Еколого-економічні засади управління земельними відносинами

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Управління земельними відносинами є одним з найважливіших завдань в економічному середовищі країни, що обумовлене сучасною земельною реформою. Зміни у власнісному статусі земель призвели до порушення існуючої організації території землекористувань та суттєво вплинули на структуру земельних угідь. Обумовлюється це тим, що на зміну переважному використанню земельних ресурсів як основи виробництва прийшли нові інтереси власників та активізувалося застосування економічних методів й інструментів, характерних для ринкової економіки. Постійний розгляд окремим об'єктом земельного ресурсу та інституту власності не вирішує існуючої проблемної ситуації. Фактично в державі не розроблено методології управління земельними відносинами як базису просторового соціально-економічного розвитку.

Основою сучасної української методології визначення прав власності та економічної ефективності землегосподарської діяльності є праці вітчизняних науковців та економістів-аграріїв, а саме: Бистрякова І.К., Даниленка А.С., Дація О.І., Добряка Д.С., Гуцуляка Г.Д., Ібатулліна Ш.І., Коваля Я.В., Корецького М.Х., Кропивка М.Ф., Лендєла М.А., Мартина А.Г., Новаковського Л.Я., Саблука П.Т., СтупеняМ.Г., ТихоноваА.Г., ТретякаА.М., Ульянченка О.В., Федорова М.М., Хвесика М.А., ХлобистоваЄ.В., Шашули Л.О., Щурика М.В., Юрченка А.Д. та ін. Разом із тим дискусійними є погляди стосовно напрямів розвитку екологічних та економічних засад управління земельними відносинами в регіональних природно-господарських системах.

Необхідність підвищення рівня ефективності використання земельних ресурсів на екологічних засадах з урахуванням регіональних особливостей за нових умов господарювання вимагає відповідного наукового забезпечення, розробки ефективних напрямів управління земельними відносинами для сталого розвитку регіональних економічних систем. Саме це обумовило вибір теми дисертаційного дослідження, визначило його спрямованість, структуру й актуальність.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.Дисертаційна робота виконана в рамках науково-дослідних тем Львівського національного аграрного університету Міністерства аграрної політики та продовольства України "Розробка основних напрямів удосконалення організації та інформаційного забезпечення використання та охорони земель у Західному регіоні України" (номер державної реєстрації 0106U002077), у межах якої обґрунтовано еколого-економічний механізм управління земельними відносинами в сучасних умовах; та Державної установи "Інститут економіки природокористування та сталого розвитку Національної академії наук України" ІІІ-4-11(5) "Інституціоналізація відносин суб’єктів використання природних ресурсів в Україні" (номер державної реєстрації 0111U000328), де автором запропоновано методологічні підходи до залучення необхідних капітальних і поточних інвестицій у розрізі природно-економічних зон, що дасть можливість ефективно та раціонально використовувати земельні ресурси.

Мета і завдання досліджень. Метою дослідження є обґрунтування теоретико-методологічних засад еколого-економічного управління земельними відносинами для забезпечення процесу самовідтворення земельних ресурсів та сталого розвитку регіонального простору.

Для досягнення поставленої мети визначено та вирішено такі основні завдання:

  • удосконалити теоретичні основи управління земельними відносинами;
  • проаналізувати форми власності на землю та оцінити сучасний стан земельних ресурсів Закарпатської області;
  • розробити напрями моделювання системи охорони земель та управління земельними відносинами;
  • розширити сутність поняттяуправління земельними відносинами суб’єктів господарювання;
  • поглибити концептуальні засади управління земельними відносинами в сучасних умовах;
  • обґрунтувати організаційно-економічні заходи щодо поліпшення стану земельних ресурсів;
  • розробити механізм еколого-економічного управління земельними відносинами.

Об’єктом дослідженняє процес управління земельними відносинами господарюючих суб’єктів для забезпечення сталого землекористування.

Предметом дослідженняє науково-методологічні та практичні аспекти еколого-економічного управління земельними відносинами в контексті корпоратизації.

