Вплив культурно-дозвілевої діяльності на виховання підлітків

Вступ.

Розділ 1. Теоретичні основи організації дозвільної діяльності серед старшокласників.

1.1. Методика організації дозвільної діяльності.

1.2. Основні напрямки дозвіллєвої діяльності серед підлітків.

Розділ 2. Підготовка до організації позакласної дозвіллєвої діяльності.

2.1. Особливості організації позакласної дозвіллевої діяльності старшокласників.

2.2. Шляхи оптимізації освітніх послуг в умовах сучасного дозвілля підлітків.

Розділ 3. Дозвіллєва діяльність як одна з пріоритетних сфер роботи впливу на старшокласників.

3.1. Дозвіллєва діяльність як одна з пріоритетних сфер роботи.

3.2. Вплив дозвіллєвої діяльності.

Висновки.

Список використаної літератури.


Вступ

Актуальність теми. Національна доктрина розвитку освіти спрямована на формування творчої особистості, здобуття дітьми та підлітками додаткових знань, умінь та навичок за інтересами, допрофесійну підготовку та професійне самовизначення, підготовку їх до соціально-громадської діяльності.

У державних та міжнародних документах з проблем вищої освіти наголошується на необхідності формування нової генерації педагогічних кадрів, підготовленої до якісного забезпечення освітніх потреб особистості, розвитку її інтелектуального та культурного потенціалу. Вирішення цієї проблеми в сучасних умовах вимагає від учителя глибокого усвідомлення особистісно орієнтованої парадигми освіти, творчого підходу до організації навчально-виховного процесу.

Професійні педагоги мають бути такими вповноваженими суспільства, держави, які не лише здійснюють свої основні функції, а й виступають організаторами та ініціаторами педагогічної просвіти всіх, кому тією чи іншою мірою належить займатися вихованням і освітою в різних сферах життєдіяльності людей.

За умов соціально-економічних змін в Україні, відродження національної системи освіти особливого значення набуває формування духовної культури молоді. У Національній доктрині розвитку освіти наголошується, що одним із пріоритетних напрямків реформування освіти визначається підготовка кваліфікованих кадрів, здатних до творчої праці, професійного розвитку. Цим зумовлено підвищення вимог щодо професійних та особистісних якостей сучасного вчителя. Його статус і роль визначаються професійною підготовленістю, сформованістю його професійно-педагогічних якостей, серед яких уміння організовувати позашкільну діяльність учнів посідає особливе місце.

Мета роботиполягає в тому, щоб на основі доступної літератури проаналізувати та з’ясувати основні риси впливу культурно-дозвілевої діяльності на виховання підлітків.

Для досягнення цієї мети у роботі вирішується ряд задач:

· визначити поняття «дозвіллева діяльність підлітків»;

· охарактеризувати основні напрямки дозвіллєвої діяльності серед підлітків;

· дослідити особливості організації позакласної дозвіллевої діяльності старшокласників;

· проаналізувати шляхи оптимізації освітніх послуг в умовах сучасного дозвілля підлітків;

· охарактеризувати дозвіллєву діяльність як одну з пріоритетних сфер роботи впливу на старшокласників.

Об’єктом дослідженняє культурно-дозвілєва діяльність підлітків.

Предметом дослідженнявиступають основні риси впливу культурно-дозвілевої діяльності на виховання підлітків.


Розділ 1. Теоретичні основи організації дозвільної діяльності серед старшокласників

1.1. Методика організації дозвільної діяльності

У науковій літературі можна зустріти вислів, що вільний час - це дзеркало загальної культури особистості [5, с. 18].

Визначення поняття „культура дозвіллевої діяльності" обумовлено розумінням сутності культури взагалі [4, с.6]. У своєму дослідженні ми використовуємо визначення культури, яке міститься в роботах Ю.Л. Афанасьева [1], Е.В. Соколова [6] та ін. На їх думку, культура є мірою і способом реалізації сутнісних сил людини в соціальній діяльності, способом організації та розвитку людської життєдіяльності, втіленій у продуктах матеріальної і духовної праці, системі соціальних норм, духовних цінностях.

Відповідно до мети і завдання нашого дослідження ми розглядаємо культуру організації дозвіллєвої діяльності старшокласників як рівень доцільності її використання стосовно розвитку сутнісних сил учнівської молоді в позашкільному мікросоціумі.

У нашій роботі ми опиралися на базові положення дослідження Г.А. Євтєєвої, присвяченого психолого-педагогічним основам використання вільного часу [2]. Поняття „відпочинок" розглядається авторкою як фізіолого-психологічна характеристика стану людини.

