Бюджетній дефіцит

Вступ.

1. Поняття бюджетного дефіциту, його види.

2. Причини виникнення бюджетного дефіциту.

3. Джерела фінансування бюджетного дефіциту.

Висновки.

Список використаної літератури.


Вступ

У складі централізованих фінансів ведуча роль відводиться державному бюджету. Бюджет як економічна категорія являє собою складну систему соціально-економічних відносин, що розвиваються в суспільстві в процесі формування, розподілу і використання централізованих фінансових ресурсів, що створюється на різних рівнях управління народним господарством і призначених для обслуговування суспільних потреб. При цьому державний бюджет інтегрує всі соціально економічні відносини, що складаються в суспільстві в процесі формування, розподілу і використання централізованого грошового фонду країни.

Необхідність створення цього фонду зумовлена, передусім, потребами в фінансових коштах, виникаючих у держави в зв'язку з виконанням ним своїх політичних, економічних і інших функцій:

а) фінансове обслуговування виробничої і невиробничої сфери;

б) створення певних пропорцій в суспільному розвитку;

в) утримання апарату управління країною;

г) податкових служб;

д) правоохоронних і судових органів;

е) армії і т.д.

Це зумовлює виділення фінансових ресурсів з державного бюджету і становить витратну частину останнього. Формування цих ресурсів державного бюджету здійснюється на основі різних джерел прибутків, основну частину яких складають податки, що стягуються з юридичних і фізичних лиць. Сукупність надходжень всіх джерел, становить прибуткову частину державного бюджету України. Як правило, прибуткова частина державного бюджету менше витратної, різниця між ними є дефіцит державного бюджету.


1. Поняття бюджетного дефіциту, його види

Суть збалансування бюджету полягає у забезпеченні фінансування суспільних витрат у межах можливих надходжень. Збалансування бюджету може відбуватися за такими формами:

а) рівновага доходів і видатків;

б) перевищення доходів над видатками;

в) перевищення видатків над доходами.

Найдоцільнішим станом, найголовнішою метою і одним із найважливіших завдань реалізації бюджетного процесу є забезпечення його збалансованості у часі, тобто зрівноваження видатків держави має забезпечуватися у розмірі надходженням доходів. Відхилення у такій рівновазі є недоцільними. Водночас перевищення доходів над видатками (позитивне сальдо балансу, тобто профіцит) вважається позитивним явищем. Воно відображує стабільну фінансову ситуацію у державі. Основною метою затвердження запланованого перевищення доходів над видатками є погашення певних обсягів боргових зобов'язань держави. Водночас перевищення доходів над видатками може використовуватися на фінансування заходів, непередбачених видатками бюджету у поточному році. Обсяг фактично отриманого перевищення доходів над видатками бюджету переходить у доходи наступного року.

Складним, небажаним і негативним явищем фінансової ситуації у державі вважається перевищення видатків бюджету над його доходами, що отримало назву бюджетного дефіциту. Бюджетний дефіцит можна розглядати за формою прояву, за причинами виникнення та за напрямками його фінансування. За формою прояву бюджетний дефіцит поділяється на відкритий, або офіційно зафіксований, та прихований. Відкритий дефіцит бюджету показує фактичний стан співвідношення доходів бюджету з його використанням. Прихованість дефіциту служить ознакою недостатнього рівня обґрунтованості формування фінансової політики держави.

За причинами виникнення бюджетний дефіцит поділяється на свідомий та вимушений. Свідомий дефіцит виникає в умовах достатніх ресурсів у суспільстві та високого рівня доходів фізичних і юридичних осіб. Він пов'язаний з помірним оподаткуванням, що сприяє зміцненню фінансової бази підприємницьких структур. Вимушений дефіцит зумовлений невеликим обсягом виробленого валового внутрішнього продукту і за умов навіть високого рівня оподаткування не може забезпечити фінансовими ресурсами здійснення видатків бюджету держави.

За напрямками фінансування бюджетний дефіцит може мати пасивне або активне спрямування. Пасивне спрямування дефіциту зумовлюється спрямуванням бюджетних ресурсів на фінансування поточних потреб держави, а активний — на фінансування інвестицій, і в першу чергу, капітальних вкладень у високоефективні інвестиційні проекти.

За наявності бюджетного дефіциту держава повинна обирати оптимальні заходи для його ліквідації. У світовій практиці застосовуються два методи подолання бюджетного дефіциту: емісійний і беземісійний[8, c. 26-27].

