Особливості сучасного валютного регулювання в Україні

Вступ

1. Поняття та сутність валютного регулювання

2. Організація системи валютного регулювання в Україні

3. Шляхи та перспективи розвитку системи валютного регулювання в Україні

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Обіг та використання іноземної валюти є однією з найважливіших сфер державного регулювання у будь-якій країні. Проблеми валютного регулювання та контролю набули на сучасному етапі особливу гостроту в умовах, коли відбувається глобалізація процесів, що розгортаються у світовому господарстві, за яких будь-яких явища, який би локальний, обмежений характер вони не мали, можуть суттєво вплинути на економічне становище країн і регіонів.

Реформування системи валютного регулювання і контролю вимагає розробки єдиної державної валютної політики, що має бути сформована на підставі глибокого науково-теоретичного аналізу валютних відносин, методів і засобів регулювання, узагальнення вітчизняного й міжнародного досвіду розв’язання даної проблеми.

Однак, на сьогодні, питання теорії і методики валютного регулювання не знайшли досить глибокого висвітлення. Наукові розробки в даній сфері, які здійснені до 1992 р. мали досить обмежений характер внаслідок державної монополії в сфері зовнішньоекономічної діяльності і валютних відносин і тому, практично, не можуть бути використані при вирішенні сучасних проблем. Проведені в Україні у наступні роки дослідження і наукові розробки в сфері валютного регулювання не носили комплексного й системного характеру. Ряд виданих за цей період літературних джерел являють собою підручники і навчальні посібники. До них відносяться праці: Алісової Є.О., Василика О.Д., Гальчинського А.С., Філіпенка А.С., Міщенка В.І., Ющенка А.В., Чухна А.А та ін.

Саме актуальність, теоретична і практична важливість проблеми, її недостатня вивченість і обґрунтованість в Україні обумовили вибір теми цієї праці.


1. Поняття та сутність валютного регулювання

Валютне регулювання посідає важливе місце в системі економічних відносин: впливаючи на загальний стан економіки країни, валютне регулювання, в свою чергу, значною мірою визначається ним та залежить від ролі держави у міжнародних відносинах.

Складна система економічних взаємозв`язків в галузі валютних відносин має знайти відображення в концентрованому вигляді у визначенні поняття “валютне регулювання”. З точки зору автора існуючі визначення звужують його суть. Необхідно розрізняти поняття “валютне регулювання” та “державне валютне регулювання”.

Виходячи з проведеного автором дослідження суті та ролі валютного регулювання, останнє визначається як система взаємопов`язаних механізмів державного та ринкового регулювання курсу валюти та руху валютних цінностей на національному та міжнародному рівнях.

Щодо поняття “державне валютне регулювання”, то це є сукупність форм та заходів, які запроваджуються уповноваженими державними органами на національному та міжнародному рівнях в межах законодавчо встановленого порядку відповідно до цілей валютної політики.

Аналізуючи теорію та світову практику валютного регулювання та спираючись на запропоноване автором визначення поняття “валютне регулювання”, було розроблено нову класифікацію форм валютного регулювання.

В залежності від їх впливу на курс національної валюти та рух валютних цінностей були виділені форми прямої та непрямої (опосередкованої) дії. До перших відносяться: валютна інтервенція, валютні обмеження, регулювання конвертованості валюти, облікових ставок Національного (центрального) банку та режиму валютного курсу. До форм непрямої дії відносяться: управління валютними резервами (створюються сприятливі умови для застосування інших форм регулювання валютного курсу, зокрема через проведення валютних інтервенцій), а також регулювання платіжного балансу (шляхом регулювання окремих його статей створюються сприятливі умови для стабілізації валютного курсу та руху капіталів). Що стосується таких форм валютного регулювання, як девальвація та ревальвація, то в залежності від діючого в країні режиму валютного курсу вони можуть здійснювати на об`єкт як прямий, так і опосередкований вплив. При фіксованому валютному курсі девальвація (ревальвація) цілеспрямовано здійснюється державою задля зниження (підвищення) офіційного валютного курсу. При плаваючому валютному курсі девальвація (ревальвація) проводиться державою за допомогою операцій на відкритому ринку, заходів грошово-кредитної політики та інших операцій, які сприяють зниженню (підвищенню) валютного курсу. При цьому очікуваний результат буде отриманий не відразу через певний період часу (лаг)[1, c. 2-3].

