Культурне та інформаційне суспільство 21 сторіччя

Вступ.

1. Теоретичні основи глобального інформаційного суспільства в ХХІ ст.

2. Інформаційний соціум та його структура.

3. Особливості культурного суспільства та культурного середовища.

Висновки.

Список використаної літератури.


Вступ

Інформаційне суспільство відрізняється від суспільства, у якому домінують традиційна промисловість і сфера послуг тим, що інформація, знання, інформаційні послуги, і всі галузі, пов’язані з їхнім виробництвом (телекомунікаційна, комп’ютерна, телевізійна та ін.) ростуть більш швидкими темпами, а також є джерелом нових робочих місць і стають домінуючими в економічному розвитку[1].

Слід також зразу відмітити, що соціум, який називають постіндустріальним (чи інформаційним) складається, як показали засновники відповідної концепції, там і тоді, де і коли прогрес суспільства перестає бути пов’язаним з епізодичними досягненнями експериментальної науки і базується на розвитку теоретичного знання[2]. В свою чергу, умовою вступу суспільства до інформаційної ери виступає також загальний закон експонентного росту обсягу знань. За підрахунками науковців, з початку нашої ери для подвоєння знань треба було 1750 років, друге подвоєння відбулося в 1900 році, а третє - до 1950 року, тобто вже за 50 років, при зростанні обсягу інформації за ці піввіку в 8-10 разів[3]. Причому ця тенденція усе більш підсилюється, тому що обсяг знань у світі до кінця ХХ століття зріс вже вдвічі, а обсяг інформації, таким чином, збільшився більш, ніж у 30 разів.

У розвитих країнах значна частина інформаційної діяльності протягом останніх двох десятиліть входить в ринкові відносини і виступає в якості одного з найважливіших елементів ринкової інфраструктури по обслуговуванню, реалізації і розвитку ринкових відносин, а також як самостійний спеціалізований сектор ринку, на якому пропонуються особливіпродукти і послуги.


1. Теоретичні основи глобального інформаційного суспільствав ХХІ ст.

Теорія інформаційного суспільства як парадигма суспільного розвитку певним чином поєднала у собі всі найкращі здобутки людства, дала поштовх позитивних зрушень у всіх інших нетехнічних сферах людської життєдіяльності і задоволення потреб, ставши основою розвитку людських потенціалів, якнайширшої реалізації громадянських прав і свобод особи, поставивши пов’язані з цим відносини на якісно новий рівень існування.

Інформаційне суспільство відрізняється від суспільства, у якому домінують традиційна промисловість і сфера послуг тим, що інформація, знання, інформаційні послуги, і всі галузі, пов’язані з їхнім виробництвом (телекомунікаційна, комп’ютерна, телевізійна та ін.) ростуть більш швидкими темпами, а також є джерелом нових робочих місць і стають домінуючими в економічному розвитку[1].

Слід також зразу відмітити, що соціум, який називають постіндустріальним (чи інформаційним) складається, як показали засновники відповідної концепції, там і тоді, де і коли прогрес суспільства перестає бути пов’язаним з епізодичними досягненнями експериментальної науки і базується на розвитку теоретичного знання[2]. В свою чергу, умовою вступу суспільства до інформаційної ери виступає також загальний закон експонентного росту обсягу знань. За підрахунками науковців, з початку нашої ери для подвоєння знань треба було 1750 років, друге подвоєння відбулося в 1900 році, а третє - до 1950 року, тобто вже за 50 років, при зростанні обсягу інформації за ці піввіку в 8-10 разів[3]. Причому ця тенденція усе більш підсилюється, тому що обсяг знань у світі до кінця ХХ століття зріс вже вдвічі, а обсяг інформації, таким чином, збільшився більш, ніж у 30 разів.

З іншої сторони, і на цьому наголошувалося з початком розвитку нової теорії, одним із головних критеріїв переходу суспільства до постіндустріальної, і далі – до інформаційної стадії розвитку може служити відсоток населення, зайнятого в сфері послуг:

· якщо в суспільстві більш 50 % населення зайнято в сфері послуг, наступила постіндустріальна фаза його розвитку;

· якщо в суспільстві більш 50% населення зайнято в сфері інформаційно-інтелектуальних послуг, суспільство стало інформаційним.

Інформаційне суспільство для України – все ж здебільшого популярний термін європейських декларацій, ніж реальне явище з чітким змістом. Хоча заради справедливості слід зауважити, що й "інформаційний істеблішмент" країн – авторів поняття досі не дійшов згоди ані щодо форми, ані щодо наповнення такого суспільства.

