Обґрунтування державних цільових програм економічними ресурсами

Вступ

1. Особливості можливості ресурсного забезпечення виконання програми

2. Характеристика економічних ресурсів для виконання державних цільових програм

3. Оцінка ресурсозабезпеченості державних цільових програм

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Поняття економічного розвитку, економічної сталості, сталого розвитку є базовими в межах відповідних теорій і мають більш-менш чіткі визначення та досить широко використовуються в економічних дослідженнях [5—7]. Натомість, єдиного загальновизнаного визначення поняття «сталого економічного розвитку» нині не існує. Тому вважаємо за необхідне викласти його власну інтерпретацію.

Очевидно, що трактування даного поняття має бути більш ємним, ніж зміст будь-якого з термінів, що формують його назву. У найзагальнішому розумінні «сталий економічний розвиток» пропонується визначати як довготривале збалансоване зростання економіки. Подальша деталізація складових такого визначення виявляє його зв'язок з поняттям «економічної сталості» (як здатності економічної системи зберігати внутрішню структурну збалансованість протягом тривалого періоду незважаючи на можливі негативні впливи), економічного розвитку (одним з можливих проявів якого, як відомо, є економічне зростання) і сталого розвитку (так званого sustainable development, який означає взаємну узгодженість у розвитку економічної, екологічної і соціальної підсистем, або інакше, — збалансованість у розвитку економічної і зовнішніх щодо неї зазначених систем).

Отже, сталий економічний розвиток, будучи провідною компонентою сталого розвитку в цілому, водночас передбачає наявність економічних регуляторів, які дозволяють досягнути структурної збалансованості соціально-економічної системи, що, в свою чергу, надасть можливість забезпечити її сталість і, таким чином, зменшити ступінь мінливості показників економічного розвитку системи.

1. Особливості можливості ресурсного забезпеченнявиконання програми

Державна цільова програма - це комплекс взаємопов'язаних завдань і заходів, які спрямовані на розв'язання найважливіших проблем розвитку держави, окремих галузей економіки або адміністративно-територіальних одиниць, здійснюються з використанням коштів Державного бюджету України та узгоджені за строками виконання, складом виконавців, ресурсним забезпеченням.

Державна цільова програма розробляється за сукупності таких умов:

  • існування проблеми, розв'язання якої неможливе засобами територіального чи галузевого управління та потребує державної підтримки, координації діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування;
  • відповідності мети програми пріоритетним напрямам державної політики;
  • необхідності забезпечення міжгалузевих і міжрегіональних зв'язків технологічно пов'язаних галузей та виробництв;
  • наявності реальної можливості ресурсного забезпечення виконання програми. [1, c. 26].

За своєю спрямованістю та забезпеченістю ресурсами державні цільові програми поділяються на:

- економічні, що спрямовані на розв'язання комплексних галузевих і міжгалузевих проблем виробництва, підвищення його ефективності та якісних характеристик, забезпечення ресурсозбереження, створення нових виробництв, розвиток виробничої кооперації;

- наукові, метою яких є забезпечення виконання фундаментальних досліджень у галузі природничих, суспільних і технічних наук;

- науково-технічні, що розробляються для розв'язання найважливіших науково-технічних проблем, створення принципово нових технологій, засобів виробництва, матеріалів, іншої наукоємної та конкурентоспроможної продукції;

- соціальні, що передбачають розв'язання проблем підвищення рівня та якості життя, проблем безробіття, посилення соціального захисту населення, поліпшення умов праці, розвиток охорони здоров'я та освіти;

- національно-культурні, спрямовані на розв'язання проблем національно-культурного розвитку, збереження національно-культурної спадщини, задоволення інтелектуальних та духовних потреб людини;

- екологічні, метою яких є здійснення загальнодержавних природоохоронних заходів, запобігання катастрофам екологічного характеру та ліквідація їх наслідків;

- оборонні, що розробляються з метою посилення обороноздатності держави;

- правоохоронні, спрямовані на забезпечення правоохоронної діяльності, боротьби із злочинністю та державної безпеки.

