Транспортно-географічне положення України (адміністративного регіону)

Вступ.

1. Особливості транспортно-географічного положення України.

2. Суспільно-географічні аспекти транспортної системи України.

3. Проблеми розвитку транспортної галузі України на шляху інтеграції до світової транспортної системи.

Висновки.

Список використаної літератури.


Вступ

Транспорт - одна з найважливіших галузей національної економіки, ефективне функціонування якої є необхідною умовою стабілізації, структурних перетворень економіки, розвитку зовнішньоекономічної діяльності, задоволення потреб населення та суспільного виробництва у перевезеннях, захисті економічних інтересів України.

Економічна криза в Україні зумовила значне загострення ситуації на транспорті. Триває спад обсягів перевезень, критичного рівня досяг фінансовий стан галузі, зношується матеріально-технічна база, що призводить до зростання потреб у реконструкції, ремонті та технологічному обслуговуванні. Незадовільно вирішуються питання технічних інновацій та технологічної модернізації, не задовольняються мінімальні соціальні потреби працівників галузі. Не повною мірою використовуються потенційні можливості ТДК щодо розвитку експорту транспортних послуг.

Рівень розвитку транспортної системи держави - одна з найважливіших ознак її технологічного процесу. За умови інтеграції до європейської та світової економіки, потреба у високорозвинутій транспортній системі дедалі посилюється - вона має стати базисом для ефективного входження України до світового співтовариства та зайняття в ньому місця, яке б відповідало рівню високорозвинутої держави.

Тому дослідження особливостей і тенденцій розвитку транспорту необхідне для виявлення таких сторін і напрямків розвитку, що впливають на підвищення ефективності використання транспорту, якнайшвидшого досягнення ним рівня, здатного позитивно впливати на економічний розвиток країни.


1. Особливості транспортно-географічного положення України

Україна має надзвичайно вигідне транспортно-географічне положення, яке характеризується центральним розташуванням в Європі на перехресті найкоротших шляхів зі Східної Європи й Азії в Центральну і Західну Європу, а також зі Скандинавії і Балтійського регіону у Східне Середземномор'я і Чорноморський регіон. Це сприяло ранній "спеціалізації" території України як єднальної ланки між народами і цивілізаціями різних частин Старого Світу. З давніх часів територію України перетинали міграційні і торгові шляхи з Півночі на Південь ("з варяг у греки") та зі Сходу на Захід (вітка великого шовкового шляху, степові шляхи переселення кочових народів). І сьогодні територію держави перетинають численні міжнародні комунікації — залізниці, автомагістралі, нафто- і газопроводи, повітряні шляхи і судноплавні ріки, лінії електропередач і зв'язку. Таке положення дозволяє Україні отримувати прибутки за рахунок оплати транзитних перевезень товарів і пасажирів.

До 1991 р. розвиток і функціонування різних видів транспорту здійснювалось у єдиному комплексі. Основу такої єдності становила суспільна (державна) форма власності на транспортні ресурси, їх комплексний розвиток забезпечувала єдина система планування й централізованого регулювання та управління. Системна організація перевезень здійснювалась на базі мережних розкладів і формування планів-графіків руху потягів та єдиних технологічних процесів роботи взаємодіючих видів транспорту у транспортних вузлах. Після набуття Україною незалежності в 1991 р. та у зв’язку з проведенням ринкових реформ і зміною форм власності на основі акціонування й приватизації частини транспортних засобів забезпечення єдності транспортної системи піддається серйозному випробуванню. При цьому акцент робиться на тому, що не єдність та ефективність, а конкуренція, у тому числі й між видами транспорту, є двигуном формування ринкових відносин [6, с. 24].

Для сучасного економічного стану України характерним є підвищення ролі транспорту, який забезпечує життєдіяльність населення, функціонування та розвиток держави, збереження її обороноздатності, можливість досягнення зовнішньоекономічних цілей країни [8, с.45]. Транспортна система України представлена залізничним, автомобільним, морським, річковим, авіаційним, муніципальним і трубопровідним видами транспорту, дорожнім і шляховим господарством.

Слід зазначити, що попри вигідне транспортно-географічне положення в європейському регіоні й розвинуті зовнішньоекономічні зв’язки підприємств, частка автомобільного транспорту України в перевезеннях експортно-імпортних вантажів ще невелика [3, с. 132].

