Значення та загальна характеристика патентної документації

Вступ.

1. Патентна документація і нормативна база патентно-інформаційної діяльності.

2. Державна система патентної інформації.

3. Система класифікацій.

4. Патентний пошук та його види.

Висновки.

Список використаної літератури.


Вступ

Патентний документ містить інформацію про результати науково-технічної діяльності, заявлених чи признаних в якості об’єктів промислового майна, і про права власників на винахід.

Патентна документація – це сукупність первинних і вторинних документів, складених у відповідності з патентним законодавством і встановлюючих офіціальне визнання наявності винаходів, промислових зразків і корисних моделей. Патентний документ підпорядковується юридичній охороні держави, підтверджується висновками державної експертизи і не може містити неперевірених даних.

Патентна документація представлена описами винаходів, документацією про промислові зразки, корисних моделей і товарних знаків.

Патентна документація являється об’єктом вивчення патентознавства.

Патент (лат. рatens – посвідчення, грамота) – документ, що встановлює офіційне визнання чогось винаходом і право винахідника на нього. Крім цього, це документ на право займатися торгівлею чи промислом.

Патент дає право винахіднику чи його спадкоємцю на розпорядження винаходом. Це означає, що власник патенту сам вирішує питання про те, як поводитися з винаходом: продати його чи видати ліцензію на його використання, або ж не робити ні того, ні іншого.

Патент видається державним патентним відомством, і його діяльність розповсюджується по території тієї держави, де виданий патент. Строк дії патенту встановлюється національним патентним законодавством (приблизно 15-20 років).


1. Патентна документація і нормативна база патентно-інформаційної діяльності

Патентна документація — це сукупність опублікованих і неопублікованих документів (і витягів із них), що містять відомості про результати науково-технічних і проектно-конструкторських розробок, заявлених або визнаних винаходами, корисними моделями, промисловими зразками та іншими об'єктами промислової власності, а також відомості про охорону прав ви нахідників, патентовласників, володарів охоронних документів на винаходи, корисні моделі, промислові зразки і товарні знаки (тобто офіційні публікації патентних відомств).

Патентно-інформаційна база (ПІБ) — це сукупність певним чином підібраних та впорядкованих джерел інформації, насамперед патентної, призначеної для проведення експертизи заявок на винаходи по суті. Для застосування Закону України "Про охорону прав на винаходи та корисні моделі", згідно з Постановою Верховної Ради України від 23.12.93 р. № 3769-ХІІ, Держпатентом України створено та з 1 липня 1997 р. в НДЦПЕ введено в експлуатацію ПІБ та довідково-пошуковий апарат (ДНА) до неї. ПІБ Укрпатенту містить: зарубіжну та національну патентну документацію, патентно-асоційовану і довідково-технічну літературу.

Види патентної документації: описи винаходів, описи корисних моделей, патентні бюлетені, реферати описів винаходів, патентно-правова література. З урахуванням застосовуваної технології пошуку зарубіжна патентна документація в ПІБ комплектується на глибину, на яку наявні публікації зарубіжних патентних документів на оптичних дисках CD-ROM: PCT (з 1978 p.), ЄПВ (заявки — з 1978 p.; патенти — з 1980 p.), Російської Федерації (з 1994 р.), США (з 1975 p.), що складає понад 7000 оптичних дисків. Патентна документація Євразійської патентної організації (ЄАПО) (з 1996 р.) та України (з 1993 р.) комплектується на паперовому носієві. ДПА до ПІБ включає: Міжнародні класифікації об'єктів промислової власності, систематичні та нумераційні покажчики патентів і заявок, іменні покажчики заявників та власників патентів, бюлетені змін у правовому статусі патентних документів, порадники користувачів патентно-інформаційних продуктів на оптичних дисках,

Таким чином до основної документації патентних відомств різних країн відносяться:

• Офіційні патентні бюлетені;

• Описи до заявок на винаходи (які пройшли або не пройшли експертизу);

• Описи винаходів до авторських свідоцтв і патентів;

• Описи корисних моделей;

• Описи до свідоцтв про корисність (Франція);

• Описи промислових зразків;

• Офіційні публікації про зміни в стані правової охорони;

• Офіційні патентні покажчики.

