Закрита та відкрита економіки: особливості та умови трансформації

Вступ.

1. Особливості закритої економіки: суть та ознаки.

2. Відкрита економіка та її характеристика.

3. Особливості трансформації (переходу) від економіки закритого типу до відкритої економіки.

Висновки.

Список використаної літератури.


Вступ

Актуальність теми. Перехід України до ринкової економіки одночасно означає подолання відносної самоізоляції та необхідність органічного входження на рівноправних умовах до системи світового господарства у русло загальноцивілізаційних процесів. На сьогодні внутрішній ринок України перебуває у складному становищі, зумовленому радикальною трансформацією економічних відносин. Водночас, формування вітчизняного ринкового середовища детермінується складними та суперечливими процесами глобалізації світогосподарського розвитку та послідовним переходом багатьох країн від замкнутих національних господарств до економіки відкритого типу, зверненої до зовнішнього ринку. Таким чином, необхідність вироблення цілісного уявлення про стан внутрішнього та зовнішнього ринку України зумовлює нагальну потребу дослідження цих питань у контексті зростаючої відкритості національних економік та глобальних тенденцій світового господарства.

Проблеми розвитку внутрішнього і зовнішнього ринку за умов зростаючої відкритості економіки та питання зв'язку глобалізаційних процесів і внутрішньогосподарської діяльності щодо перехідної економіки досить широко розглядаються в сучасній економічній літературі такими вітчизняними науковцями як А.С.Гальчинський, В.Базилевич, О.І.Рогач, Л.Г.Лук'яненко, А.С.Філіпенко, Л.Лазебник, О.С.Власюк, А.А.Чухно, О.І.Черепніна, О.С.Шнипко, Т.Є.Циба та ін.

Абсолютно відкритої або закритої економіки не існує. Під відкритою економікою розуміється таке господарство, напрямок розвитку якого визначається тенденціями, що діють у світовому господарстві. На ступень відкритості впливають масштаб країни, чисельність населення, розмір внутрішнього ринку, відносна забезпеченість сировиною, географічне положення, особливості національної політики держави, характер зовнішньоекономічних зв'язків.

Мета роботиполягає у розкритті передумов взаємодії внутрішнього і зовнішнього ринків за умов зростаючої відкритості національних економік та у комплексній оцінці відкритості економіки відповідно до особливостей розвитку внутрішнього і зовнішнього ринку.

Об’єктом дослідженняє національний економічний потенціал, який перебуває в полі цілеспрямованого позитивного впливу з боку держави та реалізується на глобальному ринку за умов жорсткої міжнародної конкуренції, державного, міждержавного та корпоративного протекціонізму.

Предметом дослідженнявиступають макроекономічні інструменти формування умов міжнародно-конкурентного розвитку національної економіки.

Методи дослідження.Методологічною основою теоретико-практичного підходу в дисертації постає комплекс універсальних та специфічних інструментів наукового дослідження, які застосовуються відповідно до окремих структурно відокремлених задач роботи.


1. Особливості закритої економіки: суть та ознаки

Закрита економіка — економіка країни, в якій відсутні експорт та імпорт товарів та послуг.

У закритій економіці експортно-імпортні зв’язки невеликі. Крайнім виявом закритої економіки є автаркія, що означає створення замкненого самодостатнього господарства в межах певної країни. Автаркія вкрай негативно позначається на розвитку економіки.

