов’язанням, що опосередковує кредитні відносини, використовується в грошових розрахунках і, тим самим, виконує функцію засобу платежу. Розширення вексельного обігу створює альтернативу банківському кредитуванню, що в умовах дефіциту обігових коштів у підприємницьких структурах, може впливати на зниження банківських ставок. З іншого ж боку, вексель може бути використаний як додаткове джерело коштів для інвестування капіталу, передбачає фіксований характер платежу, і як переказаний може багаторазово обертатись на вторинному ринку.

Правильно організований вексельний обіг дозволяє гарантувати повноту і своєчасність оплати зобов’язань, встановлює правову взаємозалежність покупця і продавця продукції (товарів, робіт, послуг) та передбачає їх взаємоконтроль, а також цивілізоване вирішення спорів в разі невиконання зобов’язань. Застосування векселя також дозволяє залучати до розрахунків, не лише осіб, пов’язаних з операціями купівлі-продажу продукції, а й інших, в тому числі й фінансових посередників, що, в свою чергу, прискорює сам процес вексельних розрахунків, підвищує ступінь взаємовідповідальності за здійснення угод.

Виходячи з наведених класифікацій, вексель може бути визначений як універсальний інструмент фондового ринку, що є борговим комерційним цінним папером, який призначений для оформлення кредитних, розрахункових та інвестиційних операцій, може випускатись державними органами влади, фізичними та юридичними особами лише в документарній формі, підлягає оплаті лише в обумовлений час і в обумовленому місці.

Вексельний обіг – це сукупність економічних відносин між суб’єктами з приводу видачі простих та переказних векселів, здійснення операцій з ними та виконання вексельних зобов’язань відповідно до чинного законодавства.

На даному етапі сфера використання векселя в Україні значно звужена через порушення еквівалентності обігу оборотних і необоротних активів, високу тінізацію економіки тощо. На фондовому ринку вексель існує лише на первинному ринку (при його випуску) та на пасивному позабіржовому ринку (при його авалі, акцепті, передачі по індосаменту, протесті у неплатежу та неакцепті, а також погашенні). Організований вторинний ринок для векселя тимчасово законодавчо недоступний через ряд серйозних порушень, допущених в процесі вексельного обігу у попередні роки. Проте, така заборона не тільки не вирішила проблеми, а й погіршила ситуацію в країні з кредитуванням, інвестуванням та поверненням боргів. Для відновлення та активізації повноцінних вексельних відносин в Україні на сучасному етапі актуальними є проблеми правильності здійснення операцій з векселем, починаючи з випуску і до його погашення, запобігання застосуванню кримінальних схем та забезпечення інформаційної “прозорості” ринку.

Враховуючи існуючі норми вексельного права, було встановлено, що до дефекту форми, тобто визнання векселя недійсним, призводять: відсутність у тексті документу назви “простий вексель” або “переказний вексель” відповідно; обумовлення платежу певними обставинами чи настанням певних подій; наявність неточностей у найменуванні платника; неправильно вказаний строк платежу; неправильно вказане місце платежу; відсутність реального місця складання; неоднозначність трактування дати складання векселя; невідповідність дати складання загальному змісту векселя; відсутність особистого підпису векселедавця; відсутність першого векселедавця.

З початку 2002 року згідно із Законом України “Про вексельний обіг в Україні” учасниками вексельного обігу, нарешті, стали також і фізичні особи, але такий дозвіл виглядає скоріше як вирішення проблеми на папері, а не на практиці, оскільки чіткий механізм його здійснення відсутній. Основними моментами, які ми пропонуємо врегулювати, є: придбання вексельного бланку; випуск векселя; зазначення найменування платника на векселі; підпис на векселі; пред’явлення до платежу, платіж по векселю та інші.

Розвитку ринку цінних паперів та його вексельного сегменту значною мірою має сприяти підвищення його інформаційної прозорості та відкритості. В останній час, крім реклами, з’явились доступні та більш надійні джерела інформації. Так, в пресі почали публікуватись звіти про фінансову діяльність юридичних осіб (переважно відкритих акціонерних товариств), виходять видання, що повністю присвячені огляду фондового ринку і діяльності його суб’єктів.

При здійсненні операцій з цінними паперами важливо знати динаміку їх курсів, правильно оцінювати вплив основних факторів на цю динаміку. Проблема полягає в тому, що не тільки більшість інвесторів, а й багато фінансових посередників не в змозі порівняти цінні папери, що пропонуються на фондовому ринку, по ступеню доходності, ризику, оцінити фінансову стійкість того чи іншого емітента. Допомогти в цьому може система рейтингів фондового ринку. Призначення рейтингів – ранжувати в рамках єдиної і послідовної системи відносні рівні ризику боргових зобов’язань та основні фінансові показники діяльності (ліквідність, платоспроможність, прибутковість та ін.) їх емітентів. Існуючі в Україні методики оцінки платоспроможності підприємств ґрунтуються лише на кількісних або лише на якісних показниках. На думку автора, це є їх основним недоліком.


2. Удосконалення вексельного обігу на фондовому ринку України

Для стабілізації та подальшого розвитку ринку векселів в Україні необхідно удосконалити інфраструктуру ринку векселів (рис. 2).

При цьому, на рис. 2 прямою лінією зазначені вже існуючі елементи інфраструктури ринку векселів, які потребують вдосконалення, а пунктиром - нові елементи, які пропонується створити для здійснення повноцінного вексельного обігу в країні.

Практичне впровадження побудованої інфраструктури ринку векселів в Україні дозволить створити оптимальні умови для виконання його учасниками своїх функцій та більш ефективного застосування векселя як інструменту розвитку фондового ринку України.

На даному етапі особливо актуальним у вексельному обігу є питання фінансової безпеки учасників вексельних відносин. В даний час українські рейтингові агентства приділяють увагу лише акціям та облігаціям підприємств, а рейтинги векселів складались лише недовгий час (1999-2000 рр.).

Для забезпечення більшої інформаційної прозорості вексельного ринку пропонуємо методики складання кредитного рейтингу векселедавців (юридичних та фізичних осіб), які врахували позитивний досвід провідних світових агентств та існуючих вітчизняних структур. Суть даних методик полягає у формуванні певного інтегрального показника на основі як кількісних, так і якісних показників, що дасть змогу здійснити більш точну оцінку діяльності зазначених підприємств та фізичних осіб.

Методики розроблені для використання їх рейтинговими агентствами при складанні кредитних рейтингів векселедавців, а також можуть бути використані й іншими суб’єктами вексельних відносин (векселедержателями, банківськими установами тощо).

Сам багаторівневий процес складання кредитного рейтингу векселедавців представлено на рис. 3. Розрахунки при складанні кредитного рейтингу здійсню