До патентної документації можуть бути умовно віднесені і

так звані захисні публікації, що містяться в офіційних бюлетенях (наприклад, у США), а також відомості про товарні знаки. Існує декілька варіантів офіційних публікацій у бюлетенях у залежності від стадії діловодства:

• На трьох стадіях (І — під час подачі заявки, II — під час акцептації заявки для загального ознайомлення, III — під час видачі патенту);

• Тільки на двох стадіях (І і III) — так в Україні;

• Тільки на одній стадії (або І, або II, або III).

У багатьох країнах офіційні публікації — на III стадії, тобто при видачі патенту.

Існують публікації і про нерозглянуті заявки, що перспективно (Австралія, Великобританія, Франція, ФРГ, Японія, Європейське патентне відомство — ЄПВ, ВОІВ).

Щорічно більш ніж у 100 країнах світу публікується біля 1 млн патентних документів, стосовно 280-300 тис. винаходів. Це число щорічно зростає на 2-3 %.

Вже опубліковано більше 30 млн патентних документів, більше 11 млн свідоцтв на товарні знаки, більше 5 млн патентів на промислові зразки.

Біля 4 млн виданих охоронних документів — діючі.

З жовтня 1977 р. Європейське патентне відомство (ЄПВ) видає описи винаходів на європатент.

У відповідності з Договором про патентну кооперацію (РСТ) бюро Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ) публікує описи винаходів до міжнародних заявок на п'яти мовах: російській, англійській, французькій, німецькій, японській.

З травня 1978 р. Міжнародне бюро видає два рази в місяць бюлетень на англійській і французькій мовах.

Основним видом патентної документації є опис винаходу і патентні бюлетені.

Міжнародне бюро ВОІВ розробило стандарти для патентної інформації і документації, які можна згрупувати відповідно до таких категорій:

b — що відносяться до патентних документів у цілому (ST.6, ST.9, ST.10, ST.13, ST.14, ST.15, ST.16, ST.21, ST.22);

с — спеціальні, що застосовуються до вторинних публікацій — бюлетні, покажчики, реферати (ST.11, ST.12, ST.17, ST.18, ST.19, ST.20);

d — спеціальні, що відносяться до мікроформ (ST.7);

є — спеціальні, що відносяться до машиночитабельних носіїв інформації (ST.8, ST.30, ST.31, ST.32, ST.33, ST.34,

ST.35, ST.40);

f — спеціальні, що відносяться до товарних знаків (ST.62, ST.63, ST.64);

g — спеціальні, що відносяться до промислових зразків

(ST.80, ST.81). У патентній документації різних країн використовується понад 250 різних бібліографічних даних (елементів), однак згідно зі стандартом ВОІВ ST.9 визначений мінімум (приблизно 60 індивідуальних бібліографічних даних, які ідентифікуються завдяки цифровим кодам ІНІД — INID). Обов'язковий мінімум бібліографічних елементів, що виносяться на титульний лист (з числовим двозначним кодом) такий:

(10) — ідентифікація патенту, свідоцтва додаткової охорони або патентного документа;

(11) — номер патентного документа;

(12) — словесне позначення виду документа;

(13) — код виду документа (згідно зі стандартом ST. 16); (19) — код країни (згідно зі стандартом ST. З з двох латинських літер, наприклад, UA — Україна);

(21) — реєстраційний номер заявки;

(22) — дата подачі заявки;

(23) — інші дати;

(24) — дата початку дії прав промислової власності;

(30) — дані, які відносяться до пріоритету згідно з Паризькою конвенцією;

(31) — номер (и), виданий пріоритетній заявці (ам) відповідно до Паризької конвенції з охорони промислової власності;

(32) — дата(и) подачі пріоритетної(их) заявки(ок);

(40) — дата(и) подання документа для загального ознайомлення;

(41) — дата публікації заявки, яка не пройшла експертизу;