Повна автаркія — це повна ізоляція країни,в цих обставинах вона не веде будь якої торгівлі з жодною країною світу. Це може бути наслідком політичного конфлікту чи санкцій в сучасному світі. В умовах народного господарства це було можливим,але при товарному господарстві це є просто смішним та утопічним. Справа у тім,що в мікроекономіці є поняття спеціалізація,тобто кожний виконує свою роботу та виробляє відповідний товар чи добуває сировину. Для того,щоб виробити товар потрібна декілька видів сировини,припустимо один вид сировини у нас є,але іншого не має і без нього просто не можна виробити певний товар(продукт),а тому ми йдемо на домовленості з людиною,яка добуває цей вид сировини,тобто спеціалізується в даній сфері. Чи представимо,що у нас є олівець,а у іншої людини зошит,ситуація така,що йому потрібен олівець,а нам зошит,в результаті між нами зав’язується діалог,кожний з нас хоче отримати той товар,який відповідає його потребам,а значить ми обмінюємося. Обмін може бути товарно-грошовим,а може бути на бартерній основі(безгрошовій основі),якщо є зацікавленість з обох сторін. Ця ситуація знайома нам і вона є також притаманною рисою для макроекономіки. Тобто на міжнародній арені є теж поняття спеціалізація,але воно зветься світовим розділом праці. Кожна країна спеціалізується в тій сфері, в якій це вигідно. Ось наприклад техніку вигідніше виробляти в Китаї,оскільки в тій сфері там дешева робітнича сила,а значить маленькі витрати виробництва,з цього виходить,що Україні краще (вигідніше)купити техніку у Китая (наприклад), ніж виробляти свою,оскільки виробництво своєї є не вигідним з фінансової точки зору,наприклад в цій сфері у нас дорога робітнича сила. Ще один фактор це природно-кліматичний та геополітичний,тобто наприклад в Індії є природні умови вирощувати цитруси, а в Україні їх не має, тому логічно,що ми потребуємося в торгівлі саме в даній сфері. А у Індії представимо проблеми з важкою металургією і з її виробництвом,тому в цьому випадку вона буде тягнутися до України.

Протиріччя між вигодами від глобалізації і пов'язаною з нею відкритістю та алокаційною ефективністю та загрозами, спричиненими такою відкритістю, пов'язані із підвищенням залежності економічного зростання та національного добробуту від екзогенних факторів у процесах регіона-лізації [5, с.55].

Останні, по суті, відображають формування своєрідного фрагмента глобальної економіки, якому притаманні переважно її позитивні риси (наприклад, збереження обмежень факторної мобільності, інституціональні детермінанти та регуляторні бар'єри), та обмежує вплив її негативних проявів. Можна стверджувати, що внаслідок глобалізації такі підсистеми міжнародної економіки як великі відносно закриті економіки, втрачають більшість своїх позитивних ознак, що прямо випливають з нижчої чутливості до змін глобальної кон'юнктури, вищого рівня диференціації виробництва і споживання та менш вираженої потреби реагувати на коливання валютних курсів. Тобто такі ознаки характерні для групи країн, їх набувають у процесі регіональної інтеграції, коли економіка стає великою відносно закритою системою. Такий рівень передбачає, що інтегрований економічний простір стає спроможним протистояти викликам глобалізації, забезпечуючи акомодацію шоків внаслідок внутрішньої трансформації своїх власних складників.

Однак, найбільш суперечливим моментом у цьому випадку є те, що зростання нерівномірності в темпах економічного розвитку країн та рівня добробуту їх населення не завжди залежить лише від виробничої функції їхніх національних економік, а й від ступеня центрованості її фінансово-торгівельних зв'язків (водночас оптимальне використання виробничого, ресурсного, трудового, науково-інноваційного потенціалу — додаткова умова успішного позиціонування країни на світовому ринку). Тобто, наявні диспропорції у розвитку регіонів на рівні національному тим більше зростають у розрізі «національна економіка — регіональне об'єднання — світова економіка».

З одного боку, фінансова глобалізація як така продукує додаткові переваги. З іншого — не викликає сумніву той факт, що потоки фінансового капіталу першочергово спрямовуються саме до тих країн, де розвиток фінансового сектора робить можливим більш активне та широке його використання за умови стабільного функціонування відповідних інституцій, що регулюють його діяльність[9, c. 15-16].

Для ширшого контексту світовий економічний простір вже не поділений чіткими географічними кордонами, а одна й та ж сама країна може бути активним гравцем не в одному регіональному угрупованні. Мінливість економічного середовища залежить від загальної політичної ситуації у світі, політико-правової стабільності кожної країни — учасниці глобального ринку, психологічного чинника, що формується під впливом ринкових акторів, причетних до руху гарячих грошей, вартості робочої сили, сприятливих географічних умов для виробництва того чи іншого товару, що має інноваційні риси, платоспроможного попиту та багатьох інших факторів.

На думку О. С. Панаріна, саме поняття «глобалізації» слід позбавити фаталістичного забарвлення, іншими словами, його трактування як певних фатальних тенденцій, яким немає жодної альтернативи, що характерні для слаборозвинених країн. Як зазначає дослідник, глобалізм має внутрішню альтернативу, через свою антиномічну суть. Перша антиномія полягає в тому, що світ глобалізується насамперед як об'єкт, тобто посилюються глобальні проблеми,