Міжнародні розрахунки і валютні операції

Вступ.

1. Операції купівлі валюти під експортно-імпортні контракти на міжбанківському валютному ринку.

2. Лізинг у фінансуванні зовнішньоекономічної діяльності.

Висновки.

Список використаної літератури.


Вступ

Міжнародні валютні ринки є сукупністю операцій з купівлі і продажу різноманітних валют усіма фінансовими організаціями світу. Слід зазначити, що щоденний оборот торговців валютою на міжнародних ринках' складає близько 1000 млрд дол. На думку багатьох банкірів і фінансистів, "міжнародні валютні ринки - це найбільше у світі казино, де ставки нічим не обмежені, а гру ведуть приблизно 10 тис. приватних банків і фінансових компаній". Найбільший обсяг валютних операцій на суму близько 200 млрд дол. США щодня здійснюється в Лондоні. У Токіо і Нью-Йорку цей обсяг складає по 100 млрд дол. США.

Таким чином, три головні світові фінансові центри здійснюють 40 % світових валютних операцій. Лондонський ринок займає ключову позицію завдяки центральному розміщенню в основні години здійснення угод, а також його великим можливостям для проведення операцій. Для ефективної діяльності ТНК, які включають дрібні експортно-імпортні фірми, повинні добре розумітися на валютних курсах. Останні впливають на те, де саме оптовий або роздрібний торговець купує продукцію і продає її кінцевому споживачу, так само як і на те, де фірма-виробник купує сировину або комплектуючі вироби і фактично виробляє продукцію. Крім цього, валютний курс впливає на джерела залучення капіталу, необхідного для розширення діяльності фірми.


1. Операції купівлі валюти під експортно-імпортні контракти на міжбанківському валютному ринку

Відповідно до чинного законодавства України куплена іноземна валюта має бути використана резидентом за призначенням протягом п'яти банківських днів. У разі перевищення цього терміну придбана валюта продається уповноваженим банком на міжбанківському валютному ринку України протягом п'яти днів. При цьому позитивна курсова різниця, що може виникнути за такою операцією, щоквартально переказується до Державного бюджету України, а негативна курсова різниця відноситься на результати господарської діяльності резидента.

У зв'язку зі стрімким падінням курсу гривні НБУ восени 1998 р. увів деякі зміни до правил здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку. Зокрема, він обмежив здійснення безготівкових операцій із купівлі-продажу іноземних валют, віднесених до першої групи Класифікатора валют, біржовим ринком, тобто ринком Української та Кримської міжбанківських валютних бірж, а здійснення торгів обмежив двома валютами - американським доларом і німецькою маркою. НБУ визначив новий порядок оформлення документів для купівлі іноземної валюти, вніс деякі зміни до порядку розрахунків за імпортними контрактами.

Валютні кошти, куплені на міжбанківському валютному ринку України і переказані на користь нерезидента, у разі повернення на рахунок платника у зв'язку з тим, що взаємні зобов'язання частково або повністю не були виконані, не можуть бути використані резидентом на інші цілі, а підлягають продажу у повному обсязі протягом п'яти банківських днів на міжбанківському валютному ринку України.

Операції на міжбанківському валютному ринку України дозволяється здійснювати лише суб'єктам цього ринку, до яких належать:

· Національний банк України;

· уповноважені банки (комерційні банки, що отримали ліцензію Національного банку України на здійснення операцій з валютними цінностями);

· уповноважені фінансові установи (що отримали ліцензію Національного банку України на здійснення операцій з валютними цінностями).

Суб'єкти ринку купують іноземну валюту для власних потреб і за дорученням клієнтів (резидентів і нерезидентів) з метою перерахування іноземної валюти за межі України у випадках, що не суперечать чинному законодавству України та нормативно-правовим актам Національного банку України.

