Інвестування

Вступ.

1. Класифікація проектування ризиків.

2. Методи оптимізації структури джерел інвестиційних ресурсів.

3. Характеристика іноземних інвестицій.

Висновки.

Список використаної літератури.


Вступ

Для будь-якого підприємства важлива розумна і цілеспрямована інвестиційна діяльність. Вкладення коштів у реалізацію різних проектів несуть у собі задачу досягнення визначених цілей у залежності від проведеної підприємством політики. Цілі можуть бути всілякими: підвищення рентабельності виробничого процесу, заміна застарілого устаткування, і як наслідок - підвищення ефективності, розширення виробництва, збільшення частки ринку, технологічний прорив і т.д.

Реалізація інвестиційних проектів являє собою нову й у недостатньому ступені вивчену сферу діяльності підприємств на українському ринку. Інвестиційний проект - це процес здійснення комплексу взаємозалежних дій, спрямованих на досягнення визначених фінансових, економічних, соціальних, інфраструктурних і в деяких випадках політичних результатів. Основним інструментом реалізації інвестиційного проекту є бізнес-план, що являє собою техніко-економічне і фінансове обґрунтування ефективності інвестицій.

У нинішніх реаліях вищий менеджмент українських підприємств розглядає проблему залучення інвестицій лише з погляду одержання кредиту в банку. І навіть цей процес представляється йому досить простим, не потребуючої підготовки передінвестиційної документації. Результатом непрофесійного підходу до питань реалізації інвестиційних проектів, а також слаборозвиненої законодавчої, податкової бази і ризиків, що випливають з нестабільної політичної ситуації, є відсутність прагнення у вітчизняних і іноземних інвесторів вкладати кошти в українську економіку.


1. Класифікація проектування ризиків

У сучасній вітчизняній практиці інвестиційного проектування поняття "аналіз проектних ризиків" з'явилося недавно. Воно об'єднало накопичений раніше міжнародний досвід і наявну теоретичну базу, ставши обов'язковим розділом будь-якого бізнес-плану інвестиційного проекту.

Необхідно розрізняти поняття "ризик" і "непевність".

Непевність припускає наявність чинників, за яких результати дій не є детермінованими, а ступінь можливого впливу цих чинників на результати не відомий; це неповнота або неточність інформації про умови реалізації проекту. Чинники непевності поділяються на зовнішні й внутрішні.

Зовнішні чинники - зміни законодавства, реакція ринку на вироблену продукцію, дії конкурентів; внутрішні - компетентність персоналу фірми, хибність визначення характеристик проекту тощо.

Ризик - потенційна, чисельно вимірна можливість втрати. Ризик проекту - це ступінь небезпеки для успішного здійснення проекту. Поняття ризику характеризується непевністю, що пов'язана з можливістю виникнення в ході реалізації проекту несприятливих ситуацій і наслідків. При цьому виділяються випадки об'єктивних і суб'єктивних можливостей.

Концепція об'єктивних можливостей будується на інтерпретації поняття можливості як граничного значення частоти за нескінченно великого числа експериментів. Оцінка можливості провадиться за допомогою обчислення частоти, з якою відбувається ця подія. На противагу цьому при визначенні суб'єктивних можливостей на перше місце виступає думка індивіда, яка відображає стан його інформаційного фонду.

Стосовно ризику інвесторів можна поділити на групи:

· схильні до ризику (готові сплачувати за те, щоб нести ризик);

· не схильні до ризику (готові сплачувати, щоб ухилитися від ризику);

· нейтральні до ризику (байдужі до наявності чи відсутності ризику).

Безпосередньо ставлення до ризику залежить як від цілей інвестування (ступеня ризикованості проекту), так і від фінансового стану ініціатора (інвестора). Для прийняття правильного інвестиційного рішення необхідно не тільки визначити розмір очікуваного прибутку, ступінь ризику, а й оцінити, наскільки очікуваний прибуток компенсує передбачуваний ризик. Проте складність полягає в тому, що оцінка ризику інвестиційного проекту не завжди піддається формалізації.

Відповідно до фінансової теорії кожна фірма в процесі інвестиційної діяльності прагне максимізувати свою вартість. В умовах повної певності та відсутності ризику це завдання еквівалентне завданню максимізації прибутку, тобто значенню критерію чистого дисконтованого прибутку (NPV). Але як тільки передумови приймаються, завдання перестають бути еквівалентними. Насправді ж для більшості інвесторів і розроб-лювачів важлива не тільки максимізація прибутку, а й мінімізація ризику аналізованого інвестиційного проекту.

