Фінансування соціального захисту населення

Вступ

Розділ 1. Теоретико-методологічні аспекти фінансування соціального захисту

1.1. Сутність і критерії ефективності системи соціального захисту

1.2. Соціальний захист населення та його фінансове забезпечення

1.3. Склад та структура видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення

Розділ 2. Особливості фінансування соціального захисту населення на прикладі Пенсійного фонду

2.1. Фінансове забезпечення соціального захисту населення Пенсійним фондом

2.2. Фактори впливу на проведення фінансування соціального захисту та шляхи їх оптимізації

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність теми. На сучасному етапі ринкових перетворень в Україні закладено правову базу для розвитку ринкових відносин, здійснюється лібералізація економіки та зовнішньоекономічної діяльності, розпочато приватизацію, запроваджується широка демократизація трудових відносин, вживаються заходи щодо встановлення мінімальних соціальних гарантій, створення системи адресної допомоги малозабезпеченим громадянам.

Зменшення надходжень до бюджету загострило проблему фінансування заходів соціального захисту населення, в результаті чого погіршився соціальний захист найбільш вразливих категорій населення: дітей, пенсіонерів, інвалідів, одиноких громадян похилого віку, безробітних, багатодітних сімей.

Реформування соціального захисту населення викликане відсутністю єдиних принципів визначення критеріїв необхідності надання соціальних пільг, взаємоповторюваністю окремих соціальних виплат, відсутністю чіткої спрямованості соціальних виплат на допомогу сім’ям з низьким рівнем доходів, недостатньою узгоджуваністю соціальних виплат з іншими державними витратами, відсутністю механізмів регулювання бюджетів соціальних фондів тощо.

Потребує вдосконалення структура і порядок формування бюджетних видатків на соціальні потреби на основі використання системи державних мінімальних соціальних стандартів.

В Україні прийнято ряд правових актів, які регулюють відносини в галузі соціального захисту населення. В Конституції України, Основах законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, інших законах, актах Президента України визначено основні форми і методи соціального захисту населення. Існує нагальна необхідність розробки і ухвалення цілого ряду законодавчих та нормативно-правових актів з конкретних видів соціальних виплат і послуг. Ці акти повинні базуватися на науково обґрунтованих фінансово-правових основах.

Вдосконалення законодавчих та нормативно-правових актів в сфері соціального захисту населення на науково обґрунтованій фінансово-правовій основі вимагає ретельної підготовки та розробки їх проектів. Повсякчас цим повинні займатися науковці. Проте варто зазначити, що в Україні питаннями підготовки науково обґрунтованих фінансово-правових основ соціального захисту населення практично ніхто із науковців не займається. Але, на нашу думку, питання науково обґрунтованих фінансово-правових основ соціального захисту населення пов’язані із вдосконаленням змісту актів, що ухвалюються Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України.

Предметом дослідженняє фінансово-правові основи різних видів соціального захисту населення, визначення методів фінансування соціальної політики, джерел і форм фінансування різних видів соціального захисту населення, повноважень органів влади і фінансових інститутів з питань фінансування соціальної політики.

Об’єктом дослідженняє фінансово-правові основи ринку праці, допомог для сімей з дітьми, пенсійного забезпечення, різних видів соціального страхування, соціальної допомоги, соціального захисту інвалідів та ветеранів війни, організації структури, форм, принципів та джерел фінансування заходів соціального захисту населення в Україні фінансове забезпечення соціального захисту населення в Україні.

Основною метою роботи є комплексне всебічне дослідження фінансово-правових основ різних видів соціального захисту населення в Україні, практики їх застосування та розроблення пропозицій щодо форм фінансового забезпечення соціального захисту населення в Україні.

Відповідно до визначеної мети необхідно було вирішити такі завдання:

- вивчити сутність форм фінансового забезпечення заходів соціального захисту населення;

- визначити організацію, структуру, форми, принципи та джерела фінансування заходів соціального захисту населення;

- розглянути повноваження органів влади та фінансових інститутів України з питань фінансування соціальної політики;

- визначити методи фінансування соціальної політики України;

- висвітлити значення розроблення вказаних теоретичних питань для удосконалення законодавчої та нормативно-правової роботи в сфері соціального захисту населення;

- розробити пропозиції щодо першочергових заходів фінансового забезпечення соціального захисту населення в Україні.


Розділ 1. Теоретико-методологічні аспекти фінансування соціального захисту

1.1. Сутність і критерії ефективності системи соціального захисту

В умовах переходу до ринку потребує уточнення економічна сутність деяких категорій системи соціального захисту.

Стаття 46 Конституції України гарантує громадянам право на соціальний захист, "що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними".

Але в питаннях змісту категорії "соціальний захист" серед економістів немає єдиної думки.

О.Д. Василик відносить "соціальний захист" до категорії розподільчих відносин і називає його продуктом ринкової економіки, тому що в умовах державної власності держава не може захищати громадян від себе самої. Він вживає терміни "соціальні гарантії" і "соціальне забезпечення" в широкому розумінні, включаючи до них гарантію громадянину, зайнятому трудовою діяльністю, нормального рівня добробуту через мінімальний рівень заробітної плати; гарантії отримання загальної освіти, охорони здоров'я; державне регулювання цін та інші гарантії. Категорія "соціальне страхування" розглядається ним як одна з форм соціального забезпечення.

Г.В. Красюк також розуміє категорію "соціальний захист" у широкому значенні, а соціальну допомогу та соціальне забезпечення вважає різними категоріями. На його думку, соціальна допомога гарантує громадянам, які опинилися за межею бідності і неплатоспроможності внаслідок різних причин, забезпечення життєвого мінімуму, можливість психофізичного виживання в кризових соціально-економічних умовах. Соціальне забезпечення гарантує певний рівень існування людини (відшкодування втрати регулярного прибутку, компенсація додаткових витрат у зв'язку з інфляційними процесами, попередження причин, що призводять до втрати регулярного прибутку внаслідок призупинення виробництва тощо). Автор вважає, що в основі розв'язання проблем соціального захисту повинна бути єдність трьох головних напрямів соціальної політики: соціальна допомога, соціальне забезпечення та соціальні послуги, що забезпечують певний рівень трудової активності, участі у громадському житті (програми професійної перекваліфікації, створення додаткових робочих місць)[5, c. 65-67].

А.О. Єпіфанов, І.В. Сало, І.І. Дьяконова визначають соціальний захист населення як систему державного матеріального забезпечення ветеранів праці та інших громадян похилого віку, ветеранів війни, громадян, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи, державної допомоги сім'ям із дітьми, загальної цільової грошової допомоги на проживання тощо3. Таким чином, автори розглядають поняття соціального захисту у вузькому значенні, не включаючи до нього соціального страхування.

Л.І. Якобсон вважає, що завдання, які розв'язуються в галузі витрачання суспільних коштів, можна розділити на три групи4:

1) надання соціальної допомоги тим членам суспільства, які не мають можливості самостійно себе забезпечити. Наприклад, допомоги, що виплачуються інвалідам. Найближчим субститутом соціальної допомоги є приватна доброчинність;

2) забезпечення соціального страхування у разі хвороби, безробіття тощо. Для цієї категорії видатків, на відміну від попередньої, суть процесу не зводиться до перерозподілу, тут має місце своєрідне попереднє акумулювання коштів, у тому числі іноді особистих коштів, застрахованих із метою наступної виплати з настанням страхового випадку. Найближчим субститутом суспільного страхування є страхування приватне і добровільне;

3) виробництво і при