Предмет і методологія економічної історії, критерії періодизації економічної історії

Вступ.

1. Вивчення предмету та мети економічної історії.

2. Періодизація економічної історії.

Висновки.

Список використаної літератури.


Вступ

Сучасні підходи до розв’язання проблем економічної теорії найтісніше пов’язані з історико-економічними дослідженнями. Розуміння цього факту підтверджене дедалі зростаючим інтересом до подібних наукових пошуків серед відомих економістів світу, чиї теоретичні узагальнення отримали незаперечне визнання: у 1993 році Нобелівську премію з економіки було присуджено американським історикам-економістам Р. В. Фогелю та Д. С. Норту, які розглядали економічну історію як нескінченний процес, в якому сьогодення тісно пов’язане з минулим через безперервність інститутів.

Інститути людського буття нерозривно виростають з минулого і не можуть бути сторонніми для суспільства. І якщо закони та інші формальні (правові) норми людського життя можуть у процесі суспільного та економічного розвитку змінюватись дуже швидко, то неформальні інститути зазнають змін поступово, спираючись на історичний досвід і беручи з нього початок.

Виходячи з цього, можна впевнено стверджувати, що успішність реформування національної економіки, його теоретичне обґрунтування та практична реалізація багато в чому залежать від того, наскільки вони відповідатимуть логіці розвитку вітчизняної економіки. А з’ясування цієї логіки є можливим лише на основі історико-економічних досліджень. Актуальність такого історичного підходу стає все більш очевидною у світлі тих помилок і прорахунків, що були допущені за роки незалежності України. Серед багатьох причин слід згадати й недостатню обізнаність з місцевими умовами реалізації реформ.


1. Вивчення предметута мети економічної історії

Економічна історія — наука відносно молода. її зародження припадає на XVI ст. ("Трактат про аса" Гільйома Бюде (1514 р.)). Однак відтоді й аж до середини XIX ст. це були окремі історико-галузеві описи і дослідження (історія фінансів, торгівлі, сільського господарства, ремісничого виробництва, промислової діяльності, а також дослідження певних економічних інститутів (цін, податків тощо). Вони сприяли формуванню історико-економічної науки, але лише з розвитком капіталізму дослідження історико-економічного напрямку стали більш регулярними і фундаментальними. В середині XIX ст. ця наука сформувалась у самостійну галузь. Біля її джерел стояли англійці А. Тойнбі, Т. Роджерс, Дж. Ешлі, німці К. Бюхер, М. Вебер, В. Зомбарт, українці В. Левитський, М. Ковалевський, Д. Багалій, росіяни П. Виноградов, В. Воронцов, І. Кулішер. В останній третині XIX ст. в окремих вищих навчальних закладах Європи та СІЛА розпочали регулярно читати лекційні курси з нової науки. В Україні вперше такий курс прочитав професор Харківського університету В.Ф. Левитський.

Предметом економічної історії вчені другої половини XIX ст. вважали еволюцію господарської діяльності народів від первісної епохи до сучасності. Українські вчені (М.Х. Бунге, В.Ф. Левитський та ін.) підкреслювали доцільність викладання історії господарського побуту спільно з історією економічних учень з метою кращого розуміння обох наук. За більше ніж 150 років існування науки змінилося декілька її назв: історія господарського побуту, історія народного господарства, історія економіки. В Україні в останнє десятиріччя прижилась назва "економічна історія". Для автора пропонованого видання "економічна історія" — це наука, яка вивчає економічне життя людей у всій його багатогранності, з найдавніших часів до наших днів. Об'єктом аналізу є економіка на різних її рівнях (макро-, мезо-, мікро- та глобальному). Сфера вивчення — економічні моделі (типи), в яких організовується господарська діяльність людини, механізм функціонування, взаємодія і взаємовплив економічних систем. Такий підхід, на наш погляд, дасть змогу зберегти у дослідженнях спадковість історичного процесу і розкрити багатоваріантність його розвитку.

У розмаїтій палітрі людського знання, економічного зокрема, особливе місце посідає історія економічної теорії, історія економічних вчень, історія економічних доктрин. Ці назви мають одну змістову основу, бо стосуються саме розвитку економічної науки, значущість якої визначається її зв'язком з господарською діяльністю людини, поза якою неможливе існування людства.

