Калькуляція собівартості готової продукції

Вступ.

Розділ 1. Теоретико-методологічні основи калькуляції собівартості продукції.

1.1. Особливості та поняття калькуляції собівартості продукції.

1.2. Методи калькулювання собівартості.

Розділ 2. Організація калькулювання собівартості готової продукції на підприємстві «Хлібопекарня «Паляниця».

2.1. Концептуальні рішення стосовно організації обліку і побудови інформаційних бухгалтерських моделей витрат ТОВ «Паляниця».

2.2. Особливості методів калькуляції собівартості готової продукції ТОВ «Паляниця».

Розділ 3. Вдосконалення процесу калькуляції собівартості готової продукції на підприємстві.

Список використаної літератури.


Вступ

Актуальність теми. У процесі кругообороту й обороту фондів в умовах ринку грошові затрати підприємства відособлюються від вартості у вигляді витрат і приймають форму собівартості продукції. Собівартість продукції (робіт, послуг) підприємства складається із затрат природних ресурсів, сировини, матеріалів, палива, енергії, основних фондів, трудових ресурсів та інших затрат на виробництво та реалізацію. Отже, собівартість - це виражені в грошовій формі поточні затрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції. Ці затрати за їх економічним змістом можна згрупувати таким чином:

1) матеріальні затрати (без зворотних відходів - залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів, теплоносіїв);

2) витрати на оплату праці;

3) відрахування на державне соціальне страхування;

4) відрахування на обов'язкове медичне страхування;

5) амортизація основних фондів, включаючи прискорену амортизацію;

6) інші витрати.

Сьогодні складність проблеми розподілу та використання прибутку підприємств посилюється тією обставиною, що перехід до ринкової економіки в Україні здійснюється в умовах збереження старих структур управління, які протидіють розвиткові нових відносин.

Сучасний стан економіки України вимагає особливої уваги до собівартості продукції (робіт, послуг) для формування ефективного механізму управління затратами підприємств. Тепер уже недостатньо лише того, щоб керівники підприємств знали, скільки коштує продукція, яку вони виробляють. Вони мають знати, як зробити, щоб її виробництво було вигідним. Для цього необхідний внутрішній аспект інформації про затрати.

Основним моментом системи обліку, що забезпечує успішну роботу підприємств з підвищення ефективності виробництва та управління затратами є добре налагоджений облік виробничих затрат та науково обґрунтоване калькулювання собівартості продукції.

Потреба в калькулюванні собівартості в умовах ринкових відносин набуває особливої актуальності. Зміни економічних відносин зумовили те, що менеджери змушені переходити поступово від настанови ретроспективної до перспективної. При цьому облік має будуватися на запобіганні, а не на констатації того, що вже відбулося, має бути спрямованим у майбутнє, бо передбачати - означає випереджати. Калькулювання собівартості продукції повинно поступово переорієнтовуватися з трудомістких розрахунків із розподілу непрямих затрат та визначення точної фактичної собівартості на прогнозні розрахунки собівартості, складання обґрунтованих нормативних калькуляцій та організацію оперативного контролю за їх дотриманням у процесі діяльності.

Загальні проблеми обліку витрат і калькулювання собівартості продукції досліджувались багатьма економістами. Значну увагу їм приділили у своїх працях М.Білуха, Ф.Бутинець, Б.Валуєв, С.Голов, З.Гуцайлюк, В.Єфіменко, С.Зубілевич, А.Кузьмінський, М.Кужельний, В.Лінник, Ю.Літвін, В.Пархоменко, В.Сопко, Б.Усач, В.Ткач, М.Ткач, М.Чумаченко, С.Шкарабан. Питання автоматизації обліку витрат і процесу калькулювання достатньо широко висвітлені В.Брагою, Ю.Веригою, В.Давидовим, Г.Ємурановим, В.Завгороднім. Аспекти обліку витрат і калькулювання собівартості безпосередньо на хлібопекарних підприємствах розглядаються у працях Т.Гуслякової, І.Павлюка, С.Хозяєвої, З.Ельпінера.

Отже, необхідність розробки науково обґрунтованих рекомендацій щодо розвитку теорії організації й методики бухгалтерського обліку витрат і калькулювання собівартості продукції на хлібопекарних підприємствах, які б відповідали сучасним умовам господарювання та вимогам системи управління, обумовила вибір теми роботи, мету, завдання і головні напрямки дослідження.