(46) — дата публікації формули винаходу патентного документа;

(47) — дата подання для загального ознайомлення копії патентного документа, за яким прийняте позитивне рішення;

(50) — технічна інформація;

(33) — код країни пріоритетної заявки (згідно зі стандартом ST.3);

(51) — міжнародна патентна класифікація (МПК);

(52) — внутрішня або національна класифікація;

(53) — універсальна десяткова класифікація (УДК);

(54) — назва винаходу; (57) — реферат або формула винаходу;

(60) — посилання на інші юридичні патентні документи;

(61) — основний патент;

(62) — дані по раніше поданій заявці;

(63) — дані по раніше поданій заявці, щодо якої даний документ є продовженням;

(64) — номер перевиданої більш ранньої публікації;

(70) — ідентифікація осіб, які мають відношення до патенту або до свідоцтва додаткової охорони;

(71) — ім'я (імена) заявника(ів);

(72) — ім'я (імена) винахідника(ів) охоронного документа;

(73) — ім'я (імена) власника(ів);

(74) — ім'я (імена) патентного(их) повіреного(их);

Можуть бути й інші додаткові бібліографічні елементи.

Для ідентифікації виду патентного документа (патент, заявка і т. ін.) використовується буквено-цифровий код (стандарт ВОІВ ST.16). Так, на описах до патентів указуються такі коди виду документа:

С — опис до патенту на винахід, виданому на 20 років після проведення експертизи по суті;

А — опис до декларативного патенту України на винахід, ведення експертизи по суті;

U — опис до патенту України на корисну модель; СІ — перша публікація опису по позитивному рішенню, виданому в СРСР; С2 — перша публікація опису на основі національної заявки;

81 — опис винаходу до європейського патенту;

82 — те саме змінене.

Інформаційний продукт — той, що містить інформацію стосовно об'єктів промислової власності з визначеним змістом, обсягом та структурою, що має власну назву, під якою він випускається і реалізується на ринку. Патентно-інформаційні продукти на електронному носієві (магнітному, оптичному) оснащені засобами для пошуку, перегляду та друкування (копіювання) інформації. Нині широко застосовуються патентно-інформаційні продукти на CD-ROM: бібліографічні, бібліографічно-реферативні, повнотекстові. Бібліографічні та бібліографічно-реферативні диски використовуються як довідково-пошуковий апарат (ДПА) до фонду повнотекстових дисків. До ДПА також відносяться диски з текстами Міжнародної класифікації об'єктів промислової власності. Публікації патентної інформації про винаходи і корисні моделі та інформації стосовно промислових зразків і знаків для товарів і послуг на CD-ROM здійснюються періодично. Диски з порівняно невеликим обсягом інформації випускаються кумулятивними (з накопичуванням інформації), при цьому останній за датою публікації диск вміщує інформацію також з попередніх випусків за певний період і замінює їх. Інформація на дисках подається в символьно-кодованому вигляді, у вигляді факсимільних зображень або в змішаній моді, що визначає можливості пошуку та близького до оригіналу відображення документів. На сьогодні патентними відомствами та деякими фірмами випускається великий перелік різноманітних патентно-інформаційних продуктів на CD-ROM. Європейське патентне відомство у співробітництві з країнами-членами ЄС випускає диски серії ESPACE. Назва продукту складається з назви серії та коду країни за стандартом ВОІВ ST.3. Коди країн у рамках договору про патентну кооперацію (РСТ) на англійській мові наведені нижче.

Інформацію про об'єкти промислової власності можна отримати і в непатентній (патентно-асоційованій) літературі, до якої належать наукові журнали та інші періодичні видання, що містять статті, які використовуються для пошуку та експертизи заявок на винаходи. В рамках договору про патентну кооперацію (РСТ) визначено перелік періодичних видань, які складають мінімум непатентної документації (так званий "мінімум РСТ"), що вважається авторитетним джерелом для міжнародного пошуку. Цей перелік на 01.01.99 р. складається із 134 видань. ВОІВ публікує "Журнал патентно-асоційованої літератури" на компакт-диску JOPALROM. Він вміщує назви та бібліографічні дані статей з журналів, включених до мінімуму РСТ, що покласифіковані за МПК, з 1981 р. В рамках міжнародного співробітництва обробку і класифікування статей для цього видання здійснюють відомства промислової власності країн публікації журналів (переважно США, Японії та інших промислово розвинутих країн).

