Відтворення і розвиток економічного потенціалу суспільства

Вступ.

1. Теоретико-методологічні аспекти економічного потенціалу суспільства

1.1. Сутність терміну «економічний потенціал».

1.2. Характеристика економічного потенціалу суспільства та країни.

2. Визначення основних категорій економічного потенціалу.

2.1. Аналіз структури економічного потенціалу.

2.2. Трудовий потенціал та людський розвиток в Україні.

2.3. Природний та науково-технічний потенціал України.

Висновки.

Список використаних джерел.


Вступ

Актуальність теми: В Україні продовжується процес трансформації адміністративно-командної системи в соціально-орієнтовану економіку, яка передбачає поєднання державного регулювання із ринковим саморегулюванням, а також плюралізм форм власності. Для економіки будь-якої країни, а передусім для перехідної, важливою проблемою є дослідження сутності, джерел розвитку та використання економічного потенціалу країни. Це пов’язано з тим, що економічний потенціал виступає тією основою, на якій базуються розробки майбутніх тенденцій в економіці, визначення пріоритетних напрямів тощо. З огляду на це актуальним є дослідження методологічних, теоретичних основ економічного потенціалу, ефективного його використання.

Сучасний стан економіки України характеризується значним руйнуванням основних елементів економічного потенціалу. Нераціональне використання природних ресурсів, відсутність належної соціальної політики, несформованість умов для науково-технічного розвитку країни, непродумане використання механізмів, методів та організаційних форм залучення робочої сили до системи господарських відносин призвели до фактичного розпаду продуктивних сил, не забезпечення належного відтворення їх елементів.

Недосконала політика використання економічного потенціалу України не тільки не сприяє позитивному розвитку економічних процесів, а й виступає як самостійний чинник поглиблення кризи.

Таким чином, нині існує необхідність дослідження проблем, пов’язаних із впливом економічного потенціалу та процесу його використання на розвиток економічної системи, її окремих підсистем та елементів.

Серед робіт вітчизняних учених щодо дослідження економічного потенціалу є праці таких економістів, як А.Задоя, О.Левченка, І.Лукінова, С.Мочерного та інших.

Розвиток суспільного виробництва багато в чому визначається обсягом, структурою та технічним рівнем економічного потенціалу країни, який складається із основного капіталу (основних фондів), тобто засобів праці, оборотного капіталу (оборотних фондів), тобто предметів праці, а також кадрів робітників та інженерно-технічних працівників. До складу економічного потенціалу входить і технологія виробництва. Особлива роль в економічному потенціалі належить людині, як головній продуктивній силі суспільства.

Економічний потенціал суспільства відображує здатність держави забезпечити певний рівень виробництва та добробуту населення. Проте для точного визначення економічного потенціалу країни необхідно його порівняти з потенціалом інших країн.

Розрізняють два основні типи розширеного відтворення економічного потенціалу — екстенсивний та інтенсивний. Перший тип передбачає розширення його обсягів за рахунок основного капіталу, робочої сили, матеріальних витрат (природної сировини, матеріалів, енергоносіїв).

Метою дослідження є розкриття сутності економічного потенціалу, визначення його внутрішньої структури, шляхів комплексного використання та вдосконалення наявного економічного потенціалу і його нарощування у майбутньому.

Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання наступних завдань:

· з’ясувати основні методологічні принципи дослідження сутності економічного потенціалу;

· комплексно проаналізувати структуру економічного потенціалу, дати політекономічну характеристику окремих його елементів;

· розкрити механізм використання економічного потенціалу України наприкінці 90-х рр. - на початку ХХІ ст.;

· вивчити й узагальнити теорію і практику світового досвіду щодо визначення та використання економічного потенціалу і обґрунтувати шляхи вдосконалення використання економічного потенціалу України та його відтворення в головних елементах.

Об’єктом дослідження є процес формування, відтворення та використання економічного потенціалу країни.

Предмет дослідження - сутність, структура та механізм використання економічного потенціалу суспільства України.


