Кризовий стан середовища та його вплив на діяльність підприємства

Вступ.

1. Поняття кризи в соціально-економічному розвитку та причини її виникнення.

2. Типологія та основні ознаки кризи.

Висновки.

Список використаної літератури.


Вступ

Можливості функціонування і розвитку підприємства в ринкових умовах залежать від конкурентоздатності його продукції на ринку. Підприємство, що не зуміло вижити в конкурентній боротьбі, звичайно стає банкрутом. Таким чином, кризовий стан і банкрутство окремих суб'єктів підприємницької діяльності є об'єктивною невід'ємною частиною ринкових відносин.

Розвиток української економіки на сучасному етапі характеризується зміною форм власності, структурною перебудовою всього народногосподарського комплексу, динамічно мінливим економічним середовищем, наявністю складних управлінських проблем як на макрорівні, так і на рівні окремих суб'єктів господарювання.

У процесі становлення ринкової економіки в Україні багато підприємств опинилися в кризовому стані. Причиною цього є вплив нестабільного навколишнього середовища і неадекватні дії самих підприємств, що і приводить до банкрутства. Тому важливою й актуальною є проблема пошуку і впровадження в практику таких форм і методів управління, використання яких дозволить уникнути кризового стану на підприємстві, а в разі його виникнення, виходити з нього з найменшими втратами.

У зарубіжній літературі дослідженню проблем прогнозування кризового стану підприємств і антикризового менеджменту присвячені роботи таких авторів як Альтман Э., Бівер В.Г., Бланк І.А., Кошкін В.И., Ларіонов И.К., Уткін Э.А., Бляхман Л.С., Дойль П., Ковальов А.П., Іванов Г.П. та інші.

З переходом України до ринкових відносин розроблені перші нормативно-рекомендаційні документи, з'явилися роботи вітчизняних авторів, які внесли істотний вклад у розвиток теорії прогнозування кризового стану і дослідження мір антикризового управління. Серед них слід зазначити праці таких учених, як Терещенко О.А., Титов М.И., Варгич С.С., Жуков А.П., Ковальчук К.Ф., Савчук В.П., Поддєрьогін А.М., Холод З., Багрова І.В., Чорняк О., Джунь В., Сімонова А.Г. та ін.

В країнах з перехідною економікою, у тому числі й в Україні, необхідність вивчення і розробки методів прогнозування кризових явищ і антикризового управління має особливе значення через ріст кількості збиткових підприємств, недостатність теоретико-методичного забезпечення процесів банкрутства, реструктуризації, санації, реорганізації, кількості кваліфікованих фахівців у сфері антикризового управління.


1. Поняття кризи в соціально-економічному розвитку та причини її виникнення

Основна властивість світу, у якому економічна теорія почуває себе затишно, це рівновага і стабільність.

Рівновага не знає різких зрушень, колізій старого і нового. Стабільність відбиває процвітання, спокій, стійкість, упевненість. Будь-яка система прагне до стабільного стану і хоче уникнути хаосу. Однак закони діалектики говорять про зворотне становище. Стабільність не може існувати сама по собі, без хаосу, без кризи.

Стабільний стан і криза виступають постійними антагонізмами в розвитку будь-якої системи [6, с.40].

Будь-яка загроза існуванню людства у людини, вже на генетичному рівні, закладене прагнення уникати неприємностей, що вільно чи мимоволі асоціюються з кризою.

Сучасна наукова й навчальна література не дає загальновизнаного уявлення про кризи в розвитку соціально-економічної системи, підприємства. Так, наприклад, має місце така точка зору, що кризи є характерною рисою капіталістичного способу виробництва і повинні бути відсутні при соціалістичному ладі [8]. У минулому існували навіть такі теоретичні положення, що при соціалізмі немає криз, є тільки "труднощі росту". Досить тривалий час у нашій країні саме це поняття було, швидше, ідеологічним , ніж реальним фактором розробки економічної політики розвитку виробництва. Дійсно, з появою проблем на соціалістичних підприємствах виникаючі труднощі "гасилися" вищими органами. Держава, втручаючись в економіку того чи іншого підприємства, не допускала та й не могла допустити банкрутства. Не існувало навіть такого економічного поняття, як "банкрутство" [6, с.39].

Якщо дивитися на кризу, як на явище, то виявиться, що криза так само потрібна системі, що розвивається, — а у нашому випадку це підприємство, — як і стабільний стан. Тому дане явище слід ще й розглядати як переломний момент у розвитку підприємства, що дає простір новому витку економічних змін.

