Господарське право зарубіжних країн

Вступ.

1. Стан господарського права в зарубіжних країнах.

2. Характеристика етапів розвитку господарського права.

Висновки.

Список використаної літератури.


Вступ

Господарче право та господарче законодавство є різними правовими явищами. Господарче право становить сукупність правових норм, що регулюють господарські відносини. Господарче законодавство є зовнішнім виразом господарчого права, сукупністю господарчо-правових нормативних актів. їх називають джерелами господарчого права. Проте поняття джерела права ширше, ніж законодавства. У зарубіжному праві до джерел права відносять судову практику та правові звичаї. Між господарчим правом та господарчим законодавством існує глибока діалектична єдність. її суть полягає в тому, що законодавство є однією з форм існування права, засобом його організації та визначення об'єктивності.

З цього випливає, що структуру права можна пояснити, якщо бачити її органічну єдність із зовнішньою формою права, тобто системою законодавства. Сучасне господарче законодавство у зарубіжних країнах репрезентоване законами й підзаконними господарчо-правовими актами. Вони можуть бути кодифікованими та некодифікованими. Форми систематизації господарчо-правових актів склалися під впливом тих самих історичних умов і національних традицій, які зумовили виникнення національних систем права.

У західному правознавстві дістали поширення дві правові системи: романо-германська та англосаксонська. Першу систему ще називають континентальним правом, а щодо цивільного права — системою з дуалізмом приватного права. Другу систему — загальним правом або англосаксонським правом. Історично континентальне право пов'язане з римським приватним правом та кодексом Юстиніана. Батьківщиною загального права вважається Англія. Принципова різниця між обома системами права полягає в абстрактності формулювання правових норм.

У країнах романо-германського права вплив на суспільні відносини здійснюється, як правило, шляхом видання законів, що містять абстрактно сформульовані правила поведінки. Відповідно судам у цих країнах відводиться головним чином роль органів застосування права.


1. Стан господарського права в зарубіжних країнах

У країнах загального права регулювання суспільних відносин здійснюється, як правило, судом, який виносить свої Рішення на підставі попередніх судових рішень. Різні підходи визначають і зовсім протилежне ставлення до кодифікації нормативних актів. У романо-германському праві певне значення надається кодексам, які являють собою внутрішньо Узгоджені нормативні акти, що регулюють великі та відносно однорідні групи суспільних відносин. Зокрема, як правило, формувалися цивільні та комерційні (торговельні) кодекси.

Для загального права створення чималих офіційних кодифікацій законів не характерно. У них переважає інкорпоративна норма. Незважаючи на це, тенденція до видання кодексів торує собі шлях і у цих країнах. Як приклад цього можна навести Єдиний комерційний кодекс Сполучених Штатів Америки. Взагалі законодавство Сполучених Штатів Америки складається з федерального законодавства та законодавств штатів. Федеральне законодавство публікується у трьох офіційних виданнях: Цивільні закони, Повний збірник законів Сполучених Штатів Америки та Звід законів Сполучених Штатів Америки. У Цивільних законах публікуються у хронологічному порядку нові закони Сполучених Штатів Америки, що набули чинності. Наприкінці року всі прийняті Конгресом та набулі чинності законодавчі акти збираються також у хронологічному порядку разом і публікуються у Повному збірнику законів Сполучених Штатів Америки. Обидва видання є офіційними, законодавчі акти, видані впродовж останнього року, згруповуються у них відповідно до їхнього видання у тому ж вигляді, в якому вони були прийняті Конфесом. У Зводі законів Сполучених Штатів Америки законодавчі акти систематизуються за напрямком їхньої дії. Законодавчі господарчі норми переважно зосереджено у титулах: 5) органи державної влади та державної служби; 6) офіційно визнані та невизнані цінні папери; 7) сільське господарство; 11) банкрутство; 12) банки та банківська справа; 15) комерційні відносини та торгівля; 21) продукти харчування та медикаменти; 26) податковий кодекс; 27) спиртні напої; 29) праця; 30) земля, корисні копалини та видобуток корисних копалин; 31) грошовий обіг та фінанси; 40) державні будівлі, майно та громадські роботи; 41) державні контракти; 42) охорона здоров'я та добробут; 43) державні землі; 45) залізниці; 46) судноплавство; 47) телеграф, телефон та радіотелеграф; 49) транспорт. Прийнята в Сполучених Штатах Америки систематизація федерального господарчого законодавства за своїм рівнем нижча систематизації, досягнутої при виданні кодексів. Але вона зручна тим, що Звід законів Сполучених Штатів Америки перевидається кожні шість років.