1. Теоретико-методологічні аспекти економічного потенціалу суспільства

1.1. Сутність терміну «економічний потенціал»

В кінці 1970-х на початку 1980-х рр. вийшло багато публікацій по різних аспектах поняття «потенціал». У більшості робіт відмічається важливість вивчення проблеми сутності потенціалу та його оцінки, підкреслюється наявність суттєвих відмінностей у визначенні сутності самого поняття «потенціал», його місця серед інших економічних категорій [3, с. 20-22]. Дискусія, яка розгорнулась в минулому столітті, актуальна і на сьогоднішній день.

В етимологічному значенні термін «потенціал» латинського походження – від potentia, що означає сила або міць. Словник іншомовних слів під редакцією В. Бутромєєва дає два трактування потенціалу. По-перше, це сукупність наявних засобів, можливостей, джерел. По-друге, це точкова характеристика силового векторного фізичного поля [7, с. 275]. Друге трактування терміну «потенціал» має прикладний характер для фізики, хімії, математики. А от перше трактування носить загальний характер, що дозволяє його застосувати до різних галузей науки і діяльності людини, в залежності від того, про які запаси, засоби і джерела йде мова. Саме з такої позиції і бере початок ресурсна концепція терміну «потенціал».

У більш пізніх роботах з проблематики потенціалу можна знайти спроби трактування потенціалу не як простого набору ресурсів та джерел їх утворення, а як складної системи з наявними зв’язками. У загальному значенні зміст терміна розкривається як ступінь потужності в якому-небудь відношенні, сукупності засобів, необхідних для чого-небудь [2, с. 55].

Основна маса публікацій з теорії потенціалу присвячена такому оціночному показнику як економічний потенціал. Аналіз таких публікацій виявив значні відмінності у визначенні економічного потенціалу, його елементів, взаємозв’язку з такими категоріями як національне багатство, рівень економічного розвитку. В цілому можна виділити декілька підходів до розуміння сутності економічного потенціалу. Перший підхід визначає економічний потенціал як сукупну здатність галузей народного господарства. Представниками цього підходу є Б.М. Мочалов. В. М. Мосін, Д.М. Крук [1, с. 7]. У визначеннях, даних перерахованими авторами, прослідковується тісний зв’язок між економічним потенціалом та виробничою функцією. Ми погоджуємось з тим, що це важлива його характеристика, але не єдина.

Другий підхід схиляється до того, що економічний потенціал – це сукупність наявних ресурсів. Такий підхід прослідковується у публікаціях Ю. Личкіна, Б. Плишевського, А. Тодосійчука. На нашу думку, недоліками публікацій вказаних авторів є те, що термін потенціал часто підміняється поняттям ресурси, інвестиції, інвестиційні ресурси, чисельність зайнятих. Роблячи акцент тільки на ресурсний аспект, не виявляючи специфічних характеристик потенціалу, зникають суттєві відмінності від економічних категорій, таких як національне багатство, ресурси, матеріально-технічна база.

Тривалий час у вітчизняній літературі потенціал ототожнювався з масштабами діяльності виробничого підприємства, а для його характеристики найчастіше використовували такі показники як виробнича потужність, знімання продукції з одиниці виробничої площі тощо. Такий підхід підтримують також Лапін Є.В. та Марушков Р.В [5].

Б.М. Мочалов, навпаки, вважає, що варто відрізняти показники економічної потужності від економічного потенціалу. Економічний потенціал країни, галузі, підприємства, вважає він, характеризується обсягами накопичених ресурсів і максимально можливим обсягом матеріальних благ і послуг, виробництва яких можна досягнути в перспективі при оптимальному використанні наявних ресурсів. Економічна потужність характеризує фактично досягнутий рівень розвитку продуктивних сил на певну дату [1, с. 10]. Аналогічної точки зору додержується А.А. Задоя, роблячи акцент на відмінності термінів «народне господарство» і «економічний потенціал». [3, с. 22].

Четвертий підхід трактує економічний потенціал як результат економічних і виробничих відносин між суб’єктами господарської діяльності. Самоукін Л.І. вважає, що економічний потенціал необхідно розглядати у взаємозв’язку із властивими кожній суспільно-економічній формації виробничими відносинами, що виникають між окремими робітниками, трудовими колективами, а також управлінським апаратом підприємства, організації, галузей народного господарства в цілому з приводу повного використання їх можливостей до створення матеріальних б