Шляхи забезпечення якісної освіти у вищих навчальних закладах (на прикладі кращих вищих навчальних закладів світу та України)

Європейський комісар з досліджень інновацій на науки Майре Гогхеган-Куінн говорить, що зараз було б немислимо перестати інвестувати в науку. Вона оголосила про виділення в 2013 році приблизно 9 млрд доларів на наукові проекти, які мають бути направлені на фінансування 16000 європейських університетів, дослідницьких команд та приватних компаній. Для того, щоб європейські країни змогли гідно конкурувати в галузі безпеки життя, енергетики та цифрових технологій на міжнародному рівні, необхідно створити мільйон нових робочих місць у сфері наукових досліджень.

А за даними Організації економічного співробітництва та розвитку, за час економічної кризи 2012 року 11 млн чоловік втратили роботу, значна частка з них - в Україні. Особливо постраждали низькокваліфіковані працівники та з низьким рівнем вищої освіти, отриманої у ВНЗ України. Тому актуальність цієї статті не викликає сумніву, адже у ній запропоновано нову сучасну світову методологію та шляхи забезпечення якісної освіти в Україні на прикладі кращих ВНЗ світу.

США, Європа та країни з економікою, що швидко розвивається, такі як Китай, вкладають все більше грошей у дослідження у сфері високих технологій та інновацій. Почали частіше надходити повідомлення на кшталт «Китай ви-передив Японію за обсягами свого валового національного продукту» (весна 2010 p.), «Обсяг експорту Китаю до країн Європейського Союзу перевищив відповідний показник США» та ін. [1].

На думку автора, головними причинами цього явища стали освітні зміни в Китаї, основа яких - успішне і тривале зростання економічного потенціалу країни. За даними ЮНЕСКО, в Китаї у 1999 році навчалося 6,3 млн студентів, а в 2005-2006 н. р. вже 23,4 млн студентів [2].

Керівництво Китаю почало думати над тим, щоб поєднати це кількісне розширення із забезпеченням світової якісної освіти. Уряд Китаю найбільше переймався місцем своїх закладів у світовому рейтингу, а цих рейтингів не робили ані в США, ані в інших країнах. Зробив спочатку високий рівень доуніверситетської підготовки. У Китаї школярі приходять до школи до 6:30 ранку, а йдуть о 8-9 годині вечора. Вони концентруються на вивченні точних, природничих наук і математики [1].

«Ми повинні запитати себе, чи готові школярі в європейських країнах так багато працювати, - сказала Європейський комісар з досліджень, інновацій та науки Майре Гогхеган-Куінн. - Тому у нас є конкуренти, і ми повинні бути з ними на рівних. У країнах ЄС повинні зрозуміти, що економіка, заснована на знаннях, - це економіка, яка приведе до створення нових робочих місць у майбутньому. Це область, в яку необхідно інвестувати».

Саме тому рушійною силою розвитку будь-якої країни є високоінтелектуальна еліта та високопрофесійні працівники. Через це у світі у 2004 р. навчалося близько 130 млн студентів у вищих навчальних закладах (ВНЗ), тоді як у 1991 р. кількість студентів становила лише 68 млн [3].

За прогнозами експертів, населення Європи у віці 15-29 років до 2020 року зменшиться на 10 % з 90 до 81 млн [4]. Україна теж належить до країн демографічного ризику. Демографічний спад і поступове зменшення населення працездатного віку, особливо молоді, матиме прогнозовані негативні економічні наслідки. Тому посилюється міжнародна конкуренція за талановиту перспективну молодь.

Питання моніторингу якості освіти на державному рівні, пов’язані з процесами розроблен-ня механізмів забезпечення якісної сучасної освіти, розглянуті і проаналізовані у дослідженнях О. Андрюшиної, В. Брюховецького, О. Байназарової, Т. Волобуєвої, І. Зварича, Г. Козлакової, О.Локшиної, О. Ляшенко, Т. Лукіної, В. Лунячека, О. Оніщенко, Л. Тарасюка, С. Хайтуна та ін.

Метою статті є дослідження вітчизняного та закордонного досвіду якості освіти та обґрунтування пропозицій щодо покращення якості освіти в Україні з урахуванням і закордонного досвіду.