Крім федерального законодавства, у Сполучених Штатах Америки діє широке господарче законодавство штатів. Законодавство одного штату часто відрізняється від законодавства інших штатів, що незручно. Тому вживаються заходи щодо уніфікації законодавства штатів шляхом видання модельних та однакових законодавчих актів, завдання яких полягає в тому, щоб усунути протиріччя між окремими законами різних штатів.

Системи романо-германського та англосаксонського права дістали широке розповсюдження в усьому світі.

Згідно з §1 Німецького торговельного зводу, торговельне законодавство регулює діяльність комерсантів, якими визначаються ті, хто веде торговельний промисел. У свою чергу, торговельним промислом вважається промислова діяльність, предметом якої є такі дії: придбання рухомих речей (товарів) та цінних паперів з метою подальшого перепродажу; обробка и переробка товарів для інших осіб, страхові операції за винагороду; банківські та валютні угоди; морське та сухопутне перевезення вантажів та пасажирів і т.п.

Поряд з нормами цивільного приватноправового характеру у торговельних та комерційних кодексах зарубіжних країн містяться норми публічного права. Це норми, які регулюють порядок створення та діяльності індивідуальних і колективних суб'єктів господарської діяльності, порядок ведення бухгалтерських операцій і звітності, складання та публікації балансів, ведення торговельних книг, оголошення банкрутства, про торговельну юрисдикцію, розгляд суперечок та ін. У ході розвитку законодавства частина норм публічно-правового характеру перекочувала в окремо видані закони (про товариства, акціонерні товариства, вексельне право та ін.).

У зв'язку з цим твердження про те, що вилучення у континентальній Європі з цивільного права торговельного права є дуалізмом приватного права, є слушним лише частково. Справді, частина норм цивільного права, переважно зобов'язального права, дістала в торговельному праві більш динамічний розвиток. У торговельному праві ці норми набули настільки специфічних рис, що перебування їх у лоні традиційного цивільного права стало невиправданим. У цьому й тільки у цьому розумінні можна говорити про дуалізм приватного права. Інша частина торговельного права, навіть у момент первинного видання торговельних кодексів, репрезентувала норми й правові інституції публічного права. З нормами приватного права їх об'єднувала загальна мета, що полягає в регулюванні господарської діяльності. У торговельному праві, таким чином, давно почався процес поєднання приватноправових і публічно-правових засад, воно стало комплексним і перестало вкладатися в рамки приватного права.

У зарубіжних країнах дедалі чіткіше проглядає тенденція до - забезпечення публічного господарського порядку, склалось і розвивається велике господарче законодавство. Його склад неоднорідний. Головне значення в ньому надається нормативним актам у ранзі законів. Але кількісно вони поступаються підзаконним нормативним актам. Пояснити таке становище можна динамічністю процесів, які мають місце в економіці, й потребою оперативного впливу на них з боку держави. Через те, що господарське життя за умов ринку розвивається хвилеподібно від конкуренції виробників до конкуренції споживачів та навпаки (пульсує), господарче законодавство має адекватно реагувати на ці процеси.

Схематично співвідношення між законами та підзаконними господарчо-правовими актами виглядає приблизно так. Норми, спрямовані на зменшення та вирівнювання амплітуди коливань між піком конкуренції виробників та піком конкуренції споживачів, включаються у більшості випадків у законодавчі акти.

У них встановлюються загальні принципи правового регулювання господарських відносин, довгострокові моделі організації відносин між суб'єктами господарської діяльності, між ними та державою, їх відносини із споживачами та ін.

У західних наукових джерелах групи таких норм інколи називали рамочним регулюванням, маючи на увазі, що вони визначають певні кордони у господарських відносинах, підпорядковують їх єдиному дисциплінуючому первню. Метою інших правових норм є усунення або принаймні пом'якшення негативних проявів обох різновидів конкуренції. Але у конкретний час (періоди) завжди переважає якийсь один різновид ко