Усі валютні операції з валютами першої групи "Класифікатора іноземних валют Національного банку України" та операції з купівлі-продажу безготівкових іноземних валют за гривні здійснюються уповноваженими банками (уповноваженими фінансовими установами) лише на умовах "тод" (поставка валюти відбувається сьогодні), "том" (поставка валюти відбувається наступного робочого дня) або "спот" (поставка валюти відбувається на другий робочий день з дня укладення угоди). Проведення валютних операцій на умовах "форвард", а також операцій з валютними деривативами (ф'ючерс, опціон тощо) не дозволяється.

Укладення і підтвердження угод з купівлі-продажу іноземних валют першої групи Класифікатора за гривні між уповноваженими банками (уповноваженими фінансовими установами) проводиться виключно у визначений проміжок часу, що встановлюється та змінюється на підставі постанови Правління Національного банку України (торговельна сесія). Національний банк України має право змінити режим торговельної сесії, попередивши про це уповноважені банки (уповноважені фінансові установи) не пізніше ніж за два робочих дні до часу зміни.

Здійснення розрахунків за операціями з купівлі-продажу іноземних валют першої групи Класифікатора за гривні між уповноваженими банками (уповноваженими фінансовими установами) за непідтвердженими угодами забороняється. Підтвердженою вважається угода, за якою обидва її учасники під час торговельної сесії отримали взаємні підтвердження засобами "Системи підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку України Національного банку України".

До початку торговельної сесії уповноважений банк (уповноважена фінансова установа) як за рахунок коштів своїх клієнтів, так і за рахунок коштів, що йому (їй) належать, виконує заявки та доручення своїх клієнтів (крім уповноважених банків та уповноважених фінансових установ), а також задовольняє власні потреби на купівлю-продаж іноземних валют першої групи Класифікатора. Незадоволені потреби клієнтів, а також власні потреби щодо купівлі-продажу цих іноземних валют уповноважений банк (уповноважена фінансова установа) включає до зведеної заявки на участь у торговельній сесії.

Заявка на участь у торговельній сесії має подаватися Національному банку України в день проведення торговельної сесії до її початку. Уповноваженому банку (уповноваженій фінансовій установі) забороняється брати участь у торговельній сесії без отримання підтвердження Національного банку України про прийняття заявки.

У заявці уповноважений банк (уповноважена фінансова установа) за кожною іноземною валютою першої групи Класифікатора визначає обсяг її купівлі або продажу (забороняється брати участь у торговельній сесії одночасно як продавець і як покупець тієї ж самої іноземної валюти). Перевищувати зазначений у заявці обсяг купівлі іноземних валют під час торговельної сесії забороняється.

Порядок та умови проведення уповноваженими банками й уповноваженими фінансовими установами операцій з готівковою іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України визначаються окремими нормативними актами Національного банку України.

Дозволяється купівля уповноваженими банками та уповноваженими фінансовими установами готівкових іноземних валют за безготівкові (готівкові) іноземні валюти тієї ж групи Класифікатора та/або безготівкові (готівкові) гривні за угодами "тод", "том", "спот" для забезпечення роботи власних кас із метою виконання зобов'язань перед власними клієнтами.

Уповноважені банки та уповноважені фінансові установи України мають право здійснювати через касу банку та власні пункти обміну іноземної валюти операції купівлі-продажу готівкової іноземної валюти 2-ї і 3-ї груп Класифікатора іноземних валют Національного банку України за наявності угоди між уповноваженим банком або уповноваженою фінансовою установою України та іноземним банком-кореспондентом про зарахування зазначеної іноземної валюти на кореспондентський рахунок уповноваженого банку або уповноваженої фінансової установи України. Юридичні особи-резиденти, що здійснюють операції купівлі-продажу іноземної валюти в пунктах обміну іноземної валюти на підставі агентських угод з уповноваженими банками України, мають право здійснювати операції купівлі-продажу готівкових російських рублів.

Підставою для купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України при розрахунках з нерезидентами за торговельними операціями вважаються такі документи:

· договір з нерезидентом, оформлений відповідно до вимог чинного законодавства України, або інший документ, який згідно з чинним законодавством України має силу договору;

· вантажна митна декларація, якщо товар ввезений на територію України.

