Класифікація економічних відносин та їх структура

Вступ.

Розділ 1. Теоретико-методологічні аспекти економічних відносин.

1.1. Суб’єкти економічних відносин.

1.2. Сутність і основні структурні елементи економічних відносин.

1.3. Класифікація економічних систем та її критерії.

2. Економічні відносини як форма та спосіб економічної системи.

2.1. Зміст і форма економічної системи та економічних відносин.

2.2. Взаємодія економічної форми зі змістом.

3. Типи економічних відносин та критерії їх класифікації.

Висновки.

Список використаної літератури.


Вступ

Актуальність теми. Класифікація економічних систем в економічній літературі здійснюється по-різному, вона залежить від різних критеріїв.

Економічні відносини — відносини і зв’язки між людьми, що виникають у процесі суспільного виробництва, розподілу, обміну і споживання вироблених благ. Продуктивні сили, виражаючи відношення суспільства до природи, не вичерпують зміст економічної системи. Вона завжди включає в себе і певну суспільну форму продуктивних сил, і спосіб організації економічної системи, які створює сукупність економічних відносин між людьми.

Створення продукту за всіх умов є суспільним процесом. Факти свідчать, що люди виробляють життєві блага не ізольовано один від одного, не поодинці, а об’єднуючись певним чином, спілкуючись один з одним і взаємодіючи.

Суспільне виробництво в широкому розумінні складається з власне виробництва, розподілу, обміну і споживання. Це чотири фази чи сфери суспільного виробництва. В узагальненому вигляді критерії економічних систем можна поділити на структуроутворюючі, соціально-економічні (змістовні), об’ємні і динамічні. За структуроутворюючими критеріями економічні системи класифікуються на основі структурних елементів, що становлять предмет політекономії. За соціально-економічними — на основі виділення ключових змістовних сторін економічної системи (наприклад, за способом поєднання виробництва та споживання, що визначає спосіб координації економічної діяльності; за способом поєднання безпосередніх виробників із засобами виробництва, що обумовлений типом власності; за роллю соціокультурного фактора; за ступенем індустріального та економічного розвитку). Класифікація за об’єктами і динамічними критеріями здійснюється за ступенем складності систем та їх мінливості (наприклад, однорідні чи різнорідні системи, динамічні системи).

Таким чином, економічна система і економічні відносини — це сукупність видів економічної діяльності людей у процесі їх взаємодії, спрямованих на виробництво, розподіл, обмін та споживання товарів і послуг, а також на регулювання такої діяльності відповідно до мети суспільства, їх розгляд є актуальним на сучасному етапі розвитку економіки України, а вивчення

Мета роботи– дослідити класифікацію економічних відносин та її структуру.

Для досягнення цієї мети у роботі вирішується ряд завдань:

· визначити поняття економічних відносин;

· охарактеризувати сутність і основні структурні елементи економічних відносин;

· дослідити класифікацію економічних систем та її критерії;

· проаналізувати взаємодію економічної форми зі змістом;

· охарактеризувати типи економічних відносин та критерії їх класифікації;

· здійснити розгляд суб’єктів економічних відносин.

Об’єктом роботивиступають економічні відносини в умовах ринкової економіки.

Предметом дослідженняє різновиди та класифікація економічних відносин.


Розділ 1. Теоретико-методологічні аспекти економічних відносин

1.1. Суб’єкти економічних відносин

Поняття "суб'єкт" в економічній теорії — це носій предметно-практичної, тобто виробничої, діяльності, економічних відносин, що при цьому виникають та основна рушійна сила цілеспрямованої діяльності.

Загальноприйнятою класифікацією суб'єктів економічних відносин (які водночас є суб'єктами економічної системи) є виділення домогосподарств, підприємств і держави. Проте така характеристика є надмірно абстрактною і тому вимагає конкретизації. Так, домогосподарства не є суб'єктом ні техніко-економічних (тобто не вступають у відносини спеціалізації, кооперування тощо), ні організаційно-економічних відносин (тобто не проводять маркетингові дослідження, у них немає відносин менеджменту). Стає зрозумілим, що така загальноприйнята класифікація стосується лише виробничих відносин (відносин економічної власності).

Крім того, її слід доповнити іще одним суб'єктом, який виникає у процесі інтернаціоналізації економічної системи, передусім відносин економічної власності й господарського механізму — це наднаціональний уряд, що діє в межах Європейського Союзу.