Ефективність функціонування національної економіки — задоволення поточних потреб суспільства, нагромадження національного багатства і стан довкілля — вирішальною мірою залежить від типу економічної системи.

Формування ефективних ринків економічних ресурсів є однією з головних умов забезпечення сталого економічного зростання вітчизняної економіки, підвищення життєвого рівня населення. Цей процес в Україні протікає поволі, оскільки його гальмують економічні, інституційні та соціальні перешкоди. У командній економіці ринків матеріальних ресурсів не існувало, а ринок праці був одержавлений. Правове поле, що обслуговувало рух ресурсів, виявилося непридатним для потреб ринкової економіки. Серед населення було і все ще зберігається значне упередження щодо приватної власності та запровадження ринкових відносин. Ці та інші причини вплинули на становлення в економіці України кожного виду ресурсних ринків та взаємозв’язки між ними.

Як правильно зазначають теоретики ринкової економіки, якщо б не було обмеженості ресурсів, то питання, що, як і для кого виробляти, не становило б проблеми. В таких умовах можна виробляти будь-який товар у потрібній кількості. І найскладніша проблема задоволення людських потреб була б успішно вирішена.

Отже, вибір використання ресурсів зачіпає інтереси багатьох людей, що не завжди збігаються. Для того щоб зробити правильний вибір, треба вивчити багато точок зору, правильно спрогнозувати майбутню віддачу використання економічних ресурсів.

Обмеженість ресурсів значно ускладнює проблему розподілу товарів і доходів між різними індивідами і сім'ями. Якщо певний ресурс обмежений, постає питання, як його розподілити.

За період ринкової трансформації вітчизняної економіки пройдено значний шлях у напрямку формування економічного механізму ефективного і раціонального використання виробничих ресурсів. Водночас цей процес далеко ще не завершений, а його результати значною мірою визначаються швидкістю поширення ринкових відносин. Ринки економічних ресурсів тісно пов’язані з усіма іншими ринками – товарів і послуг, житла, інформації, інвестиційним ринком тощо.


2. Характеристика економічних ресурсів для виконання державних цільових програм

Проблема сталого розвитку — ключова для економічної моделі будь-якого типу — як ринкової, так і командно-адміністративної, її розв'язанням опікуються уряди як розвинутих держав, так і країн, що розвиваються. Диференціація економічних умов різних держав обумовлює і різницю у розстановці акцентів у процесі здійснення політики сталого економічного розвитку. Проте кінцева мета у стратегічній перспективі для всіх держав єдина: забезпечення високого рівня економічного розвитку, який служить підґрунтям для задоволення соціальних потреб національних спільнот і при цьому узгоджується з адаптаційними можливостями навколишнього природного середовища відносно впливу на нього наслідків такого розвитку. Інша справа, що в процесі досягнення цієї глобальної мети держави мають вирішити ряд поточних проблем, які постають під час реалізації системи тактичних цілей розвитку національних спільнот. В остаточному підсумку саме від вибору цих цілей і механізмів їхнього досягнення залежить кінцевий результат і тривалість його очікування.

Національний ринок праці характеризується певною кон’юнктурою, що визначається пропозицією праці і попитом на неї. Дисбаланс між ними є однією з причин порушення макроекономічної рівноваги і генерує несприятливі тенденції у використанні робочої сили. Саме така несприятлива ситуація має місце в Україні, бо пропозиція праці тривалий час перевищує попит на неї. Такий ринок праці є праценадлишковим, він властивий для більшості пострадянських країн.

Серед найважливіших чинників, що визначають попит на неусталеному ринку праці, є такі: обсяг і структура виробництва та залежний від них попит на продуктових ринках; можливість заміщення праці капіталом; технологія ви-робництва і продуктивність праці; інститут власності; держава (участь держави у регулюванні трудових відносин, створення сприятливого фінансового і грошово-кредитного середовища). Щодо чинників, які визначають пропозицію праці на цьому ринку, то вони такі: демографічна ситуація; рівень і якість життя населення; інтенсивність вивільнення робочої сили зі сфери економічної діяльності; міграційна активність; чисельність і структура незайнятих громадян, які шукають роботу через центри зайнятості; різний ступінь адапт