· акт здавання-приймання, акт виконаних робіт (наданих послуг) або інший документ, який свідчить про надання послуг, виконання робіт;

· документи, передбачені при документарній формі розрахунків (акредитив, інкасо);

· довідка державної податкової адміністрації (інспекції), в якій резидент зареєстрований як платник податків.

Суб'єкти міжбанківського валютного ринку України при проведенні безготівкових операцій з купівлі-продажу іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України отримують комісійну винагороду від клієнтів у гривнях. Уповноваженому банку та уповноваженій фінансовій установі згідно із власними їх тарифами дозволяється отримувати комісійну винагороду в іноземній валюті за рахунок коштів клієнтів, якщо операції, які вони виконують за дорученням клієнтів, пов'язані зі сплатою комісійної винагороди в іноземній валюті іноземному банку-кореспонденту (здійснення переказу, документарні операції, операції із чеками, що прийняті на інкасо, операції за пластиковими картками міжнародних платіжних систем тощо) та зі сплатою коштів міжнародним платіжним системам і міжнародним системам зв'язку за користування їхніми послугами.

Суб'єкти міжбанківського валютного ринку України здійснюють на цьому ринку операції з купівлі-продажу іноземних валют за вільним договірним курсом купівлі та продажу за кожною операцією без обмеження розміру маржі між курсами купівлі та продажу і комісійної винагороди.

2. Лізинг у фінансуванні зовнішньоекономічної діяльності

Лізинг може діяти лише всередині однієї країни, коли сторона, яка дає в лізинг, і сторона, яка бере в лізинг, знаходяться в одній країні (Domestic leasing), або "перетинати кордони" (Crossborder leasing), при якому партнери за договором мають свої офіційні адреси в різних країнах. Оскільки сторона, яка дає в лізинг, залишається власником наданих у лізинг виробів, і в цьому відношенні вони служать гарантією, то однією з умов транскордонного лізингу є юридична надійність у плані гарантій від зазіхань на об'єкт лізингу для власника (при затримці платежів).

Лізингові послуги, на відміну від банківських кредитів, ще не встигли стати популярними серед українських підприємців (обсяг лізингових угод в Україні у 2005 році становить 0,2% ВВП, а в країнах ЄС – 2%), тому банківські установи розвивають цей напрям не поспіхом. Велика ємність ринку за досить незначної кількості конкурентів – основна причина, що спонукала банк розвивати лізингові послуги.

Кількість зареєстрованих в Україні лізингових компаній подвоїлася – трохи більше ста. Найактивнішими гравцями ринку лізингових послуг є іноземці – французький Societe Generale (придбав найбільшу компанію з лізингу автотранспорту), BNP Paribas (придбав УкрСиббанк з лізинговою компанією), австрійський Raiffeisen International (купивши Аваль, вирішив створити дочірню лізингову структуру), скандинавська фінансова група SEB (придбала банк «Ажіо» і заснувала лізингову компанію «Ажіо-лізинг»). Охоче долучаються до лізингових схем і виробники обладнання й транспорту. Багатьом з них саме співпраця з лізингодавцями дозволяє суттєво збільшити обсяги продажу. Peugeot та Scania реалізують авто в Україні через дочірні лізингові компанії «Ілта» та «Сканія Україна», а лізингова компанія «Дуац» є офіційним постачальником в Україні автомобілів Volkswagen та Audi.

Інтерес фінансових установ до цього ринку пояснюється просто: лізинг зазвичай дорожчий за кредит. Лізингова схема відрізняється від кредитної – лізингові компанії оперують таким поняттям, як подорожчання предмета лізингу. Це подорожчання в різних компаніях коливається від 5 до 15% на рік. Якщо перевести його у звичайні банківські відсотки, то вийде, що навіть у деяких лідерів ринку вартість лізингу становить понад 30% річних. Водночас кредит на придбання автомобіля обійдеться у 17-25% річних у гривні.

