Організація та проведення оцінки інвестиційного середовища

Для належного надходження інвестицій в економіку повинна бути гарантія прибутковості і захищеності вкладень. В Україні не виконується жодна з цих умов. Інвестор, маючи намір вкласти свій капітал з розрахунком на майбутні результати, повинен бути впевнений у стабільності і надійності запланованих операцій. Якщо країна - реципієнт серйозно і надовго зацікавлена в іноземних інвестиціях, вона повинна створити стабільний для ділової активності і розумний для вкладника капіталу інвестиційний режим. [4. 12] Інвестор готовий прийняти наявні «правила гри», навіть часто недосконалі, але не ті, що постійно змінюються [6. 142].

Іноземні інвестори вважають основною негативною ознакою інвестиційного клімату в Україні - політичну нестабільність, непріоритетні напрями розвитку економічної політики, нестабільну законодавчу базу питань щодо іноземного інвестування. [14. 94] За даними світових рейтингових агентів Україна належить до країн з підвищеним рівнем політичних і економічних ризиків. [10. 112]

Головною причиною низького стимулювання переходу української економіки до стадії економічного зростання на засадах структурного та якісного оновлення народного господарства є низька інвестиційна активність. Системне зменшення інвестицій у національну економіку прискорює спад виробництва, що в свою чергу розмиває економічну та соціальну базу реформ, скорочує інвестиційний потенціал та послаблює мотивацію інвестиційної поведінки суб’єктів господарювання.

Потреба України в іноземних інвестиціях завжди була дуже великою. Іноземних інвестицій потребують майже всі галузі економіки. [2.1] Переорієнтація економічної політики на посилення уваги до фундаментальних відтворювальних процесів вимагає перегляду інвестиційної політики держави. За відсутності швидких методів ринкового регулювання, самоусунення від участі в інвестиційних процесах позбавляє економіку можливостей вчасно та адекватно реагувати на тривожні сигнали, що надходять з інвестиційної сфери. [3. 1]

Залучення іноземного потоку фінансів пов’язане з внутрішньою та зовнішньою політикою держави, її стратегією щодо дотримання принципів, переваг та пріоритетів. Іноземне інвестування- це важлива передумова входження України у світове господарство, допомагає структурній перебудові та становленню високорозвиненої державності. [1.1]

Питання щодо доцільності та необхідності іноземних інвестицій для будь-якої країни є неоднозначним. Полеміки навколо нього ведеться достатньо. Зрозуміло, щодо іноземної допомоги, чи то економічної, чи то політичної, треба ставитись з належним рівнем обережності.

В цілому, при оцінці інвестиційного середовища можна погодиться з думкою аналітиків , що залучення іноземних інвестицій в умовах нестачі своїх фінансових ресурсів та сучасних прогресивних технологій є єдино правильним. [7. 136]

В Україні проблема відсутності фінансових ресурсів відчувається дуже гостро. Кожного року наша економіка потребує приблизно 100-120- млрд. дол. США. [10. 128]

Оцінюючи інвестиційне середовище в цілому варто виділити позитивні і негативні сторони результатів залучення іноземних інвестицій. До переваг залучення іноземного капіталу можна віднести:

  • збільшення обсягів капітальних вкладень;
  • запровадження прогресивних технологій;
  • поліпшення платіжного балансу; зниження рівня імпорту; зростання рівня експорту; підвищення рівня зайнятості.

Недоліками залучення іноземного капіталу можна вважати:

  • збільшення залежності країни від іноземного капіталу;
  • вивіз частини прибутку за кордон; усунення внутрішніх виробників зі свогоринку;
  • надмірна експлуатація сировинних та трудових ресурсів країни.

