Групи тренінгу, навичок, переговорів, вирішення конфліктів: зміст і вимоги

Вступ

1. Зміст груп тренінгу та навичок

2. Особливості тренування навичок і вмінь на тренінгах

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

У сучасних навчальних закладах склалася практика поєднання традиційних форм навчання (лекцій, семінарів) і тренінгової роботи. Прикладом цього може бути описаний у цій роботі тренінг, призначений для вивчення психічних процесів.

Індивідуальні стилі діяльності та сталі поведінкові стереотипи виникають у людини внаслідок умов її життя та підтримуються системою рольових очікувань з боку оточення. Тому людині важко усвідомити, що саме в її звичній системі поведінкових реакцій потребує зміни, негативно впливає на ефективність діяльності. Тренінгова група створює модель соціальних стосунків, мініатюрне суспільство, у якому відбувається відверте та безпечне спілкування. Це дає учасникам можливість випробувати свої звичні стереотипи та отримати відверту інформацію щодо себе. Завдання тренера такої групи — створити відповідну атмосферу в групі та побудувати систему проблем і запитань, завдань або вправ, які б надавали учасникам можливість переглянути звичні стереотипи.

Організації та їх підрозділи на своєму життєвому шляху стикаються з різноманітними проблемами. Одна з типових проблем — збільшення кількості працівників як наслідок реструктуризації підприємства та створення нової системи міжособистісних стосунків у колективі. Тоді метою тренінгової роботи стає формування нового стилю стосунків, який відповідав би певному етапу розвитку організації. Найчастіше це тренінг командної взаємодії, але до тієї самої групи можна віднести й тренінги окремих навичок (як елемента нового організаційного стилю). Проводячи тренінги цього типу, слід звертати особливу увагу на те, щоб була чітко визначена мета роботи групи, бо в деяких випадках уявлення замовника (керівника організації), учасників групи та психолога можуть не збігатися за багатьма параметрами. У такому разі все одно відбудуться якісь зміни в організації, але вони матимуть швидкий та хаотичний характер і не сприятимуть підвищенню ефективності діяльності.

1. Зміст груп тренінгу та навичок

Група тренінгу умінь включає певне число людей, що зазнають труднощі в спілкуванні і взаємодії з іншими людьми і що проходять запрограмований курс навчання комунікативним умінням і навичкам, що відсутні у них. Члени таких груп розглядаються як ті, що вчаться, охочі набути необхідні уміння і навики, які допоможуть їм краще адаптуватися до життя.

Метою груп тренінгу умінь є вироблення потрібних зовнішніх форм поведінки. До таких умінь належать ті, які допомагають позбутися тривоги, страху, допомагають справлятися з надмірними емоційними збудженнями, а також уміння, необхідні для професійної діяльності, для ухвалення рішень і виконання батьківських функцій, для ведення переговорів і дискусій. Членів таких груп учать вести самоспостереження, фіксувати і записувати дані про себе. Робота груп тренінгу умінь основана на рольовому програванні складних життєвих ситуацій, в яких ці вміння можуть бути вироблені. Спочатку розігруються прості соціальні ситуації, потім вони ускладнюються і доводяться до рівня конфліктних, тобто таких, з яких важко знайти простий і єдино можливий вихід, що повністю влаштовує всіх учасників.

Групи зустрічей можуть виявитися корисними для пацієнтів з метою підвищення рівня їх самоусвідомлення і розвитку особистості.

Група тренінгу вміння включає такі компоненти, як: навчальна модель, постановка мети, вимірювання і оцінка.

Навчальна модель. Група тренінгу вмінь займає проміжне положення між навчальною і психокорекційною групами. Члени групи розглядаються як особи, що побажали придбати певні вміння, навики, які допоможуть їм поліпшити своє життя і виправити наявні особистісні недоліки.

Постановка мети. Метою групи тренінгу вмінь є вироблення такої поведінки, яка є прийнятною не тільки для індивідуума, але і для суспільства в цілому. Така група є свого роду лабораторією для формування і освоєння нормальних життєвих вмінь. До основних видів життєвих вмінь, яким навчають в групі, відносяться: управління емоціями, планування свого найближчого і віддаленого майбутнього, ухвалення рішень, батьківські функції, комунікативні вміння, впевненість в собі.

На відміну від інших корекційних груп, група тренінгу вмінь жорстко структурована, а їх керівники активно керують групою, ставлячи перед учасниками конкретну мету і плануючи кожне завдання.