Виділення в методиці організації дозвільної діяльності такої вікової групи як підлітки зумовлено тим, що даний вік є тим періодом у житті людини, від якого найбільшою мірою залежить його соціалізація, формування ціннісних орієнтацій, моральних принципів, становлення як цілісної і самоцінної особистості.

Незважаючи на те, що в 12-14 років складаються певні моральні уявлення і ціннісні орієнтації, вони ще недостатньо стійкі і піддаються корекції. Така корекція може відбуватися як у бік соціально значущимий, так і асоціальний. Це пояснюється тим, що підлітки - прикордонна вікова група між дитинством і дорослістю. Стан "уже не дитина, але ще не дорослий" робить психіку підлітка надзвичайно вразливою, незахищеною від будь-яких впливів. Тому підліток потребує до себе більш пильної уваги й активного, методично різноманітного виховного впливу. Особливо в сфері дозвілля, тому що під час реалізації підлітком свого вільного часу відбувається педагогічно не контрольований активний контакт людини, яка формується, з навколишнім світом, акумулюється необхідний соціальний досвід[24, c. 23-24].

Гострота проблеми підліткового дозвілля посилюється ще і тим, що сучасна школа втрачає вплив на цю частину життєдіяльності підлітка. Зорієнтована насамперед на те, щоб дати знання, школа, за виразом західного теоретика педагогіки Р. Вінкеля, перетворилася в "безперспективну пустелю, в якій стало безглуздо жити". В ній відчувається дефіцит радості. На заняттях не враховуються інтереси і потреби дітей, їхній розум. Тому падає інтерес до знань. Педагогічна авторитарність веде до виховання пасивності й сліпої покори. Виховують, але не дають діяти самостійно. Забороняють те, що з погляду дорослих непотрібно. Привчають підпорядковуватися, а потім вимагають ініціативи.

Відсутність у школі умов, можливості проявити самого себе, свою індивідуальність, задовольнити потребу в дружбі, спілкуванні, спільних захопленнях і розвагах, викликають роздвоєння, протиставлення шкільного й особистого життя: перша половина дня - школа, друга - дійсне життя. Школа сприймається не тільки як зовнішньо обумовлена необхідність і доцільність, а як щось примусове, як "змушенність". В одній школі на стіні було написане таке гасло: "Я вірю в життя після школи!"

Відсутність у школі радості, комфортності, захищеності прирікають на постійне почуття страху перед покаранням, знервованості, депресії, спричиняють у декого появу психічних захворювань, жорстокості, агресивності в різноманітних її формах. Звідси гіперболізоване визначення підлітків як "важких". Причому це поняття часто не диференціюється. До "важких" відносять як тих, хто в силу вікових особливостей сприймає "в штики" всіляке втручання дорослих у свою життєдіяльність, так і тих, чия поведінка асоціальна і межує із правопорушенням. Водночас, так звані важкі найбільше ініціативні й активні.

За трудність найчастіше приймається реактивний опір, мотив якого - захистити або відновити своє відчуття свободи.

Покликана створити виховний вплив на дозвілля підлітків позашкільна або позакласна робота охоплює незначну кількість дітей і далеко не завжди створює умови для дійсно дозвільної, тобто вільної діяльності[16, c. 12-13].

Організація дозвільної діяльності дітей у школі в силу відсутності в ній тієї системи, що притаманна навчальному процесу, вимагає від педагога більшої напруженості та зусиль, ніж урок. У зв'язку з цим найбільше культивованими гуртками в школі є ті, в яких предмет діяльності найбільше чітко обмежений і одночасно дає деякий простір для самовираження. Це гуртки малювання, співу, літератури. Для педагогів вони ще привабливі тим, що за характером занять вони наближені до звичного уроку, тому що потребують оволодіння певними знаннями й уміннями виконавства. При цьому вважається, що участь у таких гуртках -це естетичне виховання. Дотепер у практиці, та й в теорії, залучення до мистецтва розглядається як основний шлях естетичного виховання. Але знати живопис, малювати, розбиратися у поезії, грати в драмгуртку або бути театралом -це значить бути художньо освіченою людиною і, аж ніяк, не естетично вихованою. Прекрасні не тільки й не стільки твори мистецтва, а й подвиг, натхненна праця, людські стосунки. Естетично виховувати - це формувати в людини потребу здійснювати свою життєдіяльність за законами краси.

Такі гуртки художньої