Станом на 01.01.2008 року величина іноземних інвестицій загалом в Україні становила 29489,4 млн. дол. США, тоді як на 01.01.2001 року було інвестовано всього 3875,5 млн. дол. США. Прямі іноземні інвестиції в Україні представлені такими даними:

Таблиця 1

Примі іноземні інвестиції (мли, дол. США)

з/п

Прямі іноземні інвестиції в Україну

Прямі іноземні інвестиції з України

1

01.01.2001

3875.5

170,3

2

01.01.2002

4555.3

155,7

3

01.01.2003

5471,8

144,3

4

01.01.2004

6794.4

165,9

5

01.01.2005

9047.0

198.6

6

01.01.2006

16890.0

219,5

7

01.01.2007

21186.0

221.5

8

01.01.2008

29489.4

246.3

Перешкодами які гальмують потік іноземних інвестицій в Україну є:

  • надто ускладнена і нечітка податкова система;
  • складна процедура розміщення капіталів;
  • часті зміни законодавства і високі процентні ставки за кредити;
  • відсутність належно гарантованої страхової системи по прийнятих угодах;

неконкретні адміністративні процедури системи сертифікації імпорту.

Залучення іноземних інвестицій повинно стати важливим джерелом регіонального інвестування, оскільки кожен регіон здійснює зовнішньоекономічну діяльність. Певні місцевості користуються особливою увагою іноземних інвесторів, яка зумовлена великою зосередженістю там інвестиційно-привабливих об’єктів [13. 94]. За дослідженнями Європейського центру підприємницький ризик в Україні становить 80%. Саме це стримує потік інвестицій до нашої країни, на економіку якої у світовому потоці прямих інвестицій припадає всього біля 2%. [8. 212]

Однак існує багато позитивних моментів які заохочують діяльність іноземних інвесторів спрямовувати кошти на інвестування економіки України. До них можна віднести:

  • вигідне географічне положення;
  • багатство корисних копалин;
  • велика ємність українського ринку;
  • висококваліфіковані технологічні кадри і дешева робоча сила;
  • розвинена інфраструктура залізничного, водного та автомобільного транспорту;
  • великий експортний потенціал.

В цілому іноземне інвестування як невід’ємний атрибут сучасної світової співпраці є явищем динамічним і багатогранним.

Тут важливим є зосередження уваги на питання вмілого регулювання інвестиційних процесів як внутрішнього так і зовнішнього надходження.

Можна стверджувати, що за допомогою економічних методів активізації інвестиційної діяльності та ефективного використання всіх джерел фінансування, а також при належному регулюванні інвестиційним процесом, держава матиме всі можливості забезпечити процеси економічного оновлення і поступового зростання. Важливим є

проведення глибокого аналізу оцінки ємності інвестиційного середовища.

Традиційно проведення експертно-аналітичного оцінювання інвестиційного середовища пов’язане з виведенням інтегрального показника ризику та відповідним ранжуванням країн шляхом визначення їх інвестиційного рейтингу через аналіз факторів політичного, економічного, соціально-культурного, інституціонального середовищ, ресурсів та інфраструктури. Деталізація факторів, їх компонування, методи кількісної та якісної оцінки залежать від цілей та конкретних завдань тієї чи іншої інформаційно-аналітичної системи.

Різні автори й наукові школи подають різні методики оцінки інвестиційного середовища. Наприклад, лондонський фінансовий журнал „Euromoney" розраховує так званий інтегральний показник надійності, що вимірюється за стобальною шкалою. Враховуються дев’ять показників: економічна ефективність, політичний ризик, заборгованість, обслуговування боргу, кредитоспроможність, доступність банківського кредиту, доступність короткострокового фінансування, доступність довгострокового капіталу, ймовірність настання форс-мажору. [8. 96]

Відомі й інші методи оцінки інвестиційного середовища, які періодично публікуються провідним економічним журналом “The Economist", а також американською групою «Business Risk International». Щорічний рейтинг інвестиційної привабливості країн, проводиться американською консалтинговою компанією на предмет довіри глобальних інвесторів.

