Економіка господарства Китаю

Вступ.

1. Загальна природно-економічна характеристика Китаю.

2. Економіка галузі рослинництва.

3. Економіка галузі тваринництва.

4. Економіка галузі технічної культури.

5. Експортно-імпортний потенціал Китаю в галузі сільського господарства.

Висновки.

Список використаної літератури.


Вступ

Актуальність теми дослідженнявизначена великими змінами в міжнародному становищі КНР із початку проголошення нею курсу реформ, виходячи зі стрімкого збільшення присутності на світових ринках китайських експортерів, перетворення КНР, з одного боку, у сильного конкурента, що робить зростаючий вплив на правила гри в міжнародній торгівлі, з іншого, - стратегічного партнера для ряду держав, уміло будуючи свою зовнішньоекономічну політику.

Серед найважливіших подій світової економічної історії останньої чверті XX століття – безпрецедентні успіхи економіки Китаю. З початку економічних реформ у 1978 р. по 2000 р. валовий внутрішній продукт країни збільшився в 6,7 разів, або на 9,6% у середньому за рік, ВВП на душу населення – у 4,4 рази, продуктивність праці – у 3,6 рази. У такий спосіб Китай демонструє можливості трансформації економіки з забезпеченням стабільного розвитку, що обумовлено, насамперед, послідовною реалізацією моделі реформування з чіткими довгостроковими цілями і пріоритетами.

Аналізуючи систему чинників і заходів, що забезпечують економічний успіх Китаю в складному трансформаційному періоді, особливо потрібно виділити політику залучення і використання іноземних інвестицій. За період 1979-2009 рр. в країну надійшли іноземні інвестиції в розмірі 306 млрд.дол.США (10% їх загальносвітових обсягів), 139 млрд. дол.США – іноземних кредитів.

Економічний ріст Китаю протягом останніх 20 років характеризується наступними даними: ВВП Китаю виріс із 147,3 млрд дол. США в 1977 р. до 2225 млрд дол. США, тобто середньорічний приріст - 9,4%, вище, ніж у Японії, США, Європі; зовнішньоторговельний обіг КНР збільшився з 20,7 млрд дол. США в 1978 р. до 1422,1 млрд дол. США в 2005 р. Фактично країна зайняла 2- ое місце у світі по обсязі валютних запасів (0,8 млрд дол. США в 1979р. і 818,0 млрд дол. США на кінець 2005 р.).

Стрімкий вихід КНР у лідери в зовнішньоекономічній сфері в 90-ті роки був отриманий у ході поетапною, регульованою державою лібералізації при перевазі мер вираженого протекціонізму. При цьому політика експортної експансії, вибрана КНР як основний курс, базувалася на: виборі доцільної експортної орієнтації; приєднанні до ВТО; реструктуризації економіки й залученні іноземного капіталу; створенні вільних економічних зон (ВЕЗ) і перетворенні їх в останні роки в зони розвитку нових і високих технологій.

Досвід економічного розвитку КНР в 90- х роках минулого сторіччя показав, що обрана стратегія поступового відкривання економіки, форми й методи її реалізації були в цілому оптимальними обліком наявних у країни ресурсів і сформованих специфічних умов. Успішно сполучаючи модель експортної орієнтації й імпортозаміщення, здійснюючи лінію на диверсифікованість зовнішньоторговельних ринків, розширюючи номенклатуру експорту в напрямку готової промислової продукції й поступово переходячи від трудо- до капітало- і наукомістких виробів, Китай зумів максимально задіяти резерви для підтримки росту торгівлі й інвестицій.

У досить стислий термін Китаєві вдалося забезпечити розвиток виробництва, особливо в тих галузях, які раніше вважалися безперспективними й низько конкурентоспроможними. Експортна стратегія КНР заснована на фундаментальній реструктуризації економіки країни, усілякої мобілізації всіх видів ресурсів, включаючи людський потенціал, з метою забезпечення стрімкого прориву на світові ринки товарів і послуг.

Метою дослідженняє виявлення сутнісних компонентів економічної стратегії, що забезпечує якісне перетворення ведення сільського господарства та експортного потенціалу КНР і реалізацію політики експортної експансії.

Для досягнення даної мети необхідне рішення наступних завдань:

1. Проаналізувати підходи до ведення сільського господарства Китаю як інструменту експортної експансії, у зв'язку із чим передбачається досліджувати аспекти:

- якісне вдосконалювання сільськогосподарського потенціалу – форма забезпечення економічної стійкості КНР на світових ринках в умовах глобалізації;

- значення реформування системи керування зовнішньоекономічної діяльності КНР для реалізації політики експортної експансії;

- аналіз розвитку сільського господарства Китаю.

2. Досліджувати механізм структурного вдосконалювання експортного потенціалу Китаю в умовах світового господарства.