Емісійний метод покриття бюджетного дефіциту пов'язаний з використанням грошово-кредитної емісії. Такий метод вважається недостатньо ефективним, оскільки може негативно вплинути на економічну ситуацію в країні. Бюджетним кодексом України визнано, що емісійні кошти Національного банку України не можуть використовуватися в якості джерела фінансування дефіциту Державного бюджету України. Держава повинна формувати свою бюджетну політику таким чином, щоб забезпечувати скорочення бюджетного дефіциту шляхом збільшення надходжень до бюджету та зменшення його видатків.

Більш обґрунтованим вважається вирішення проблеми бюджетного дефіциту неемісійним методом за рахунок внутрішніх джерел, шляхом збільшення податків чи інших доходів або скорочення видатків. Водночас зменшення дефіциту шляхом збільшення податків у ряді випадків виявляється або недоцільним, або неможливим, а скорочення видатків також неможливе через досягнення критичної межі. Варіантом податкового наповнення бюджету в Україні можна вважати запровадження державної монополії на виробництво й реалізацію алкогольних напоїв і тютюнових виробів. Це сприятиме насамперед поліпшенню здоров'я нації, а потім — збирання прямих і непрямих податків. За інших обставин покриття дефіциту Державного бюджету значною мірою може практикуватися шляхом залучення фінансових ресурсів у формі внутрішніх та зовнішніх кредитів.

Важливозазначити, що в зарубіжній літературі розрізнюють реально, структурний і циклічний дефіцит бюджету, що спостерігається.

Під реально що спостерігається розуміється дефіцит, об'єм якого рівний загальним прибуткам (грошовим надходженням) від федеральних податків за мінусом витрат на державну закупівлю і трансфертні платежі.

Структурний дефіцитявляє собою обчислену різницю між федеральними прибутками і витратами, при певній фіскальній політиці (діючий рівень оподаткування і поточних витрат), і базовому рівні безробіття (6%). Коли економічна система входить в період спаду, а рівень безробіття підвищується поверх базового, дефіцит бюджету, що реально спостерігається перевищує рівень структурного дефіциту, що відбувається частково через зростання виплати посібників по безробіттю і іншим соціальним програмам, а також часткове через падіння прибутків населення. Різницю між дефіцитом бюджету, що реально спостерігається і структурним дефіцитом прийнято називати циклічним дефіцитом бюджету.

Разом з тим потрібно зазначити, що дефіцит бюджету не так «нешкідливе» явище. За даними американських економістів, кожний мільярд доларів дефіциту зовнішньої торгівлі веде до втрати 52 тис. робочих місць[5, c. 53-54].

2. Причини виникнення бюджетного дефіциту

Розглянемопричини бюджетного дефіциту в Україні, основні з них такі:

1) низька ефективність суспільного виробництва;

2) низька результативність зовнішньоекономічних зв'язків;

3) нераціональна структура бюджетних витрат;

4) неефективний бюджетний механізм, який не дозволяє державі використати його як стимул розвитку економіки і соціальної сфери.

Складним, небажаним і негативним явищем фінансової ситуації у державі вважається перевищення видатків бюджету над його доходами, що отримало назву бюджетного дефіциту. Бюджетний дефіцит можна розглядати за формою прояву, за причинами виникнення та за напрямками його фінансування. За формою прояву бюджетний дефіцит поділяється на відкритий, або офіційно зафіксований, та прихований.

Відкритий дефіцит бюджету показує фактичний стан співвідношення доходів бюджету з його використанням. Прихованість дефіциту служить ознакою недостатнього рівня обґрунтованості формування фінансової політики держави.

Перша причина криється в невірній економічній політиці, яку проводить уряд України по відношенню до виробників і як наслідок цієї політики, знижується рентабельність підприємств, падає ефективність суспільного виробництва, збільшується собівартість продукції і відповідно меншають надходження в державний бюджет. Відсутність належної законодавчої бази, незріле податкове законодавство і слабий механізм контролю і виконання, спричиняють за собою щорічне зменшення валового внутрішнього продукту. На сьогоднішній день стан справ в державі такий, що державний борг України досяг критичної позначки 40 – 45 % валового внутрішнього продукту (при великій частці короткострокових позик). Вельми показовий той факт, що заборгованість по заробітній платі і соціальним виплатам чомусь не враховуються Кабінетом Міністрів як державний борг. Як бачимо при досягне