Для оцінювання масштабів корупції в країнах світу громадська організація Transparency International (Берлін, Німеччина) складає індекс сприйняття корупції. З 1996 року за результатами дослідження щороку наголошується доповідь, яка містить аналітичні висновки щодо цього феномену, в тому числі рейтинги країн світу за ступенем поширення корупції. В 2007 році до рейтингу було включено 179 країн. У групі країн, до якої також входять Бенін і Малі, Україна посіла 118-те місце після Молдови, Мозамбіку, Замбії, Руанди й Уганди. [12. 138].

Для загальної характеристики інвестиційного середовища вагоме місце займає індекс глобалізації. Він дає можливість оцінити процеси глобалізації в різних країнах світу. Щороку складається рейтинговою компанією та журналом Foreign Policy на основі 14 показників економічної, політичної, технологічної та соціальної інтеграції; згруповані показники у чотири основні блоки:

- економічна інтеграція (обсяги міжнародної торгівлі, прямих іноземних інвестицій, портфельні інвестиції, дохід від інвестицій);

- персональні міжнародні контакти (дані про міжнародні поїздки та туризм, кількість міжнародних телефонних переговорів, поштових відправлень);

розвиток глобальних технологій (кількість інтернет-провайдерів, користувачів Інтернету тощо);

- участь у глобальних політичних процесах (кількість міжнародних організацій і місій ООН, в яких країна бере участь, кількість іноземних дипломатичних представництв тощо).

У 2008 році до цього рейтингу було включено 72 країни світу, на території яких проживає близько 90% населення планети й економіки яких охоплюють понад 90% світового потенціалу. Україна посіла 43-тє місце, погіршивши свій минулорічний результат на чотири позиції.

При формуванні рейтингу BERI (Business Environment Risk Index) оцінюються такі фактори як політична стабільність, ставлення до іноземних інвестицій, націоналізація; девальвація, платіжний баланс, темпи економічного зростання, витрати із заробітної плати, продуктивність праці, інфраструктура та умови кредитування [12. 96].

Результати практично всіх експертних оцінок, проведених наприкінці XX - початку XXI ст., свідчать про досить низьку привабливість України як країни, що приймає інвестиції. Незважаючи навіть на певні економічні, соціально-політичні досягнення України в останні роки (Європейський Союз визнав Україну країною з ринковою економікою, номінальні доходи населення збільшилися на 43%, тіньова економіка скоротилася на 7% тощо) вона посідає одні з найнижчих позицій в провідних рейтингах, а в інших рейтингах інвестиційної привабливості відсутня взагалі. Окремі економічні міжнародні індекси України подані у табл. 2.

Аналіз рейтингів дає змогу віднести Україну в цілому до категорії країн із рівнем розвитку, значно нижчим від середнього.

Головними причинами такого стану є:

  1. нестабільність політичної ситуації в Україні. Особливо цей фактор важливий для великих ТНК з Німеччини, США, Великобританії, які не тільки ведуть свою господарську діяльність, але певним чином відображають політичну позицію найвпливовіших країн світу;
  2. недоліки законодавства в сфері інвестування та підприємництва.

Недостатнє правове забезпечення, зокрема з питань платежів до бюджетів всіх рівнів та централізованих фондів спеціального призначення. Ця нестабільність стала причиною виходу з українського ринку багатьох потужних компаній, які вже звикли до правил гри в недосконалому правовому полі, але й вони не могли передбачити, що процес такого пристосування стане нескінченим;