Деякі думають, що криза відноситься лише до процесів макроекономічного розвитку, а в масштабах фірми чи підприємства, наприклад, існують тільки більш-менш гострі проблеми, викликані помилками чи непрофесіоналізмом управління. Ці проблеми нібито не свідчать про кризу розвитку, вони не викликані об'єктивними тенденціями, хоча й зумовлені деякими зовнішніми причинами.

Такі уявлення однобічні і можуть мати негативні наслідки в управлінні організацією. Якщо з цих позицій розглядати внутріфірмове управління, то при розробці, наприклад, стратегії її розвитку немає необхідності передбачати і враховувати можливість кризи. Наскільки реальною при цьому буде стратегія, якщо в дійсності кризи закономірні?

Поняття "криза", на думку багатьох дослідників, найтіснішим чином пов'язане і з поняттям "ризик", що тією чи іншою мірою впливає на методологію розробки будь-якого управлінського рішення. Виключте з нього чекання кризи, і пропаде гострота сприйняття ризику, стануть несподіваними і від цього ще більш важкими не тільки кризові ситуації, але й цілком звичайні помилки.

Можна на проблему кризи глянути й в іншому ракурсі.

Соціально-економічна система в будь-якому своєму вигляді і будь-якій формі, будь-то суспільна формація, фірма чи підприємство, має дві тенденції свого існування: функціонування і розвиток.

Функціонування — це підтримка життєдіяльності, збереження функцій, що визначають її цілісність, якісну визначеність, сутнісні характеристики.

Розвиток - це придбання нової якості, що зміцнює життєдіяльність в умовах середовища, що змінюється.

Функціонування та розвиток найтіснішим чином пов'язані між собою. Вони відбивають діалектичну єдність основних тенденцій соціально-економічної системи. Цей зв'язок можна бачити в її характеристиках і показниках (рис.1).

Функціонування підприємства, як загальновідомо, характеризує обов’язкова наявність предметів праці, засобів праці і самої людини, що здійснює трудову діяльність. При цьому функціонування такої феноменологічної системи можливе лише при визначеній відповідності наступних ознак: засоби праці можуть змінювати його предмет, людина повинна володіти засобами праці, результат повинен відповідати інтересам і потребам людини, приносити індивідуальну та суспільну користь. Важлива роль має відводитися за цих ознак і процесу управління виробництвом, діяльністю підприємства.

Це і є необхідні умови функціонування підприємства в сучасному економічному просторі [7, c. 63-64].

В умовах формування та розвитку ринкових відносин підприємства дійсно можуть певний період часу просто функціонувати. Але значна конкуренція, зміна зовнішнього середовища спонукає дані системи до подальшого удосконалення. Розвиток характеризує зміни в предметах і засобах праці, у самій людині. Критерієм цих змін є поява нової якості, що зміцнює стабільність і гармонійність функціонування підприємства чи нові умови, що створює принципово для цього. Фактором розвитку є підвищення продуктивності праці, зміна її характеру, виникнення нової технології, посилення мотивації діяльності. При цьому, звичайно, міняються й умови функціонування соціально-економічної системи.

Зв'язок функціонування і розвитку має діалектичний характер, що відбиває можливість і закономірність настання та розв'язання криз. Функціонування стримує розвиток і в той же час є його живильним середовищем, розвиток руйнує багато процесів функціонування, але створює умови для його більш стійкого здійснення [2, c. 46-47].

Отож, настання кризових ситуацій носить періодичний характер, що чітко відображує циклічність розвитку економіки. Кризи не обов'язково носять руйнівний характер, вони можуть протікати з визначеним ступенем гостроти, але їхнє настання викликається не тільки суб'єктивними, але й об'єктивними причинами, самою природою соціально-економічної системи. Вони мають свою типологію, симптоми і розпізнавання.

2. Типологія та основні ознаки кризи

Кризи, які в світогосподарському просторі мають постійний характер, вказують на протиріччя функціонування і розвитку підприємств, можуть виникати у самих процесах функціонування. Це можуть бути, наприклад, протиріччя між рівнем техніки і кваліфікацією персоналу, між технологіями й умовами її використання, між рівнем розвитку продуктивних сил і існуючими механізмами управління мікросередовищем та ін.

Кризова ситуація в узагальнюючому розумінні — це крайнє загострення протиріч у соціально-економічній системі, що загрожує її життєстійкості в навколишнім середовищі, не доз