Шкільні проблеми обдарованих дітей

ВСТУП

Кожна цивілізована країна і кожна розвинена нація одним з найбільших своїх скарбів вважає талановиту людину. Відомий український психолог Г. С. Костюк ще у 40-ві – 50-ті роки минулого сторіччя піднімав питання розвитку здібностей у дітей. Але на той час суспільство було не готовим до розв’язання цієї проблеми.

Виявлення обдарованих дітей та подальший розвиток їх здібностей та обдарувань є однією з проблем сучасної психолого-педагогічної науки. Чим раніше починається розвиток здібностей і талантів, тим більше шансів на їх оптимальний розвиток, саме тому так важливо виявити обдарованість дітей на ранньому етапі.

Йдучи до школи, обдарована дитина стикається з великою кількістю проблем. Це і спілкування з однолітками прийняття чи неприйняття ними дитини до шкільного колективу, особистість вчителя – допомагатиме він чи, навпаки, перешкоджатиме подальшому розвитку здібностей дитини.

  1. ПОНЯТТЯ ОБДАРОВАНОСТІ, ЇЇ ВИДИ.

На думку дослідників Н. Волкової та Ю. Гільбуха, обдарованість – це індивідуальна потенціальна своєрідність задатків людини, завдяки яким вона може досягти значних успіхів у певній галузі діяльності [2, с. 4].

За психологічним словником Головіна, обдарованість – це специфічне поєднання здібностей високого рівня, а також інтересів, потреб, які дають можливість виконувати певну діяльність на якісно високому рівні, вищого від „середнього” [3, с. 427].

Д. Богоявленська дає наступне визначення поняттю «обдарованість» - це системна якість психіки, яка розвивається протягом усього життя та визначає можливість досягнення людиною більш високих результатів в одній або декількох сферах діяльності в порівнянні з іншими людьми.

У психологічній періодиці подається така версія: обдарованість – це є розумовий потенціал чи інтелект, цілісна пізнавальна характеристика пізнавальних можливостей і здібностей до навчання [4, с. 20].

Як зазначає Р. Немов, обдарованість – це наявність у людини задатків до розвитку здібностей, а здібності – це індивідуальні особливості людей, від яких залежить набуття ними знань, умінь, навичок, а також успішність виконання різноманітних видів діяльності [5, с. 669]. Але ніяка окрема здібність не може бути достатньою для успішного виконання діяльності. Треба, щоб у людини було багато здібностей. Поєднання здібностей, необхідних для успішного виконання діяльності, називається обдарованістю.

Існують різні типи обдарованості. Так, найменш вивчена лідерська або соціальна обдарованість. Така обдарованість характеризується здатністю розуміти інших людей, будувати з ними конструктивні взаємини, управляти ними. Ще один тип обдарованості – художня. Цей тип обдарованості , як правило, виявляється у високих досягненнях у художній діяльності – музика, танці, живопис, скульптура, сцена. Психомоторна (спортивна) обдарованість виявляється дуже помітно, але в контексті середньої загальноосвітньої школи не являє спеціального інтересу. Учні зі спортивною обдарованістю часто не зовсім добре вчаться. Це пов’язано насамперед із недостачею часу та належного бажання. Якщо в школярів, що захоплюються спортом, створити відповідну мотивацію, тобто настій, то вони, як правила, можуть чудово навчатися.

Пряме відношення до школи мають таких три типи обдарованості : академічна, інтелектуальна і творча (креативна)

Академічна обдарованість являє собою яскраво виражену здатність навчатися.

Інтелектуальна обдарованість – це не тільки і навіть не стільки здатність навчатися, скільки вміння думати, аналізувати, зіставляти факти, тобто виконувати складну інтелектуальну роботу. Носії такої обдарованості іноді блискуче, іноді непогано, іноді чудово з одних предметів і погано з інших – це залежить від їхнього ставлення до предмета й до викладача.

Творча обдарованість (креативна) – це те що, виявляється в нестандартному баченні світу , в нешаблонному мисленні і в тому, що суспільство оцінює над усе. У творчої обдарованості багато різних варіантів: є учні, які виявляють неабиякі творчі можливості буквально в будь – якій діяльності, за яку беруться, але бувають учні, в яких таке нестандартне бачення виявляється досить яскраво лише в одній сфері.

Існує кілька типів індивідуальної обдарованості: раціонально-мислительний - необхідний ученим, політикам, економістам; образно-художній - дизайнерам, конструкторам, художникам, письменникам; раціонально-образний - історикам, філософам, учителям; емоційно-почуттєвий - режисерам, літераторам [6, с.207] .

  1. ХАРАКТЕРИСТИКИ ТА КРИТЕРІЇ ОБДАРОВАНОСТІ.

Обдарованість багатогранна і визначається в основному трьома взаємопов´язаними параметрами:

- випереджуючим розвитком пізнання;

- психологічним розвитком;

- фізичними даними.

Вчені стверджують, що в обдарованих і талановитих дітей біохімічна й електрична активність мозку підвищена. У ранньому віці обдарованих дітей відрізняє здатність простежувати причинно-наслідкові зв´язки, робити відповідні висновки, рання мова, відмінна пам´ять і великий словниковий запас. Вони вміють класифікувати, використовувати накопичені знання, самостійно придумувати слова, надають перевагу іграм, які вимагають активізації розумових здібностей.

Обдарованих дітей характеризує підвищена концентрація уваги на чомусь, наполегливість у досягненні результату діяльності, яка їм цікава.

У цілому прийнято вважати, що дитина відрізняється обдарованістю тоді, коли показник його IQ вище 130 балів. Але до уваги беруть не тільки результати таких тестувань, а враховують також такі критерії, наприклад:

- виняткова допитливість, коли дитина постійно ставить запитання на різноманітні теми;

- прагнення частіше спілкуватися з дорослими, ніж з однолітками;

- вибір друзів з дітей старшого віку;

- підвищена чутливість;

- висока вимогливість до себе самого, схильність до самокритики;

- розвинену уяву;

- інтерес до світу дорослих;

- здатність концентруватися на сюжеті занятті або предметі;

- прагнення швидше навчитися читати, любов до читання;

- розвинуте почуття гумору;

- інтерес складних ігор;

- прагнення усамітнюватися під час роботи;

- критичне ставлення до оточуючих;

Серед інших відмінних рис, у обдарованих дітей зазвичай яскраво домінують виняткова інтелектуальна допитливість, часом неусвідомлюване прагнення до самотності та самоізоляції, викликане за часту усвідомленням своєї яскравої індивідуальності.

Н. С. Лейтес вирізняє три категорії дітей з ознаками розумової обдарованості.

Першу з них представляють діти із незвичайно високим рівнем розумового розвитку порівняно зі своїми однолітками. Такі діти часто зустрічаються у дошкільному віці. Їх називають вундеркіндами, а останнім часом у зарубіжній психології з´явився термін "індиго-діти".

Друга категорія - це діти з ознаками спеціальної розумової обдарованості (до математики чи до інших наук). Такі діти свої можливості однозначно виявляють лише у підлітковому віці.

Третя категорія - діти зі значними розумовими резервами, такі, що володіють якоюсь яскраво вираженою здібністю, відзначаються чимось особливим (пізнавальною активністю, оригінальністю, експериментаторством). Це д