2. Державна система патентної інформації

Така система була сформована в СРСР і здійснювалася НПО "Пошук" з комплектуванням фондів патентної документації і бібліотечно-інформаційного обслуговування (ВПТБ — всесоюзна (нині всеросійська) патентна бібліотека).

У колишньому СРСР (центральний) і в окремих республіках (республіканські) були і збереглися патентні фонди,

Є патентні фонди:

• галузеві,

• територіальні.

Створена в 1967 р. мережа органів НТІ в Україні — основа Державної системи НТІ, діяльність якої в нинішній час закріплена Законом України "Про науково-технічну інформацію" і іншими найважливішими державними документами. У відповідності з цим законом, а також з "Положенням про національну систему науково-технічної інформації в Україні", затвердженим у вересні 1997 p., державна науково-технічна бібліотека (ДНТБ) України є головною бібліотекою системи науково-технічної інформації, найбільшим сховищем патентної документації в республіці і науково-методичним центром мережі науково-технічних бібліотек, довідково-інформаційних і патентних фондів, державних регіональних і галузевих органів НТІ.

Для забезпечення споживачів патентною інформацією в Україні функціонують патентний фонд ДНТБ і різнорівнева мережа регіональних патентних фондів центрів науково-технічної і економічної інформації (ЦНТЕІ) (Касимцева Р. А. Стан і проблеми патентно-інформаційного обслуговування в Державній науково-технічній бібліотеці України, http://www.gpntb.ru/ win/ntb/ntb99/5/f05_06. html).

З 1994 p. здійснюється комплектування патентних фондів ДНТБ і регіональних центрів НТІ України безкоштовними примірниками національних патентних документів на паперовому носії, це — повні описи винаходів України, офіційний бюлетень "Промислова власність" і довідково-пошуковий апарат у вигляді річних показчиків і матеріалів з класифікації винаходів, промислових зразків і товарних знаків (на українській мові).

Патентний фонд ДНТБ комплектується по всьому тематичному діапазоні міжнародної патентної класифікації і забезпечує в пріоритетному режимі всі запити УкрІНТЕІ, а також експертів ДП "Український інститут промислової власності" (Укрпатент).

Патентний фонд ДНТБ єдиний в Україні включає патентну документацію 57 країн світу, а також Всесвітньої організації інтелектуальної власності, Європейської патентної організації, Африканської організації інтелектуальної власності, Африканської регіональної організації промислової власності, Бенілюксу і англійської інформаційної фірми "DERWENT". Налічує він майже 18 млн документів. Але в нинішній час через відсутність бюджетного фінансування він не може повноцінно забезпечувати споживачів необхідною інформацією.

На базі патентного фонду ДНТБ здійснюється довідково-бібліографічне і бібліотечне обслуговування читачів у спеціалізованих читальних залах і по МБА. За запитами підприємств і організацій виробляються ксерокопії всіх виглядів патентних документів. Читачам патентного фонду ДНТБ створені умови для термінового копіювання необхідних документів. Довідково-бібліографічний кабінет виявляє методичну допомогу читачам у проведенні різноманітних видів патентного пошуку і використанні джерел патентної інформації. Надання читачам повних описів винаходів, патентних періодичних видань на всіх видах носіїв, а також користування довідково-пошуковим апаратом — безкоштовне.

Протягом 1993-1999 pp. Укрпатентом було укомплектовано фонд патентної документації громадського користування (ФГК) і 22.10.99 р. офіційно відкрито відомчу патентну бібліотеку ФГК. Мета створення ФГК — вирішення нагальних питань щодо патентно-інформаційного забезпечення фізичних і юридичних осіб України національною та зарубіжною патентною документацією для реалізації основних положень ДСТУ 3575-97 "Патентні дослідження. Основні положення та порядок проведення" та ДСТУ 3574-97 "Патентний формуляр. Основні положення та порядок розробки".