Метою роботиє створення організаційних і методичних умов удосконалення уснуючої практики обліку витрат і калькулювання собівартості продукції на хлібопекарних підприємствах шляхом подальшого розвитку в цій царині результатів, що були здобуті попередниками. Такі завдання дослідження було поставлено відповідно до цієї мети:

· визначити специфіку і притаманні їй особливості калькулювання собівартості продукції та її основні методи;

· оцінити існуючу в практиці хлібопекарних підприємств методику обліку витрат і калькулювання собівартості продукції, визначити доцільність і цілеспрямованість її складових, оцінити стан використання в обліку комп’ютерних технологій;

· обґрунтувати підхід і розробити пропозиції, що створюють можливості удосконалення організації та методики обліку витрат і калькулювання собівартості продукції, виходячи з інтересів розвитку цілісної системи управління формуванням витрат.

Об’єктом дослідженняє процес формування витрат виробництва та собівартості продукції.

Предметом дослідженняобрано організацію та методику обліку витрат виробництва та калькулювання собівартості продукції в контексті цілей загальної системи управління.


Розділ 1. Теоретико-методологічні основи калькуляції собівартості продукції

1.1. Особливості та поняття калькуляції собівартості продукції

Під собівартістю продукції розумію в економічному значенні сукупні витрати на її виробництво і збут, тобто вартість всіх ресурсів, що була використана підприємством для перетворення вхідного продукту у вихідний за умови розширеного відтворення. Відповідно до діючих нормативних документів перелік і склад статей калькулювання собівартості продукції встановлюється підприємством з урахуванням особливостей технології, техніки та організації виробництва.

Типова калькуляція собівартості продукції містить такі статті витрат:

1. Сировина та матеріали.

2. Покупні комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій.

3. Паливо та енергія на технологічні цілі.

4. "Зворотні відходи" (вираховуються).

5. Основна заробітна плата робітників.

6. Додаткова заробітна плата.

7. Відрахування на соціальні заходи.

8. Витрати на утримання та експлуатацію устаткування.

9. Загальновиробничі витрати.

10. Втрати від браку.

11. Інші виробничі витрати.

12. Адміністративні витрати.

13. Позавиробничі (комерційні) витрати.

Сума перших одинадцяти статей становить виробничу собівартість, яка формується на рівні цехів підприємства, а сума усіх тринадцяти — повну собівартість.

Наведений перелік статей витрат для підприємств машинобудівних галузей може бути доповнений статтею "Відшкодування зносу спеціальних інструментів і пристроїв цільового призначення та інші спеціальні витрати"; для металургійної, хімічної промисловості — "Супутня продукція"; для приладобудівних підприємств може не використовуватися стаття "Паливо та енергія на технологічні цілі".

До статті "Сировина та матеріали" включається вартість сировини та матеріалів, що входять до складу вироблюваної продукції, утворюючи її основу, або є необхідним компонентом для виготовлення продукції (робіт, послуг).

Ці витрати визначаються на основі норм витрат матеріалів на одиницю продукції, цін на матеріали та витрати на транспортно-заготівельні роботи (плата за транспортування, вантажно-розвантажувальні роботи, комісійні, страхові витрати та ін.)[8, c. 124-126].

До статті "Покупні комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій" включають вартість: покупних комплектуючих виробів і напівфабрикатів, що підлягають монтажу або додатковій обробці; робіт і послуг виробничого характеру (здійснення окремих операцій з виготовлення продукції, обробка сировини та матеріалів тощо), які виконуються сторонніми підприємствами або структурними підрозділами підприємства, що не належать до основного виду діяльності. Всі витрати за цією статтею безпосередньо зараховують на собівартість окремих виробів і визначають аналогічно витратам на матеріали.

До статті "Паливо та енергія на технологічні цілі" відносяться витрати на всі види палива й енергії, що безпосередньо використовуються в процесі виробництва продукції (витрати на паливо для плавильних агрегатів, для нагрівання металу в штампувальних, термічних та інших цехах; витрати на електроенергію для електропечей, для зварювання, електролізу, електрохімічних процесів тощо). Витрати на паливо визначаються аналогічно витратам на матеріали. Витрати на енергію визначаються На