3. Розглянути роль і місце рослинництва та тваринництва в господарстві Китаю, та їх роль в експортній політиці Китаю.

4. Виявити можливі додаткові напрямки вдосконалювання експортної політики КНР на сучасному етапі.

Об'єктом дослідженняє зовнішньоекономічна стратегія розвитку КНР (експортна експансія) на основі якісного вдосконалювання сільськогосподарського потенціалу країни.

Предмет дослідження- економічні відносини, що виникають у ході реалізації політики реформування сільського господарства, заснованої на всілякому підвищенні конкурентоспроможності країни в цілому, і, зокрема, на розвитку експортного потенціалу КНР.


1. Загальна природно-економічна характеристика Китаю

Китай одна з найбільших за площею держав світу; розташована у Центральній і Східній Азії. На сході омивається водами Жовтого, Східнокитайського і Південно-Китайського морів Тихого океану. Має численні острови, найбільші - Тайвань і Хайнань. На півночі Китай межує з Росією і Монголією, на заході і півдні - з Афганістаном, Індією, Непалом, Сикімом, Бутаном, Бірмою, Лаосом і В'єтнамом, на північному сході - із Корейською Народно-Демократичною Республікою.

Китай - переважно піднесена країна, що характеризується значними амплітудами висот і складною орографією. Чітко виділяються Тибетське нагір'я на південному заході; розташований північніше - пояс Центрально-азійських рівнин і плоскогір'їв, що простягнувся широкою смугою із заходу на схід; область низинних рівнин Східного Китаю з окраїнними горами.

Китай посідає одне з перших місць у світі за запасами багатьох корисних копалин. Особливо значні поклади вугілля, нафти, залізної руди, бокситів, руд вольфраму, молібдену, сурми, олова, ртуті, міді, свинцю, цинку; великі також запаси природного газу, сланців, урану, золота, марганцю, кухонної солі, фосфатів, сірки магнезиту, рідкісноземельних елементів тощо. Наявність практично всіх основних мінеральних ресурсів - важливий фактор розвитку промисловості КНР. Китай має і уранову сировину, на півдні країни відомі відповідні родовища Китаю. Однак, незважаючи на різноманітність і великі запаси корисних копалин, у Китаї промисловість недостатньо забезпечена деякими видами сировини. Наприклад, потреби країни в міді, свинцю, алюмінію задовольняються не повністю, країна навіть імпортує ці метали. Слабо налагоджено виробництво хрому, титану, кобальту та інших рідкісних і рідкоземельних металів. Отже, в цілому у Китаї є майже всі передумови для стійкого економічного розвитку.

Китай - найбільша за кількістю населення країна в світі. Наприкінці 1992 р. населення Китаю досягло 1,17 млрд чоловік (без провінцій Тайвань, районів Гонконгу), приблизно 21,5% населення Землі. Китай має порівняно велику густоту населення. За даними 4-го всекитайського перепису від 1 липня 1990 р. вона становила 118 чоловік на 1 км2, проте населення розміщене нерівномірно. У приморських районах Східного Китаю густота сягає 360 чоловік на 1 км2, а в гірських районах - менше 10 чоловік на 1 км2. Зайнятість населення характеризується також нерівномірністю. Проведення стратегічної модернізації економіки Китаю залежить, на думку керівництва КНР, не тільки від темпів розвитку народного господарства, а й від контролю за ростом населення, тому суворий контроль є важливим завданням, яке поставлене перед Китаєм. У статті Конституції КНР записано: держава запроваджує планову народжуваність з тим, щоб зростання населення відповідало планам соціально-економічного розвитку [11, c. 40-41].

У 2000 році китайська економіка зростала швидкими темпами. Валовий внутрішній продукт досяг 8940,4 млрд. юанів (близько 1 трлн. дол. США), що на 8% більше у порівнянні з 1999 роком. Темпи зростання збільшилися на 0,9%. У тому числі ріст першої індустрії - 2,4%, ріст другої індустрії - 9,6%, ріст третьої індустрії - 7,8%.

Ціни припинили знижуватися і стали стійкими. Рівень споживчих цін зріс на 0,4%. У тому числі ціни на обслуговування зросли на 14,1%, на житло - 4,8%. Заводські ціни на промислову продукцію зросли на 2,8%, закупівельні ціни на енергоносії, сировину й енергетичні товари підвищилися на 5,1%.

Була посилена робота з працевлаштування. На кінець 2000 року в країні налічувалося 711,5 млн. зайнятих, що на 5,64 млн. чоловік більше, аніж наприкінці 1999 року. У тому числі в містах і селищах число зайнятих склало 212,74 млн. чоловік, на 2,6 млн. чоловік більше проти кінця 1999 року.

Було досягнуто нових успіхів у повторному працевлаштуванні. У 2000 році чисельність робітників та службовців держпідприємств, які вивільнювалися, склала 6,57 млн. осі