Крім вищої вартості у лізингу є ще кілька переваг з погляду заробітку. По-перше, лізингові компанії (як фінустанови, що не залучають кошти населення) регулюються поблажливіше, ніж банки. По-друге, лізинг дає можливість охопити значно ширше коло клієнтів. Через брак заставного майна банкіри неохоче позичають малому та середньому бізнесу – сегменту, що має найбільші перспективи та стрімко розвивається. У розвинених країнах з такими клієнтами прийнято співпрацювати саме через лізинг – в Європі ним охоплені 40% підприємств малого та середнього бізнесу.

Переваги лізингових операцій для клієнтів наступні:

Лояльність та оперативність. До платоспроможності покупця обладнання лізингодавці висувають менші вимоги, ніж банки. Страхування майна включається до лізингових платежів, а заставою у цьому випадку виступає сам предмет лізингу. Додаткова застава зазвичай не вимагається.

Придбання майна через лізинг звільняє покупця від необхідності укладати безліч договорів: кредиту, купівлі-продажу майна, страхування, застави. У банку заяву на придбання в кредит авто розглядатимуть не менш ніж два тижні, лізингові ж компанії обіцяють поставку замовленого майна протягом тижня після подачі всіх документів. Найчастіше саме завдяки оперативності та менших вимог до документації лізинговим компаніям вдається переманити у банків покупців дорогого обладнання – підприємства з високою рентабельністю, для яких різниця між вартістю банківської позики та лізингу в 5-10% річних не є принциповою.

Сервіс. Крім фінансування купівлі майна лізингові компанії забезпечують низку додаткових послуг. Приміром, клієнту, який придбав у лізинг автомобіль, лізингова компанія організовує реєстрацію його у МРЕВ, щорічне проходження техогляду, оплату транспортного податку, ремонт автомобіля, заміну шин тощо. Інакше кажучи, бере на себе частину виробничих витрат на обслуговування придбаних основних засобів. Ще одна приваблива риса лізингової схеми – у разі потреби підприємство може без зайвих клопотів повернути майно.

У розвинених країнах капітальні інвестиції у виробництво значною мірою здійснюються за допомогою лізингу. У країнах ЄС, за даними Світового банку, через лізинг здійснюється 15-30% інвестицій в основні фонди. В Україні ця цифра становить 1,2%. При цьому для промислового сектору економіки цей показник близький до нуля. Адже понад 80% усіх активів, наданих у лізинг, припадає на транспортні засоби, які використовуються переважно підприємствами транспортної, торговельної та інших галузей.

Основні види лізингових операцій:

Оперативний лізинг. Майно залишається у лізингодавця, тобто, по суті, це операція оренди майна. Вигідний підприємствам, які не бажають обтяжувати свій баланс додатковими основними засобами. Прийняття на баланс дорогого неліквідного обладнання автоматично погіршує показники ліквідності, що робить підприємство менш привабливим з погляду банків-кредиторів.

Фінансовий лізинг. Майно переходить у власність лізингоотримувача після закінчення дії договору, тобто, по суті, лізингодавець кредитує купівлю майна. При податковому обліку дозволяє враховувати амортизаційні відрахування. Оперативний лізинг легкових авто торішні зміни до закону про бюджет зробили невигідним (ПДВ, що сплачується у складі лізингових платежів, зараховується в податковий кредит лише в розмірі 50%). Але лізингодавці знайшли вихід – фінансовий лізинг за формою легко перетворюється на оперативний за суттю. Тобто лізингодавці віддають легкові авто у фінансовий лізинг, домовившись з покупцями про продаж авто по закінченні терміну лізингового договору.

Зворотний лізинг цікавий можливістю поповнення оборотних коштів – продавець об’єкта лізингу одночасно виступає і лізингоотримувачем. Схема наступна: підприємство продає лізинговій компанії певне майно, одночасно бере це майно в лізинг і зобов’язується викупити його по закінченні терміну дії лізингової угоди. Така оборудка дає підприємству можливість тимчасово вивільнити кошти за рахунок продажу майна й водночас продовжувати використовувати це майно.