  • відсутність системи регламентації перевірок підприємницької діяльності;
  • тривала процедура реєстрації і отримання необхідних сертифікатів, неоднозначне тлумачення різними гілками влади законодавчих актів, які постійно змінюються;
  • недосконала система розгляду справ у господарських судах і несвоєчасне виконання їх рішень;
  • невідповідність, у ряді випадків, між законодавчими актами і підзаконними нормативними актами;
  • відсутність дієвого механізму правового захисту інвесторів від боржників і не доброчесних партнерів;
  1. стандарти. Невідповідність податкової та бухгалтерської систем міжнародним стандартам породжує велику кількість непорозумінь іноземних інвесторів з українськими партнерами в процесі їх спільної діяльності; невизнання сертифікатів ЄС, яке значно ускладнює і уповільнює рух імпортної продукції; обтяжлива система сертифікації;
  2. податки. Високий рівень і велика кількість податків позбавляє державу конкурентних переваг при залученні іноземних інвесторів. Одним з найгостріших є питання своєчасного повернення раніше сплаченого ПДВ податковими органами.
  3. інформаційна ізольованість і велика кількість міфів. Ділові кола на «заході» не достатньо обізнані в інвестиційній привабливості української економіки. Натомість існує велика кількість недостовірної або перебільшено негативної інформації стосовно політичної, економічної, соціальної та криміногенної ситуації у нашій державі;
  4. митні бар’єри. Високі ставки мита на ввезення при надходженнях іноземних інвестицій в Україну, непорозуміння з митними органами при визначенні митної вартості товарів, способу нарахування мита та акцизних зборів;
  5. недостатньо розвинута інфраструктура бізнесу.
  6. відсутність розвинутого фондового ринку;
  7. необхідність удосконалення процесу приватизації та участі іноземців в ньому (повільні темпи приватизації, багато заборонених до приватизації об’єктів).

Дуже важливим індикатором для іноземних інвесторів є рівень внутрішніх інвестицій в країні, оскільки його зростання вже само по собі свідчить про оздоровлення інвестиційного середовища, про існування відпрацьованого механізму приватного інвестування в економіці країни-реципієнта.

Однак, сьогодні навіть вітчизняні підприємці не мають оцінок привабливості інвестиційного середовища української економіки, тому спрямовують практично всі свої фінансові ресурси на торговельно-посередницькі операції та несуттєво впливають на зростання виробничої та інвестиційної активності в державі. Ці величезні фінансові засоби акумулюються, переважно, на рахунках комерційних банків та інших фінансових структур замість того, щоб стимулювати розвиток виробництва, нарощувати інтенсивність інвестиційного ринку.

Проте, Україна має чималу кількість характеристик інвестиційного потенціалу, які сприяють припливу іноземних інвестицій, а саме:

  • вигідне географічне положення. Воно визначається розташуванням країни в центрі Європи, на перехресті торговельних шляхів;
  • багаті природні ресурси. 30% сільськогосподарських угідь України - високородючі чорноземи;
  • рекреаційні ресурси (Крим, Карпати), сприятливі для розвитку туризму, санаторно-курортного лікування, відпочинку;
  • освічена робоча сила - в Україні дуже високий інтелектуальний і професійний рівень працівників;
  • надлишок населення працездатного віку, не зайнятого в економіці України;
  • несформований ринок товарів. Це дає можливість іноземному інвесторові вкладати гроші у виробництво практично будь-якого товару без ризику зазнати збитків;
  • незадоволений попит населення. Вкладаючи капітал у виробництво споживчого товару, іноземний інвестор упевнений, що практично не матиме проблем з його реалізацією, оскільки споживчий попит населення ще далекий від повного задоволення;
  • наявність в Україні законодавства про іноземні інвестиції. Незважаючи на певну недосконалість, воно все ж дає можливість інвесторам вести свою діяльність в Україні. Зокрема, гарантуються захист інвестицій, можливість вивезення та реінвестування прибутків, система компенсації збитків;
  • в Україні діють державні структури, які займаються питаннями залучення іноземних інвестицій, що свідчить про серйозність намірів уряду щодо підтримки іноземного капіталу і, відповідно, викликає довіру іноземних інвесторів;
  • низька конкурентоспроможність місцевих виробників;
  • переваги інвесторів у технологічних і управлінських знаннях [6. 192].

Отже, зроблений аналіз моделювання інвестиційного середовища України, як приймаючої країни, має виняткове значення для створення ефективного механізму залучення прямого іноземного капіталу: по-перше, це поглиблює оцінку загальної економічної ситуації в країні; по-друге, дає системне уявлення про мотивацію поведінки іноземного партнера; по-третє, віддзеркалює напрямки впливу на іноземного партнера. Розв’язання цієї проблеми потребує творчого осмислення теоретичних надбань західної економічної науки з урахуванням міжнародної практики іноземного інвестування, адаптованого до сучасних умов розвитку господарської системи України.

