Соціально-економічні фактори, що визначають інформаційну діяльність в Україні

Вступ.

Розділ 1. Теоретико-методологічні основи соціально-економічних факторів, що визначають інформаційну діяльність в Україні.

1.1. Сучасний стан та фактори інформаційних відносин в Україні та інших пострадянських державах.

1.2. Проблеми розвитку інформаційної діяльності в пострадянському суспільстві.

Розділ 2. Перспективи розвитку інформаційної діяльності в Україні.

2.1. Ринкова трансформація інформаційної діяльності в Україні.

2.2. Шляхи вдосконалення розвитку інформаційної діяльності.

Висновки.

Список використаних джерел.


Вступ

Актуальність теми. Проголошена в країні нова концепція розвитку суспільства, що ґрунтується на різноманітті форм власності та підприємницької діяльності, стала передумовою для розвитку ринкових відносин у сфері інформаційної діяльності. Ринок інформації, що нині формується в Україні, й підприємницька практика в інформаційній сфері потребують наукового дослідження умов його функціонування щодо соціальної й економічної ефективності. Інформаційні організації України мають вирішити складне завдання, пов'язане з освоєнням теорії і практики виробничо-комерційної діяльності з метою успішного господарювання в ринкових умовах.

Створення ринку інформаційних продуктів та послуг обумовлено вимогами суспільства й новими споживчими цінностями у сервісній економіці. Істотна перевага в розвинутих країнах так званої сервісної економіки над економікою індустріальною є своєрідною ознакою сучасних світових процесів.

Мета роботиполягає в тому, щоб на основі доступної літератури проаналізувати та з’ясувати основні риси факторів інформаційної діяльності в Україні.

Для досягнення цієї мети у роботі вирішується ряд задач:

· визначити поняття факторів інформаційної діяльності в Україні;

· охарактеризувати сучасний стан та фактори інформаційних відносин в Україні та інших пострадянських державах;

· дослідити проблеми розвитку інформаційної діяльності в пострадянському суспільстві;

· проаналізувати перспективи розвитку інформаційної діяльності в Україні;

· охарактеризувати ринкову трансформацію інформаційної діяльності в Україні;

· виявити шляхи вдосконалення розвитку інформаційної діяльності.

Об’єктом дослідженняє інформаційна діяльність в Україні.

Предметом дослідженнявиступають соціально-економічні фактори інформаційної діяльності в Україні.


Розділ 1. Теоретико-методологічні основи соціально-економічних факторів, що визначають інформаційну діяльність в Україні

1.1. Сучасний станта фактори інформаційних відносин в Україні та інших пострадянських державах

Процес переходу до моделі розвитку суспільства, що базується на економіці ринкового типу, визначив напрями та механізми трансформації інформаційної сфери в Україні та інших пострадянських державах. Саме товарно-грошові відносини безпосередньо та опосередковано стали визначальними для розвитку цієї сфери. Причому роль держави як фінансового донора інформаційної діяльності в суспільстві помітно зменшилась. За деякими стратегічними напрямами інформаційної діяльності, наприклад в науці, цей процес має катастрофічні наслідки. Тим більше що діяльність приватних структур у цьому напрямі аж ніяк не компенсує скорочення державного фінансування.

Що стосується безпосереднього впливу товарно-грошових відносин на інформаційну сферу в цілому, то він перш за все проявився у формуванні та розвитку інформаційного ринку, де інформація, інформаційні послуги циркулюють як товари. При цьому сформувалася досить різноманітна за профілем своєї діяльності категорія суб'єктів підприємництва, існування яких пов'язане з виробництвом і торгівлею інформацією, наданням інформаційних послуг. Хоча треба зазначити, що на теренах колишнього СРСР інформаційний ринок досяг меншого рівня розвитку, ніж у розвинених країнах.

А опосередкований вплив товарно-грошових відносин на розвиток інформаційної сфери проявився у формуванні жорстких бюджетних обмежень поведінки всіх без винятку суб'єктів — громадян, підприємств, органів державної та місцевої влади, некомерційних організацій. Це, у свою чергу, змінило загальні обсяги та структуру попиту на інформацію та відповідні параметри її пропозиції.

Водночас треба наголосити, що опосередкований вплив товарно-грошових відносин на інформаційну діяльність у пострадянських країнах навіть потужніший, ніж безпосередній, оскільки внаслідок його дії спостерігається зміна ролі інформації як в окремих сферах людської діяльності, так і в суспільному житті в цілому. З одного боку, в процесі посилення суспільного поділу праці інформаційна діяльність в Україні та інших пострадянських країнах не лише значною мірою комерціалізувалася, а за характером діяльності споживачів повідомлень розділилася на інформацію виробничого та невиробничого призначення, хоча, звичайно, у певних випадках цей поділ може бути досить умовним[6, c. 76].