Міжнародні лізингові компанії в Україні ще не набули широкого розповсюдження, але, зважаючи на прибутковість для них такого бізнесу в нашій країні, можна заздалегідь передбачити їх майбутню активність на лізинговому ринку України. Основною метою таких організацій є фінансування продажу обладнання закордонних виробників для українських підприємств та підприємств, організованих за участю іноземного капіталу. Однією з перших міжнародних лізингових компаній на ринку України виступила австрійська лізингова фірма Sogelease Leasing Genssellschaft; нині діють: Оtto Іnternational Leasing (Німеччина), СА Leasing (Австрія).

Найпотужнійшу групу учасників, що активно функціонують на ринку лізингу в Україні, представляють комерційні лізингові компанії, які створені банками, чи спеціалізовані відділи комерційних банків. Вони надають лізингові послуги широкому колу клієнтів, але не виключені й такі випадки, коли банк надає перевагу лише власним постійним клієнтам. Українською практикою прийнято, що комерційні банки не тільки фінансують діяльність лізингових компаній, а й рекомендують своїх клієнтів до обслуговування безпосередньо лізинговою компанією. Очевидно, що такого виду лізингові компанії, які входять до структури великих комерційних банків, мають також високий потенціал, значне коло клієнтів та займають високу позицію на лізинговому ринку. Прикладом такого роду структур в Україні є: ЗАТ “Фінансово-лізинговий дім”, лізингова компанія “Аваль-лізинг”, лізингова компанія “Укрексімлізинг”, лізингове відділення банку “Надра”.

Активними учасниками функціональної інфраструктури ринку лізингового бізнесу крім зазначених вище є:

- страхові компанії, які забезпечують захист майнових і фінансових інтересів лізингодавців та лізингоотримувачів, виробників;

- інвестиційні компанії та інвестиційні фонди, які акумулюють грошові кошти з метою інвестування їх у перспективні лізингові проекти;

- консалтингові фірми, що допомагають лізингоотримувачу отримувати якісні консультаційні послуги, тобто бути обізнаним у сфері лізингового бізнесу.

Залежно від економічних умов кількість учасників операцій може змінюватися. У ряді випадків у лізинговому бізнесі можуть брати участь брокерські фірми, які безпосередньо не займаються наданням лізингового майна, а виконують роль посередників між постачальником, лізингоотримувачем та лізингодавцем. Коли мають місце великі угоди, то кількість учасників може збільшуватися за рахунок підключення брокерських фірм, трастових корпорацій, фінансуючи закладів та інших суб’єктів. Склад учасників угоди скорочується, якщо між постачальником та лізингодавцем виступає одна й та сама особа: у таких випадках питаннями лізингу займаються дочірні лізингові компанії, які створюються виробниками обладнання.


Висновки

Система виробничих відносин у зовнішньоекономічній діяльності представлена лізинговими операціями, кооперацією в усіх сферах господарювання на ієрархічних лапках ринкового простору та різновидами спільного підприємництва.

Оскільки лізинг являє собою платні послуги довгострокової оренди, то актуальним буде розгляд особливостей здійснення лізингових платежів, розміри, спосіб, форма, строки внесення і умови перегляду яких визначаються в договорі лізингу за згодою сторін.

До складу лізингових платежів входять:

• сума відшкодування частки вартості об'єкта лізингу, яке амортизується протягом строку внесення лізингового платежу;

• сума, що сплачується лізингодавшо як процент за залучений ним кредит для придбання майна за договором лізингу;

• винагорода лізингодавшо за отримане в лізинг майно;

• відшкодування страхових платежів за договором страхування, якщо об'єкт застрахований лізиигодавцем;

• інші витрати лізингодавця, передбачені договором лізингу.

Міжнародний лізинг також може здійснюватися у формі бартерного або компенсаційного лізингу. Бартерний лізинг - форма лізингу, яка передбачає замість лізингових платежів поставку лізингоотримувачем лізингодавцю за умови згоди останнього будь-яких товарів, які він має. Компенсаційний лізинг - форма лізингу, яка передбачає в якості лізингових платежів постачання лізингоотримувачем лізингодавцю товарів, вироблених з використанням об'єкта лізингу. В цьому випадку товари, що постачаються як лізингові платежі за договорами вказаних форм лізингу, підлягають митному оформленню в установленому порядку згідно з митним режимом експорту.