Проведення моніторингових досліджень на кожному рівні має окремі, чітко визначені цілі, завдання і мету. Із зарубіжного досвіду цікавою є освіта в Японії: як секрет небаченого прориву. Над загадкою Японії, Китаю та Південної Кореї вже багато років ламають голови фахівці з історії, економіки та соціології. Що допомогло цим країнам здійснити небачений в історії прорив, у галузі високих технологій стати лідером у виробництві роботів, комп’ютерів та різних приладів з електронікою? Освіта в Японії - це культ, який підтримується родиною, суспільством та державою. В Японії біля 600 університетів, включаючи 425 приватних. Загальна кількість студентів близько 2,5 млн. осіб. У середньому в одному університеті навчається 4167 студентів. В одному із стародавніх та престижних учбових закладів Японії Токійському університеті разом із слухачами магістратури та докторантури загальна чисельність студентів досягає 10 тис. осіб. Серед них 2 тис. - іноземці, є і декілька російських студентів, які вивчають головним чином математику. Та найважливіше, що викладають та займаються різного роду допоміжною діяльністю в університеті 8 тис. викладачів й адміністративних робітників, тобто на кожного студента престижного університету в Японії - 0,8 викладача та адмінробітника [5].

В Японії вища освіта є обов’язковою, і вона наче об’єднана із загальною системою професійної освіти. Система вищої освіти включає в себе наступні заклади освіти: університети повного циклу (4 роки), університети прискореного циклу (2 роки), професійні коледжі та технічні інститути. Японські коледжі за статусом можуть бути прирівняні до українських технікумів. Вони поділяються на молодші, технологічні та коледжі спеціальної підготовки. Молодших коледжів нараховується біля 600, які пропонують дворічні програми підготовки в галузі гуманітарних, при-родничих, медичних та технічних наук. Молодші коледжі на 90 % приватні і дуже популярні серед молоді. Кількість бажаючих вступити до них щорічно в 3 рази перевищує кількість місць. Біля 60 % коледжів призначені тільки для жінок. В технологічних коледжах вивчають електроніку, машинобудування та інші дисципліни. Випускники таких інститутів (коледжів) влаштовуються на роботу у фірми та дослідні центри, пов’язані з розробкою нової сучасної технології та ноу-хау.

Термін навчання у всіх університетах Японії - 4 роки. Медики, стоматологи та ветеринари навчаються на 2 роки довше та із закінченням навчання отримують ступінь бакалавра (Gakushi). Кращі випускники, які виявили здібності до дослідницької роботи, можуть продовжити навчання на ступінь магістра (Shushi) ще 2 роки. Ступінь доктора філософії (Hakushi) вимагає вже 3 роки навчання для магістрів чи 5 років для бакалаврів.

Цікавим є міжнародний досвід освіти в Британії, що здобула славу однієї з найкращих у світі. Вважають, що якість британської освіти тримається на «трьох китах», чудове оснащення шкіл та вищих навчальних закладів, інноваційність освітніх технологій та відмова від пасивної системи на користь активної самостійної роботи [6]. До того ж, найстаріші університети Оксфорда (1096 р.) і Кембриджа (1284 р.) й досі залишаються міжнародними центрами освіти.

Таким чином, міжнародні дослідження з моніторингу якості освіти переконливо свідчать, що якість підготовки фахівців у ВНЗ суттєво залежить від доуніверситетської освіти.

Зміни у якості національної освіти у ВНЗ відчувають і абітурієнти за вступною кампанією 2011-2012 pp. І цей перелік не суттєво відрізняється від рейтингу навчальних закладів, які користуються найбільшим попитом серед загальної маси вступників. Так, перше місце популярності серед ВНЗ у 200-бальників посідає КНУ ім. Шевченка (644 заяви), друге - НУ «Києво-Могилянська Академія» (512 заяв), третє - Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут» (381 заява), що наведено в таблиці 1 [7].

Топ-10 ВНЗ за студентські квитки, у яких змагалося найбільше учасників вступної кампанії 2011 p., наведено в таблиці 2.

Отже, кращих студентів із 200 балами в Україні у 2011 р. отримали наступні ВНЗ (у % до кількості заяв): на першому місці Національний університет «Києво-Могилянська Академія» - 0,0442 %; на другому місці Київський національний університет ім. Т. Шевченка - 0,0298 %; на третьому місці Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут» - 0,0173 %; на четвертому місці Львівський національний університет ім. І. Франка - 0,0148 % та на п’ятому місці КНЕУ ім. В. Гетьмана - 0,0143 %.

Таблиця 1. Найбільш популярні ВНЗ серед 200-бальників в Україні

644 заяви

КНУ ім. Т. Шевченка

512 заяв

НУ «Києво-Могилянська Академія»

381 заява

НТУУ «Київський політехнічний інститут»

357 заяв

Львівський національний університет ім. І. Франка

252 заяви

КНЕУ ім. Гетьмана

Примітка: громадське спостереження за вступною кампанією 2011 р. здійснювалося Громадською мережею «ОПОРА» за підтримки Освітньої Програми Міжнародного фонду «Відродження» та Програми сприяння незалежному тестуванню в Україні й захисту прав абітурієнтів.