Таким чином, в Україні органами патентної документації та інформації є Державна науково-технічна бібліотека (ДНТБ) і 19 територіальних Центрів науково-технічної та економічної інформації (ЦНТЕІ), які мають фонди науково-технічної та патентної документації, у тому числі повний фонд національних патентних документів, та здійснюють інформаційне обслуговування громадськості: Київський, Запорізький, Львівський, Луганський, Одеський, Харківський, Херсонський, Кримський, Кіровоградський, Донецький, Івано-Франківський, Волинський, Хмельницький, Чернівецький, Рівненський, Вінницький, Житомирський, Черкаський, Чернігівський.


3. Система класифікацій

Класифікація — це система розподілу об'єктів на класи на основі їх спільних ознак. В основу розподілу, як правило, покладено ієрархічний або фасетний принцип, чи їх комбінації.

Для індексування та пошуку матеріалів у книжкових фондах використовується Універсальна десяткова класифікація (УДК), яка є міжнародною класифікацією, що охоплює всі галузі знань і побудована за ієрархічним десятковим принципом. Ієрархічні класифікації побудовані за принципом підпорядкування одних підрозділів іншим, при цьому кожний підрозділ вищого порядку складається з підрозділів нижчого порядку, зміст яких не перекриває один одного. Ієрархічна класифікація є, звичайно, багаторівневою тобто має деревоподібну структуру.

Існують національні і міжнародні класифікації винаходів (патентні класифікації).

Національна патентна класифікація (НПК) — це класифікаційна система, яка розроблена і застосовується в конкретній країні або групі країн для індексування і пошуку патентних документів. Нині НПК застосовується і продовжує вдосконалюватися, головним чином, у СІЛА та Великобританії. Ретроспективні фонди патентних документів ряду країн (зокрема, Австралії, Канади, Нідерландів) покласифіковані за національними класифікаціями цих країн, їх рекласифікування за МПК здійснюється поступово і вибірково.

До найбільш відомих національних класифікацій винаходів (НКВ) відносяться: німецька, американська, англійська, японська.

Німецька система класифікації винаходів почала застосовуватись з 1877 р. та використовувалась в багатьох країнах Європи.

Німецька класифікація вперше опублікована в Німеччині в 1906 p.; застосовувалася тривалий час в СРСР (до 1970 p.), ГДР, ФРН, НРБ, ВНР, ЧРСР, СРР, СФРЮ, Австрії, Данії, Нідерландах, Норвегії, Швеції, Швейцарії.

У 1965 р. ФРН підписала Європейську конвенцію про Міжнародну патентну класифікацію.

Німецька класифікація побудована за предметно-тематичним принципом упорядкування понять. Класифікаційна рубрика характеризує або виріб, або матеріали, з яких виготовлено ці вироби, або технологічні процеси.

Було 89 класів (які розташовані в алфавітному порядку за їх назвою німецькою мовою), що включали 20 тис. рубрик чотирьох категорій: клас, підклас, група, підгрупа. Класи позначаються арабськими цифрами від 1 до 89. Підкласи позначаються малими літерами латинського алфавіту, розділи (якщо вони є в даному класі) — зміщеним догори індексом над літерою, групи — арабськими цифрами через кому після підкласу, підгрупи — двозначним числом, зміщеним догори над групою чи вказаним через косу лінію. Наприклад, 21 h, ЗО02 або 21 h, ЗО/ 02 (різка електричною дугою).

Американська система класифікації винаходів — це ієрархічна, багатоаспектна, детально розроблена система.

Американська система вперше опублікована в 1830 р. і є однією з перших. В основі — функціональний принцип упорядкування понять (є і принцип приналежності об'єкта до тієї чи іншої галузі, тобто предметно-тематичний принцип).

Налічує близько 400 діючих класів і 120 тис. рубрик.