Чинниками, які визначають привабливість для іноземного інвестування за їх пріоритетністю, є: певна політична та економічна стабільність у державі; ефективні та надійні гарантії репатріації одержаних прибутків та захисту іноземних інвестицій; наявність частки та структури недержавних форм власності; податкові пільги; система валютного регулювання; державна система патронажу іноземних інвестицій. Саме на ці сфери й повинна спрямувати свій першочерговий, позитивний вплив державна політика регулювання. Інвестиційна політика на сучасному етапі не відтворює на розширеному рівні суспільного продукту, технологій та працівників, а отже потребує нагальної уваги з боку державних органів. Побудована система інноваційних стимулів, розробка і впровадження сучасних технологій, знань і навичок працівників стають вирішальними для інвестиційної політики держави.

Світова практика переконує, що без широкого залучення іноземного капіталу неможливо провести структурну перебудову економіки, скоротити технічну та технологічну відсталість, домогтися конкурентноздатності вітчизняної продукції на світовому ринку.

Особливо потребують зовнішніх інвестицій, економіки, що перебувають у стані трансформації, де найбільш відчувається брак приватних і державних інвестиційних ресурсів. Відповідна ситуація здебільшого є результатом відсутності адекватної ринковій економіці системи стимулів, інвестицій і чіткого розуміння ролі держави у створенні сприятливого клімату для зовнішніх та внутрішніх інвестицій.

В умовах жорсткої конкуренції на міжнародному ринку інвестиційних ресурсів прозорість та стійкість економічної політики, загальний імідж країни стають підґрунтям для прийняття рішення щодо інвестування.

Для успішного залучення іноземних інвестицій спочатку необхідно формувати інвестиційну привабливість економічної системи країни - реципієнта. Це особливо важливо для тієї категорії інвесторів які ще не мають чітко виражених інвестиційних інтересів і формують свою інвестиційну стратегію на підставі інвестиційного маркетингу, оцінки інвестиційної привабливості країни зокрема її макроекономічного інвестиційного середовища. Тут важливим є своєчасне звернення уваги на таких негативних факторах як:

- низький міжнародний рейтинг згідно аналізу інвестиційного середовища;

- високий рівень інфляції;

- недосконалість і нестабільність законодавства;

- незахищеність інтересів іноземних інвесторів, адміністративна неврегульованість;

- непередбачуваність розвитку ситуації в країні;

- нерозвиненість банківської ситими;

- недостатність розвитку інфраструктури;

- недосконалість страхової системи;

- низький рівень життя основної маси населення.

Сучасні механізми управління фінансово-господарськими відносинами повинні бути прогресивними і зорієнтованими на забезпечення політичної та економічної безпеки держави, розвиток національної економіки, підвищення життєвого рівня населення та зростання його добробуту.

Важливим в цьому плані є правильна узагальнююча оцінка отриманих результатів від інвестиційної діяльності. Така інтегральна оцінка дає змогу поєднати в одному показнику багато різних за назвою, одиницею виміру, вагомістю та іншими характеристиками чинників. Це спрощує процедуру оцінки конкретної інвестиційної пропозиції, а інколи є можливим єдиним варіантом її проведення і надання об’єктивних остаточних висновків.

Одним з основних чинників, що стимулюватиме швидке залучення інвестицій є сприятливий інвестиційний клімат. Він формується під впливом політичних правових, економічних і соціальних чинників. Для цього перш за все необхідно створити таку систему відносин органів влади та бізнесу, яка мінімізує можливості зловживання державних чиновників, забезпечить виконання ухвалених законів і постанов, полегшить отримання дозволу, ліцензій, санкцій.

Тут потрібна комплексна програма яка б в органічній єдності та взаємозв’язку охоплювала всю сферу законодавчого регулювання інвестиційних перетворень, передбачала поетапне внесення змін до законодавства, що регулює інвестиційно-інноваційну діяльність в державі.

