Історія міжнародної статистики: основні етапи розвитку

Вступ.

1. Історія міжнародної статистики.

2. Основні етапи розвитку статистики.

3. Державна статистика в сучасній Україні.

Висновки.

Список використаної літератури.


Вступ

З точки зору вивчення статистики у вищих навчальних закладах, цей курс включає в себе декілька частин – теорію статистики, галузеву статистику та статистику окремих процесів, наприклад, демографічна статистика, статистика праці тощо. Теорія статистики охоплює основні категорії, принципи та методи статистичної науки, вона є основоположним розділом, на якому ґрунтуються всі інші частини курсу.

Статистика – це суспільна наука, яка вивчає кількісний бік масових суспільних явищ і процесів із врахуванням їх якісного змісту, місця і часу перебігу.

Статистика відокремилась у самостійну галузь знань у зв'язку з тим, що має специфічний об'єкт і предмет дослідження, а саме кількісні параметри соціально-економічного розвитку суспільства. Це суспільна наука, оскільки вона вивчає явища та процеси розвитку суспільства, причому переважно ті, що мають масовий характер, тобто притаманні великій кількості об'єктів. Слід мати на увазі, що статистика досліджує якісно визначені параметри, котрі мають певний економічний або соціальний зміст, пов'язані з відповідним показником часу та територією.

Коли мова йде про методологію конкретної науки, мається на увазі її концептуальні засади, сукупність специфічних прийомів та способів дослідження об'єкту і предмету. В процесі статистичного дослідження використовуються різноманітні методи, а саме:

· загальнонаукові методи;

· методи, запозичені з інших галузей знань (наприклад, математика);

· статистичні методи, розроблені в процесі наукових досліджень і практичної діяльності.


1. Історія міжнародної статистики

Будь-яка наука відокремлюється у самостійну в той момент, коли вона формується у певну систему знань. Збирання числових даних про населення, площу орної землі, поголів'я худоби, кількість воїнів тощо проводилось ще у стародавній Греції, Римі, Єгипті. Однак цей процес був надто примітивним, аби вести мову про зародження статистичної науки.

В другій половині ХУІІ сторіччя почали з'являтись праці, які мали на меті підкорити збирання та обробку числових даних певним теоретичним основам. Сформувалась галузь знань, яка доповнювала певну політичну основу і мала назву “державоведення”. Один із засновників цієї науки професор Геттингенського університету Г.Ахенваль запропонував використовувати термін “статистика”.

Початок формування наукових засад статистики слід пов'язувати з виникненням теорії ймовірностей. Особливе значення мали праці Б.Паскаля та Я. Бернуллі, що стосувались закону великих чисел, який у свою чергу, є важливим принципом статистичної теорії. В другій половині ХУІІ сторіччя були опубліковані праці так званої школи “політичної арифметики”. Так, праці англійського економіста В.Петті можна вважати першими взірцями аналізу економічної ситуації за допомогою наявної статистичної інформації. У ХУІІІ ст. були сформульовані принципи статистико-математичної обробки даних про народонаселення, а саме розроблялись таблиці смертності. В той же час розпочалось дослідження розвитку економіки, наприклад, перші спроби розрахунку індексу цін та ін.

У ХІХ ст. багато країн Європи (Франція, Прусія, Бельгія,Англія) утворили спеціальні установи, які займались збиранням та опрацюванням статистичних даних. Почали регулярно проводитись переписи населення та інші статистичні дослідження. В 1885 р. був створений постійний міжнародний статистичний орган – Міжнародний статистичний інститут. Діяльність у галузі практичної статистики зумовила необхідність розробки її методологічний та наукових засад. В працях П.Лапласа, К.Гаусса, А.Лежандра, П.Чебишева та ін. розроблені теоретичні питання теорії ймовірностей стосовно статистичних досліджень, також почались пошуки філософських основ статистики. Так, у працях А.Кетле з допомогою статистичних методів робилась спроба дослідити закони розвитку людства (суспільства). В цих працях, передусім “Соціальна фізика”, зроблено спробу сформувати основні методологічні положення статистики.

В Росії у ХІХ ст. сформувалась школа статистики політико-економічного напрямку. Великий внесок у розвиток статистичної науки зробили К.Герман, К.Арсен'єв, А.Чупров, Ю.Янсон, Д.Журавський.