Найчисленнішим суб'єктом відносин економічної власності є домашні господарства; до них належать господарства, що складаються з однієї або кількох осіб, які з метою відтворення робочої сили та розвитку особистості на основі кінцевого споживання продуктів сфери матеріального та нематеріального виробництва. До домашніх господарств може належати домашня прислуга. Домогосподарству як одному з суб'єктів мікроекономіки належить надзвичайно важлива роль у системі економічних відносин. В Україні з розвитком ринкових відносин домогосподарство опинилося в нових умовах функціонування.

По-перше, задоволення потреб домогосподарства у матеріальних та нематеріальних благах виступає природною метою виробництва. Попит домогосподарств є одним з найвагоміших компонентів сукупного попиту на кінцеві блага. По-друге, домогосподарства як власники виробничих факторів передають їх діловим одиницям (підприємствам), які мають здійснювати їхнє ефективне поєднання. По-третє, частина доходу, що не використовується домогосподарством впродовж поточного періоду, перетворюється на заощадження і може за певних обставин стати потужним джерелом економічного зростання країни. Відповідно до системи національних рахунків ООН, до домашніх господарств відносять населення, яке перебуває в різних колективах: вихованці будинків дитини та інтернатів, військовослужбовці строкової служби, інваліди в будинках інвалідів, ув'язнені та ін. В Україні налічується 13,2 млн домашніх господарств.

Частка сімейного бюджету, що витрачалася на харчування у США, становила на початку 90-х років 17 %, у Німеччині та Японії — 25 %. На транспорт (особисті автомобілі, бензин та громадський транспорт) у США витрачається 21 % сімейного бюджету, в Японії — 10, у Німеччині — 15 %. Витрати на типове американське житло з 5 кімнат для середньостатистичної сім'ї — 3,8 людини — складають до 30 % сімейного бюджету. У побут американських сімей широко входять телефонні автовідповідачі (їх мали 24 % сімей), персональні комп'ютери (20 % сімей). В Україні за 1991—1999 pp. внаслідок зниження життєвого рівня майже У 6 разів зросли витрати на харчування. На початку 2000 р. вони становили понад 85 % сімейного бюджету в переважній кількості домашніх господарств. Згідно з класифікацією ООН, 60 % витрат сімейного бюджету на харчування свідчить про рівень злиденності[12, c. 42-43].

Роль домашніх господарств як суб'єкта відносин економічної власності поширюється частково на такі сфери суспільного відтворення, як обмін (у процесі купівлі товарів та послуг, акцій), розподіл (при виплаті податків, отриманні соціальних виплат із державного бюджету) та, найбільшою мірою, на сферу споживання. Частина домашніх господарств Шляхом заощаджень частки доходів опосередковано бере участь у інвестуванні економіки, а, отже, у розвитку сфери безпосереднього виробництва.

Багато домашніх господарств України змушені займатися сімейним бізнесом: виготовляти сувеніри, купувати товари в країнах далекого зарубіжжя і навіть в окремих регіонах своєї країни за дешевшими цінами і перепродавати їх за вищими цінами. У пошуках роботи понад 500 тис. жінок виїхали з України до країн далекого зарубіжжя, де частина з них добровільно або вимушено займається найдревнішою професією, що загрожує генетичному фонду України.

Другим за чисельністю суб'єктом усіх форм економічних відносин є підприємства. Відповідно до типів власності розрізняють приватні (інди-відуальні), колективні, державні та недержавні типи підприємств, а також спільні, які утворюються внаслідок злиття окремих типів підприємств. Серед названих підприємств розрізняють окремі форми. Так, серед приватних виділяють приватні трудові (які не наймають робочої сили) та приватні (належать окремій особі або сім'ї) капіталістичні, що наймають робочу силу. Підприємства є також суб'єктами власності у всіх сферах суспільного відтворення, причому найважливішу роль вони відіграють у сфері безпосереднього виробництва. Про сутність підприємств та особливості їхнього розвитку за сучасних умов йтиметься в темі "Підприємство і підприємництво".

Третім важливим суб'єктом економічних відносин у межах окремих національних країн є держава. Сучасна держава виступає в ролі підприємця (на підприємствах державного сектору), фінансиста (перерозподіляє до 55 % національного доходу через державний бюджет), кредитора (надає кре