Урбанізація та проблеми довкілля

Вступ

1. Урбанізація як фактор екології

2. Позитивні тенденції в оцінці екологічного стану урбанізованих територій

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Середня густота населення України станом на 1 січня 2007 р. складає 73 чол./км2; в містах сконцентровано 67,9% всього населення. Це зумовлено не стільки комфортнішими умовами проживання, скільки розвитком агломеративних форм розселення, які мають найкращі умови для реалізації більшості напрямів людської діяльності та поліпшення екологічного становища. У містах ефективніше організовувати виробництво, торгівлю, учбові комплекси, велике місто є більш ефективним з точки зору економіки, форм функціонування виробничої діяльності. Елементи вигоди поки що є визначальними у формуванні життя. Питання здоров'я, зручності та багато інших відступають на другий план. Відбувається зосередження населення у великих агломераціях, міста швидко ростуть, поглинають суміжні поселення і з'єднуються одне з одним. Це породжується принциповими технічними зрушеннями та структурним реформуванням економіки.

Процес концентрації населення у містах різко прискорився, але він не є цілеспрямованим — це природне явище самоорганізації суспільства. Однак настав час внести в нього інші елементи, оскільки на певному етапі економічна доцільність входить у суперечність з екологічними факторами. Людина, яка проживає у місті, дихає поганим повітрям, п'є погану воду, витрачає багато часу на поїздки до роботи. Але головна біда великих міст — порушення стереотипу поведінки людини. Дуже важко втручатися в природні процеси, в тому числі в процеси концентрації населення, проте будь-яке місто створює свій ринок. Це і є однією з найважливіших причин зростання міст, тому важливо виявити тенденцію у географії внутрішніх ринків та їх структурі. Вирішення цього завдання одночасно забезпечує розв'язання іншої проблеми вітчизняної економіки — проблеми створення місткого внутрішнього ринку, без якого вітчизняна економіка не зможе «підвестися на ноги».


1. Урбанізація як фактор екології

З об'єктивних і суб'єктивних причин ситуація є такою, що густота населення і щільність забудови у великих містах підходять до кризової межі — на 1 км2 припадає понад 2 тис. чол. і автомашин, а також житлові забудови, дороги, магазини, гаражі та ін. Тільки одна автомашина дає 100 кг викидів за рік, один житель — 300 кг відходів, магазини, гаражі, підприємства (особливо потенціально небезпечні) — ще стільки ж у розрахунку на одного мешканця міста. І все це на площі 1000 м X 1000 м. А ще на ній треба мати зелені насадження, водойми. Подальше ущільнення забудови — це не тільки збільшення техногенного навантаження, але і неможливість збереження мікрорекреаційних територій міста (дворів, скверів, газонів). Дефіцит вільних територій і потужний прес будівництва — найбільш складна екологічна проблема.

На 1 січня 1998 р. на території України офіційно зареєстровано 448 міст і 896 селищ міського типу. Урбанізованими видами розселення охоплено 34,3 млн. чол. У Донецькій, Луганській, Дніпропетровській, Харківській, Запорізькій областях міське населення становить, відповідно, 90,2%, 86,4, 83,6, 78,8 та 76,5%. Таким чином, у цих п'яти великих агломераціях мешкає 41% від його загальної чисельності в Україні. Починаючи з 1991 р., у зв'язку з кризовими явищами в економіці в деяких регіонах країни сформувалася тенденція до стабілізації та зниження питомої ваги мешканців міст у загальній чисельності населення, однак її конкретні прояви не вплинули на загальну оцінку рівня урбанізації.

Екологічний стан урбанізованих територій в Україні на 1 січня 1998 р. характеризується високою мірою урбанізованості. Цей показник визначає: 1) відношення площі земель промисловості, транспорту, оборони до загальної площі економічного району, області; 2) відношення площі міських земель (міст і селищ міського типу) до загальної площі економічного району, області (%).

Дуже висока міра урбанізованості відзначається у Донецькому регіоні, висока — у Придніпровському, де відношення площі міських земель до загальної площі економічного району складає, відповідно, 8 і 3,6%. На регіональному рівні виділяються агломерації Донецька (9,3), Луганська (6,8), Дніпропетровська (4,6), а також Київська (4,6), Чернівецька (4,0), Івано-Франківська (3,7), Харківська (3,1). Території Поліського (1,4), Причорноморського (1,5), Подільського (1,7) економічних районів вважаються слабо урбанізованими, хоча питома вага кількості міст тут складає 10,4%[3, c. 7].

