Ринок праці

Зміст

1. Характеристика і специфічні риси плинної, застійної і прихованої форм безробіття

2. Проаналізувати за попередні 5 років динаміку тривалості безробіття, визначеної за методологією МОП і результатами реєстрації і центрах зайнятості України, пояснити причини змін

Вступ

Будь-який ринок праці зводить разом продавців і покупців робочої сили. Зовнішньо це виглядає як процес пошуку роботи особами найманої праці і підбору працівників підприємствами і фірмами. Зусилля різноманітних груп населення в пошуках роботи для більшості тих, хто шукає її, зрештою, закінчуються працевлаштуванням. Формується зайнятість.

Звичайно, зайнятість визначається як діяльність громадян, пов’язана з задоволенням особистих і суспільних потреб, що, як правило, приносить прибуток.

Як відомо, класифікація має важливе значення для будь-якого наукового дослідження, оскільки забезпечує можливість більш різноманітно і, внаслідок цього, більш відповідно реаліям описати певне явище, а також дозволяє окреслити найважливіші характеристики розглядуваних правових зв’язків. Щодо безробіття, то в науковій літературі зустрічаються різні погляди на кількість його видів.

Велику небезпеку представляє довготривале безробіття. В результаті зниження якості робочої сили падає продуктивність суспільного виробництва, знижується конкурентоспроможність вітчизняної продукції. Одночасно збільшуються суспільні витрати на професійну і соціально-психологічну реабілітацію безробітних. Довготривале безробіття спричиняє надзвичайно негативний вплив не тільки на суспільство взагалі, а й на людей, які опиняються в такому стані. А саме:

– породжує професійну деградацію безробітних, в результаті чого зменшується їх поточна і майбутня конкурентоспроможність щодо працевлаштування на високооплачувану роботу;

– ускладнює процес інтеграції довготривалих безробітних у ринкове середовище, їх професійну та соціально-психологічну адаптацію до ринкових умів, сприяє відторгненню людини від політичного та соціального життя суспільства;

– посилює схильність до девіантної поведінки безробітних (відхилення від загальновизначених норм), ускладнюючи тим самим криміногенну ситуацію в суспільстві, трансформуючи традиційний устрій життя цих громадян та відношення до них оточення;

– знижує загальний рівень добробуту в суспільстві, погіршує моральне самопочуття, фізичне та психічне здоров´я безробітних громадян.

1. Характеристика і специфічні риси плинної, застійної і прихованої форм безробіття

Промислова революція на початковій стадії розвитку капіталізму породила такі форми безробіття, як текучий, прихована і застійна.

Плинне безробіття ми виявляємо, коли тимчасово ставляться незайняті працівники розумового і фізичної праці, що володіють робочою силою нормальної якості. З-за нерівномірного розвитку окремих галузей та регіонів, особливо за періодично повторюються спадів в економіці попит на робочу силу буває часом недостатнім і, навпаки, потреба в ній зростає в період господарського підйому. За зв´язки з економічними циклами таку безробіття називають також циклічної. При циклічної безробіттю під час спаду виробництва чисельність безробітних різко зростає. Так, у 60-ті - 80-ті роки в США під час рецесії рівень безробіття підвищувався в 1,5-2 рази.

Прихованої безробіттям охоплена головним чином частина сільських жителів (яка не витримує конкуренції з великими підприємствами), а також розоряються дрібні виробники торговці. Такі резерви праці виявляються, коли зростаюча потреба в працівниках швидко компенсується за рахунок зазначеної частини суспільства. Цих верств населення особливо багато у країнах, що розвиваються. За наявними оцінками, понад 500 чоловік, або 1 / 3 економічно активного населення, в цих не мають роботи або зайняті неповний робочий день.

Застійна безробіття охоплює людей з крайньою нерегулярністю занять. Це головним чином люди, що живуть на випадкові заробітки, наприклад, що працюють на дому лише в певні сезони. В нижчий шар безробітних входять працездатні, що не зуміли довгий час знайти якесь заняття, непрацездатні і люмпен.

Усі зазначені форми безробіття мають спільні риси. Вони породжені причинами, що знаходяться на рівні мікроекономіки (підприємств) та змінами технічної структури виробництва, яка при його індустріалізації призвела до широкомасштабного витіснення ручної праці.

