Бальнеологічні ресурси України та їх географія

Вступ.

Розділ 1. Теоретико-методологічні аспекти розвитку бальнеологічних ресурсів України.

1.1. Сучасні підходи до аналізу стану природних лікувальних ресурсів та оцінка природних територій курортів.

1.2. Рекреаційно-ресурсний потенціал і фактори його використання.

Розділ 2. Ліс в системі природних рекреаційних ресурсів.

2.1. Лісові ресурси.

2.2. Екологічне значення лісів.

2.3. Рекреаційні функції лісів.

Розділ 3. Мінеральні води і лікувальні грязі.

3.1 Фізико-хімічні властивості мінеральних вод.

3.2. Основні бальнеологічні групи мінеральних вод.

3.3. Класифікації мінеральних вод в Україні.

3.4. Лікувальні грязі і мінеральні водойми.

Висновки.

Список використаної літератури.


Вступ

Актуальність теми. Україна володіє потужним природно-ресурсним комплексом, основу якого складають земельні та мінерально-сировинні ресурси. Достатньо високий рівень забезпеченості території країни водними і рекреаційними ресурсами.

У структурі рекреаційних ресурсів України виділяють дві складові частини: природну і соціально-економічну. Україна має різноманітні природні рекреаційні ресурси (кліматичні, біологічні, гідрологічні, ландшафтні, джерела мінеральних вод, лікувальні грязі тощо). Загальна площа земель, придатних для рекреаційного використання, становить 9,4 млн. га (або 15,6% території країни), у тому числі рівнинних рекреаційних ландшафтів - 7,1%, гірських - 2,3 (у Карпатах - 1,9, в Криму — 0,4). Близько 7,8 млн. га відносяться до умовно придатних до рекреації земель. Майже 10% усіх лісів державного лісового фонду мають рекреаційне значення. Особливе місце в системі рекреаційного використання території України посідає Кримський півострів. Пересічнорічна тривалість сприятливого для рекреації періоду тут становить 175-190 днів, комфортного — 65-80 днів. У рекреації можуть використовуватися землі заповідників та природних національних парків, їхня чисельність в Україні.... зростає. Так, у 1985 р. нараховувалося 18 заповідників і природних національних парків із площею 368,7 тис. га, а вже у 2002 р. їхня кількість зросла до 33, тобто більше, ніж у 2 рази. Проте зростання заповідної площі було значнішим — у 2,75 рази (у 2002 р. - 1013,6 тис. га)

Мінеральні лікувальні води різного складу виявлені майже у всіх областях України, але найбільша кількість джерел зосереджена в західній частині. Зокрема, у Закарпатській області. Багато джерел мінеральної води розвідано у Луганській, Дніпропетровській, Полтавській, Рівненській областях, є також відкриті джерела в Івано-Франківській, Харківській, Житомирській, Вінницькій, Хмельницькій, Київській, Черкаській, Донецькій та Запорізькій областях. Досить значні в Україні запаси лікувальних грязей, що зосереджені, переважно, у південних та північно-західних областях. На базі грязевих покладів функціонують найстаріші в Україні курорти — Бердянськ, Євпаторія, Куяльник, Сасикта інші.

Україна володіє потужним природно-ресурсним комплексом, основу якого складають земельні та мінерально-сировинні ресурси. Достатньо високий рівень забезпеченості території країни водними і рекреаційними ресурсами.

Мета роботиполягає в тому, щоб на основі доступної літератури проаналізувати та з’ясувати основні риси бальнеологічних ресурсів України.

Для досягнення цієї мети у роботі вирішується ряд задач:

· визначити характеристику та типологію бальнеологічних ресурсів України;

· охарактеризувати природно-ресурсний потенціал земель рекреаційного, курортного та природоохоронного значення;

· дослідити тенденції розвитку бальнеологічного комплексу України;

· виявити проблеми й перспективи розвитку курортно-рекреаційної системи України.

Наукова новизна роботиполягає в тому, що на основі аналізу різнопланових джерел розглядається проблема рекреаційних ресурсів України, територіальна структура рекреаційного комплексу України.

Об’єктом дослідження є основи та загальні риси рекреаційних ресурсів України. Предметом дослідження виступає шляхи формування, розвитку бальнеологічних ресурсів України, їх проблеми та перспективи.