У нумерації (послідовності) класів відсутня логічна основа, тому близькі за тематикою рубрики можуть бути розташовані по всій системі. Кожний клас містить підкласи, кількість яких складає від одного до кількох сотень. Індекс класифікації виражається двома числами, що розділені косою лінією, наприклад 30/246, де дві перші означають клас, а три наступні — підклас.

Англійська система була вперше розроблена в 1852-1855 pp. (як основа в Індії, Пакистані, АРІ, деяких країнах Південної Америки — Бразилії, Аргентині, Колумбії, Уругваї). Вона побудована, в основному, за фасетним принципом — терміни, які характеризують окремі аспекти технічного рішення, згруповані у так звані фасети, що утворюють повний опис всієї тематики визначеної галузі. Основні розділи позначені (аналогічно МПК) великими літерами латинської абетки: А, В, С, D, E, F, G, Н.

Кожний розділ містить від двох до восьми класів. Кожний клас позначено арабською цифрою, що стоїть після літери розділу. Класи складаються з підкласів, які позначаються великими латинськими літерами, наприклад, В1С. Англійська система відрізняється великою кількістю змін, які вносяться кожні два роки.

З 1.01.1979 р. діє нова нумерація неакцептованих (поданих у патентне відомство, з яких не винесене рішення про видачу) заявок (з № 2'000'001).

Класифікація патентних документів або зареєстрованих знаків згідно з іншою класифікацією або іншою редакцією тієї ж самої класифікації об'єктів промислової власності називається рекласифікуванням і проводиться відомствами промислової власності з метою гармонізації національного фонду документів щодо об'єктів промислової власності із світовими фондами.

У Міжнародному центрі патентної документації ІНПАДОК (Відень) було створено центральний банк інвентарних списків патентних документів, рекласифікованих за МПК, що містить принаймні мінімум документації РСТ за період 1920-1972 pp.


4. Патентний пошукта його види

Патентний пошук — різновид інформаційного пошуку, здійснюваного переважно у фондах патентної документації з метою встановлення рівня правової охорони технічного рішення, меж прав власника патентного документа й умов реалізації цих прав.

Патентний пошук є складовою частиною досліджень, під якими розуміються: визначення рівня і тенденцій розвитку об'єктів техніки шляхом проведення порівняльного аналізу створюваного об'єкта з кращими вітчизняними і закордонними зразками; установлення патентоспроможності технічних рішень і патентної чистоти нової продукції.

Отже, є 3 групи цілей патентного пошуку:

• встановлення рівня технічних рішень (для виявлення новизни);

• встановлення обсягу прав власника (винахідника, заявника) при визначенні правомірності видачі патенту;

• встановлення умов здійснення прав патентовласників (пов'язано з економікою експортних і патентно-ліцензійних операцій). Види патентного пошуку:

• тематичний (предметний), тобто за індексом МПК;

• іменний (для контролю діяльності конкурента);

• за формальними ознаками документа (нумераційний), тобто №, дата (пріоритету, публікацій, викладення і т. ін.);

• за ключовими словами;

• у повних текстах.

Системи пошуку — інформаційні пошукові системи (ІПС) бувають:

• документальні;

• фактографічні;

• комбіновані (гібридні).

Є вузькопошукові системи (наприклад, "Сплави гірських кольорових металів", "Лазери і мазери", "Крани і клапани", "Електроліз" і ін.)

Засоби реалізації пошукових систем:

• книжкові каталоги (у т. ч. на базі ЕОМ);

• ІПС: ручні (на паперовому носії), механізована (перфокарти), автоматизовані (за допомогою ЕОМ).

Пошук інформації здійснюється згідно з пошуковим запитом, в якому сформульовано умови релевантності — відповідності результатів пошуку певній інформаційній потребі.

Розглянемо більш детально основні види патентного пошуку.

