Порівняння ринків акцій України та однієї з країн поточної Європи або СНГ

Вступ.

1. Фундаментальний аналіз акцій в Україні.

2. Розвиток ринку акцій в Україні та Польщі і Чехії.

3. Напрями державної політики формування дієздатного фондового ринку в Україні.

Висновки.

Список використаної літератури.


Вступ

Українська економіка за часи незалежності пройшла складні етапи становлення шляхом реформування відносин власності. Бурхливий перехід від державної форми власності до приватної у 90-х роках XX — на початку XXI століття призвів до появи численної кількості акціонерних товариств. Проте ринок акцій в Україні нині все ще знаходиться на стадії становлення й характеризується низьким рівнем ліквідності та капіталізації. Однією з передумов для подальшого розвитку вітчизняного ринку акцій є збільшення його прозорості та привабливості для широкого кола інвесторів. Мірою визначення цих факторів є розмір отриманого доходу від володіння акціями. У зв'язку з цим актуальним є питання оцінки та прогнозування ринкової вартості акцій, оскільки за умови, коли переважна кількість акціонерних товариств в Україні не сплачує дивідендів, основний дохід власників акцій формується за рахунок приросту їх курсової вартості.

Мета дослідження — вивчення впливу мікроекономічних факторів на ринкову вартість акції. При цьому основними задачами є:

- Дослідити можливість застосування фундаментального аналізу акцій для аналізу акцій українських компаній.

- Обрати серед великої кількості коефіцієнтів та індикаторів, що характеризують діяльність компанії та ринок її акцій, найбільш репрезентативні для прогнозування ринкової вартості акцій.


1. Фундаментальний аналіз акцій в Україні

Серед аналітиків ринку акцій на сьогодні немає єдиної думки про те, які показники є основними і потребують найбільшої уваги при дослідженні процесів формування цін акцій на ринку. Є суперечки й стосовно того, наскільки складною має бути модель аналізу акцій, на основі якої можна ухвалювати інвестиційні рішення. Тому на ринку діють як моделі, що ґрунтуються на аналізі лише кількох основних показників, наприклад розроблена Бенджаміном Грехемом та Девізом Л. Доддом «модель Грехема Рі», так і багатофакторні моделі, що ґрунтуються на аналізі кількох груп показників, наприклад багатофакторні моделі US-E2 та US-E3, розроблені компанією BARRA.

У цілому можна виділити кілька основних напрямків аналізу акцій, які окремо чи разом можуть використовуватись для визначення внутрішньої (дійсної) вартості акцій акціонерних товариств та для прогнозування майбутнього значення їх ринкової вартості:

· аналіз безпосередньо фінансової звітності компанії: вертикальний та горизонтальний;

· аналіз коефіцієнтів, розрахованих на основі фінансової звітності компанії;

· аналіз індикаторів ринку акцій компанії.

Слід зазначити, що жоден з напрямків аналізу не є універсальним і тому не позбавлений певних недоліків. Ефективність застосування кожного з цих методів, під якою ми будемо розуміти ймовірність того, що розрахункова прогнозна ціна буде досягнута певною акцією, залежить від великої сукупності чинників. Першочергове значення серед них мають ступінь ефективності ринку цінних паперів країни та розвиненість цього ринку. Наприклад, горизонтальний і вертикальний аналіз фінансової звітності акціонерної компанії дозволяє зробити висновки щодо тенденцій розвитку компанії в цілому, а також окремих її показників, проте не зможе дати відповідь на питання стосовно майбутньої ціни акції компанії. До того ж, аналіз безпосередньо фінансової звітності окремої компанії є досить інформативним лише при її порівнянні зі звітністю інших компаній чи відстеженні динаміки окремих показників у часі.

Ефективним цей аналіз може бути також за умови здійснення аналітиком певних корегувань цієї звітності, пов'язаних із різними методами обліку в різних компаніях, та з тим, що при описанні деяких операцій бухгалтерський облік використовує спрощуючі гіпотези з економічної теорії. (Наприклад, гіпотеза про досконалі й такі, що не знають додаткових витрат, ринки, учасники яких обмінюються товарами за чесними (а не такими, що дають певні переваги) цінами. Хоча можливою є ситуація, коли певні показники з фінансових звітів мають тісну кореляцію з ринковою вартістю акцій і можуть використовуватись як так звані «сигнальні індикатори», що сповіщають аналітика про назріваючі зміни курсу акцій [8, c53].