Розділ 1. Теоретико-методологічні аспекти розвитку бальнеологічних ресурсів України

1.1. Сучасні підходи до аналізу стану природних лікувальних ресурсів та оцінка природних територій курортів

Важливим напрямом суспільно-географічних досліджень рекреаційного природокористування є комплексне наукове обґрунтування напрямів збалансованого (сталого) розвитку рекреаційних територій, досягнення економічних та соціальних цілей рекреаційного природокористування при збереженні високої якості довкілля [3].

Згідно з Концепцією розвитку санаторно-курортної галузі, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23.04.2003 p., оцінка потенціалу природних лікувальних ресурсів (ПЛР) дає підстави вважати, що Україна має перспективи активізації санаторно-курортного лікування та оздоровлення. Це - могутній потенціал розвитку міжнародного і вітчизняного оздоровлення і туризму, які є прибутковими галузями в економіці багатьох країн. Для організації діяльності курортів слід використовувати спеціально визначені природні території, які мають природні оздоровчі та лікувальні ресурси.

У зв'язку з цим актуальними питаннями є створення Державного кадастру природних територій курортів, визначення медичної спеціалізації курортів та затвердження на державному і регіональному рівнях проектів оголошення природних територій курортами відповідно державного чи місцевого значення з встановленням меж округу та зон санітарної їх охорони. Невирішення до цього часу зазначених питань не дає змоги здійснити коригування містобудівної документації населених пунктів курортних територій та розробити і затвердити генеральні плани курортів.

В рекреаційній географії об'єктами є, насамперед, специфічні комплекси, що складаються з певного набору взаємопов'язаних елементів і властивостей навколишнього природного середовища різного генезису, які можуть бути як умовами, так і ресурсами рекреаційної діяльності, а також такими, що лімітують або реалізують її. В цьому аспекті наявність ПЛР на території курорту є обов'язковою умовою його існування. Тобто територіальна орга-нізація рекреаційної діяльності лікувально-оздоровчих закладів і прогнозування використання ПЛР багато в чому визначаються потенціалом останніх. Враховуючи це, одним з основних завдань сучасної рекреаційної географії постає обгрунтування вимог до стану ПЛР з метою визначення рекреаційних функцій території та курортно-рекреаційної інфраструктури, що реалізовуватиметься при наданні природним територіям статусу курортних, сприятиме координації розвитку відповідних галузей економіки, курортної справи, оптимального використання ПЛР. Це, зокрема, підтверджується низкою публікацій [2, 4, 7 та ін.].

Методологічною основою зазначеної проблеми є концепція збалансованого розвитку території та теорія раціонального природокористування. В основі концепції збалансованого розвитку території лежить раціональне та ефективне використання за-гального потенціалу території, що включає чотири взаємопов'язані складові: природно-ресурсний потенціал території, у даному випадку ПЛР, що є «сировиною» для такої галузі як курортно-рекреаційна; потенціал санаторно-курортних та оздоровчих закладів, що показує, як і наскільки використовуються ПЛР у курортній галузі; інфраструктурний потенціал, без якого неможливе функціонування природної території курорту; трудовий потенціал, що являє собою сукупну здатність працездатного населення до діяльності у курортно-рекреаційній галузі.

Важливість розроблення методичних вимог стосовно оцінки ПЛР природних територій курортів полягає у комплексності їх розгляду в економічному, соціальному і екологічному аспектах. Це питання доцільно вивчати, розглядаючи і враховуючи досвід у курортній сфері країн-членів ЄС. Так, згідно з Кредо Європейської Асоціації Курортів (вид. Satz-Studio Schmitt Postfach 1304 D-55276 Oppenheim) «місцеві ПЛР мають для курортів фундаментальне значення, яке повинно відображатися й у державному визначенні статусу курорта». При цьому зазначається, що має сенс «...описати самі лікувальні ресурси і вимоги до них, щоб тим самим правильно визначати правове підпорядкування у країнах і вірно формулювати політичні вимоги»[3, c. 51-53].

Загальнонауковий методологічний принцип сучасної рекреалогії - системно-структурний і функціональний аналіз - передбачає чітке визначення ключових понять сучасної рекреаційної географії. Так, згідно з Законом України «Про курорти», курорт - це освоєна природна територія на землях оздоровчого призначення, що має ПЛР, необхідні для їх експлуатації будівлі та споруди з об'єктами інфраструктури, використовується з метою лікування, медичної реабілітації, профілактики захворювань та для рекреації і підлягає особливій охороні. У статті 4 Закону вводиться поняття «характер» ПЛР, залежно від якого виділяють курорти держав-ного та місцевого значення. До курортів державного значення належать природні території, що