Фесенко Є.В. Злочин і склад злочину: проблеми законодавчого та доктринального визначення

1. Особливу актуальність цієї проблеми зумовлює те, що від визначення позиції щодо цих категорій залежить вирішення найважливішого в кримінальному праві питання стосовно підстав кримінальної відповідальності.

Проте ці проблеми були і залишаються в теорії кримінального права дискусійними і остаточно не вирішеними.

2. На переконання автора, усі означені поняття необхідно розглядати системно, зокрема з’ясовувати їх з точки зору своєрідної тріади взаємопов’язаних кримінально-правових категорій: склад злочину - злочин - підстава кримінальної відповідальності.

3. Склад злочину в теорії кримінального права розглядався у фундаментальних працях Я.М. Брайніна, В.О. Навроцького та інших юристів України, В.М. Кудрявцева в Росії та численних публікаціях українських та зарубіжних науковців, присвячених характеристиці окремих складів злочинів.

Проте в аспекті з’ясування питання щодо ролі складу злочину при визначенні підстав кримінальної відповідальності проблемні питання залишаються.

Насамперед, необхідно визначитись стосовно того, у якому сенсі розуміти поняття складу злочину: як юридичний чи фактичний склад злочину.

Взагалі така класифікація складу злочину не є безспірною. Через обмеженість обсягу цього повідомлення автор не може зупинитися на цій проблемі ґрунтовно. Але з точки зору визначення підстав кримінальної відповідальності, на думку автора, орієнтиром для суб’єкта застосування норми має бути юридичний склад злочину.

Різноманітністю фактичного прояву може відрізнятися лише злочин, а склад злочину - це незмінна модель того чи іншого виду злочинної поведінки.

Склад злочину - це сукупність зазначених у кримінальному законі ознак, зведених за стандартами, рекомендованими теорією кримінального права, в певну систему елементів та ознак, необхідних і достатніх для визнання тієї чи іншої поведінки злочином конкретного виду.

Склад злочину - це своєрідний «юридичний портрет» злочину, юридична формула, його інформаційна модель, яка відіграє в процесі кваліфікації злочину роль алгоритму, наповнюючи який конкретним змістом вирішується питання щодо наявності чи відсутності у фактично вчиненому акті поведінки формально-юридичного критерію підстави кримінальної відповідальності. Доречі, саме на такі особливості поняття складу злочину та його функціональної ролі наголошував в останніх публікаціях С. Д. Шапченко - один із перших науковців, який започаткував постановку питання щодо двозначного розуміння цього поняття, тобто як складу злочину юридичного та фактичного.

З врахуванням такої ролі складу злочину має бути максимально чітко визначена його структура - які саме класи ознак включають його елементи.

Однак не завершеною проблемою є відсутність чітких позицій стосовно структури об’єкта злочинів, про що автор цієї публікації вказував у попередніх працях. Проведені автором дослідження цієї проблеми показали, що з врахуванням чинного законодавства структура об’єкта як елемента складу злочину має включати такі компоненти: потерпіла від злочину сторона, права та інтереси потерпілого, соціальні зв’язки та блага, які поділяються на матеріалізовані (предмети) і не матеріалізовані.

4. Не можна визнати досконалим визначення поняття злочину у ст. 11 КК. Ця стаття виглядає як абстрактно сформульована декларація і не відіграє ролі основоположної норми для практичного вирішення питань кримінальної відповідальності.

Не найкращим чином викладена ст. 11 і в частині посилання на винність діяння і вчинення його суб’єктом злочину, адже склад злочину включає і інші важливі ознаки. Через таку редакцію ця стаття суперечить ч. 1 ст. 2, яка вимагає встановлення всіх ознак злочину, а не окремих з них.

Тому ч. 1 ст. 11 КК доцільно викласти в такій редакції: «Злочином є акт суспільно небезпечної поведінки, яка містить ознаки складу злочину, передбаченого цим Кодексом». Бажано також доповнити цю статтю визначенням поняття складу злочину.

5. За умови внесення таких змін до ч. 1 ст. 11 було б логічним змінити і редакцію ч. 1 ст. 2 КК, а саме: «Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою злочину».

Уявляється, що за таких законодавчих уточнень регламентація питань щодо поняття злочину та його складу, а в кінцевому результаті - підстави кримінальної відповідальності будуть більш чіткими і сприятимуть однозначному тлумаченню закону і його практичній реалізації.

Схожі роботи
Музика А.А. Кримінально-правові ризики: постановка наукової проблеми

Актуалізована нова наукова проблема про кримінально-правові ризики, що супроводжують правотворчість і правозастосування. Пропонуються можливі шляхи подолання таких ризиків

Г.С. Гордеенков – представитель Харьковской школы уголовного права

Доклад посвящён представителю харьковской школы уголовного права Г.С. Гордеенкову

Фріс П.Л. Кримінально-правова політика України на шляху до євроінтеграції

Розглядаються питання кримінально-правової політики у зв’язку із проголошеним курсом України на Євроінтеграцію. Аналізуються цілі, визначені ЄС у сфері кримінально-правової політики, та методи, за допомогою яких українська кримінально-правова політика може їх досягти

Козаченко И.Я. Нравственные и религиозные параллели уголовного законодательства России и Украины

В докладе определены нравственные и религиозные параллели уголовного законодательства Росии и Украины