Кожен аспект нашої життєдіяльності неминуче має набути цифрових характеристик, оскільки технології, "розірвані", розкидані в окремих речах, що нас оточують, – марні, даремні, непотрібні. Як дорога іграшка, надто крихка для того, щоб її бодай торкатися.

Коли ж виникає інформаційна мережа, навіть локальна, користь від інформатизації зростає експоненціально, кожного кроку ефективність збільшується чи не на порядок. Сенс інформаційних технологій саме у їх синергізмі, ефекті об'єднаних можливостей і потенціалів.

Інформатизація необхідно характеризується системністю. Все потроху включається до діалогу людина-довкілля, все набуває активного інтерфейсу, дружнього до користувача. Вже більше сторіччя тому – у 1851 році – Натаніел Готорн, американський фантаст і натхненник розвитку телеграфу, зауважив, що електрика перетворила матеріальний світ на величезну нервову систему. Земна куля стала величезним мозком з чуттям і розумом.

Як вже було сказано, можливості комп'ютерів, об'єднаних в мережу, – це не просто сума можливостей кожного з елементів. Збільшення відбувається астрономічне. Вже тепер симулювати таку складну хаотичну систему як, скажімо, вірус СНІДу чи екологічний баланс, не забере багато часу. Плюс забезпечується доступ до роботи над цим практично необмеженої кількості фахівців.

Таким чином, завдяки новим можливостям обсяг і структура знань міняються і кількісно, і якісно що кілька років. Тож раз набута освіта вже не забезпечує сталого професійного рівня, достатнього на все життя. Постійне ж навчання паралельно з роботою вимагає зміни принципу освіти. А для нового покоління – розробки нової педагогіки: системи виховання особистості, адаптованої до Інформаційного суспільства.

Окрім технології, науки, освіти й виховання, глобалізація інформаційних мереж змінює й фізичний спосіб роботи і навчання, додаючи до них префікс теле-, себто дистанційний. Таким чином, пошук роботи чи вступ до навчального закладу більше не означає зміну місця проживання. Більше немає потреби через це розривати родинні зв'язки. До того ж телеробота дозволяє більше часу приділяти дітям, а отже повертає традиції родинного виховання.

Також і духовне життя людини з поширенням інформатизації набуває нових рис завдяки новим можливостям. Виховується релігійна терпимість, оскільки різко збільшується доступність інших переконань, доступність вільного спілкування з їх носіями. А які зміни провіщує поява такого феномену, як цифровий єпископат – можливо, цифрову Реформацію? Відвідування святинь в режимі он-лайн, персональна електронна капличка, електронний молитовник на 10n молитов за секунду – людська вигадливість безмежна, особливо коли на ній можна заробити.

Анонімність, деперсоніфікація, ба навіть симуляція особи в Мережі (стать, вік, освіта, національність – будь-що може бути приховане чи змінене лише натисканням кількох клавіш) – яких перетворень зазнають моральні установки особистості, її власна система цінностей? І, відповідно, система цінностей суспільства так само має зазнати певних трансформацій[6, c. 37-39].

До середини двадцятого сторіччя людство знало лише виробничі (матеріально-енергетичні) технології, що з’явилися в епоху першої промислової революції на базі використання парових машин. У наш час людство переживає науково-технічну революцію, матеріальною основою якої є електронно-обчислювальна техніка. На базі цієї техніки з’явився новий вид технологій - інформаційні. До них відносяться процеси, де “початковим матеріалом“ і “продукцією“ (виходом) стала інформація. Зрозуміло, що інформація пов’язана з визначеними матеріальними носіями і, отже, процеси її обробки охоплюють також переробку речовини і перетворення енергії. Але останнє не має істотного значення для інформаційних технологій. Головну роль тут відіграє інформація, а не її носій., як виробничі, так і інформаційні технології виникають не спонтанно, а в результаті технологізації того або іншого соціального процесу, тобто цілеспрямованого активного впливу людини на ту або іншу галузь виробництва (соціальної практики) і її перетворення на базі обчислювальної техніки. Чим ширше застосування знаходить обчислювальна техніка, чим вищий інтелектуальний рівень програмного забезпечення, тим більше виникає видів інформаційних технологій, до яких відносяться технології планування і управління, наукових досліджень і розробок, експериментів, проектування, грошово-касових операцій, криміналістики, медицини, навчання та інші. Найпоширенішою інформаційною технологією,