Список використаної літератури

1. Правила здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України: Затв. постановою Правління Національного банку України від 18 берез. 1999 р. № 127 (зі змінами та доповненнями, унесеними постановами Правління Національного банку України від 24 берез. 1999 р. № 139 та від 15 верес. 1999 р. № 456).

2. Про впорядкування операцій на міжбанківському валютному ринку України: Постанова НБУ від 16 квіт. 2002 р. № 140.

3. Валютне регулювання та контроль: навчальний посібник/ О. В. Боришкевич, І. В. Краснова, В. С. Білошапка та ін.; за заг. ред. : О. В. Боришкевича; М-во освіти і науки України, Київський нац. економ. ун-т ім. В. Гетьмана. - К.: КНЕУ, 2008. - 399 с.

4. Костюченко О. Валютне законодавство України: Навчальний посібник/ Олег Костюченко,; Академія адвокатури України. - К.: Атіка, 2006. - 302 с.

5. Міжнародні розрахунки та валютні операції: Навчальний посібник/ О.І. Береславська, О.М. Наконечний та ін.; Ред. М.І. Савлук; М-во освіти і науки України, Київський нац. економ. ун-т. Укр. фінансово-банківська школа. - К.: КНЕУ, 2002. - 389 с.

6. Міжнародні фінанси: Навчальний посібник/ Олег Мозговий, Тетяна Оболенська, Тетяна Мусієць, Юрій Руденко та ін.. - К.: КНЕУ, 2005. - 502 с.

7. Макогон Ю. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства: Навчальний посібник/ Юрій Макогон, В’ячеслав Рижиков, Сергій Касьянюк; Ред. Ю. В. Макогон; М-о освіти і науки України, Донбаська державна машинобудівна академія. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 423 с.

8. Патика Н. Валютні операції: Навчальний посібник для дистанційного навчання/ Наталія Патика ; за наук. ред. : С. М. Кваші; Відкритий міжнародний ун-т розвитку людини "Україна". - К.: Університет "Україна", 2008. - 187 с.

9. Поєдинок В. Провове регулювання зовнішньоекономічної діяльності: Навчальний посібник/ Валерія Поєдинок,; Мін-во освіти і науки України. - К.: Юрінком Інтер, 2006. - 285 с.

10. Руденко Л. Організація міжнародних кредитно-розрахункових операцій в банках: Посібник/ Л.В. Руденко,. - К.: Видавничий центр "Академія", 2002. - 375 с.

11. Швец И. Б. Международные валютные отношения/ И. Б. Швец; М-во образ. и науки Украины, Дон. нац. техн. ун-т. - Донецк: ДонНТУ, 2003. - 132 с.

12. Шило В. П. Організація міжнародних банківських операцій: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів/ В. П. Шило, В. Н. Васькова; М-во науки і освіти України. - К.: Професіонал, 2008. – 218 с.

Схожі роботи
Європейська інтеграція: чинники та основні структури формування європейської єдності
Інтеграційні процеси в Європейському Союзі, основні структури формування європейської єдності. Передумови поглиблення і прискорення європейської інтеграції та участь в ній України...
Формування і розвиток світового ринку позичкових капіталів
Структура світового ринку позичкових капіталів.Поняття та особливості світового ринку позичкових капіталів...
Україна в міжнародному конкурентному середовищі: вибір стратегії розвитку
Інтеграційні вектори України та вибір стратегії розвитку.Системна інтеграція у світове господарство. Інтеграційна макровзаємодія на міжрегіональному рівні.Міжнародна...
Україна на шляху до Євроатлантичної інтеграції
Стратегічні інтереси та співробітництво України та НАТО.Євроатлантична інтеграція України і проблеми регіональної безпеки.Євроатлантична інтеграція України у внутрішньому вимірі...