Нумераційний патентний пошук. Пошук патентної інформації з використанням довідково-пошукового апарату за номером патентного документа (опублікованої заявки, патенту, свідоцтва). Нумераційний пошук є різновидом фактографічного пошуку, при виконанні якого встановлюється відповідність не тільки між різними номерами, що входять до бібліографічного опису патентного документа, а й іншими буквено-цифровими даними, які легко ідентифікувати за допомогою кодів ІНІД. До буквено-цифрових даних належать: номер поданої заявки, номер акцептованої заявки, номер основного або додаткового охоронного документа, номер основної, додаткової або попередньої заявки, дата подання заявки, дата акцептації, дата видачі охоронного документа, найменування або код країни пріоритету, дата пріоритету, номер пріоритетної заявки, дата викладки заявки, дата публікації заявки (патенту), дата публікації акцептованої заявки, код виду патентного документа тощо.

Всі наведені дані можна поділити на такі групи: номери документів; дати, які стосуються патентного діловодства; інші бібліографічні дані, які супроводжуються кодами ІНІД; абревіатура виразу "узгоджені на міжнародному рівні цифрові коди для ідентифікації бібліографічних даних".

Нумераційний пошук має на меті встановити ряд обставин, що стосуються конкретного охоронного документа, наприклад, до якої рубрики МПК він належить, правовий статус документа на визначену дату тощо.

Іменний (фірмовий) пошук. Пошук патентної інформації за відомим найменуванням фірми або іменем (прізвищем) заявника, автора (авторів), представника заявника (патентного повіреного) та/або власника охоронного документа. Цей вид пошуку здійснюється з метою контролю діяльності конкурентів, а також як один із попередніх етапів тематичного пошуку (за найменуванням власника охоронного документа встановлюються номери виданих свідоцтв (патентів) та класифікаційні індекси). Тематичний патентний пошук. Цей вид пошуку ще називають предметним і здійснюють з метою виявлення об'єктів промислової власності (ОПВ), що стосуються досліджуваного питання (досліджуваної галузі). Залежно від тематики та виду ОПВ, за допомогою елементів інформаційно-пошукової мови, наприклад індексів рубрик МПК, визначається пошукова обдасть стосовно патентного фонду кожної країни з урахуванням: переліку патентоспроможних (охороноспроможних) об'єктів; умов надання правової охорони; систем видачі охоронних документів; правил розгляду заявок; прийнятого тлумачення принципів єдності винаходу (корисної моделі); правил виявлення прототипу; правил упорядкування та систематизації патентних документів; строків дії охоронних документів. Тематичний пошук проводиться не тільки за фондами описів винаходів, корисних моделей та промислових зразків, а й за фондами опублікованих описів до заявок. Пошуковим образом документа може бути як індекс рубрики відповідної класифікації, так і список ключових слів.

Процедуру пошуку можна подати за такими етапами.

1 — визначення предмета пошуку (конкретизація і складання рубрикатора по темі);

2 — установлення кола країн;

3 — вибір тимчасового інтервалу пошуку (при плануванні — 7... 10 років; при патентних дослідженнях — 10... 15 років; при дослідженнях патентоспроможності рішень — 50 років, а при дослідженнях патентної чистоти — за термін дії патентів);

4 — перегляд і добір описів винаходів (пошуки — тематичний, іменний, нумераційний, з використанням бібліографічних посилань; патентів-аналогів). Для пошуку аналогів і прототипу виконується спочатку аналіз технічного рішення, де:

- для пристрою виписують усі функціональні елементи (вузли, деталі, блоки) з вказівкою функцій, виконуваних кожним з елементів;

- для способу виписують ознаки, що характеризують наявність операцій і прийомів, які утворюють спосіб.

Пошук інформації про винахід проводиться, як правило, для рішення однієї з таких задач:

- прогнозування тенденцій розвитку техніки;

- визначення новизни технічних рішень, що заявляються як винаходи;

- визначення патентної чистоти об'єктів техніки стосовно винаходів.

Далі виділяють сукупності істотних ознак об'єкта, завдяки яким можна одержати той технічний результат, що заявляється у винаході.

Аналоги — об'єкти того ж призначення, що й об'єкт патентного дослідження, подібні за технічною сутністю і за результатом, що досягається при їхньому використанні.