Нові можливості для використання зручного геополітичного і транспортно-географічного положення України з'являються у зв'язку з перспективою формування європейських і євразійських транспортних коридорів. Вони мають з'єднати країни Західної Європи із країнами Східної Європи, а також країни Закавказзя, Центральної Азії, Близького Сходу з Європою.

Надзвичайно важливою рисою географічного положення України є широкий вихід на півдні до Чорного й Азовського морів. Берегова лінія в межах України перевищує 2,8 тис. км і досить розчленована зручними затоками, лиманами, бухтами, придатними для спорудження портів. Все це сприяє розвитку морського судноплавств Чорним морем Україна має доступ до країн Балканського півострова, Туреччини і Грузії, а далі — до великих регіонів Близького Сходу й Прикаспію, які є перспективними щодо всестороннього економічного співробітництва і, насамперед, постачання в Україну нафти та природного газу. Приморське положення України забезпечує їй також прямий вихід до основних центрів світової економіки (Західної Європи, Північної Америки, Азіатсько-Тихоокеанського регіону) та країн, що розвиваються, з різних частин світу.

В акваторіях морів Україна володіє значною за площею економічною зоною — морським районом, що знаходиться за межами територіальних вод і прилягає до них. Вона відкрита для судноплавства різних країн, однак розвідування, експлуатація і збереження природних ресурсів (мінеральних і біологічних), що є в економічній зоні України (у воді, на дні, в надрах шельфу), а також управління цими ресурсами належать лише до компетенції Української держави.

Аналіз діяльності підприємств транспорту за січень-квітень 2008 р. свідчить про збільшення обсягів перевезення вантажів на 8,8%, вантажообороту - на 6,7% (рис. 1) [1]. Уповільнення темпів приросту перевезення вантажів за підсумком січня-квітня пов’язано з уповільненням зростання виробництва за цей період у базових галузях промисловості, які є найбільшими споживачами транспортних послуг (у машинобудуванні; виробництві іншої неметалевої продукції; добувній промисловості; виробництві харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів).

У структурі перевезення вантажів за підсумком січня-квітня найбільша питома вага припадала на залізничний транспорт (56,7%); за цей період обсяг перевезень зріс на 7,5%, у тому числі відправлення вантажів – на 4,4% (табл. 1) [1].

У січні-квітні 2008 р. магістральними трубопроводами транспортовано вантажів на 7,5% більше, ніж за відповідний період минулого року.

Магістральними трубопроводами транспортуються три види вантажів – газ, нафта та аміак. Найбільшу частку в структурі транспортування трубопровідним транспортом традиційно займав газ (понад 80%), на нафту та аміак припадало менше 20% (рис.2).

Упродовж січня-квітня обсяги транспортування нафти підприємствами магістральних нафтопроводів зменшились порівняно із січнем-квітнем 2007 р. на 23,2%. Зменшення обсягів транспортування нафти пов’язане як із скороченням обсягів транзиту нафти (на 17,4%), так і поставок сировини нафтопереробним підприємствам України (на 43,5%) [1].

За даними Мінпаливенерго, за 4 місяці 2008 р. територією України протранспортовано (транзитом) 46,3 млрд. куб. м природного газу, що на 28,3% більше відповідного показника 2007 р., з них 45,1 млрд. куб. м природного газу транспортовано до країн Європи, що є найвищим показником за всю історію існування газотранспортної системи України (рис. 3) [2].

Збільшення доходів населення (одним з наслідків є збільшення кількості туристичних потоків) та підвищення ділової активності громадян були основними чинниками зростання у січні-квітні 2008 р. пасажирообороту (на 4,7%) та перевезення пасажирів (на 3,3%). Найвищий приріст пасажирообороту у січні-квітні спостерігався на автомобільному транспорті (10,5%); перевезення пасажирів на авіаційному транспорті (20,3%) [1].

Транспорт є однією із стратегічно важливих галузей економіки України, ефективне функціонування якої є неодмінною умовою структурних перетворень економіки, активізації зовнішньоекономічної діяльності, задоволення потреб населення та суспільного виробництва у вантажних та пасажирських перевезеннях. Унікальність транспорту полягає у тому, що, представляючи сферу матеріального виробництва, він одночасно виконує допоміжну функцію інфраструктури обслуговування.

З початком проголошення курсу на формування ринкових відносин в Украї