Економічний стан народу є підвалиною його буття, господарські засади якого вивчає економічна наука, що формується в процесі розвитку економічної думки, економічних доктрин й економічної теорії. Остання, як синтез усього попереднього досвіду, стає важливішою тоді, коли бере на озброєння все те краще, що виробило людство в галузі економічних знань. До речі, це стосується кожної науки: бездоганно оволодіти нею можна лише тоді, коли добре пізнаєш історію. Історизм ще більше підходить до економічної науки, бо вона має справу з суспільством, яке за своєю природою є історичним феноменом.

Отже, недивно, що багато вчених-економістів мали потребу звертатися до історії свого предмета, намагаючись кожний по-своєму осмислити доробок своїх попередників. "Вивчення історії економічної думки, — пише М. Васильїв, — важливе не тільки тому, що воно збагачує наш світогляд в напрямку розуміння минувшини, але й тому, що в сучасній політичній економії є багато положень, які на сьогоднішній день є для багатьох спірними і які вирішуються різними дослідниками в напрямку трактування цих питань в дусі тої чи іншої школи".

Обізнаність з історією економічної думки потрібна для того, аби не повторювати того, чого вже досягли попередні економісти. Це важливо для економії мислення. Крім того, вивчення історії економічної думки сприяє загальноосвітньому і культурному розвиткові людини, підвищенню її інтелектуального потенціалу. Економічна думка є частиною (і надто суттєвою) загальної культури. "Вплив культури на формування і функціонування суспільного господарства важко перебільшити. Йдеться не лише про господарську і технічну культуру, але і про загальний культурний тип людини і суспільства, культуру ідеологічних, соціальних відносин"1.

На таке трактування історії економічних вчень часто можна натрапити у літературі, автори якої дотримуються матеріалістичних позицій. Ці автори були офіційно визнані на всьому просторі панування тоталітарної системи. З-під впливу матеріалістичних уявлень щодо історії економічної теорії поступово звільнялися дослідники, які формувалися в умовах насадження одномірного матеріалістичного світогляду.

Наукове визначення предмета історії економічної теорії повинно ґрунтуватися на об'єктивних реаліях розвитку цивілізації в різні історичні епохи, передбачати сукупність господарських і культурних відносин людського буття. Безумовно, історія економічної теорії чи історія економічних вчень є насамперед, прагненням людей збагнути господарські відносини, які відображають не лише матеріально-технічний стан суспільства, а включають широкий спектр етнокультури, традицій, моралі, сприйняття природного середовища тощо. До речі, з матеріалістичного визначення економічної думки зовсім випала національна культура і природне середовище, хоча вони, очевидно, не менше впливають на економічні погляди, ніж стриптизовані від культури виробничі відносини. Це яскраво підтверджує сьогодення, коли екологічні проблеми набули надзвичайної гостроти, що змушує шукати нові парадигми економічної науки.

Отже, предметом економічної історії є засвоєння досвіду людства в галузі пізнання економічного буття, спектр якого щораз ускладнюється. Одні люди задовольняються первісними (шлунковими) потребами, інші надають перевагу духовним цінностям. Усе залежить від освіченості, суспільної та національної свідомості, виховання, традицій тощо. Будь-яке спрощення людських потреб не дає змоги збагнути багатьох яскравих явищ в історії економічної думки, зрозуміти, чому окремі її представники піднялися на вершини вселюдського духу.

Економічна історія, безумовно, найтісніше пов'язана з господарською діяльністю людства і окремих народів, є їхнім світлоносним дороговказом. Саме тому в історії економічної теорії були різні національні школи, які формувалися під впливом багатьох чинників. Характерно, що іноді різні системи економічних поглядів співіснували в один історичний період. Цей факт заперечує спрощене виокремлення економічних поглядів, теорій з безпосереднього економічного процесу, бо на їх формування суттєво впливали й інші чинники.

Отже, предметом дослідження економічної історії є економічні та соціальні відносини в історії народів світу, окремих суспільних епохах і, зокрема, в історії українського народу. Водночас економічна історія досліджує специфіку вирішення фундаментальних економічних проблем в умовах обмеженості ресурсів у різних економічних системах. Економічна історія передбачає усебічне вивчення економічних особливостей існування перших цивілізацій, економічних систем античного суспільства, економічного розвитку у добу Середньовіччя, становлення ринкової е