Вимірювання і оцінка. Завдання групи тренінгу вмінь зазвичай зводяться до вирішення двох основних проблем: надлишок чогось (багато палить, багато виражає емоцій, відчуває зайві емоції); недолік чогось ( недолік контакту, упевненості в собі і т.ін.). Ці проблеми (і пов'язані з ними поведінка, емоційні реакції) можуть оцінюватися і вимірюватися в кількісному відношенні ( у шкалах, балах, фізіологічних показниках і т.ін.).

Техніка занять груп тренінгу вмінь

Техніка тренінгу вмінь різноманітна так само, як багатообразні і складні методи виховання і навчання. Вибір конкретних методик визначається поставленою метою: корекція поведінки, тренінг упевненості в собі, купування емоційних афектів і т.ін. — і тими методами, за допомогою яких ця мета досягається.

Серед різних груп тренінгу вмінь в даний час найбільш поширені групи тренінгу упевненості в собі або тренінгу асертивної поведінки.

1.Оцінка упевненості в собі. Оцінка сильних і слабких сторін навиків упевненості в собі здійснюється за допомогою різних опитувальників. Найбільш поширеним серед них є опитувальник Рейзаса, що складається з 30 питань. Бути упевненим в собі — означає уміти визначати і висловити своє бажання і потребу. Упевнена поведінка виражається в умінні звернутися з проханням до іншого так, щоб не образити його і не принизити себе або тактовно відповісти відмовою на його прохання. Таким проханням, наприклад, може бути прохання про побачення або, навпаки, відмова від пропозиції зустрітися. Компонентами упевненого прохання або відмови можуть бути не тільки слова, але і жести, міміка, поза. Впевненість в собі не означає нахабство, агресивність. Агресивність є спробою задовольнити свої потреби за рахунок іншого і несумісна з відчуттям самоповаги. Впевненість в собі заохочується спілкуванням, агресивність карається. Впевненість в собі веде до зростання самоповаги. Невпевненість супроводжується відчуттям тривоги і власної провини. Для того, щоб бути упевненим в собі, потрібно знати свої права, бути упевненим, що в боротьбі за свої права суспільство тебе підтримає: право бути одному, право бути незалежним, право на успіх, право бути вислуханим і прийнятим серйозно, право отримувати те, за що платиш, право мати має (наприклад, право поводитися в манері упевненої в собі людини) рацію, право відповідати відмовою на прохання, не відчуваючи себе при цьому безпричинно винуватим або егоїстичним, право просити те, чого хочеш, право здійснювати помилки і бути відповідальним за них, право бути напористим. Виділяють шість типів тверджень, що виражають впевненість в собі: просте або базове, емпатичне, зростаюче, конфронтуюче, монологічне, переконливе. У свою чергу, існують методики вправ, що навчають різним типам тверджень, що виражають впевненість в собі.

2. Репетиція поведінки. Методика є рольовим програванням життєвих ситуацій. Зазвичай воно починається з нескладних ситуацій, актуальних для більшості учасників групи. Наприклад, розмова з грубим продавцем, з офіціантом, з бюрократом і т.ін. Поступово група підходить до програвання складніших ситуацій. Рольові ігри чимось нагадують психодраму, проте відрізняються від неї кінцевою метою. Кінцевою метою психодрами є інсайт і катарсис. Мета рольової гри в групі тренінгу вмінь — це вироблення оптимального, заснованої на упевненості в собі поведінки в тій або іншій складній ситуації. Ключовими компонентами методики репетиції поведінки є моделювання, інструктаж і підкріплення.

Моделювання — формування кращого способу поведінки кожного учасника групи в конкретній розіграній ним ситуації.

Інструктаж — втручання керівника групи, який допомагає учасникам групи за допомогою порад, зворотного зв'язку, підтримка, знайти оптимальний вихід з важкої ситуації.

Підкріплення — заохочення або покарання, що стимулює правильну поведінку учасників групи в ситуації. Кращою формою заохочення і покарання є схвалення або несхвалення тієї або іншої форми поведінки, активного учасника всією групою або її керівником.

Методика репетицій поведінки може бути умовна позділена на наступні етапи:

— постановка завдання, тобто визначення поведінки, яка потребує корекції і тренажу;

— інструктаж і навчання учасників виконання сцени запланованої ситуації;

— розігрування ситуації;

— моделювання бажаної поведінки;

— відробіток оптимальної поведінки протягом всього заняття;

— отримання зворотного зв'язку — поведінку активних учасників сцени після заняття обговорює решта учасників групи.

3. Релаксаційний