Прототип — найбільш близький до винаходу аналог за технічною сутністю і результатом, що досягається, при його використанні (в останніх правилах замість прототипу пишуть "найбільш близький аналог").

Існують два способи визначення прототипу з аналогів:

1) за максимальною кількістю подібних ознак заявленого об'єкта винаходу й ознак аналога;

2) за однією (двома) істотною ознакою, що у більшому ступені в порівнянні з іншими впливає на досягнення позитивного ефекту і яку видається можливим виділити з числа подібних з ознаками аналога.


Висновки

Патентна система в Україні почала функціонувати з 18 вересня з 1992 року, після введення в дію „Тимчасового положення про правову охорону об’єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій в Україні”. З цією ціллю створено державне патентне відомство – Держпатент України. З 1993 року виходить офіційне видання цього національного відомства – бюлетень „Промислова власність. Винаходи. Промислові зразки. Знаки обслуговування. Сорти рослин”. Він містить офіційне повідомлення і нормативні акти, свідчення про видачу патентів і свідоцтв виноходів, промислові зразки, товарні знаки і знаки обслуговування.

Перші патенти України на виготовлення були видані в грудні 1992 року, а з червня 1994 року почалась видача охоронних документів на промислові зразки і знаки для товарів та послуг.

Міжнародне співробітництво в цій області базується на основних положеннях Паризької конвенції про охорону промислової власності, здійснюється в рамках Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ), Міжнародного центру патентної документації та інших аналогічних організацій. Існує також ряд регіональних угод в області охорони промислової власності (Європейське патентне відомство та ін.). Основним джерелом інформації про винаходи в закордонних являється реферативний збірник „Изобретения стран мира”, який містить інформацію про винаходи, включених в мінімум патентної документації згідно Договору про патентну кооперацію. Україна є членом ВОІВ з 1970 року.

Патентна система в Україні і за кордоном пройшла довгий шлях становлення і розвитку від охоронних грамот і привілей до створення сучасної системи охорони винаходів.


Список використаної літератури

1. Брижко В. Патентознавство як самостійна наукова дисципліна / Національне агентство з питань інформатизації при Президентові України. — К., 1996. — 184с.

2. Вачевський М. Патентознавство. Теорія і практика інноваційної діяльності. — Дрогобич : Вимір, 1999. — 254с.

3. Кузнєцов Ю. Патентознавство та авторське право: підручник / Юрій Кузнєцов, ; Мін-во освіти і науки України, НТУУ "КПІ". - К. : Кондор, 2005. - 427 с.

4. Патентознавство: Опорний конспект лекцій / Київський національний торговельно-економічний ун-т / Аліна Валеріївна Наконечна (уклад.). — К. : КНТЕУ, 2003. — 85с.

5. Пріб Гліб Анатолійович. Патентознавство: навч. посібник для дистанц. навч. / Відкритий міжнародний ун-т розвитку людини "Україна". Інститут дистанційного навчання / Станіслав Ісакович Табачніков (наук.ред.). — К. : Університет "Україна", 2007. — 304с.

6. Слащева А. Патентознавство: навч. посібник для студ. вищих навч. закл. / Донецький національний ун-т економіки і торгівлі ім. Михайла Туган-Барановського. — Донецьк : ДонНУЕТ, 2008. — 230с.

Схожі роботи
Специфіка проведення теоретичних наукових досліджень: вибір об´єктів,методів обробки даних, результатів дослідження
Вибір теми та реалізація наукового дослідження. Процес наукового дослідження, його характеристика та етапи проведення...
Організація внутрішнього простору в засобах розміщення
Формування внутрішнього простору приміщень виробничого призначення рекреаційного закладу.Критерії комфортності житлового приміщення (простір, параметри, фізичні умови макроклімату,...
Перші кроки світової авіації
Основні характеристики першої воєнної авіації, її здобутки та недоліки.Становлення авіації та основні шляхи її розвитку в період Першої світової війни...
Контролінг
Цільова спрямованість контролінгу в антикризовому управлінні.Контролінг в системі форм і стандартів.Складові контролінгу як системи, їх характеристика...