З іншого боку, цілеспрямована інформаційна діяльність, як зазначає Г. Почепцов, виступає як "перекладач" фінансового капіталу в політичний, стаючи засобом впливу, що у підсумку допомагає розв'язувати економічні проблеми власника фінансових потоків. Утворюється таке коло, що йде від фінансів і до них же й повертається (рис.1).

В Україні та Росії такими суб'єктами, що здійснюють зазначену трансформацію фінансового капіталу в політичний вплив і навпаки, є потужні фінансово-політичні групи (ФПГ). Ці групи контролюють не лише промислові та торговельні підприємства, фінансові установи, а й ЗМІ. Причому в Росії означені суб'єкти значно потужніші, ніж в Україні, і контролюють відповідно значно більші медіаресурси. Наведемо деякі приклади, що містяться у відкритих джерелах інформації. Спочатку в Україні, зберігаючи при цьому відповідні назви ФПГ.

Група СДПУ(о).

Бізнесові інтереси: електроенергетика, нафтопереробка, металургія, фінанси, спортивний та медіабізнес.

Політичне представництво: СДПУ(о), відповідна фракція у Верховній Раді, представництво в інших органах влади.

Вплив на ЗМІ: телеканали "Інтер", "ТЕТ", "1 + 1", "Право", FM-станція "Киевские Ведомости", щотижневики "Бизнес", "Закон і бізнес", газети "Киевские Ведомости", "Наша газета+", "Молодь України", "Команда", "Український футбол", "День", "2000".

Група "Інтертайп" і зв'язана з нею група Приватбанку.

Бізнесові інтереси: металургійна та трубна промисловість, фінанси та страхування, вугільна, нафтова, хімічна, меблева та харчова промисловість, імпорт газу.

Політичне представництво: партія "Трудова Україна", виборчий блок "За єдину Україну" (фракція у Верховній Раді), виборче об'єднання "Команда озимого покоління".

Вплив на ЗМІ: телеканали ICTV, "СТБ", "УТ-1", близько 60 радіостанцій, газета "Факты и комментарии", інформагентство "Українські Новини" та ін.

Донецька група.

Бізнесові інтереси: вугільна, металургійна та металообробна промисловість, харчова промисловість і сільське господарство, будівництво доріг, постачання газу й електроенергії та ін.

Політичне представництво: Партія регіонів України, виборчий блок "За єдину Україну" (фракція у Верховній Раді).

Вплив на ЗМІ: телеканали "УТ-1", "Тоніс", газети "Сегодня", "Президентський вісник", "Власть и политика".

Група російських компаній в Україні (ВАТ "НК "ЛУКойл", консорціум "Альфа-групп", ІПГ "Сибирский алюминий") разом із пов'язаною з ними групою українських бізнесменів має вплив чи навіть контролює такі ЗМІ: телеканали "СТБ", "Новий канал", "TV "Табачук", "НТУ" ("7 канал"), ТРК "Ера", FM-радіо Zet, газети "Кіевскій Телеграфъ", "Деловая столица", "Столичные новости", "Столичка", "Деловая Украина", українські версії ряду російських газет ("Известия", "Комсомольская правда" та ін.).

В Росії зазначені компанії мають значно потужніші мас-медійні ресурси. Так, дочірня спеціалізована компанія ВАТ "НК "ЛУКойл" ЗАО "ЛУКойл-информ" різними способами контролює ряд електронних видань (телеканали та телекомпанії, наприклад REN-TV), видавничу групу "Известия" (газети "Известия", "Финансовые Известия", "Неделя", журнал "Закон") та інші ЗМІ. А спеціалізована структура холдингу "Интеррос" ЗАО "Проф-Медиа" видає дві щоденні загальнонаціональні газети "Известия" та "Комсомольская правда", а також понад 70 центральних і регіональних інформаційних і рекламних газет, володіє блокуючим пакетом журналу "Эксперт" (останнім разом із "НК "ЛУКойл"). Потужні медіаресурси мають й інші ФПГ[9, c. 63-64].

Звичайно, через дуже низьку прозорість пострадянських ринків інформацію про вплив певних ФПГ, інших суб'єктів на ті чи інші ЗМІ не можна вважати повністю достовірною. Але можна вважати, що інформація має високий/д