Хоча Україні до цивілізованого ринку ще далеко, вже діють чимале комерційних структур, приватних підприємств, селянських фермерських господарств. Отже ознайомлення зі статистикою розвинених країн, міжнародною статистикою є потребою нинішнього дня.

Під міжнародною статистикою розуміють уніфікацію та стандартизацію статистичних показників, одиниць виміру, класифікації і розробку єдиних методик визначення основних статистичних показників для характеристики темпів розвитку різних країн і систем забезпечення порівняності національних статистичних даних.

У дійсності міжнародна статистика виконує ті ж самі функції, що і національні статистики, тобто це соціально-економічна статистика лише винесена на світовий рівень. У міжнародній статистиці справді помітне місце займає розвиток методики міжнародних порівнянь, але! не заради самих порівнянь та показу уявних переваг однієї суспільної системи і приховування досягнень супротивної, а для того, щоб встановити, які країни досягай кращих успіхів у використанні людського потенціалу і матеріальних ресурсів, у забезпеченні добробуту нації. Отже, міжнародна статистика - такий самий інструмент управління, як і національна статистика. Інша річ, що управління світом здійснюють не за допомогою обов'язкових до виконання наказів, а шляхом спроб вироблення єдиної лінії, шляхом порад, рекомендацій тощо.

Основне завдання міжнародної статистики - характеристика світового господарства, світового суспільства, розкриття статистичних закономірностей життя світу. В її функції входить і практична робота зі збирання і обробки масових даних про суспільні явища та процеси та науковий пошук.

Оскільки під міжнародною ми розуміємо соціально-економічну статистику на світовому рівні, її предмет і методи відповідають! предмету та методу соціально-економічної статистики.

Як відомо, статистика вивчає кількісний аспект масових суспільних явищ і процесів у нерозривному зв'язку з їх якісною стороною. Вона досліджує як продуктивні сили, так і виробничі відносини, стосунки! між людьми, колективами, країнами, умови життя людей, вплив природних факторів на життя суспільства та навпаки.

Суспільні явища і процеси можна охарактеризувати з допомогою величезної кількості показників. Кожний вчений застосовує у своєму конкретному дослідженні такі показники і може визначити їх за такою методикою, які відповідають поставленій меті. Однак для вивчення стану суспільства і економіки, для потреб управління народногосподарськими комплексами найважливіші показники треба визначати централізовано, за єдиною методикою, щоб забезпечити порівнянність цифрових даних в часі і просторі.

Статистика - широко розгалужена наука. В курсі соціально-економічної статистики М.Г.Назаров і В.Є.Овсієнко дають таку класифікацію статистичних наук:

• загальна теорія статистики;

• економічна статистика (вивчає економіку народною господарства в цілому) та її галузеві статистики, які вивчають економіку окремих галузей сфери матеріального виробництва (статистика промисловості, сільського господарства, будівництва і т.д.);

• соціальна статистика та її галузеві статистики, які вивчають соціальні явища (статистика освіти, культури, мистецтва, охорони здоров'я, науки і т.д.);

• статистика населення.

Наведена класифікація щодо складу економічної і соціальної статистики не є прийнятною для статистиків капіталістичних країн і міжнародної статистики у зв'язку з тим, що класифікацію видів економічної діяльності ООН і капіталістичну статистику будують залежно від характеру виду діяльності, що забезпечує отримання доходу, а не від призначення суспільно корисної праці, як це було прийнято в РЕВ. У статистиці країн соціалістичного табору сфера матеріального виробництва і невиробнича сфера були чітко розмежовані, в класифікації ООН такого розмежування немає.

Ми б запропонували обговорити такий варіант класифікації. Статистика поділяється на дві галузі: загальну теорію статистики і соціально-економічну статистику. Економічна статистика охоплює галузі як виробничої, так і невиробничої сфери, статистику національного багатства і трудових ресурсів, систему балансів народного господарства національних рахунків. При такому підході галузева структура економічної статистики буде більш-менш однаковою як у нашій теперішній практиці, так і в міжнародній статистиці.

Міжнародні статистичні органи не можуть використовувати ті засоби збору інформації, які мала в своєму розпорядженні централізована статистика при пануванні командно-адміністративної системи в країнах колишнього соціалістичного табору. Але це не означає, що роль міжнародної ст