Завдання аналізу і оцінки стану урбанізації окремих територій Укра-їни полягає в тому, щоб серед багатьох параметрів, які його характеризують, виявити принципово значущі. Якщо розглянути питому вагу міст і селищ міського типу по економічних районах, тб найвищий рівень цих показників відзначається у Донецькому — відповідно, 19,9 і 26,7%. Друге місце посідає Карпатський район — відповідно, 17,6 і 9,9%. Такі економічні райони, як Центральний, Поліський, Подільський і Східний, є майже однаковими за кількістю міст і селищ міського типу. Придніпровський і Причорноморський економічні райони за кількістю міст наближені один до одного, але селищ міського типу в останньому майже наполовину більше.

Густота міського населення по економічних районах України різко відрізняється. Якщо порівняти їх за загальноукраїнським показником — 2018 чол./км2, то розподіл буде таким: Причорноморський район — 2632 чол./км2; Центральний — 2293; Кримський — 2280; Придніпровський — 2256; Подільський — 2070; Східний — 1962; Карпатський — 1865; Поліський — 1858; Донецький — 1636 чол./км2. Найвищий рівень цього показника — 3231 чол./км2 — відзначається в Одеській агломерації, далі йдуть Львівська — 2987; Київська — 2794; Миколаївська — 2435; Запорізька — 2364; Вінницька — 2302; Волинська — 2182; Хмельницька - 2108 чол./км2.

Густота населення на 1 км2 в наведених агломераціях перевищує загальнодержавний показник.

Комфортність проживання у містах і селищах міського типу підтримують зелені насадження. Показник забезпеченості жителів міст зеленими насадженнями (м2/чол.) дуже варіабельний по регіонах. У цілому в Україні він дорівнює 36,1 м2/чол. Економічні райони за цим показником розподіляються так: Центральний — 81 м2/чол.; Донецький — 38,6; Придніпровський — 35,3; Карпатський — 34,5; Поліський — 18,9; Східний — 17,8; Подільський — 13,8; Кримський — 11,7; Причорноморський — 10,5 м2/чол. Найвищий рівень цього показника має Київська агломерація — 105,4 м2/чол. Далі йдуть Чернівецька область — 89,7, Луганська — 71,7, Дніпропетровська — 38,6 м2/чол. Усі інші міські території мають на кожного їх мешканця зелених насаджень значно менше від загальнодержавного показника. У даній залежності визначається і такий показник, як озелененість міських територій, що у цілому в Україні становить 3,6% від загальної площі міст і селищ міського типу. У Центральному районі він дорівнює 18,7%, а в Київській агломерації — 29,5%.

Причинами високого напруження екологічної обстановки, особливо у великих містах, є ще й те, що їх територія відчуває дуже інтенсивне антропогенне навантаження з взаємним накладанням кількох факторів і характеризується при цьому дуже високою густотою населення. Остання у деяких містах значно перевищує оптимальну — 300 чол./га і має тенденцію до ще більшого зростання[4, c. 12-14].

Потужний техногенний потенціал становлять промисловість, енергетика, комунальне господарство. В Україні, а тим більше у великих містах — старих центрах агломерацій — досі зберігається історично сформоване черезсмужне розташування функціональних зон (промислових, комунальних, житлових, рекреаційних). За відсутності необхідних санітарно-захисних розривів це зумовлює високий рівень забруднення навколишнього природного середовища призначених для забудови територій.

В останні роки, як і раніше, у великих містах яскраво проявляються й інші фактори неблагополуччя, пов'язані з урбанізацією, — порушення мікрокліматичного режиму (теплового, інсоляційного, аераційного), змі-ни режиму підземних вод і зумовлені цим процеси підтоплення міських територій, забруднення підземних та поверхневих вод. Недосконалість систем каналізації та очищення поверхневого стоку у більшості міст призводить до того, що останній відіграє значну роль у забрудненні водоймищ. Іноді його внесок перевищує забруднення від промислових і комунальних об'єктів. У більшості міст у результаті значних антропогенних навантажень відбувається подальша деградація рослинності, що погіршує стан міського середовища, тим більше, що значна кількість міст не має достатньої площі зелених насаджень.

За функціональною ознакою можна виділити кілька основних підходів до оцінки міри конфліктності між господарською діяльністю та навколишнім середовищем міських територій. Інтенсивне водокористування у зв'язку з розширенням міст, населених пунктів і промислового використання супроводжується зростанням обсягів господарсько-побутових і промислових стічних вод. Скиди навіть очищених стічних вод у водні об'єкти призводять до їх значного забруднення. Наростаюче забруднення водних ресурсів, їх екстенсивне використання, посилення техногенного навантаження на водні екосистеми спричиняють висна