Аналіз коефіцієнтів — найбільш поширений метод фінансового аналізу та є невід'ємною частиною фундаментального аналізу акцій. Проте використання коефіцієнтів має певну специфіку: один і той же коефіцієнт аналітик може розраховувати по-різному, залежно від розв'язання різних задач. Коефіцієнт часто набуває сенсу лише тоді, коли його порівнюють або з коефіцієнтами минулих періодів, або з певними встановленими стандартами, або з нормами чи інтервалами значень в інших компаніях певної галузі або в подібних галузях.

Так звані індикатори ринку акцій компанії фактично також можна зарахувати до вищевикладеного аналізу коефіцієнтів. Відмінність між аналізом індикаторів ринку акцій і аналізом коефіцієнтів полягає в тому, що друга група показників характеризує фінансовий стан компанії, в той час як перша група показників ґрунтується безпосередньо на аналізі ринкових характеристик акцій компанії. В економічній літературі розглядається велика кількість індикаторів, які характеризують акції певної компанії.

До найбільш значущих з них можна віднести:

· прибуток на акцію (earning per share, EPS);

· відношення ціни акції до прибутку на акцію (price/earning, Р/Е);

· відношення ціни акції до її балансової вартості (Price/Book);

· дивідендний дохід на акцію;

· коефіцієнт р (бета).

Таким чином, у цілому по групі українських компаній, які були об'єктами аналізу, не спостерігалось явної залежності між рухом курсів їх акцій у 2000-2006 роках і динамікою показників, що характеризують як безпосередньо їх діяльність, так і обіг їх акцій на ринку. Таку залежність не дозволив виявити ні вертикальний та горизонтальний аналіз звітності ВАТ, ні аналіз коефіцієнтів, ні кореляційний аналіз, ні регресійний аналіз. Серед причин, які зумовили таку низьку залежність між фундаментальними мікроекономічними факторами і динамікою курсів акцій українських компаній, на нашу думку, можна виділити такі:

1. Недостатньо розвинута культура надання та споживання необхідної для аналізу інформації, зумовлена тим, що:

а) досить коротка історія функціонування ринку акцій;

б) інформація про результати діяльності компаній, зокрема річні звіти ВАТ, по офіційним відкритим каналам доступу надходить на ринок дуже пізно. Неможливо приймати інвестиційні рішення на основі інформації, яка надійшла на ринок через 9 місяців після закінчення звітного року, а інколи взагалі не оприлюднюється, що порушує вимоги Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР);

в) інформація, що міститься в річних звітах ВАТ і оприлюднюється серед учасників ринку через уповноважені агентства, часто є суперечливою і не відповідає основним вимогам до фінансової звітності, зокрема надійності та можливості перевірити та зіставити дані за різні звітні роки. Так, по 9 з 10 емітентів, фінансова звітність яких підлягала аналізу в межах цього дослідження, було виявлено невідповідність даних фінансових звітів за різні роки. Наприклад, у балансі на 01.01.2004 вказувалась одна сума кредиторської заборгованості в 2003 році, а в балансі на 01.01.2005 за 2003 рік вказувалась інша сума;

г) труднощі систематизації необхідної інформації. Часто емітенти не бачать вигоди від прозорого ведення бізнесу, тому обмежуються тільки розкриттям інформації, що вимагається за законом, а саме — звітністю перед Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку;

д) майже відсутня конкуренція серед каналів отримання інформації. На сьогодні абсолютно домінуючою формою для отримання аналітиками систематизованої інформації є Інтернет. Йому суттєво програють паперові засоби масової інформації, що відрізняються меншою оперативністю подачі інформації та недостатньою кількістю кваліфікованих матеріалів, які здатні допомогти інвестору прийняти правильне рішення [1, c. 17-18].

2. Нерозвиненість ринку акцій в Україні, коли з більше ніж 30000 ВАТ постійно торгуються акції лише близько 100 компаній. При цьому обсяги торгівлі ними є незначними, щодо деяких акцій протягом певних років не було укладено жодної угоди або укладалось лише кілька угод. За таких обставин ліквідність акцій деяких емітентів, яка є необхідною умовою для укладання угод на ринку акцій за ціною, що максимально наближена до істинної вартості акції, є надзвичайно низькою. Низька ліквідність призводить до формування спреду між ціною купівлі та продажу в розмірі до кількох десятків відсотків для акцій, що входять до складу індексу ПФТС, та може досягати кількох сот відсотків для всіх інших. Цей чинник відштовхує з ринку більшість потенційних інвесторів.

3. Ускладнення вхо