Зв`язки між рівнями, типами, формами та методами валютного регулювання схематично зображені на відповідному рисунку.

Результативність застосування форм валютного регулювання багато в чому залежить від того, на скільки вчасно і на який термін вводилася та чи інша форма. Це пов`язано з необхідністю узгоджувати державне валютне регулювання з дією об`єктивних економічних законів, а також з іншими напрямами економічної політики, які проводяться в умовах конкретної економічної ситуації. Те, на скільки вдалим було застосування форм валютного регулювання, характеризується за отриманим ефектом – стабільністю валютного ринку та курсу грошової одиниці, рівновагою платіжного балансу тощо.

Постсоціалістичні країни використовують ті ж форми валютного регулювання, що й країни з розвиненою ринковою економікою. Проте їх співвідношення є іншим, оскільки відрізняються стратегічні та поточні цілі та завдання економіки, в т.ч. валютної політики цих країн.

Розуміння суті валютного регулювання значною мірою визначає характер дій держави у цій сфері, дозволяє виявити глибинні взаємозв`язки між валютним регулюванням та економікою в цілому. Валютне регулювання не слід ототожнювати тільки з державним регулюванням, а необхідно розглядати як систему, що включає, поруч з державним, ринкове регулювання, які, в свою чергу, можуть здійснюватись як на національному, так і на міжнародному рівнях[8, c. 3].

Заходи держави мають посилювати та доповнювати дію ринкових механізмів, а не суперечити їм. Саме такий підхід дозволяє досягти бажаних результатів в сфері валютного регулювання в більш стислі терміни, а також із значною економією бюджетних коштів.

На сучасному етапі розвитку світової економіки підвищується роль держави у валютному регулюванні. Зростання відкритості національних економік та посилення у зв`язку з цим загрози “імпортування нестабільності” обумовлюють необхідність такого процесу. Крім того, стан валютних відносин на національному рівні, особливо країн, що знаходяться в стадії ринкової трансформації, потребує активного втручання держави.

Ефективність державного валютного регулювання залежить від того, економічним чи адміністративним методам надається перевага. Найбільші результати дають економічні методи: коли для досягнення поставленої мети держава створює суб`єктам господарської діяльності сприятливі умови, які заохочують їх до необхідних дій. І навпаки, адміністративні методи валютного регулювання не завжди дозволяють досягти встановлених цілей через відсутність достатніх для цього стимулів.

Правовий режим валютних відносин в Україні можна визначити як режим валютних обмежень. Його сутність полягає в законодавчій й адміністративній забороні, лімітуванні (регламентації) операцій з валютою або валютними цінностям. Зацих умов особлива роль у системі валютного регулювання належить ефективнійорганізації валютного контролю. Основними об’єктами контролю є:

  • регулювання переказів та платежів за кордон, вивозу капіталу, репатріації прибутків, золота, грошових знаків та цінних паперів;
  • обмеження вільної купівлі та продажу іноземної валюти;
  • обов’язковий продаж державі частини одержаної іноземної валюти в обмін на національну валюту за офіційним курсом;
  • зосередження валютних операцій в центральних або уповноважених банках;
  • контроль за створенням та ліквідацією авуарів резидентів та нерезидентів-учасників валютних операцій в країні;
  • контроль за інвестуванням нерезидентів в економіку України та резидентів в економіку інших країн;
  • здійснення декларування, попереднього дозволу, контролю або заборони в здійсненні окремих видів валютних операцій;
  • обмеження ввозу-вивезення валюти та валютних цінностей через митний кордон України;
  • контроль за отриманням суб’єктами підприємницької діяльності кредитів в іноземній валюті та інші.

Виконання функцій валютного контролю покладено на: Національний банк України, уповноважені банки, Державну податкову адміністрацію України, Міністерство зв’язку України, Державний митний комітет України. Найбільш серйозним недоліком такої структури є відсутність органу, який би розробляв загальнодержавну політику валютного контролю, втілював би її у конкретні практичні заходи та координував діяльність вказаних органів.

Дію