Аналіз ризиків проекту базується на результатах розрахунку всіх його показників і критеріїв, так званому базисному варіанті (на основі фактичної і прогнозної інформації), ідо довели ефективність проекту.

Безризикова оцінка чистих вигід інвестиційного проекту, аналіз його ефективності апріорі відтіняють непевність вихідних чинників (змінних). Базуючись на ретроспективному аналізі, дослідник прогнозує визначене значення (оцінку) досліджуваного чинника (змінної).

Проте при цьому результативний проектний показник, пов'язаний з цим чинником функціональною залежністю, також набуває визначеного конкретного "точкового" значення, що може привести аналітика до помилкового висновку, тому що при певній зміні змінної, яка не була прогнозована, зміниться і результативність проекту.

Якщо експерт-аналітик використовує найбільш імовірні значення кожної проектної змінної, то це не означає, що отриманий результат буде найбільш імовірним.

На жаль, зараз багато бізнес-планів інвестиційних проектів, що містять розділ аналізу ризиків, звужують проблему дослідження тільки фінансових ризиків або підмінюють аналізом банківських ризиків, що важливо, але не відображає весь спектр проектних ризиків.

Методи, застосовувані для оцінювання ризиків проекту, можна умовно поділити на якісний і кількісний аналіз.

З огляду на причини виникнення, проектні ризики поділяються на такі види:

ризик, пов’язаний з нестабільністю законодавства і наявної економічної ситуації, умов інвестування та використання прибутку;

· зовнішньоекономічний ризик (можливість запровадження обмежень на торгівлю й поставки, закриття кордонів тощо);

· ризик несприятливих політичних змін у країні чи регіоні;

· ризик неповноти й неточності інформації проекту;

· ризик мінливості ринкової кон’юнктури;

· ризик природних катаклізмів;

· виробничо-технологічний ризик (аварії, вихід з ладу устаткування, виробничий брак тощо);

· ризик непередбачуваності дій учасників проекту.

Проектні ризики бувають зовнішні та внутрішні.

Зовнішні ризики, у свою чергу поділяються на непередбачувані і передбачувані.

Зовнішні непередбачувані ризики зумовлені:

· зміною політичної ситуації та непередбачуваними державними заходами регулювання у сферах землекористування, оподаткування, ціноутворення, експорту-імпорту, охорони довкілля і т.д.;

· природними катастрофами (повенями, землетрусами, кліматичними змінами і т.п.);

· злочинами та несподіваним зовнішнім екологічним і соціальним впливом;

· зривами у створенні необхідної інфраструктури, банкрутствами, затримками у фінансуванні, помилками у визначенні цілей проекту.

Зовнішні непередбачувані ризики врахувати практично неможливо.

Зовнішні ж передбачувані ризики при аналізі проекту можна врахувати. До таких ризиків відносяться:

· ринковий ризик через погіршення можливостей одержання сировини, підвищення на неї цін, зміну вимог споживачів продукції, посилення конкуренції тощо;

· операційний ризик, пов’язаний з відступом від цілей проекту й неможливістю підтримання управління проектом;

· ризик шкідливого екологічного впливу;

· ризик негативних соціальних наслідків;

· ризик зміни валютних курсів;

· ризик не прогнозованої інфляції;

· ризик податкового тиску.

Внутрішні ризики поділяються на планово-фінансові, пов’язані зі зривом планів робіт і перевитратою коштів, та технічні, пов’язані зі зміною технології, погіршенням якості продукції, помилками в проектно-технічній документації і т.д.

При аналізі ризиків важливо виділити групу ризиків, які можуть бути застраховані. Коли відбувається певна ризикова подія, інвестор має підстави сподіватися на відшкодування втрат, пов’язаних з цим ризиком.

До ризиків, які надаються до страхування, належать:

· прямі майнові збитки, спричинені демонтажем і переміщенням пошкодженого майна, повторним встановленням обладнання, неодержанням орендної плати;

· ризики, що підлягають обов’язковому страхуванню (від нещасних випадків на виробництві, від захворювань, від пошкодження майна, від викладення транспортних засобів).

Вищенаведені види ризиків зустрічаються в будь-якому проекті. Для їх зниження використовуються методи управління ризиками, опис яких подано наприкінці цього розділу.[3, c. 34-36]


2. Методи оптимізації структури джерел інвестиційних ресурсів

Інвестиційна діяльність може з