Методи дослідження.Методологічною основою дисертаційного дослідження є фундаментальні положення сучасної економічної теорії, економіки природокористування та охорони навколишнього середовища, наукові праці провідних вітчизняних та зарубіжних учених. У роботі використано загальнонаукові та емпіричні методи дослідження, зокрема: аналітичний – для вивчення і теоретичного узагальнення сучасних наукових досліджень системи господарювання, сфери землекористування; системного аналізу – для виявлення факторів формування сучасного типу системи земельних відносин в Україні; порівняльного аналізу – для визначення прогнозних показників, підвищення рівня охорони та відтворення земельних ресурсів; економіко-математичного аналізу – для встановлення динаміки процесів, пов’язаних із використанням земельних ресурсів; аналогій, економіко-статистичний, табличний іграфічний – для обґрунтування теоретичних основ управління земельними відносинами, напрямів удосконалення механізму підтримки на регіональному рівні. Для вирішення поставлених завдань використовувались обчислювальні засоби та сучасне програмне забезпечення.

Інформаційну базу дисертаційного дослідження становлять чинні законодавчі та нормативно-правові акти України, програми, аналітичні й статистичні матеріали Державної служби статистики України, офіційні матеріали Держземагентства України, оперативні дані Держкомзему у Закарпатській області, публікації в періодичних виданнях, Інтернет-ресурси, економічні огляди тощо.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертаційна робота містить сукупністьнаукових результатів, висновків і пропозицій, які характеризуються новизною та вирішують важливе науково-прикладне завдання – обґрунтувати еколого-економічні засади управління земельними відносинами в сучасних умовах.

Найсуттєвіші теоретичні і практичні результати, які характеризують наукову новизну дослідження та особистий внесок дисертанта у розвиток економіки природокористування та охорони навколишнього середовища, полягають у наступному:

вперше:

  • обґрунтовано необхідність впровадження ідеї корпоративної соціальної відповідальності в економічну систему управління земельними відносинами, що враховує сучасні відносини і зв’язки, їх взаємозалежність, партнерську ефективність щодо покращення умов відтворення земельного потенціалу регіону;

удосконалено:

  • організаційно-економічні заходи щодо поліпшення стану земельних ресурсів, котрі, на відміну від існуючих, базуються на впровадженні моделі shelяк розширеної моделі "людина – суб’єкт – техніка – середовище" та основи формування умов для виробництва екологічно чистої продукції;
  • зміст поняття управління земельними відносинами суб'єктів господарювання, що трактуєтьсяяк система соціально-економічних відносин землевласників, яка забезпечить успішне партнерське функціонування, збереження та розвиток різнорівневих землегосподарських об'єктів за рахунок корпоративної організації процесу в межах природно-господарських регіонів;
  • удосконалено механізм розподілу інвестиційних коштів, які порівняно з наявним вкладенням інвестицій саме за рахунок використання показника максимізації дисконтованого прибутку, визначає пріоритетність інвестиційного проекту для підвищення якості стану земельних ресурсів

набули подальшого розвитку:

  • система принципів управління земельними відносинами еколого-економічного спрямування в контексті корпоратизації відносин господарюючих суб'єктів, що сприятиме підвищенню рівня державного та регіонального впливу на землекористувачів та їх відповідальності;
  • методологічні підходи до залучення необхідних капітальних і поточних інвестицій за рахунок оцінки ефективності інвестиційного проекту в розрізі природно-економічних зон Закарпатської області, на підставі яких забезпечуватиметься ефективне та раціональне використання земельних ресурсів;
  • мережа інститутів фінансово-кредитного середовища (регіональний іпотечний банк, інвестиційні агентства, земельні цінні папери, земельна біржа) в системі земельних відносин, що сприятиме поліпшенню інвестиційної привабливості регіону та економіко-правового управління земельними відносинами;
  • методи оцінки використання земельних ресурсів регіону за видами економічної діяльності, на основі яких розкрито еколого-економічний дисбаланс існуючої системи та неефективність наявно