Для перетворення цього потенціалу в переваги необхідно розробити і ефективну інвестиційну стратегію і негайно впровадити її, щоб зупинити промисловий спад, зберегти зайнятість населення, збільшити оподатковану базу, забезпечити захист навколишнього середовища.

Щоб підвищити інвестиційний рейтинг України потрібно за допомогою економічних інструментів знизити рівень інфляції, удосконалити механізм страхової системи, зменшити ризики втрати прибутку, забезпечити правові гарантії, особливо в оподаткуванні, зменшити збори.

Потребує удосконалення законодавство, що в правовому полі регулює діяльність іноземних інвестицій в Україні. Необхідно забезпечити право власності на землю, потрібно зробити економіку країни стабільною, що відповідає вимогам сталого розвитку.

Тільки в тому випадку коли інвестор буде впевнений у завтрашньому дні, у тому, що він отримає прибуток від вкладень, можна очікувати значний приплив іноземних інвестицій.

Література

  1. Закон України «Про основи державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 01.06.05. №901.
  2. Указ Президента України № 1648 від 24.11.2005 р. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29.06.2005 р. «Про заходи щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні» та від 28.10.2005 р. «Про заходи щодо утвердження гарантій та підвищення ефективності захисту права власності в Україні».
  3. Наказ Міністерства економіки України «- Про затвердження Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховуванням банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства» № 10 від 17.01.2005 р.
  4. Багрова І.В. Складові та фактори конкурентоспроможності // Вісник економічної науки України № 1. - 2007. - С. 11-16.
  5. Благодатний О.І. і ін. Факторний аналіз фінансового стану промислових підприємств області // Вісник економічної науки України № 1.- 2005.- С. 21-25.
  6. Благодетелева - Вовк С.Л. Управління фінансовою санацією підприємств. - К.: «Ельга»,- 248 с.
  7. Борщ Л.М. Герасимова С.В. Інвестування: теорія і практика. Знання, 2007 - 685 с.
  8. Грюнинг X. Система оценки корпоративного управления и управление финансовым риском / Пер. с англ. - М. «Весь мир» 2007 - 304 с.
  9. Іноземні інвестиції в економіку України. За ред. Пехник А.В. - К., 2007. - Знання. -335 с.
  10. Оцінка кредитоспроможності та інвестиційної привабливості суб’єктів господарювання. Монограф. За ред. А.О. Єпіфанова. - Суми УАБС НБУ, 2007. - 286 с.
  11. Статистичний щорічник України за 2006 р. За ред. О.Г. Осаулюка - К.: В-во «Консультант»,2007 - 551 с.
  12. Стратегічні виклики XXI століття суспільству та економіці України. В 3-х томах. За ред.В.М. Гейця, В.П. Семеноженка. -К. «Фенікс» 2007 p. Т.1. - 544 с., Т-ІІ-564 с.

Схожі роботи
Способи нормативного юридичного закріплення неприпустимості зловживання правом
У статті аналізуються й класифікуються способи нормативної юридичної фіксації неприпустимості зловживання правом в історичному та чинному національному й зарубіжному законодавстві та міжнародних договорах; встановлюється їхній зв´язок із...
Міжнародно-правовий етичний імператив як основа теоретико-методологічного забезпечення розвитку екологічного права
Розглянувши досвід сучасного конституційного регулювання охорони навколишнього природного середовища та кодифікації національного екологічного законодавства, проаналізувавши особливості розвитку міжнародно-правової охорони довкілля, автор...
Моніторинг виконання бюджетів витрат на підприємстві
Безумовно, що вплив зовнішніх факторів не може оминути економіку українських підприємств, так само як і глобальні зміни зовнішнього......
Антикризове управління банківськими установами: теоретичний аспект
У статті розглянуто дискусійний характер терміну «антикризове управління банківськими установами», визначено сутність та економічний зміст даного поняття. В статье рассмотрен дискусионный характер термина «антикризисное управление...