Неповна зайнятість характеризує зайнятість конкретної особи або протягом неповного робочого часу або з неповною оплатою чи недостатньою ефективністю. Неповна зайнятість може бути явною або прихованою.

Явна неповна зайнятість зумовлена соціальними причинами, зокрема необхідністю здобути освіту, професію, підвищити кваліфікацію тощо. Неповну зайнятість можна виміряти безпосередньо, використовуючи дані про заробіток, відпрацьований час, або ж за допомогою спеціальних відбіркових обстежень.

Прихована неповна зайнятість відбиває порушення рівноваги між робочою силою та іншими виробничими факторами. Вона пов´язана, зокрема, зі зменшенням обсягів виробництва, реконструкцією підприємства і виявляється в низьких доходах населення, неповному використанні професійної компетенції або в низькій продуктивності праці.

В Україні прихована неповна зайнятість поки що не регламентована законом. Водночас прихована неповна зайнятість у нашій країні набула загрозливих розмірів[7, c. 214].

Приховане безробіття означає, що на підприємствах є надлишкова кількість працівників. Така неповна зайнятість працездатного населення спостерігається тоді, коли працівники підприємства переводяться на роботу в умовах неповного робочого дня, а також, коли працівники перебувають у вимушених відпустках без збереження чи з частковим збереженням заробітної плати. Згідно з проведеними Державним комітетом статистики обстежень на промислових підприємствах у 2003 р., за оцінкою керівників, надлишкова чисельність працівників становить від 10 до 33 % персоналу. Керівники підприємств, незважаючи на тривалий спад виробництва, не вдавалися до скорочення чисельності працюючих, мотивуючи свої дії соціальною незахищеністю працівників, необхідністю зберегти кваліфіковані кадри, а також оптимізмом щодо збільшення виробництва в недалекому майбутньому.

В Україні відсутні закони, які б регулювали трудові відносини при скороченні виробництва, умови компенсаційних виплат, умови перепідготовки кадрів в умовах вимушеної зупинки виробництва. Працівники, які вимушено зайняті неповний робочий день або які мають тимчасову перерву в роботі, є менш захищені, ніж безробітні. У Законі України "Про зайнятість населення" тих, хто працює в умовах повного і неповного робочого часу віднесено до зайнятого населення. Необхідно законодавчо затвердити норматив робочого часу і визнати категорію частково безробітного за міжнародними нормами, а також визначити розмір допомоги частково безробітним з боку держави і підприємства і запровадити страхування на випадок часткового безробіття.

Зауважимо, що неповна зайнятість на ринку праці в Україні починає поступово знижуватися.

Розрізняють три форми зовнішнього прояву безробіття: плинну (хронічну), приховану і застійну.

Плинна (хронічна) форма безробіття виявляється в тому, що частина сукупної робочої сили то втягується у виробництво, то виштовхується з нього. Втягування відбувається у фазі пожвавлення економічного циклу, а також в інші періоди у зв’язку з відкриттям нових і розширенням діючих підприємств. Виштовхування робочої сили відбувається, насамперед, у фазі спаду економічного циклу та в інші періоди через скорочення виробництва, банкрутства, впровадження нової техніки і передових технологій.

Застійна форма характеризується тривалим періодом безробіття. Деякі з безробітних, що довго не мають роботи, час від часу можуть бути зайняті на випадкових і тимчасових роботах, виконувати невеликі замовлення вдома, але в будь-якому випадку їх характеризує тривала відсутність постійної роботи.

Прихована форма безробіття виявляється тоді, коли на підприємствах фактична чисельність працівників перевищує необхідну їх кількість для випуску даної продукції. У результаті частина таких осіб працює з ненормально низькою продуктивністю. Прихованою ця форма безробіття називається тому, що вказані особи не можуть бути віднесені до безробітних (оскільки вони знаходяться у трудових правовідносинах з роботодавцями) і не враховуються статистикою. Приховане безробіття найбільш поширене в сільському господарстві країн, що розвиваються.

В Україні приховане безробіття, у 1990-х рр. набуло величезних масштабів. Насамперед воно проявлялося у вигляді скороченої, стосовно встановленої законом, тривалості робочого дня і робочого тижня, а також у вигляді вимушених неоплачуваних відпусток.

2. Проаналізувати за попередні 5 років динаміку тривалості безробіття, визначеної за методологією МОП і результатами реєстрації і центрах зайнятості України, пояснити причини змін

У більшості країн світу чисельність безробітних і кількість